Передумови проведення успішного діалогу
З урахуванням практично нескінченних варіантів діалогу та його застосування чітко визначених правил бути не може. Однак дотримання низки умов може завжди стати в нагоді.
Розмаїття досвіду
Якщо початкова мета діалогу полягає в тому, щоб допомогти учасникам розібратися в їх уявленнях, думках і судженнях, тоді дуже важливо привнести в цей процес найрізноманітніший досвід. Наприклад, внутрішньоцерковний діалог про гомосексуальність призведе до глибшого взаєморозуміння, якщо до нього підключаться люди з різними поглядами, орієнтацією, досвідом і релігійними переконаннями.
Якщо не вдається зібрати для діалогу людей, що дотримуються різних поглядів на те чи інше питання, то особливої користі від такої зустрічі очікувати, ймовірно, не варто. У цьому випадку від фасилітатора потрібна велика майстерність, щоб знайти, як можна привнести в дискусію непредставлений досвід і думки. Трансформаційні можливості будь-якого діалогу в значній мірі залежать від розмаїття представленого досвіду його учасників, тому що відмінності в життєвому досвіді формують різні погляди на одну й ту ж проблему.
Немає необхідності приймати невідкладні рішення
Зазвичай діалоги вдаються найкраще, коли немає потреби у невідкладних рішеннях. Діалог може сприяти створенню умов для спільних дій, але найбільш ефективний він тоді, коли немає необхідності переходити до дій негайно. За великим рахунком діалог — це завжди відкриття; учасники розглядають точки зору, що стосуються якоїсь теми, зондують, що може ховатися за відмінностями та схожістю їх поглядів, а потім намагаються з’ясувати, чи немає у них спільної основи для здійснення колективних дій.
|
|
|
| Діалог — це завжди відкриття. |
Через невідкладність і необхідність негайно вжити заходів учасникам зазвичай не вистачає терпіння на те, щоб ретельно розглянути проблему і зробити важливі відкриття. Нетерпіння знижує готовність людей до уважного вислуховування, конче необхідного в діалозі.
До того ж, коли групі необхідно негайно прийняти рішення, її увага зміщується на пошук і аналіз фактів, які, на думку учасників, мають відношення до майбутнього рішення. При цьому учасники забувають про розмаїття досвіду своїх співрозмовників і про те, яке значення воно має.
Попереджаючи про це, хочемо зазначити, що діалог є корисним для ослаблення напруженості в ситуаціях назріваючого конфлікту або насильства. Так було в Цинциннаті в шт. Огайо у квітні 2001 року, коли напруженість між правоохоронними органами та громадськістю переросла в цивільні заворушення після того, як полісмен застрелив неозброєну людину. Було докладено масштабних зусиль, щоб врегулювати відносини між поліцією та громадськістю, із застосуванням процесів діалогу для обговорення болючих питань як серед чорних і білих городян окремо, так і спільно, незалежно від расової приналежності. В результаті цих діалогів громадянами був вироблений ряд рекомендацій щодо поліпшення відносин між громадами та правоохоронцями. У даному випадку діалог сприяв ослабленню напруженості і створенню безпечного простору для налагодження відносин між людьми в умовах конфлікту. [8]
|
|
|
Відносний баланс сил
Оптимальною умовою для діалогу є відносний баланс сил між учасниками. Діалог ускладнюється, коли учасники з однієї сторони розуміють, що в їх співрозмовників вочевидь більше переваг з точки зору освіти, добробуту або соціального становища. Серйозне порушення силового балансу, як правило, послаблює потенціал групи для ведення діалогу. Це особливо справедливо, якщо діалог є передвісником потенційних спільних дій і в одних учасників діалогу більше можливостей вплинути на те, якими вони будуть, ніж у інших.
В умовах нерівномірного розподілу сил у діалозі більш впливових учасників, швидше за все, будуть сприймати серйозніше, ніж менш впливових. І навпаки, менш впливові члени групи можуть психологічно самоусунутися від процесу та/або образитися на більш впливових співрозмовників. Їм може здатися, що обмін думками в діалозі — це лише формальна данина традиції, щоб підготувати всіх до того, що в будь-якому випадку останнє слово залишається за більш впливовими учасниками.
|
|
|
Схожість у способах вербального вираження
Діалоги виходять більш продуктивними, коли учасники схожим чином можуть висловлювати свої думки, емоції та настрій словами. Життєвий досвід, рівень освіти, вік і мова, якою люди зазвичай користуються у своєму середовищі, може позначитися на їх здатності дохідливо висловлювати свої думки у незнайомому оточенні.
