Дослід 2. ВИЯВЛЕННЯ НІТРОГЕНУ

ЗА РЕАКЦІЄЮ ЛАССЕНЯ

Увага! Дослід проводять у витяжній шафі за склом або в захисних окулярах, оскільки за умови необережного поводження з Натрієм може статися нещасний випадок.

Порядок виконання роботи

У суху пробірку вносять 0,2–0,3 г досліджуваної речовини, наприклад сечовини, білка, сульфанілової кислоти, й шматочок величиною з горошину Натрію, віджатого між аркушами, фільтрувального паперу й очищеного від оксидної плівки. Обережно нагрівають її на полум'ї пальника, тримаючи дерев'яним затискачем. При цьому відбувається спалах та обвуглювання речовини. Пробірку прожарюють до червоного кольору. Досліджувана речовина розкладається, і Нітроген з'єднується з Карбоном, утворюючи ціанід натрію. Розжарений кінець пробірки занурюють у фарфорову чашку з 8 – 10 мл дистильованої води. Пробірка від швидкого охолодження розтріскується (дотримуйтеся обережності!), руйнується і її вміст розчиняється у воді. (Цю операцію слід проводити на віддалі від інших дослідників, не нахиляючись над чашкою, оскільки залишки Натрію в пробірці бурхливо реагують із водою). Розчин відфільтровують від шматочків вугілля та скла. До фільтрату послідовно додають 2 – 3 мл свіжо приготовленого концентрованого розчину сульфату форуму (II), кілька крапель розчину хлориду феруму (III) і підкислюють 1 %-ним розчином соляної кислоти до слабокислої реакції. Синій осад утвореної берлінської лазурі свідчить про наявність Нітрогену в дослідженій речовині.

Реакція проходить за таким рівнянням:

C + N + Na → NaCN;

2NaCN + FeSO₄ → Fe(CN)₂ + Na₂ SO₄;

4NaCN + Fe(CN)₂ → Na₄[Fe(CN)₆];

3Na₄[Fe(CN)₆] + 4FeCl₃ → Fe₄[Fe(CN)₆]₃+ 12NaCl.

Дослід 3. ВИЯВЛЕННЯ СУЛЬФУРУ

Досліджувану речовину нагрівають із Натрієм. При цьому органічна сполука, що містить Сульфур, розкладається з утворенням сульфіду натрію, наявність якого визначають звичайними реакціями на сульфід-іон S^2-.

Порядок виконання роботи

У суху пробірку вносять 0,3–0,5 г сульфанілової кислоти, білка, додають шматочок завбільшки з горошину Натрію, віджатого між аркушами фільтрувального паперу й очищеного від оксидної плівки. Обережно розжарюють на полум'ї пальника до червоного кольору. Розжарену пробірку занурюють у фарфорову чашку з 10–15 мл дистильованої води. Пробірка від швидкого охолодження розтріскується (дотримуйтеся обережності!), руйнується і її вміст розчиняється у воді. (Цю операцію слід проводити на віддалі від інших дослідників, не нахиляючись над чашкою, оскільки залишки Натрію в пробірці бурхливо реагують із водою).

Розчин відфільтровують від шматочків вугілля та скла. Фільтрат розподіляють на три частини: до першої додають кілька крапель свіжо приготовленого 1 %-ного розчину нітропрусиду натрію. Поява червоно-фіолетового забарвлення свідчить про наявність Сульфуру. Забарвлення зумовлене утворенням комплексної солі такої будови:

Na₂S + Na₂[Fe(CN)₅NO] → Na₄[Fe(CN)₅(NO)S];

до другої додають небагато 5 %-ного водного розчину ацетату плюмбуму і підкислюють розбавленою оцтовою кислотою. В результаті утворюється осад сульфіду плюмбуму чорного, а за малої кількості Сульфуру — коричневого кольору:

Pb(CH₃COO)₂ + Na₂S → PbS↓ + 2CH₃COONa;

до третьої додають розбавлену соляну кислоту до яскраво вираженої кислої реакції. При цьому виділяється сірководень, що його легко виявити за характерним запахом:

Na₂S + 2HCl → H₂S + 2NaCl.

Дослід 4. ВИЯВЛЕННЯ ГАЛОГЕНІВ

Проба Бейльштейна. Для виявлення галогенів часто користуються реакцією забарвлення полум'я, запропонованою Ф.Ф. Бейльштейном.

