Діалог: у чому його унікальність?
Керований процес
Ефективний діалог між людьми з різним досвідом і переконаннями зазвичай вимагає координації з боку інструктора, або фасилітатора. Участь фасилітатора в підтримці розмови відрізняє діалог від інших форм спілкування. За допомогою основних правил поведінки та керівних принципів фасилітатори допомагають створювати безпечний простір обміну думками, в якому учасники можуть уважно слухати один одного і зосередитися на спільній роботі. Фасилітатори допомагають проводити діалог, не висловлюючи свою думку про те, хто правий, а хто ні, і не оголошуючи «переможця», як це роблять модератори полемічних дебатів. У розділі 6 розглядаються важливі аспекти фасилітації діалогу.
| ДЕБАТИ | ДІАЛОГ |
| Мета у тому, що «виграти» дискусію, підтвердивши власну точку зору і розвінчавши погляди опонентів. | Мета в тому, щоб зрозуміти різні точки зору та дізнатися більше про погляди співрозмовників. |
| Учасники вислуховують опонентів, щоб виявити недоліки в їх аргументах. | Учасники вислуховують співрозмовників, щоб зрозуміти, як їх досвід формує переконання. |
| Учасники критикують досвід опонентів як спотворений і безпідставний. | Учасники приймають досвід співрозмовників як реальний і такий, що має підстави. |
| Учасники в цілому налаштовані не міняти своїх поглядів на проблему. | Учасники в цілому відкриті для більш широкого розуміння проблеми. |
| Учасники висловлюються, виходячи з власних припущень про установки та мотиви опонентів. | Учасники висловлюються, переважно виходячи з власного досвіду та розуміння проблеми. |
| Учасники протистоять один одному, намагаючись довести опонентам, що ті не мають рації. | Учасники разом виробляють загальне розуміння проблеми. |
| Такі сильні емоції, як гнів і сум, часто використовуються для залякування опонентів. | Такі сильні емоції, як гнів і сум, доречні, якщо вони передають яскравість досвіду та силу переконань. |
|
|
|
Намір дізнаватися більше і перебудовуватися
Намір, що лежить в основі діалогу, є його найважливішою характеристикою. Діалог найкраще виходить тоді, коли його учасники відкриті засвоєнню нового та змінам. І завдання фасилітатора діалогу якраз і полягає в тому, щоб заохочувати таке ставлення.
| У діалозі важливе бажання дізнатися більше у тих, хто думає інакше. |
Більшість людей свідомо або несвідомо вважає, що тільки один спосіб мислення та дій може бути правильним. З цієї причини деякі з них ставлять під сумнів можливості діалогу, тому що він вимагає від них визнання того, що вони можуть навчитися та дізнатися більше від тих, хто думає інакше. Якщо ти переконаний, що тільки ти маєш рацію, прислухатися до інших немає потреби.
|
|
|
Діалог вдається найкраще, коли його учасники вносять у процес елемент цікавості, прагнучи дізнатися більше про протилежну сторону та досвід співрозмовників. Визнання того, що ні в кого немає монополії на істину, вимагає смиренності та самокритичності. У діалозі люди визнають, що вислуховування інших, засвоєння нового, спілкування та спільна робота можуть бути корисними. Учасники діалогу приходять до розуміння того, що те, як вони сприймають проблему, частково формується їх власним життєвим досвідом і такими факторами, як вік, клас, релігійна та етнічна приналежність, географія та стать.
Відкритість і бажання дізнатися більше від співрозмовників і про них самих допомагає створити атмосферу, в якій люди можуть чесно обговорювати те, що їх зближує і роз’єднує. Процес діалогу передбачає, що його учасники уважно вислуховують один одного, вчаться один у одного та діляться своїм досвідом з іншими.
Розповідь про один діалог
Ми почали разом сприяти проведенню діалогів у 1999 році, працюючи для громадської організації «Надія в містах» з Річмонда в шт. Віргінія. Організація сприяла створенню справедливих місцевих громад, відкритих для всіх. [2] Бувши колись столицею рабовласницької Конфедерації, Річмонд являв собою ідеальне місце для того, щоб спробувати вирішити давні соціальні розбіжності за допомогою діалогу. Ми виступали в якості расово змішаної команди фасилітаторів — Девід, афроамериканець, і Ліза, біла американка, — презентуючи свого роду приклад міжрасової співпраці.
|
|
|
У 2001 році нами була спланована та проведена серія діалогів вихідного дня для груп з 20 чорних, білих, а також річмондців латиноамериканського та азіатського походження. На вихідні один раз на місяць протягом декількох років різні расово змішані групи збиралися разом в ретрітному центрі, щоб ділитися їжею та нічлігом, разом відпочивати в просторих залах і садах, насолоджуватися чудовими пейзажами і брати участь у формальному та неформальному діалозі. Під час Громадянської війни цей маєток служив шпиталем, в якому черниці доглядали як конфедератів, так і солдат Союзу. Мабуть, це місце найкраще підходило для чесного діалогу про расові, економічні та політичні протиріччя міста.