У міжрасових діалогах, які ми фасилітували, учасники з менш формальною освітою виступали рідше. Розмовляючи з такими учасниками, ми зрозуміли, що вони вважали за краще помовчати, тому що вважали, що ті, хто більш освічений, може сказати про проблеми «більш мудро». Незважаючи на те, що за допомогою діалогів вдалося усунути міжрасові розбіжності, все ж великі проблеми ще залишалися з точки зору класового та освітнього поділу.
|
|
|
У міру можливості необхідно уникати об’єднання представників різних мовних середовищ. Приміром, ряд фахівців вважає неприпустимим поєднувати підлітків і дорослих в одній робочій групі. Щоб у межах групи згладити мовну варіативність, що виникає внаслідок відмінностей в освітньому рівні, деякі фахівці по діалогу вводять невербальні методи комунікації, наприклад, малювання та групові ігри, щоб всі учасники почували себе на рівних.
Форми діалогу
Діалог може приймати різні форми по необхідності. Діалог можна застосовувати в міжособистісному спілкуванні, в якості одноразового заходу, в рамках досить масштабної події, наприклад, конференції, в ході декількох послідовно організованих зустрічей або ж в якості безстрокового процесу, що триває впродовж багатьох років.
Діалог удвох і неформальний діалог у невеликій групі
Будь-яка людина може застосувати навички ведення діалогу в неформальній обстановці, щоб розрядити гаряче обговорення складних тем. Діалог починається там, де при обговоренні будь-якої теми один або кілька людей застосовують навички фасилітації, щоб поліпшити спілкування, уважно вислухати співрозмовника та демонструють бажання чогось навчитися на досвіді інших.
Разовий діалог
Діалог може бути складовою частиною разового заходу, наприклад, конференції або ретріту з метою всебічного розгляду якоїсь спеціальної теми. На семінарах можна вдатися до формату діалогу, щоб допомогти учасникам обмінятися досвідом або спільно розглянути певну тему. Або в ході конференції можна виділити час, щоб всі учасники зібралися в невеликі групи та провели діалог за сприяння фасилітаторів.
Разовий діалог можна застосовувати у врегулюванні конфлікту, що вже досяг точки кипіння. Діалог дозволяє людям, які опинилися по різні сторони конфлікту, почути один одного більш чітко, ніж це можна було б очікувати за інших обставин. Присутність фасилітаторів і застосування бесід в невеликих групах часто зводить до мінімуму гру на публіку та спотворені трактування позицій опонентів, з чим часто доводиться стикатися на відкритих зустрічах, покликаних послабити напруженість. До того ж діалог цінний тим, що допомагає його учасникам стати свідками зацікавленості «протилежної сторони» в досягненні гармонії в суспільстві.
Разові діалоги також корисні при зборі інформації. Коли для участі в разовому діалозі або «загальних зборах громадськості» збираються сотні та тисячі громадян, це допомагає організаторам швидко оцінити вподобання всіх зацікавлених сторін.
Крім того, разові діалоги допомагають у практичній мобілізації громади. Коли значний інтерес до якогось питання вже викликаний публікаціями в пресі, залучення великої групи громадян до діалогу допомагає ще більше привернути увагу громадськості до нього. Також участь представників різних верств населення, часто з протилежними інтересами, у справжньому діалозі з приводу складних проблем вельми ймовірно стає передвісником суспільних змін.
Діалог з кількох зустрічей
Багато організацій використовує серію заходів з трьох-восьми діалогів в якості засобу вирішення поточних громадських проблем. І хоча рішення більшості складних суспільних проблем може тільки виграти, якщо публічних зустрічей буде більше, навряд чи знайдеться достатня кількість бажаючих брати участь в процесі, що не обмежується по строках. Таким чином, обмеження кількості публічних зустрічей полегшує залучення людей до участі в діалозі.
