Модернізація виховання на основі медіазасобів
Небезпека руйнування системи спадкоємності культурно-історичного досвіду, дегуманізація особистості та суспільства, розмежування поколінь, руйнування духовних цінностей – це лише частковий перелік виховних проблем сучасності. Актуальність модернізації виховання набуває значних масштабів, оскільки відбувається становлення нового образу української освіти як особливої сучасної соціальної практики, взаємозалежної та взаємовпливаючої на культурно-історичний розвиток нашого суспільства у контексті світового співтовариства. Школа являє собою ідеальну ланку для системної корекції у розв’язанні випереджаючих задач соціуму, пов’язаних із конструктивним розвитком особистості. Тому концепція сучасного українського виховання потребує використання інноваційних технологій для досягнення результату.
Спроби створення узагальненого нормативного образу особистості як творіння і творця присутні у різних культурах і релігіях. І це, безсумнівно, дозволяє бачити конкретні орієнтири розвитку особистості, формування у неї
найцінніших моральних якостей. Але сьогодні наукова думка наголошує на необхідності принципово нового підходу до виховання молоді як до надскладної проблеми світової спільноти у цілому. Очевидно, що існує нагальна потреба у сучасних категоріях виразити цілі, сутність і механізми продуктивного розвитку особистості. Можливість розв’язання проблеми бачиться у знятті протиріч духовності та практицизму через креативне усвідомлення цілісності творчої особистості.
|
|
|
Початок формування вихідних концепцій медіаосвіти відбувся на межі 60–70 років минулого століття. У той час проблема «школа і ЗМІ» розумілась однозначно і спрощено: школа повинна використовувати мас-медіа для своїх потреб, а засоби масової інформації мають приділяти увагу школі, у тому числі й вищій, – створювати навчальні фільми, програми та інші посібники, які будуть показані за допомогою технічних засобів навчання. Цей напрям, який отримав на заході назву «педагогічна технологія», як тоді вважали, розв’язував проблему. Але багато діячів освіти скаржились на згубний вплив телебачення, на конкуренцію між традиційною і «паралельною» школами, але не пов’язували це з необхідністю вивчати засоби масової інформації. Цим пояснюється той чинник, що ідея міжнародного руху медіаосвіти і медіавиховання зародилась у секторі інформації ЮНЕСКО, а не у межах якоїсь педагогічної асоціації.
Новизна та різноманітність проблем, що виникають з появою суспільства сучасних технологій, вимагає відповідальності і, передусім, ознайомлення з проблемою залежностей. Для цього з’являється необхідність підготовки, зокрема, молодого покоління до успішного існування у світі, наповненому машинами і роботами. Діти та молодь мають бути обізнані та набути вміння ефективного використання найновіших досягнень техніки. Це неможливо реалізувати лише за відповідної якості освіти. Перед педагогами постає непросте завдання: уміло наповнити зміст навчання всіма цими аспектами, аби у цікавий і доступний спосіб продемонструвати можливості та загрози, пов’язані з проникненням медіазасобів у щоденне життя людини. Варто зазначити, що під впливом медіа змінюється традиційний зміст загроз, наслідком яких є суспільні патології (наприклад, алкоголізм, наркоманія) і дисфункції та маргіналізації родини, і одночасно з’являються нові, що мають тісний зв’язок зі специфічністю віртуального світу. У ньому все частіше і довше перебувають не лише діти, а й дорослі. І однаковою мірою як перші, так і другі стають залежними від нових інформаційних технологій.
|
|
|
Методичні прийоми медіавиховання
Медіавиховання повинно будуватись на основі теорії особистісно орієнтованого виховання, згідно з якими мета виховання визначається не просто як формування заданих ззовні властивостей, а як розкриття і підтримання особистісного потенціалу, духовних і моральних можливостей особистості, включення її до процесів смислотворчості, саморозвитку. Навчальний заклад являє собою форму відтворення культурних норм, цінностей та ідей, що прямо співвідноситься з необхідністю створення медіасередовища навчального закладу. На цій основі вищий навчальний заклад вступає у діалог з учнем, студентом, розгортаючи взаємну діяльність. Унаслідок цього у молоді з’являється потреба у духовному самовизначенні, усвідомленні свого призначення, свого покликання, виборі особистісної стратегії розвитку, підготовці до самореалізації у соціальному просторі, виходячи з творчого особистого досвіду і загальної ситуації.
