Дослід 3. Окислення ацетилену

У пробірку наливають 3–4 мл розбав­леного розчину калій перманганату, що має лужне середовище завдяки добавленій соді, і пропускають через нього ацетилен. При цьому забарвлення розчину змінюється й утворюється бурий осад оксиду мангану (IV), що вказує на окислення ацетилену.

Реакція окислення ацетилену калій перманганатом проходить досить складно. Протягом реакції утворюються щавлева, мураши­на кислоти і в кінцевому результаті — вуглекислий газ і вода.

Дослід 4. Горіння ацетилену.  

До кінця газовідвідної трубки підно­сять запалений сірник. Ацетилен горить кіптявим полум'ям з утворенням вуглекислого газу і води:

2 CH≡CH + 5O₂ → 4CO₂ + 2H₂O.

 

Дослід 5.  ДОБУВАННЯ АЦЕТИЛЕНІДУ АРГЕНТУМУ та АЦЕТИЛЕНІДУ КУПРУМУ

У пробірку вносять 3–4 мл амоніачного розчину оксиду аргентуму, приготовленого з нітрату аргентуму та амоніаку: AgNO₃ + 3NH₃ → [Ag(NHg₃)₂]OH + NH₄OH.

Через цей розчин пропускають ацетилен. При цьому утворю­ється сірий осад ацетиленіду аргентуму: CH≡CH + 2[Ag(NH₃)₂]OH  → Ag–C≡C–Ag + NH₄OH + 3NH₃.

У пробірку наливають 2–3 мл  амоніачного розчину хлори­ду купруму ( І ), приготовленого добавкою амоніаку до невели­кої кількості хлориду купруму ( І ) до повного розчинення. Через добутий розчин пропускають ацетилен. Розчин спочатку забарв­люється в червоний колір, а потім випадає червоний осад ацети­леніду купруму:

CH≡CH + 2[Cu(NH₃)₂ ]Cl → Cu–C≡C–Cu + NH₄Cl + 3NH₃.

Зробити висновок про властивості гідрогену при потрійному зв'язку.

 

Контрольні запитання:

1.Навести приклади простих хімічних реакцій, за допомогою яких можна розрізнити етан, етилен та ацетилен.

2. Напишіть схеми синтезу з ацетилену наведених нижче сполук:а) 1,1-диброметану, б) ацетальдегіду, в) пропіну, г) 2-бутіну, д) транс-2-бутену.

 

 

АРОМАТИЧНІ ВУГЛЕВОДНІ ( АРЕНИ )

 

Ароматичні вуглеводні належать до карбоциклічних спо­лук, в молекулах яких міститься особлива циклічна група із шести атомів карбону, що називається бензеновим ядром, або Лензеновим кільцем. Першим представником з ароматичних спо­лук є бензен C₆H₆. За складом його відносять до ненасичених спо­лук, але за хімічною здатністю його можна віднести до насиче­них вуглеводнів. Так, він не знебарвлює бромну воду й розчин калій перманганату, але вступає в реакцію електрофільного замі­щення: нітрування, сульфування, галогенування, тощо.

Особливі властивості ароматичних сполук зумовлені наяв­ністю в них бензенового ядра. Сучасні дослідження вказують на рівноцінність всіх зв'язків між атомами Карбону бензенового кіль­ця. Саме це визначає ароматичний характер бензенового ядра.

Під час вивчення реакції електрофільного заміщення тре­ба враховувати правила заміщення в бензеновому ядрі. Кожний замісник у бензеновому кільці має певну орієнтуючу дію. Замісники першого ряду (–N(CH₃)₂, –NHCH₃, –NH₂, –OH, СH₃, –C_nH_2n+1,  –Hal) спрямовують електрофільний замісник переваж­но в орто- і пара-положення. Замісники другого ряду (–NO₂, –CN, –SO₃H, –CHO, –COOH та ін.) спрямовують електрофільний заміс­ник у мета-положення.

 

Лабораторна робота № 5

ДОБУВАННЯ Й ВЛАСТИВОСТІ АРОМАТИЧНИХ ВУГЛЕВОДНІВ

Реактиви й матеріали: бензен; толуен; ксилен; бензоат натрію; розчин брому в тетрахлорметані; концентровані нітрат­на й сульфатна кислоти; розчин калій перманганату.

 

Дослід 1.  ДОБУВАННЯ БЕНЗЕНУ З БЕНЗОАТУ НАТРІЮ

У фарфоровій ступці ретельно розтирають 2–3 г бензоат натрію з 4–6  г попередньо прожареного натронного вапна. При­готовлену суміш вносять у пробірку. Останню закривають проб­кою з газовідвідною трубкою, закріплюють на штативі з неве­ликим нахилом у бік пробки і обережно нагрівають. Кінець трубки вставляють у пробірку-приймач, занурену в склянку з холод­ною водою. Бензен збирається в приймачі, і його легко упізнати за характерним запахом: C₆H₅COONa + NaOH → C₆H₆ + Na₂CO₃.

Якщо добутий продукт вилити у фарфорову чашку і під­палити, то він горить кіптявим полум'ям. За достатньої кіль­кості кисню бензен повністю згоряє з утворенням вуглекислого газу і води: 2C₆H₆ + 15O₂ → 12CO₂ + 6H₂O.

 

Дослід 2.  ВЗАЄМОДІЯ БЕНЗЕНУ ІЗ БРОМОМ

У пробірці збовтують 2 мл бензену з 1–2  мл бромної води. Забарвлення брому не зникає, оскільки у звичайних умовах бензен не реагує із бромом. Бензен при цьому забарвлюється в жовто-бурий колір завдяки розчиненню брому в ньому. Наявність каталізаторів сприяє реакції заміщення атомів Гідрогену в ядрі бензену.

У пробірку до 1–2 мл бензену добавляють 1–2 мл розчину брому в тетрахлорметані і 0,5 г ошурків  як каталізато­ра. Суміш нагрівають на водяній бані й спостерігають за виді­ленням бромоводню, що вказує на проходження реакції бромування бензену. Бромування можна визначити за зміною кольо­ру синього лакмусового папірця, піднесеного до отвору пробір­ки, а також за утворенням туману з парою води і повітря. Бро­мування бензену приводить до утворення бромбензену. У про­цесі подальшого галогенування утворюється суміш, що склада­ється з о-дибромбензену й п-дибромбензену:

 

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 680; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!