Схема аналізу морфемно-словотвірних елементів
Визначте стильову і мовну (морфемно-словотвірну) домінанти.
Виділіть систему художніх і словесно-художніх образів у тексті. З'ясуйте, для відтворення яких художніх образів використовуються словотвірні засоби.
Окресліть емоційні та оцінні смислові поля лексики з аналізованими словотвірними засобами, зазначте, які конотації вони формують.
Проаналізуйте способи індивідуально-авторського словотворення (морфологічні й неморфологічні), визначте роль використаних інновацій.
Зробіть висновок про морфемно-словотвірну домінанту і її роль у текстотворенні та естетично-образній системі твору.
Схема морфологічного аналізу
Визначте стильову і мовну (морфологічну) домінанти тексту. Умотивуйте доцільність мовної домінанти відповідно до типу інформативності, ритміки тексту.
Визначте прагматичне призначення домінантних частин мови в художньому мовленні (номінативна, динамічна, описова, оцінна, емоційна, виражальна, образна, символічна, конкретизаційна функція).
Зафіксуйте випадки відхилення від традиційного вжитку граматичних форм, значень і категорій. Чим зумовлений відбір автором таких одиниць?
У створенні яких прийомів беруть участь граматичні засоби (повтор, ампліфікація, градація, антитеза, каламбур, макаронізми)?
Яка роль морфологічних засобів у формуванні категорії часу і простору?
Зробіть висновок про емоційно-експресивний потенціал морфологічних ресурсів в аналізованому тексті.
|
|
|
Схема синтаксичного аналізу
Визначте стильову і мовну (синтаксичну) домінанти тексту.
Визначте специфіку кожного речення в тексті (за будовою, за метою висловлювання, за модальністю і т.д.), зробіть висновок про перевагу певних синтаксичних конструкцій, про взаємозв'язок будови речення і характеру інформації та емоційності.
З'ясуйте функції непрямого порядку слів, неповних речень, однорідних членів (номінативна, уточнювальна, виражально-характеризуюча, гумористична), відокремлених членів, вставних і вставлених конструкцій, звертань, односкладних речень (описова, узагальнено-смислова, виражальна), складних конструкцій, прямої мови, діалогів тощо.
У створенні яких прийомів беруть участь синтаксичні засоби в тексті? Яким стилістичним, структурним та естетичним ефектам сприяє така організація?
Зробіть висновок про домінантну роль синтаксичної організації тексту. Як синтаксична домінанта пов'язується з елементами інших рівнів?
Робота в аудиторії
1. Зробити фонетико-орфоепічний, морфемно-словотвірний, морфологічний та синтаксичний аналіз поданих текстів.
* * *
Я не знаю, як мені просити у тебе вибачення, моя дорога, моя єдина. (...). Але якою б важкою не була така тривала розлука з тобою, я все ж безмежно щасливий, знаючи, що ти мене любиш. Це таке велике, таке яскраве, захоплююче щастя, що я буквально захмелілий від нього. Ти мене кохаєш! Ти моя! Я можу цілувати тебе, пестити, чути твій голос, бачити твої дивні очі, любити тебе і віддати тобі своє серце нероздільно. Я відчуваю, що у мені щось співає, щось окрилює думки, очищає почуття. Мені хочеться всім людям крикнути в обличчя: я щасливий! І я ледве стримуюсь.
|
|
|
Щось сильне і могутнє захопило мене – і я нікому не дозволю відібрати у мене моє щастя, що так дорого, з такими жертвами дісталось мені. Моя люба, моя дорога, моя ти безмежно добра і ласкава голубко! Як я тебе кохаю! Я ввесь тремчу, кажучи ці слова. Як я хочу, безумно хочу, зараз бачити тебе, чути биття твого серця, відчути бодай маленьку ласку твою, ще раз почути, що ти моя. Ні, ти повинна ще сьогодні, хоч на момент, хоч на мить дати мені щастя. Хай я знаю, що ти не сердишся на мене, дорога.