Триваючий діалог
Деякі діалоги не обмежені часовими рамками. Такі відкриті процеси, що мають безстроковий характер називаються іноді освітніми спільнотами або групами підтримки, що навмисно вдаються до діалогу в ході зустрічей. Дуже часто приводом для відкритих діалогів стають діалоги з декількох зустрічей, вражаючі результати яких надихають учасників на продовження зустрічей.
Наприклад, у 1980-х роках громадяни Радянського Союзу і Сполучених Штатів вели постійний відкритий діалог. Протягом багатьох років фасилітатори збирали разом громадян двох країн у прагненні налагодити позитивні відносини та послабити напруженість. Спеціаліст з діалогів Гарольд Сондерс, який фасилітував багато таких заходів, назвав ці необмежені часом зустрічі «триваючим діалогом». [9] Триваючий діалог корисний там, де проблеми та конфлікти мають глибокі історичні корені, пов’язані з етнічною, релігійною та культурною самосвідомістю народів; де у конфлікт втягнуто велику кількість різних сторін.
Масштабний діалог
У масштабних діалогах можуть бути задіяні сотні та тисячі людей у вигляді централізовано та одночасно організованих бесід у невеликих групах. На відміну від зборів виборців в американських містах і містечках, на яких виступає відносно небагато людей, скоординований масштабний діалог дає всім учасникам можливість висловити свої погляди. Масштабні діалоги дають своїм учасникам більш відчутне почуття «спільноти» в цілому.
Такі організації, як «АмерикаСпікс» («Говорить Америка»), проводять масштабні заходи за участю громадськості, в яких задіяні висококваліфіковані фасилітатори та новітні технології, наприклад, телеконференції. При цьому, якщо в діалозі бере участь 1000 осіб, організатори розставляють 100 столів по 10 учасників за кожним. Наприклад, у Новому Орлеані «АмерикаСпікс» організувала два діалоги за участю 2 500 осіб у грудні 2006 року та 1 300 осіб у січні 2007 року, щоб громадяни, що залишилися в місті, а також ті, хто переїхали в інші міста могли обговорити нові плани відновлення неофіційної «столиці» американського Півдня. Завдяки цим зустрічам містобудівники та міська влада отримали можливість ознайомитися з конкретними побажаннями громадян стосовно ключових питань. Внаслідок діалогів також почала відновлюватися довіра громадськості до процесу міського планування. Після другої зустрічі жителі рекомендували міській владі збиратися щоквартально та скликати щорічно подібні форуми в форматі діалогу з метою громадянського обговорення процесу відновлення.
Масштабний діалог дає можливість учасникам і організаторам більш точно встановити потреби всіх зацікавлених сторін. Якщо люди бачать, що їх чують і з їхньою думкою рахуються, то можна припустити, що вони будуть менше опиратися колективним рішенням, які не збігаються з їх позицією.
4. Організація процесу діалогу
У той час як будь-якій людині під силу налагодити неформальний діалог в родині, в організації або на робочому місці, для організації більш масштабних і офіційних діалогів необхідна робота команди. Тут все починається з оцінки індивідуальних якостей кожного члена команди і відповідного розподілу обов’язків. Зокрема, члени команди поділяються на організатора діалогу, планувальника-розробника діалогу і фасилітатора діалогу.
Організатори діалогу займаються питанням погодження запрошень для майбутніх учасників діалогу. В їх компетенцію також входить управління матеріально-технічним забезпеченням і налагодження атмосфери майбутнього діалогу.
Планувальники діалогу займаються розробкою послідовності побудови та ведення самого діалогу. Сюди входить вироблення питань, що допомагають налагодити обговорення узгодженої теми в рамках групи, а також планування інших спільних заходів, починаючи зі знайомства учасників, обговорення основних правил діалогу і до організації перерв тощо.
Фасилітатори діалогу надають сприяння учасникам в ході діалогу. Зазвичай у своїй роботі фасилітатор користується планом діалогу, складеним планувальником, і обмірковує кожний свій крок, перш ніж відхилитися від нього.
