III фаза: з’ясування розмаїття та схожості
Після того, як учасники поділилися досвідом, настає черга з’ясування основних факторів, які сприяли набуттю ними різного досвіду та уявлень. Зазвичай люди оцінюють свою точку зору та досвід як єдино можливу «істину», а уявлення інших як «неправду». Тому в III фазі учасники колективно шукають відповідь на питання: «Чому наш досвід і уявлення настільки відрізняються?»
Хочеться сподіватися, що до цього моменту учасники вже досить звикли один до одного і менш схильні відкидати з порога точки зору один одного в спірних питаннях. Якщо діалог розвивається добре, то учасники вже почули думки, які нелегко вписуються в рамки їх стереотипів мислення, і готові об’єднати зусилля в пошуку більш глибокого розуміння істини.
В ході цієї фази діалогу потрібно допомогти кожному учаснику переглянути свій досвід у більш широкому контексті. У II фазі головним питанням було наступне: «Яким був ваш досвід?» У III фазі головне питання звучить так: «За рахунок яких факторів наш досвід і уявлення відрізняються?»
Нижче наведені приклади питань, які можуть допомогти присутнім визнати не тільки наявні відмінності, але й подібність між окремими учасниками та підгрупами в рамках діалогу. Вони дають можливість учасникам краще зрозуміти, як уявлення людей позначаються на їх тлумаченні реальності. Члени групи обговорюють фактори, які вплинули на проблему; в ідеалі це допомагає людям побачити власну роль у її формуванні.
|
|
|
Приклади питань для з’ясування розмаїття досвіду
|
Підгрупи
Інколи на цьому етапі корисно ділити учасників і об’єднувати їх в підгрупи або «фракції» людей з аналогічним досвідом. Об’єднання в такі «фракції» може допомогти учасникам більш глибоко розглянути потенційно делікатні теми діалогу. У сімейному діалозі, наприклад, фасилітатор може попередньо зустрічатися окремо з дітьми та батьками, щоб допомогти дітям згодом правильно викласти свої переживання та запити. А в діалозі з расових проблем робота в підгрупах може допомогти одним учасникам спокійно розібратися у фактах, ідеях та/або поведінкових установках, перш ніж обговорювати їх з учасниками з іншої групи.
|
|
|
У діалозі з питань, що викликають особливі розбіжності, їх більш чесне обговорення в підгрупах може допомогти зрушити процес з мертвої точки. Приміром, при роботі у «фракціях» в ході діалогу між членами розділеної церкви можна запропонувати кожній підгрупі сформулювати по три питання, які б вони хотіли задати своїм співрозмовникам. Обговорення в підгрупах зазвичай узагальнюють і подають результати на розгляд всієї групи, щоб прискорити досягнення прогресу з ключових питань.
Рекомендовані питання для підгруп
|
Перш ніж безпосередньо ставити такі питання, необхідно переконатися в тому, що всі присутні усвідомлюють, що у кожного з них свій досвід і своя точка зору. У ряді випадків це стає всім зрозуміло ще у II фазі діалогу. Але часто фасилітатору буває необхідно ще раз підкреслити подібності та відмінності в досвіді і переживаннях присутніх, щоб це стало ясно всім. Зондування цих подібностей та відмінностей допомагає перейти від другої до третьої фази діалогу.
|
|
|
По мірі того, як учасники починають обговорювати відмінності в особистих розповідях, якими вони ділилися у II фазі, на перший план часто виходить проблема сприйняття. Адже окремі особи та цілі групи людей можуть вважати інших параноїками, які нібито у всьому бачать утиск і обмеження своїх прав, хоча ставлення до них можна пояснити й інакшим способом. І навпаки, можуть знайтися й такі, хто буде стверджувати, що люди з інших груп просто не розбираються «що до чого» і не хочуть зрозуміти очевидних речей.
Фасилітатору немає необхідності вирішувати цю проблему — просто в цьому випадку потрібно уважно стежити за тим, щоб ніщо не заважало учасникам впоратися зі своїми уявленнями та виробити спільне розуміння відмінностей. Однак фасилітатор може визнати, що наші сприйняття та уявлення взагалі відіграють певну роль у формуванні нашого досвіду. Основне завдання фасилітатора — забезпечити сприяння в об’єктивному та чесному опрацюванні цього питання.