Як би нам влаштуватися з листуванням? Може, можна класти листи в домовленому місці? Це передавання при всіх не зовсім зручне. Подумай.
Коли ми побачимось? Адже я довго не можу витримати. Відчуваю, що не можу. Адже я цілі роки ждав. Напиши мені.
|
|
|
Цілую тебе. Цілую гаряче, пристрасно і відчуваю твої поцілунки. Серце моє, дорога моя, люблю тебе безмежно.
Твій. (М.Коцюбинський)
Слово над гробом Шевченка
Немає в нас ні одного достойного проректи рідне українське слово над домовиною Шевченка: уся сила і вся краса нашої мови тільки йому одному одкрилася. А все ж ми через нього маємо велике й дороге нам право – оглашати рідним українським словом сю далеку землю.
Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний. Де б він не вмер на великому слов’янському мирові, чи в Сербії, чи в Болгарії, чи в Чехах, – всюди він був би між своїми. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чужими людьми. Отже ні! Посеред рідної великої сім’ї спочив ти одпочинком вічним. Ні в кого з українців не було такої сім’ї, як у тебе; нікого так, як тебе, на той світ не проводжали. Були в нас на Вкраїні великі воїни, були великі правителі, а ти став вище всіх їх, і сім’я рідна в тебе найбільша. Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із сього світу зганяти, не городи й села опановувати: ти вчив нас правди святої животворящої... От за сю-то науку зібралися до тебе усіх язиків люде, як діти до рідного батька; через сю твою науку став ти всім їм рідний, і проводжають тебе на той світ з плачем і жалем великим. Дякуємо богу святому, що живемо не в такий вік, що за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня, серед столиці великої, і всею громадою складаємо йому нашу щиру дяку за його животворне слово.
|
|
|
Радуйся ж, Тарасе, що спочив ти не на чужині, бо немає для тебе чужини на всій слов’янщині, і не чужі люди тебе ховають, бо всяка добра і розумна душа тобі рідна. Бажав єси, Тарасе, щоб тебе поховали над Дніпром-Славутом: ти ж бо його любив, і малював, і голосно прославив. Маємо в бозі надію, що й се твоє бажання виконаємо. Будеш лежати, Тарасе, на рідній Україні, на узбережжі славного Дніпра, ти ж бо його ім’я з своїм ім’ям навіки з’єднав... Ще ж ти нам зоставив один завіт, Тарасе, Ти говорив своїй непорочній музі:
Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли, – у нас нема
Зерна неправди за собою...
Великий і святий завіт! Будь же, Тарасе, певен, що ми його соблюдемо і ніколи не звернемо з дороги, що ти нам проложив єси. Коли ж не стане в нас снаги твоїм слідом простувати, коли не можна буде нам, так як ти, безтрепетно святую правду глаголати: то лучче ми мовчатимем, – і нехай одні твої великі речі говорять людям вовіки і віки чисту, немішану правду (Пантелеймон Куліш).
Балада про мою дівчину
Ой ти дівчинонько, моя вір’янонько,
У тебе личенько – рум’яне яблунько.
А твої вустонька, а твої губоньки –
Звелись пелюстоньки з вогнем докупоньки.
Ой не так вустоньки, як тільки ти сама,
Як на бумазі вся перцем написана.
Писалиж, ладили в темнаві ноченьки,
Списали, зладили хупаві оченьки.
Та ще й при місяцю, ще й при горішечку
Пустили в кароньки лукавцю кришечку.
Ой малювали влад ті малярове,
Намалювали вряд тонюні брови.
А вже при соненьку, при жайворіненьку
Рівняли брівоньку та й під шнурівоньку.
Аж надірвалися з того старання.
Це моя дівчина – кажу зарання... (І.Драч)
* * *
Не можу забути!
Не гоїться рана!
Мов жалібні нути
із струн теорбана
чи голосно грають,
чи ледве їх чути,
все жалем проймають –
не можу забути!
Не гоїться рана,
хоч мию сльозами,
хоч час на ню капле
цілющі бальзами,
хоч сонечко гріє
і зірка рум’яна
цілує, яріє –
не гоїться рана!