В цьому розділі висвітлюються переважно завдання організатора діалогу, який має переконати людей взяти участь у діалозі. З деяких людей виходять добрі фасилітатори, тому що вони завжди спокійні та врівноважені. Але ці ж самі люди можуть і не знати, як потрібно заохочувати сторони до участі в діалозі, оскільки для цього потрібно власним ентузіазмом захоплювати його майбутніх учасників. Тому команді при розподілі обов’язків корисно враховувати, що організатор і фасилітатор мають абсолютно різні завдання. Якими б не були важливими планування та розробка першокласного діалогу і участь у ньому висококваліфікованого фасилітатора, все буде марно, якщо зусилля по організації та популяризації діалогу не увінчаються успіхом.
При організації більшості діалогів слід враховувати кілька моментів: складання грамотного маркетингового плану, вибір стратегічно зручного місця для діалогу та залучення злагодженої команди, яка розумно використовує професійні переваги своїх членів.
Маркетинг діалогу
Нерідко, щоб переконати людей взяти участь в діалозі, потрібні певні зусилля. Діалог — це процес не зовсім природний, особливо для культур, які віддають перевагу гострим дебатам, дискусіям, націленим на вирішення конкретних завдань, або тренінгам, метою яких є щонайширше поширення інформації. Діалог від усього цього відрізняється тим, що основна увага в ньому приділяється взаємному научінню.
| Грамотний маркетинговий план допоможе переконати людей взяти участь у діалозі. |
Організатори можуть навчитися переконувати людей взяти участь у діалозі, запозичивши маркетингові стратегії, що корпорації використовують для продажу своєї продукції. У даному випадку продуктом є діалог. Бізнесмени знають, що вони мають орієнтуватися на потреби та інтереси споживачів. Аналогічним чином маркетингові стратегії діалогу мають бути адаптовані до конкретних аудиторій. Нижченаведений ряд питань може допомогти у визначенні найбільш оптимального формату діалогу для того, щоб переконати різні групи потенційних учасників приєднатися до нього:
1. Кого представляють групи учасників майбутнього діалогу?
2. Що, на думку кожної групи, є її нагальними потребами та інтересами з точки зору тематики майбутнього діалогу?
3. Чому майбутній діалог може представляти інтерес для кожної групи? Що з нього можуть почерпнути її члени?
4. Яке маркетингове послання швидше за все привабить учасників кожної групи і спонукає їх приєднатися до діалогу?
Приміром, для деяких громад мотивацією до участі в діалозі є прагнення, щоб їх волю почули політики. Для інших же більш привабливим маркетинговим посланням може послужити ідея зближення людей по різні сторони конфлікту. Грамотний організатор діалогу розробляє маркетингові послання для «розкрутки» заходу з урахуванням індивідуальних потреб зацікавлених сторін.
Через те, що діалог істотно відрізняється від типових форм спілкування, дуже важливо, щоб запрошення до участі в ньому звучали правильно. Адже мало хто з навчених досвідом людей буде у захваті від пропозиції подати заявку на участь у заході, який обіцяє їх змінити. Навпаки, вони швидше сприймуть ідею про те, що в ході діалогу зможуть з’ясувати, що думають інші про обговорювану проблему і що у них буде можливість самим пояснити іншим, що вони думають про це.
Запрошення учасників
Вивішування плакатів, розсилання листівок і запрошень ймовірним учасникам діалогу по електронній пошті часто себе не виправдовує. Багато організаторів знаходять більш переконливим способом запрошення до діалогу зацікавлених осіб особисті зустрічі з ними. Спочатку організатори можуть заручитися згодою ключових фігур на участь у діалозі, а вже потім запрошувати інших осіб, скориставшись їх згодою на участь в якості свого роду комерційного аргументу. Особам, які дали згоду на участь у запланованому діалозі, можна запропонувати назвати імена або відправити запрошення тим, хто на їх думку, повинен взяти участь у діалозі.
У тих випадках, коли діалог ставить перед собою конкретні завдання, його широка реклама як необхідного етапу у вирішенні проблем може ефективно спрацювати в плані залучення учасників. У той же час запрошення на захід, орієнтований на вирішення конкретних завдань, породжує надії на швидкі «рішення» і може негативно позначитися на готовності учасників терпляче та докладно вислуховувати досвід і думки інших людей.