|
|
|
Ціннісні домінанти приходять до стійкої структури, яка впливає на особистісну сутність у медіавиховному процесі. Загальна мета спільних процесів будується на проблемній основі (ювілей ВНЗ, державне свято, профілактика антисоціальної поведінки студентів тощо), але процес організовується за проблемно-хронологічним принципом у його широких часових межах, які включають декілька студентських поколінь. Таким чином відтворюється певна культурна епоха. Це зумовлено філософським визначенням національної ідеї як соборності, спільності, яка розширяє медіавиховання не лише по горизонталі, але і по вертикалі, об’єднуючи культуру поколінь спільною надзадачею.
|
|
|
Нові умови передбачають подолання старих стереотипів, форм і методів виховання, і це закономірно. Але подолання не значить знищення. Зараз у культурних цінностях прогресує тенденція активного використання західних орієнтирів. Разом з тим, відомо, що історичні національні цінності, формуючись протягом декількох століть, не підлягають експорту, оскільки вони є першоосновою виховання. Мистецтво відчуває на собі кризові явища навіть більшою мірою, ніж економіка чи політика, але його союз із вітчизняною педагогічною думкою здатний коригувати ці негативні чинники. Вищезазначене робить більш масштабними проблеми виховання у відкритому соціумі, а на основі інтеграції педагогіки і медіазасобів можна намітити реальні шляхи дій.
Озброюючи молодь знаннями і вміннями захищати себе від маніпулювання свідомістю засобами масової інформації, викладачі у своїй роботі можуть використовувати цілу низку методичних прийомів:
1. Створення ситуації самостійного пошуку інформації, використовуючи засоби масової інформації та бібліотеку як інформаційний центр. Використання цього методу дозволяє не лише розв’язати старе протиріччя, що полягає у необхідності включення нових наукових знань у контексті базової освіти і неможливістю розширення навчальних програм через значне перевантаження студентів.
Даний методичний прийом може мати декілька різновидів, які відрізняються один від одного ступенем самостійності студентів у пошуку виходу із ситуації, яку створив викладач. Коли викладач пояснює учням, що необхідні для якісної підготовки до заняття відомості вони можуть знайти у повідомленнях засобів масової інформації, він не лише дає їм рекомендований список газет, журналів, телепередач, сайтів, але й пояснює, як працювати із цими засобами масової інформації.
2. Введення в альтернативну ситуацію. Сутність цього прийому полягає у такому: викладач штучно створює ситуацію (на занятті, під час позааудиторних заходів), вирішити яку можна різними способами. Вибір способу залишається за учнем, але при цьому він повинен обґрунтувати свої дії.
3. Обговорення прочитаного у газетах і журналах. Як правило, цей методичний прийом використовується на заняттях із дисциплін гуманітарно-естетичного циклу, але він виявляється ефективним і на заняттях із дисциплін природничо-наукового циклу, особливо у тих випадках, коли повідомлення містить наукові неточності чи помилки. Цей прийом формує не лише предметні знання, але і ціннісне ставлення до витворів мистецтва.
4. Підготовка власної інформації з використанням різних носіїв. Даний методичний прийом передбачає, що студент повинен самостійно підготувати інформаційне повідомлення, яке містить не лише перерахування фактів, а й їх оцінку. Вибір носія інформації (від звичайного аркуша паперу до сайта в Інтернеті) не має принципового значення, хоча сучасний студент віддає перевагу використанню складних технічних засобів: фото-, відеокамери, комп’ютера. При використанні цього методичного прийому викладач складає завдання для учня таким чином, щоб у ньому тісно поєднувалися задачі предметного навчання і задачі виховання.