Хоч як ти далеко,
я все тебе бачу;
хоч стратив давно вже,
щодень тебе трачу;
хоч люта розпука
минулася п’яна
і клином розлука,
гадюка погана,
лежить поміж нами,
дівчино кохана,–
кохання без тями,
не гоїться рана… (І.Франко)
Моїй не моїй
Поклін тобі, моя зів'яла квітко,
Моя розкішна, невідступна мріє,
Остатній сей поклін!
Хоч у житті стрічав тебе я рідко,
Та все ж мені той спогад серце гріє,
Хоч як болючий він.
Тим, що мене ти к собі не пустила,
В моїх грудях зглушила і вгасила
Любовний, дикий шал,
Тим ти в душі, сумній і одинокій,
Навік вписала ясний і високий
Жіночий ідеал.
І нині, хоч нас ділять доли й гори,
Коли на душу ляжуть злії змори,
Тебе шука душа
І до твоєї груді припадає,
У стіп твоїх весь свій тягар скидає,
І голос твій весь плач її втиша.
А як коли у сні тебе побачу,
То, бачиться, всю злість і гіркість трачу
І викидаю, мов гадюк тих звій;
Весь день мов щось святе в душі лелію,
Хоч не любов, не віру, не надію,
А чистий, ясний образ твій (І.Франко).
* * *
Старослов’янська азбука (кирилиця) тривалий час була в Україні чи не єдиним видом письма. Це письмо не було весь час однаковим, воно видозмінювалось, удосконалювалось.
У X-XIV ст. основним типом українського письма був устав. Для нього характерний чіткий рисунок кожної букви, що є комбінацією прямих і заокруглених ліній. Букви строго прямі, симетричні, майже однакової висоти й ширини, розташовані на однаковій відстані одна від одної. Скорочене написання слів, яке траплялося досить часто, позначалося надрядковим знаком – титлом. Проміжків між словами не було. З розділових знаків уживалися крапка; три крапки, проставлені трикутником; чотири крапки, розміщені ромбиком. Вони позначали лише членування тексту, зумовлене потребою перепочинку того, хто писав.
Починаючи з XIV ст., застосовують півустав. Для забезпечення більшої зручності й швидкості письма написання букв робиться простішим і менш вибагливим: букви дещо звужуються й зменшуються, лінії стають похилими й викривленими, заокруглення не є правильними дугами, проміжки між буквами стають неоднаковими. Зростає кількість скорочень і надрядкових знаків. З’являється кома, крапка з комою, двокрапка, змінюються функції крапки. Між словами, щоправда непослідовно, робляться проміжки.
У XVI-XVII ст. поряд із півуставом розвивається скоропис. Він переважає в ділових записах (ним, зокрема, написані різні козацькі документи). Для нього властиве заокруглення букв і безперервність письма. Спрощеність написання одних елементів поєднується з ускладненням інших: букви стають ширшими, розгонистішими й гачкуватими, окремі частини їх непропорційні й виходять далеко за рядок тощо. Із скоропису виникає курсив – сучасне ручне письмо з пов’язаними буквами. Сучасний алфавіт і тип письма з простішим і більш заокругленим накресленням букв розвивався поступово. Великий вплив на вдосконалення шрифту мав розвиток книгодрукування... (За І.П.Ющуком)
Гідність
Є така тонка і ніжна, сильна і мужня, недоторканна і незламна річ – гідність людської особистості. В житті людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем; в її духовному житті бувають години торжества і години страждання; душу її стрясає всепоглинаюча любов і відчуття мерзенності; бувають такі повороти і збіги обставин, коли треба відмовлятися від задоволення і піти на жертву в ім’я блага рідної, близької людини, особливо блага дружини і дітей, треба піднестися силою своїх думок, переконань над почуттями і емоційними поривами.