Важливо відкрито доводити до відома всіх, що це процес зовсім не короткочасний. Найкраще починати з малого і потім повторно запрошувати людей, ніж намагатися залучити їх до тривалого процесу, подовжуючи його за рамки початкової домовленості.
Розмаїття
Належну увагу та ресурси необхідно спрямовувати на забезпечення присутності всіх зацікавлених членів громади. У масових діалогах, в яких задіяно кілька підгруп, стратегічно важливо гарантувати розмаїття представництва в кожній з них. Люди віддають перевагу веденню діалогу із собі подібними і зазвичай не вирішуються сідати за стіл з незнайомцями. Тому важливим є метод випадкового розподілу місць для учасників, але з деяким тактовним примусом.
Вибір місця для діалогу
Простір для проведення діалогу має бути нейтральним — як в символічному, так і в матеріально-технічному відношенні. Вибір місця не повинен навіть ненавмисно давати одним учасникам переваги над іншими. Уважний вибір місця може обнадіяти учасників, що діалог буде носити чесний і рівноправний характер ще до початку зустрічі.
Трапляється, що діалоги доводиться проводити в кількох місцях. Наприклад, у триваючому діалозі між мусульманами та християнами чергування зустрічей в церкві та мечеті може бути розумним рішенням.
Символічні асоціації важливі при виборі місця зустрічі. Деякі місця в даний час можуть належати нейтральним установам або орендуватися ними, але при цьому минуле цих місць може асоціюватися з однією або іншою стороною, залученою в суперечку чи іншого роду конфлікт. Тому дуже важливо, щоб організатори діалогу заздалегідь перевірили, як потенційні учасники діалогу відносяться до місця зустрічі.
Пригощання, час і естетика
Гостинність і такі знаки уваги, як приготуваня частування та напоїв допомагають учасникам зняти напругу і розкуто поспілкуватися під час перерв. Гарне та зручне місце проведення зустрічі також допомагає людям спокійно обговорювати різні точки зору та відкривати нові людські якості у співрозмовників. [10]
При складанні графіка зустрічей необхідно враховувати індивідуальний робочий розклад учасників, дізнатися їхні транспортні можливості, чи є кому доглянути в цей час за дитиною, уточнити інші деталі, що можуть ускладнити їх участь. Проведення зустрічей за графіками, які систематично ставлять під загрозу фізичну участь у діалозі однієї з груп, неприпустимо.
Кваліфікована фасилітація
Організатори діалогу також здійснюють контроль за відбором та профпідготовкою фасилітаторів діалогу. Те, як поведуть себе учасники діалогу залежить від якості фасилітації. Важливо набирати фасилітаторів, які мають достатній досвід роботи в цій області та знайомити їх з планом майбутнього діалогу, щоб вони розуміли цілі передбачуваних бесід в кожній з підгруп учасників. З огляду на їх роль в процесі діалогу, важливо, щоб вони в достатній мірі розуміли свою значущість до, під час і після заходу.
У масових діалогах з кількома фасилітаторами ведучий фасилітатор починає, керує, координує та завершує зустріч з головної сцени. У багатьох випадках для того, щоб продемонструвати розмаїття в процесі керівництва, використовується невелика група провідних координаторів. Ті, хто виступає в ролі ведучого або ведучих, повинні вміти ефективно утримувати увагу аудиторії з десятків і сотень учасників. Вони повинні демонструвати впевненість і навіть захопленість самим процесом, добре знати план діалогу з тим, щоб у разі потреби оперативно вносити в нього зміни, завжди залишаючись спокійними та викликаючи до себе прихильність.
Бажано, щоб організатори діалогу зверталися до фасилітатораів на ранньому етапі процесу організації. Тоді фасилітатори можуть взяти участь у плануванні діалогу, про що ми розповімо в наступному розділі.
5. Планування процесу діалогу
Для планування та розробки самого процесу діалогу не існує чітко визначених правил. Однак наш досвід підказує декілька основних складових, що лежать в основі більшості успішних форматів діалогу. Успішним діалогам притаманні чотири загальних складових або фази:
I фаза: встановлення спільних намірів і норм;
II фаза: обмін особистим досвідом і думками;
III фаза: з’ясування розмаїття та схожості;
IV фаза: з’ясування можливостей для подальших дій.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 470; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!