I фаза: встановлення спільних намірів і норм
Люди схильні піддавати сумніву мотиви своїх опонентів, коли конфліктуть. У цій фазі діалогу обґрунтовується загальний намір учасників групи слухати і вчитися один у одного.
Багато людей ніколи не брали участь у свідомо налаштованому процесі діалогу. Деякі наші культурні норми спілкування погано відповідають тому характеру уважного вислуховування та відвертої розмови, які необхідні в діалозі. Для багатьох вправа в цих навичках так само чужа, як спроба написати своє ім’я не тією рукою.
Встановлення норм, керівних принципів, або основних правил діалогу допомагає підготувати учасників до цього унікального досвіду та служить нагадуванням про те, що їм може знадобитися імпровізувати або експериментувати з незвичними способами спілкування. Групам, учасники яких вже знайомі один з одним, і у яких спілкування налагоджено добре, може й не знадобитися обговорення цих норм. Але групам, що складаються переважно із незнайомих один з одним людей, практично завжди потрібні деякі підказки, як краще знайти спільну мову в новій та потенційно незнайомій атмосфері спілкування.
Для встановлення норм повинні бути виконані три важливих умови. Це створення безпечного простору, визначення основних правил і уточнення ролі фасилітатора.
Створення безпечного простору
З самого початку діалогу головне завдання фасилітатора полягає в тому, щоб забезпечити кожному учаснику емоційну безпеку та впевненість у тому, що фасилітатор завжди захистить його/її від словесних нападок і принижень під час діалогу. Довіра людей до
|
|
|
| Гарантія безпечного простору для кожного окремо допомагає учасникам відчувати себе невимушено. |
особистості фасилітатора та його вміння забезпечувати такі безпечні умови дуже важлива. Приміром, при плануванні діалогу можна передбачити не лише вступне загальне привітання та знайомство фасилітатора з усією групою, але й з кожним її учасником окремо. Це може дуже допомогти присутнім відчувати себе спокійно та невимушено.
Ознайомлення присутніх з метою та задачами діалогу допомагає створити атмосферу впевненості для тих учасників, які можуть відчувати себе розгублено, невпевнено або напружено. Чітке викладення мети допомагає учасникам зрозуміти, для чого вони зібралися та налаштуватися на спокійну розмову.
Представлення та знайомство учасників один з іншим також має важливе значення для створення безпечної атмосфери. Люди хочуть знати, хто приймає участь у діалозі, звідки, яку організацію репрезентує, а також, наприклад, хто і де працює або в яку церкву ходить. Мабуть, найістотніша сторона знайомства — це надання учасникам можливості розповісти самим і почути від інших, чому вони вирішили взяти участь у діалозі. Пропонуючи присутнім поділитися мотивами, що спонукали їх приєднатися до діалогу, ви тим самим зміцнюєте їх довіру один до одного, почуття причетності та загальний позитивний настрій в групі. На початковому етапі діалогу зайнятися цим дуже корисно, тому що представлення та знайомство дають можливість учасникам відчути загальну зацікавленість в участі в процесі. Крім того, кожен учасник отримує досвід першого публічного викладу своїх думок в новій обстановці.
|
|
|
Вище ми вже писали, що деякі люди схильні сумніватися в мотивах інших людей. Але ще більше людей схильні представляти власні спонукання в найкращому світлі. Вони можуть говорити, приміром, що хочуть «краще пізнати інших». Зазвичай виявляється, що люди по обидві сторони проблемної ситуації хочуть цього.
Тому другий корисний прийом в представленні та знайомстві учасників — це запропонувати їм розповісти що-небудь таке про себе, що по суті не пов’язано з обговорюваною темою. Може йтися про хобі, дитяче прізвисько, кількість братів і сестер, улюбленого артиста та художника або ж про свою характерну рису, яку зазвичай інші сприймають з подивом. Цей прийом нагадає присутнім, що кожен з них — це єдина в своєму роді особистість, а не просто член групи, яка зібралася, щоб вирішувати спільну проблему. Фасилітаторам необхідно продумати, наскільки оригінально це можна зробити і наскільки особистими можуть бути навідні питання. Приміром, у натягнутій обстановці в якій-небудь організації або фірмі просити людей згадувати свої дитячі прізвиська може бути недоцільно. Яким би не було питання, воно ставиться всім без винятку.
|
|
|
Основні правила, або керівні принципи
Ще одним методом створення безпечних і сприятливих умов для діалогу є визначення його основних правил відразу ж після знайомства учасників. Основні правила, які іноді також називають керівними принципами ведення діалогу — це низка поведінкових норм і настанов, яких погоджується дотримуватися група для того, щоб забезпечити найкращі можливості для плідного спілкування. Основні правила важливі з кількох причин.