Усе це вимагає гідності. Треба з гідністю жити, працювати, користуватися матеріальними і духовними благами, на які ти маєш право, з гідністю переживати радість і горе, з гідністю хворіти і зустрічати свою останню годину. У найважчих обставинах – навіть тоді, коли життя здається неможливим, не можна переступати ту грань, за якою кінчається владарювання розуму над нашими вчинками і починається темна стихія інстинктів і егоїстичних бажань. Бережи, утверджуй, розвивай, піднось свою людську гідність! Корінь твоєї гідності – в благородних переконаннях і думках.
Гідність – це мудра влада тримати себе в руках. Благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро і тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури, негідне нехай викликає в тебе презирство і огиду… (В.Сухомлинський)
Та не зомбі ж ми!
“Ненагодовану і голу
покинули сердешну волю
і цькуємо... ”
Тарас Шевченко
Шановна “Україно молода”!
Пише вам ваш прихильник з п’ятирічним стажем. Мені надзвичайно приємно відзначити, що ваша газета за цю п’ятирічку, що я з нею знайомий, виросла в обсязі, значно поліпшилась у якості подання матеріалу. А найголовнішим є те, що ви є і, сподіваюсь, надалі будете патріотами України.
Мене як людину, хоча і провінційну, але не байдужу до того, що коїться в нашій державі, глибоко хвилює нинішній стан речей в Україні. Тому я й вирішив вам написати. Звичайно, неможливо уникнути найголовнішого, що нас очікує, – виборів Президента. Бо хоч і заявляють деякі політики, що народ України “зомбують важливістю президентських виборів”, а саме для України в її нинішньому стані, саме зараз – це надзвичайно важлива подія.
Нехай нас порівнюють із Росією зразка 1996 року, це не страшно. Страшніше інше. Скажімо, прибалтійські народи пробули майже півстоліття в комуністичному рабстві і більше туди не повернуться. Це точно! Але ж ми, українці, виявляється, геть дурні. Дарма, що нас мордували усі російські царі, починаючи від Петра І. Дарма, що Ленін потопив у крові українську національну революцію 1917 року. Дарма, що Сталін зі своєю тупою ненавистю морив нас голодоморами і знищував фізично. Все, виявляється, минуло марно для нашої печерної свідомості. О! Зате як же ми любимо згадувати “благословенні” застійно-брежнєвські часи. Безпрограшну ставку зробили ліві кандидати, мусуючи приємненький застійний мозоль. А з кровожерливої білокам’яної позирають на нас, потираючи в захваті долоні. Ще б пак, як кажуть москалі, “на ловца и зверь бежит”. Ось тільки “эти глупые хахлы” віддадуть кермо “нашему человеку” – і, як співається в одній пісні, “надворі нема України, лиш віз на Сибір”.
До речі, не всі журналісти ще до кінця усвідомлюють, що їх очікує у випадку лівого реваншу. Як казав дядечко Зю: “Вы первые не успеете добежать до аэропорта”. В оповіданні Михайла Коцюбинського “Сміх” одна з героїнь під враженням побаченого на чорносотенному мітингу каже: “... Пили і радились, кого мають бити. Насамперед буцім поклали знищити “раторів” та “демократів”. Мене охопив жах... І знаєте, кого як бачила в юрмі? Народ... в сірих свитах, в великих чоботях... простих статечних хліборобів”...
Смію вас завірити, демократів в Україні буде знищено під улюлюкання юрби, якщо до кожного українця не дійде, що другого шансу історія дарувати більше не буде!
Мине вже зовсім небагато часу, і українці підуть до виборчих урн вирішувати свою долю, долю своїх дітей та внуків. Я хотів би побажати їм одного: здорового глузду. Нехай кожен із них і всі разом оберуть Президента, який мав би силу волі не боятися кардинальних змін у нашому суспільстві, який був би гідним свого 50-мільйонного народу. Президента, з яким Україна могла б упевнено крокувати в третє тисячоліття!
Великий Боже, молю тебе, помилуй Україну!!!
Петро Софроненко.
Носівка, Чернігівська область.
2. Проаналізуйте мовно-смислову тканину тексту поезії "Осінь" Лесі Українки і зробіть висновок про її ідейно-естетичне наповнення.