Додаткове завдання фасилітатора полягає в тому, щоб допомогти учасникам озирнутися назад і зрозуміти, що ні на кому з них окремо не лежить відповідальність за проблему розділеної церкви. Спірні питання та проблеми (в більшості своїй) створюють зовсім не учасники діалогів. Здебільшого вони є наслідком складного сплетіння історичних і системних факторів, накопичуючись з плином часу та передаючись як би у спадок з покоління в покоління. Фасилітатор може нагадати присутнім про ці вагомі фактори, які сприяють формуванню несхожих досвіду та уявлень.
|
|
|
Остання задача III фази полягає в тому, щоб допомогти учасникам зрозуміти, що навіть незважаючи на те, що вони успадкували проблему, вони можуть зволіти увічнити її або вирішити. Мета фасилітатора як раз і полягає в тому, щоб допомогти учасникам побачити зв’язок між їхніми власними поглядами та поведінкою і тими силами, які сприяють збереженню проблеми. Таким чином, діалог наочно демонструє, що кожен учасник може бути провідником перетворень.
Роль самостійного дослідження та статистики
У річмондських діалогах з расових проблем кожний ретріт вихідного дня ми відкривали викладенням фактичних можливостей у сфері освіти, працевлаштування, забезпечення житлом і транспортної інфраструктури, які доступні для чорних, білих, латиноамериканців та азіатів у цьому місті. Ці статистичні дані, підготовлені та представлені професором з місцевого університету, допомогли учасникам переконатися в існуючих відмінностях і нерівності між расовими групами в місті. Факти послужили відправною точкою для діалогу.
У деяких випадках викладення фактів може відволікати від діалогу. Ряд міркувань допоможе визначити переваги та ризики такого викладення фактів в діалозі.
Переваги початкового акценту на фактах
Залежно від того, як людей залучали до діалогу, деякі з учасників можуть не дуже добре розбиратися в темі для обговорення, хоча вирішили прийняти в ньому участь, тому що їх запросили люди, яким вони довіряють. Таким чином, викладення фактів допоможе їм краще ознайомитися з обговорюваними питаннями.
Якщо в кінцевому підсумку фактам призначено зіграти вирішальну роль в обміні досвідом і думками в групі, то вельми корисно з самого початку закласти загальну основу розмови у вигляді базових знань по темі. Це знизить ймовірність того, що учасники будуть вставляти в діалог свої, можливо, невірні «факти» і тим самим провокувати інших витрачати сили на обговорення того, що є фактом, а що ні.
Приміром, діалог з мусульмансько-християнських відносин може бути корисно почати із запрошення кількох ораторів, які зроблять фактичний огляд різних вчень і форм християнства та ісламу. Такий фактичний огляд може дати людям з різним досвідом можливість усвідомити, що вони знайомі лише з декількома формами релігії своїх співрозмовників або чули тільки про деякі вчення.
| Факти можуть стати несподіванкою для учасників і зблизити їх. |
В обговоренні міжрасових відносин центральним питанням є наступне: «Наскільки менше ми стикаємося з дискримінацією в порівнянні з поганими старими часами?» Тут можуть стати в нагоді висновки масштабних федеральних досліджень поширеності расової дискримінації в житловій сфері. Аналогічним чином у такому обговоренні можна скористатися й довгостроковими дослідженнями, що демонструють пом’якшення расистських поглядів і упереджень.
Крім того, маловідомі, проте актуальні факти можуть стати повною несподіванкою для учасників і тим самим зблизити їх.
Підходи до викладення фактів
Фасилітатори можуть представити учасникам факти ближче до початку безпосереднього діалогу за допомогою цілого ряду різних підходів. Кожен з них має своє значення для процесу. У деяких діалогах можна поєднувати кілька підходів з представлених нижче.
a) Довідкові матеріали та вікторини. Інформаційний листок з результатами досліджень або інтерактивна вікторина можуть бути представлені та розглянуті досить швидко. Інформаційні листки особливо цінні, якщо факти безперечні та можуть зіграти свою роль протягом усього діалогу.
Приміром, у громадському діалозі з проблеми надмірної ваги у дітей, що проводився у Мемфісі в шт. Теннессі, фасилітатори роздали учасникам інформаційний листок, в якому розповідалося про поширеність підліткового ожиріння, загальний взаємозв’язок між харчуванням і фізичними вправами, останні тенденції в харчовій промисловості, тенденції в школах та фактори впливу фізичного середовища. Вікторина про дивовижні факти на цю тему також допомогла учасникам краще пізнати один одного. [11]
b) Аудіовізуальні матеріали. Важливу функцію може виконати коротке відео. Так в мемфіському діалозі з проблеми надмірної ваги використовували коротке відео, в якому підліток розповідав про свою боротьбу за схуднення. Це відео відобразило болісну соціальну динаміку ожиріння та викликало у аудиторії емоційне співпереживання, яке об’єднало учасників. У масштабних діалогах з істотним бюджетом організатори іноді виділяють ресурси на виробництво аудіовізуальних матеріалів, щоб представити теми для обговорення.
c) Презентації. Авторитетні громадські діячі або експерти можуть представляти факти у вигляді презентацій. Так річмондські діалоги з расових проблем починалися з 40-хвилинної презентації місцевого вченого, який за допомогою програми «ПауерПоінт» наочно показував, як питання юрисдикції закріплювали расовий та економічний поділ в місті. На Фіджі в ході діалогів лідери християнських, індуїстських і мусульманських громад робили презентації, в яких підкреслювали, що питання миру займає важливе місце у всіх релігійних вченнях.