По-перше, встановлення основних правил діалогу служить упорядкуванню незвичного для багатьох процесу. У діалозі учасники самі розробляють і домовляються про норми та правила поведінки. І це унікальна якість діалогу. Дуже рідко норми суспільної поведінки формулюються або узгоджуються на основі загального консенсусу. У спортивних заходах всі погоджуються з правилами змагання, але розробляють і пропонують ці правила не вони. Спільне встановлення керівних принципів допомагає учасникам свідомо підійти до своєї участі у процесі та визначити, яких норм поведінки слід дотримуватися.
|
|
|
| Визначення основних правил діалогу допомагає учасникам окреслити прийнятну норму поведінки. |
По-друге, cпільне встановлення керівних принципів дає зрозуміти, що всі члени групи по суті рівні, щонайменше щодо того завдання, яке група виконує. Це теж зустрічається нечасто, тому що більшість ситуацій, в яких людям доводиться спілкуватися, передбачає деяку ієрархію, де хтось завжди є авторитетнішим за інших. Якщо в основі діалогу лежить спільний пошук істини, тоді вкрай важливо, щоб всі його учасники мали рівні можливості для повноцінної участі в процесі — без озирання на авторитети.
Взагалі основні правила встановлюють двома способами. Там, де процес обмежений часовими рамками, можна просто перелічити основні правила і запитати присутніх, чи готові вони їх дотримуватися. Важливо, щоб кожен учасник мав можливість внести в них зміни або висловити свої застереження. Тут головне не зробити передчасний висновок, що всі погодилися з правилами, в той час як такої згоди поки ще немає. Після того, як усі учасники отримали можливість внести зміни в запропоновані основні правила, фасилітатор оголошує, що загальної згоди досягнуто і всі присутні зобов’язуються дотримуватися основних правил. Безсумнівно, це самий економний за часом метод, який дозволяє фасилітатору швидко перейти безпосередньо до діалогу.
| Зразок основних правил діалогу 1. Усвідомлювати важність уважного вислуховування. Прислухайтеся до точки зору співрозмовника, щоб краще його/її зрозуміти, не думайте про те, як краще захистити свою точку зору. Спробуйте слухати більше, ніж говорити. 2. Поважати інших і не навішувати ярлики. Учасники мають право говорити про себе і критикувати себе, але не інших. 3. Говорити виходячи з особистого досвіду. Починайте висловлюватися з «я» а не «ти», наприклад, «я відчув ...». 4. Мінімізувати відволікаючі чинники. Загалом людям потрібно давати можливість закінчувати те, що вони хочуть сказати. Не переривайте виступаючих і не відволікайтеся на сторонні розмови. Не забувайте вимкнути свої мобільні телефони. 5. Зберігати конфіденційність. Поза групою учасники можуть обговорювати зміст того, що було сказано, а не ким що було сказано. |
Інший підхід полягає в тому, що основні правила діалогу пропонує сама група. Коли люди вкладають свої думки і енергію в розробку правил, вони з більшою ймовірністю будуть їх дотримуватися. Але такий процес може зайняти багато часу. Проте вироблення правил учасниками групи може допомогти зрозуміти побоювання, страхи та інші проблеми, з якими зіткнулася група.
Ми також виокремили основні правила, які можуть допомогти групі поглибити діалог.
| Основні правила глибшого аналізу 1. Більше питань. Ставте чесні питання, які змушують замислитися та дають людям можливість розібратися в своїх вихідних припущеннях і пояснити їх. 2. Вірність процесу. Прийміть зобов’язання ні за що не відмовлятися від діалогу попри всі труднощі та напруженість. 3. Установка на розуміння. Мета діалогу — поглиблення взаєморозуміння людей. Але мета не в тому, щоб вирішити проблему або про все домовитися. 4. Пошук точок дотику. У двох будь-яких людей завжди знайдеться щось спільне. Знайдіть що це! 5. Спочатку реакція, потім пояснення. Якщо хто-небудь скаже щось образливе, не залишайте це без уваги. Нехай він/вона та вся група дізнаються, чому це образливо. |
Один із методів забезпечення єдиного розуміння групою основних правил полягає в тому, щоб запитати учасників: «Перш ніж рушити далі, чи можемо ми домовитися поводитися ввічливо та дати кожному можливість висловитися?» Присутні навряд чи скажуть «ні», a це питання дає вам шанс звернути їх увагу на неприпустимість зневажливого поводження та переривання співрозмовників. Потенційно домовленість групи з даного питання дозволяє фасилітатору нагадати деяким учасникам, які виступають частіше за інших, що вони фактично намагаються нав’язати свою думку решті групи.
Уточнення ролі фасилітатора
Фасилітатор сприяє учасникам у ході процесу діалогу. Фасилітатори — це фахівці з процесу, а не з тематики діалогу. Вони допомагають учасникам не відволікатися від теми діалогу, обмірковувати всі точки зору та узагальнюють висновки групи. Своїм прикладом вони заохочують учасників активно слухати співрозмовників і висловлюватися шанобливо.
У розділі 6 детально розповідається, як сприяти діалогу. При роз’ясненні групі ролі фасилітатора необхідно уточнити декілька важливих моментів, а саме:
- Фасилітатори допомагають групі розглядати подібності та відмінності в точках зору. Фасилітатори не пропагують і не озвучують свої думки.
- Фасилітатори створюють умови для того, щоб всі учасники мали можливість висловитися в діалозі.
- Фасилітатори несуть головну відповідальність за дотримання основних правил, хоча і вся група поділяє цю відповідальність колективно.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 332; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!