Осінь
Рветься осінь руками кривавими
до далекого сонечка любого;
кров на шатах препишних шаріється,
оксамит і парчу залива.
Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято врочистеє,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрала на пишний убір.
Але дні все коротшають, міняться,
гляне сонечко й знову захмариться…
Журить осінь-сухітниця сонечко,
бо нема в ній весняних надій.
Рветься осінь. Терни невидимії
Їй все тіло поранили, змучили,
а вона розпачливо всміхається:
“Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!”
Заховалось за горами сонечко,
з гір повіяло холодом, вогкістю,
сиві хмари на небо насунули.
“Ось я йду!” – обізвалась зима.
Осінь шарпнула шати кривавії,
Аж до ніг їй упали, розсипавшись,
непокрита, нічим не захищена,
застогнала: “Іди, бо вже час…”
3. Відредагуйте речення.
1. Для мене буде велика радість, якщо я закінчу технікум до кінця. 2. У подальшому майбутньому я мрію продовжити навчання. 3. Після закінчення технікуму я хочу вступити до інституту, щоб краще пізнати професію юриста та покращити свої знання. 4. Цей навчальний заклад вирізняється з-поміж інших своєю кваліфікацією і своїми кваліфікованими вчителями. 5. За вирощування помідорів та інших фруктів бабуся півроку висіла на Дошці пошани. (З учнівських творів)
4. Запропонуйте синонімічні варіанти поданих речень.
1. Вступаючи до медінституту, він уже знав, що буде хірургом. 2. Якщо комісією встановлена відсутність вини підприємства у виникненні нещасного випадку, то воно не сплачує штраф за нещасний випадок. 3. Намагаючись виправдати довіру споживачів, підприємство випускає на ринок нову серію побутової техніки. 4. Охоронець пройшовся гарно освітленим коридором. 5. Напередодні Великодніх свят Фонд сприяння розвитку мистецтв влаштував виставку творів народного мистецтва. 6. Голова нашої делегації розповів про заходи, які здійснюються Урядом з метою запровадження в туристичній галузі принципів сталого розвитку. 7. При відмові керівника підприємства прийняти вас на роботу за направленням центру зайнятості ви повинні повідомити про це центр зайнятості. 8. Демонстрація представлених на конкурс «Юність» фільмів відбулася в столичному будинку кіно. 9. У школі в селі Красному створено кімнату-музей Григорія Косинки. 10. Степан Іванович тримав у руках лист, який щойно одержав з ранковою поштою, і думав, що це має означати (В. Нестайко). 11. Виступаючи в радіопрограмі «Кобзар», актриса Лариса Кадирова сказала: «Коли я читаю Шевченка зі сцени, то відчуваю його слово, думки, почуття, емоції, ритм, лінію, гармонію (з газети).
5. Відредагуйте речення, поясніть характер допущених у них помилок.
1. Збір за припаркування автотранспорту справляється з водіїв на місці припаркування автотранспорту особою, яку уповноважено на це органом місцевого самоврядування, або шляхом придбання водіями талонів у порядку, який визначається органом місцевого самоврядування, який установив цей збір. 2. Законодавством дозволено власникам, наймачам і орендарям переплановувати приміщення, якщо це не шкодить іншим мешканцям і при відповідній згоді правління. 3. Жінка, яка вступила у повторний шлюб із чоловіком, який має двох дітей віком до 12 років, які нею не усиновлені, не має права на додаткову відпустку. 4. Все, чому я навчилась від тебе, це в'язанню і вишиванню. 5. Програма була присвячена 1910-му рокові, в якому народився Акіра Куросава, японський режисер, якому світове визнання принесли фільми на історичну тематику «Сім самураїв», «Двійник», в яких яскраво зображено побут середньовічної Японії. 6. Очолював комісію бухгалтер Савченко І.Т., в котрого знаннях і досвіді ніхто не сумнівався. 7. Якщо громадянин точно не пам'ятає всіх сум, які він одержав протягом року, то він може визначити їх за довідкою, яку зобов'язані видати фірма або приватна особа, які виплачували працівникові гроші. 8. Керівництво бригадою здійснюється бригадиром, обраним на зборах колективу або якого призначив Власник згідно зі статутом підприємства. 9. Головний бухгалтер банку відповідає за контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх здійснюваних банком операцій і щоб звітність складалася і подавалася у встановлені строки. 10. Дефекти на банкнотах – це коли зміщені графічні зображення, відсутні графічні зображення, номери, захисна стрічка, неправильно розміщений водяний знак та ін.