Формат діалогів вихідного дня був унікальний і відрізнявся від більшості діалогів спрямованих на міжрасове примирення, які проводилися тоді в країні і застосовували тільки двох- або тригодинний формат зустрічей. Ретрітна модель діалогу вихідного дня дозволила більш інтенсивно вибудувати відносини, які сприяли більш глибокій трансформації поглядів учасників. Неформальні ритуали спільного прийняття їжі, прогулянок і відпочинку — разом з екуменічною молитвою в якості доповнення —допомогли трансформувати усвідомлення учасниками расових, класових і політичних проблем в безпечній та сприятливій обстановці, яка багато в чому сприяла їх згуртуванню. В кінцевому рахунку такі відносини між людьми, що належать до різних економічних і расових груп, і є тим, що мотивує людей до змін в своїх громадах.
|
|
|
Така робота в ретрітах є всього лиш однією з моделей фасилітації діалогів. Звичайно, існують також інші. Далі в цій книзі ми розповімо, як працює діалог; як організовувати, планувати та сприяти діалогу; як переходити від діалогу до дії. У кожному з розділів наведені короткі приклади нашої роботи, які демонструють різні форми застосування діалогу.
У цій книзі описані різні способи, за допомогою яких можна почати застосовувати діалог в сім’ї, на робочому місці, в рамках місцевої громади та в цілому в країні. За допомогою декількох простих методів фасилітації будь-яка людина може допомогти надати напруженим дебатам або бесіді деякі риси діалогу. Запропонувавши співрозмовникам поговорити про свій досвід, що сформував їх переконання та погляди, а не ставлячи питання про самі переконання та погляди людей, можна допомогти зрушити розмову з мертвої точки. Кожному під силу підказати співрозмовникам, як і де відшукати точки дотику в протилежних поглядах. І кожен може зробити так, щоб співрозмовники з повагою слухали один одного.
Тому ця книга буде корисна не тільки фасилітаторам діалогів, але й всім, хто приймає участь у розмові. В епоху глобалізації, коли різні народи та спільноти стають все більш взаємозалежними, ефективне спілкування має вирішальне значення. На наш погляд, поліпшення спілкування призводить до кращого взаєморозуміння, що відкриває найкращі перспективи для спільної роботи і життя.
2. Як працює діалог?
Діалог надає окремим людям і цілим громадам масу переваг. Можна описати те, як працює діалог, розібравшись у його впливі на три різні і тим не менш взаємопов’язані частини нашого єства: наш інтелект, емоції та дух. Діалог найбільш ефективний, коли він торкається кожної з цих сторін.
Інтелект
Діалог відкриває людям різні погляди на навколишній світ. У співрозмовників з’являється можливість переосмислити своє уявлення та знання про проблему, подію або групу людей. Діалог створює безпечний простір, в якому ми слухаємо та ставимо питання людям з відмінним від нашого досвідом і іншим світобаченням. Визнання потенційної обґрунтованості альтернативних точок зору розширює розуміння людей, виводить його за межі їх власної точки зору. Приміром, коли захисники навколишнього середовища та скотарі беруть участь у діалозі про землекористування, вони відкривають для себе нову інформацію про інтереси та потреби іншої сторони.
Емоції
Діалог пробуджує в учасників емоційне розуміння оточуючих і власного «я», дає вихід почуттям і спонукає людей до дії. Іноді діалог допомагає людям виявити образи, які вони підсвідомо відчували по відношенню до окремих осіб або груп. Якщо діалог ведеться відкрито, він викликає у людей почуття співпереживання та прагнення щось зробити, щоб змінити наявний стан речей.
Наприклад, заздалегідь обдуманий діалог між подружжям може допомогти їм дізнатися про те, що відклало відбиток на формування емоційної сфери та потреб кожного з них. Одному з них може знадобитися особистий емоційний простір для рефлексії після суперечки. Інший же воліє залагодити проблеми якомога швидше. Діалог може допомогти кожному з них зрозуміти передісторію емоційних потреб іншого та спонукати подружжя по-новому будувати взаємини з урахуванням усвідомлення цих відмінностей.
Дух
Фасилітатори діалогу пробуджують у його учасників, як мінімум, елементарне почуття турботи один про одного. Хоча почуття турботи не є дивиною для діалогу, воно не завжди є нормою в суспільстві, особливо по відношенню до незнайомих людей. Цей досвід глибокої турботи може зміцнити почуття спільності у людей.
Релігійні люди часто характеризують це почуття спільності в діалозі словами про присутність Бога. Описуючи, як діалог зачіпає глибини нашого єства, один учасник діалогу проникливо та метафорично назвав роботу фасилітатора «тонкою хірургією людських душ».
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 322; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!