Ризики привернення уваги до «фактів» на початку діалогу
Викладення фактів може відволікти від самого процесу діалогу. Деяким членам групи захочеться оскаржити ваші факти, особливо якщо серед них виявляться такі, що суперечать один одному. Можуть знайтися також учасники, які поставлять під сумнів нейтральність процесу або ж допустять, що викладення вами відповідних фактів викриває упередженість фасилітатора або організаторів. Якщо ви вирішите представити аудиторії факти, робіть це так, щоб не викликати сумнівів і побоювань навіть у скептично налаштованих учасників.
Якщо подання фактів носить емпіричний характер, — наприклад, перегляд фільму, — колективне обговорення може торкнутися спільного досвіду перегляду фільму, а не проблем, що в ньому порушуються. Це ще один приклад, коли факти можуть відволікти групу від розгляду власного досвіду та уявлень її членів. У цьому випадку фасилітатору необхідно знову зорієнтувати увагу групи на обговорення основних питань діалогу.
Подання або викладеня фактів не повинно призводити до того, щоб хтось у групі зазнавав критики або ображався, займаючи непотрібну захисну позицію. Це особливо актуально в тих випадках, коли діалог стосується болючих проблем минулого. Адже невипадково одна з цілей діалогу полягає в тому, щоб люди припинили думати про інших як про причину збереження напруженості та відчули спільну відповідальність.
| Подбайте про неупереджений виклад фактів. |
Нарешті, в групі можуть знайтися люди, які тлумачитимуть початковий акцент на фактах як сигнал до того, що головне в діалозі — це належний аналіз фактів. Орієнтація на викладення фактів на ранньому етапі процесу загрожує тим, що потім буде складніше відновити довіру учасників до досвіду їх співрозмовників як важливих джерел научіння.
Трохи про основні поняття
Точно так само, як необхідно з великою обережністю підходити до викладення фактів у діалозі, важливо також продумати, як користуватися основними поняттями та концепціями. Визначення таких понять, як «расизм», «ожиріння» або «гомосексуальність» саме по собі може виявитися спірним. Якщо план або фасилітація вашого діалогу побудовані на загальновизнаному визначенні основних понять, то їх обговорення може завести діалог в глухий кут. В рівній мірі небезпечно для фасилітатора нав’язувати групі визначення основних понять без їх обговорення. Роздатковий матеріал з низкою визначень авторства відомих вчених і громадських діячів може бути корисний для демонстрації консенсусу або розмаїття думок. Фасилітатори можуть запропонувати членам групи погодитися з одним із них.
Врахування думок і зворотний зв’язок
Діалог дає можливість дізнатися, що думає з того чи іншого питання велика кількість людей. При цьому важливо знайти спосіб, щоб ненав’язливо зібрати дані у групи та відібрати найбільш важливі положення, які привносять не тільки почуття спільності, але й відображають розмаїття думок. Нотатки з різних фаз діалогу можна переносити на великі аркуші паперу та вивішувати так, щоб їх було видно всій аудиторії. Планувальники-розробники діалогу повинні заздалегідь визначити, коли зручно робити такі публічні записи, аби члени групи могли слухати один одного, не відволікаючись.
Задача збору інформації особливо складна під час великих діалогів, тому що надання звітності від груп займає надто багато часу. «АмерикаСпікс» для цього використовує сучасні технології, а саме передачу даних з комп’ютера на столі кожної підгрупи в центральний банк комп’ютерів для подальшої обробки та відбору. Основний зміст діалогу за кожним столом передається по бездротовій мережі «тематичної команді», яка відбирає основні положення, за якими підгрупа досягала консенсусу. Ці положення відображаються на великих екранах для всіх учасників зустрічі, кожен з яких за допомогою клавіатури може проголосувати за найбільш актуальні варіанти.
Існують і технологічно нескладні способи. Так підгрупи можуть вибрати кілька найважливіших міркувань або висновків з обговорення та подати їх, наприклад, ведучому фасилітатору, який виявляє загальні точки зору всієї групи.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 300; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!