6. Перекладіть тексти українською мовою. Відзначте складні випадки перекладу.
І. В структуре общения как информационного процесса видное и все более возрастающее по своему удельному весу место занимают массовые коммуникации и их специфические средства.
Функции средств массовых коммуникаций вытекают из их социальной природы. В предельно широком смысле они являются эффективным инструментом человеческого общения, информации и социально-психологического воздействия, рассчитанного на большую аудиторию.
Своей масштабностью эти средства отличаются от обычных способов непосредственного общения лицом к лицу. Реализация специфических функций массовых коммуникаций осуществляется сама собой, автоматически, безотносительно к тому, как относится человек – читатель, слушатель и зритель – к воздействующей на него социальной информации.
Средства массовых коммуникаций намного увеличили возможности вербального общения людей. Они стали настоящей индустрией, осуществляющей сбор, обработку и выдачу социальной информации, а также ее комментарий.
С одной стороны, средства массовых коммуникаций во много раз увеличили возможность человека приблизиться к обществу, к миру других людей, получить знание об этом мире, о мыслях и чувствах других людей, почувствовать себя частью общности. Но с другой – бурное развитие этих средств внесло изменения в структуру межличностных человеческих отношений. Первичные отношения (дружеские, соседские) стали с развитием массовых коммуникаций все больше дополняться вторичными связями между людьми, друг друга не знающими, но тем не менее составляющими одно целое общество. Все более забирая свободное время, они уменьшают непосредственные людские контакты.
В начале XX века горожанин тратил на общение 70% своего свободного времени. Сейчас резко сократилось число встреч с друзьями, приемов гостей, посещений ресторанов, кафе, в некоторых странах стала менее активной деятельность союзов и ассоциаций.
Разнообразные факты и знания, получаемые человеком, могут ему помочь углубить и расширить представления о мире, о других людях, а тем самым знание о себе, понимание им своего места в обществе. Но это происходит в том случае, если индивид обладает определенными взглядами, если у него есть прочные убеждения, с точки зрения которых он воспринимает идущую к нему информацию (Б. Д. Паригін).
II. Даже образованные люди обычно плохо представляют себе, что такое культура языка и для чего она нужна. Весьма опасно широко распространенное, даже среди специалистов, мнение, согласно которому пишущий должен думать лишь о содержании своих мыслей, а «все остальное» следует предоставлять редактору и корректору. Такое мнение – весьма печальное заблуждение. Если пишущий не может найти ясную языковую форму выражения своих же мыслей, то, как правило, у него нет и ясности в мыслях, в самом понимании предмета избранной специальности.
Это общий закон, неоднократно подтвержденный историей любой науки: неясность формы языкового выражения находится в прямой и непосредственной связи с неясностью, с плохим знанием, с плохой подготовкой в области той науки, которую избрал себе пишущий. Поэтому никакой редактор, никакой корректор в подобных случаях по существу помочь не может. Он может лишь устранить примеры прямой неграмотности, но не в состоянии превратить неясное выражение мысли в ясное.
Культура языка – это не учебник, который можно выучить «раз и навсегда». Языковая культура должна сопровождать всех нас всю жизнь, если мы хотим знать, какими огромными, неисчерпаемыми ресурсами располагает каждый язык, имеющий длительную историю и самые разнообразные письменные памятники и народную традицию.
Культура языка – это совсем не «тяжелая обязанность», которую будто бы выдумали филологи. Культура языка относится ко всем нам (Р.О. Будагов).
Самостійна робота
Тема. Види стилістичного аналізу
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 546; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!