З тонкого мідного дроту виготовляють невелику спіраль із вільним кінцем, завдовжки не більше 15–20 см. Спіраль прожарюють в окисному полум'ї пальника до зникнення забарвлення полум'я й утворення на поверхні спіралі оксиду купруму.

Після охолодження окислену спіраль змочують або посипають невеликою кількістю досліджуваного галогенопохідного (хлороформ або йодоформ) і знову вносять у полум'я пальника. Спочатку згоряє Карбон органічної сполуки. При цьому полум'я стає на деякий час кіптявим, а потім, у разі наявності галогену, забарвлюється в яскраво-зелений або синювато-зелений колір утворюваних парів галогенідів купруму.

Метод Степанова. Суть методу полягає в тому, що реакцію утворення нерозчинних срібних солей галогеноводневих кислот за умови дії азотнокислого аргентуму безпосередньо не можна використати для визначення галогену в органічних сполуках, оскільки вони не дисоціюють на іони і в розчині відсутні іони галогену. Потрібно спочатку перевести галоген у неорганічну сполуку, а потім діяти на останню азотнокислим аргентумом.

У пробірку вносять 3 мл хлороформу, 5 мл етилового спирту і збовтують. Потім додають завбільшки із сірникову головку шматочок Натрію. Суміш у пробірці починає бурхливо реагувати. Пробірку занурюють у холодну воду для охолодження. Після закінчення виділення бульбашок Гідрогену до суміші приливають три–чотири краплі дистильованої води (будьте обачні за наявності у пробірці Натрію!) і добавляють розбавлену нітратну кислоту до кислої реакції. Потім додають дві–три краплі розчину нітрату аргентуму – випадає білий осад хлориду аргентуму.

Весь процес проходить за рівнянням:

2С₂H₅ОН + 2Na → 2C₂H₅ONa + H₂;

R–Cl + H₂ → R–H + HCl;

HCl + C₂H₅ONa → C₂H₅OH + NaCl;

NaCl + AgNO₃→ AgCl + NaNO₃.

ВУГЛЕВОДНІ

Найпростішими органічними сполуками вважають вуглеводні, до складу яких входять тільки атоми Карбону та Гідрогену.

НАСИЧЕНІ ВУГЛЕВОДНІ

Насичені вуглеводні (алкани) — речовини, в молекулах яких валентності, що залишилися після з'єднання атомів Карбону між собою ординарним ковалентним σ-зв'язком, насичені Гідрогеном. Карбон у цих сполуках перебуває у першому ковалентному стані (sp³-гібридизація). Алкани утворюють гомологічний ряд загальною формулою С_nН₂_n₊₂. Для алканів із C₄ і далі характерне явище ізомерії.

Добувають насичені вуглеводні з галогенопохідних, ненасичених вуглеводнів, із карбонових кислот та їх солей гідрогенізацією вугілля й оксидів Карбону. З хімічного погляду насичені вуглеводні відзначаються порівняно малою хімічною активністю.

Лабораторна робота № 2

ДОБУВАННЯ Й ВЛАСТИВОСТІ

НАСИЧЕНИХ ВУГЛЕВОДНІВ

Реактиви й матеріали: безводний ацетат натрію; бромна вода; пентан; гексан; натронне вапно; розчин калій перманганату; лакмус.

Дослід 1. ДОБУВАННЯ МЕТАНУ

І ВИВЧЕННЯ ЙОГО ВЛАСТИВОСТЕЙ

У суху пробірку з газовідвідною трубкою насипають на 1/4 її об'єму суміш із однієї частини безводного ацетату натрію і двох частин натронного вапна (суміш гідроксиду натрію й гідроксиду кальцію). Пробірку закріплюють на штативі з невеликим нахилом у бік пробки і нагрівають на полум'ї пальника. Спочатку нагрівають всю пробірку, а потім сильно нагрівають її нижню частину із досліджуваною речовиною.

Коли газ починає виділятися, його пропускають через окремі пробірки із. бромною водою і 0,5 %-ним розчином калій перманганату. Забарвлення цих розчинів не зміниться, що засвідчить нездатність метану до реакцій окислення і приєднання брому за звичайних умов.

На закінчення досліду газ підпалюють. Відмічають характер полум'ям (колір, кіптяве чи ні). Розклад ацетату натрію відбувається за таким рівнянням:

CH₃COONa + NaOH → CH₄ + Na₂CO₃.

Рівняння горіння метану таке:

CH₄ + 2O₂→ 2H₂O + CO₂.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 691; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!