5. Використання інформаційних можливостей Інтернет. В основі цього методичного прийому – прагнення студентів до оволодіння новими технічними засобами передачі інформації, насамперед, комп’ютером і комп’ютерними мережами. Молодь має високу мотивацію щодо оволодіння технічними засобами, які надають широкі можливості для комунікативного спілкування. Але при їх взаємодії з інформацією існують такі суб’єктивні та об’єктивні чинники:
а) інформація у мережі «Інтернет» часто малодостовірна і хаотична; її достовірність часто немає можливості перевірити, обґрунтування різних тверджень може бути некоректним, а інтерпретація фактів спотвореною. Вона у багатьох випадках являє собою продукт індустрії свідомості, діяльність якої спрямована на маніпулювання свідомістю споживача інформації з політичними, економічними чи іншими цілями;
б) студент мало підготовлений до взаємодії з таким потужним джерелом впливу, яким є мережа Інтернет. Він часто самостійно інтерпретує отриману інформацію залежно від знань, віку, життєвого досвіду, культурного середовища, менталітету тощо. Наскільки правильно сприймуть отриману інформацію учні буде залежати від того, чи навчені вони аналітичній роботі з інформацією, чи володіють критичним мисленням, чи зможуть оцінити ступінь достовірності інформації, співвіднести інформацію і наявні знання, зуміти правильно організувати інформаційний процес, оцінити і забезпечити інформаційну безпеку.
Одночасно слід відмітити високий виховний потенціал «всесвітньої павутини», навіть тих його сайтів, які подають недостовірну інформацію. З усіх засобів масової інформації та комунікації лише Інтернет поєднує у собі одночасне використання всіх виявлених вище методичних прийомів застосування засобів масової інформації у виховних цілях.
Класифікувати методичні прийоми використання повідомлень засобів масової інформації для виховання молоді можна на різних підґрунтях.
Класифікація за видами виховної роботи (моральне, патріотичне, інтернаціональне тощо) ускладнюється тим, що повідомлення масової інформації мають інтегральний характер. Так, вирішуючи питання морального виховання і залучаючи для цього повідомлення масової інформації, наприклад, художні фільми, ми обов’язково зустрічаємося з проблемою естетичного виховання, оскільки вимушені розглядати джерело інформації як витвір мистецтва.
Методичні прийоми роботи із позааудиторною інформацією не залежать і від предметної галузі.
Найбільш зручною є класифікація методичних прийомів навчання новій поведінці за видом засобів передачі інформації, що використовується. У цьому випадку можна вибудувати наступну систему методичних прийомів, розміщуючи їх у порядку збільшення складності і доступності того чи іншого засобу масової інформації, а саме:
1) методичні прийоми з використанням друкованих засобів масової інформації (газети, журнали, рекламні брошури, буклети тощо);
2) методичні прийоми з використанням екранно-звукових засобів масової інформації (кінематограф, телебачення, відеозапис);
3) методичні прийоми з використанням засобів нових інформаційних технологій (комп’ютерні програми, Інтернет).
Медіавиховне середовище
Для вирішення питань особистісного зростання у медіавихованні основним напрямом виступають соціопрофесійна орієнтація, ціннісно-смислова комунікація, культурна ідентифікація, діяльність життєтворчості.
Особливе значення має медіавиховне середовище навчального закладу, об’єднане з процесами, що відбуваються у просторі свідомості особистості.
Під виховним медіапростором у школі, у тому числі вищій, розуміють взаємодію процесів (свідомості, світу реальних дій, медіа), наповнених ціннісно-смисловою та емоційною комунікацією у соціопрофесійному контексті.
Виховний простір включає креативний результат зусиль суб’єктів, спрямованих на динаміку творчих перетворень, здатних змінюватись під впливом суб’єктів, що культивують і підтримують певні цінності, традиції, ставлення, норми і символи у сферах життєдіяльності студентського колективу. При цьому сукупність виховних просторів утворює взаємопов’язаний комплекс духовних, матеріально-предметних, медіа- та інших просторів, пов’язаних з виховними процесами.
Медіавиховний простір є одним із перспективних інноваційних напрямів у виховній діяльності сучасного навчального закладу. Зважаючи на глобальну інформатизацію суспільства, мультимедійні технології набувають важливого виховного значення у становленні свідомості молоді, оскільки ідеологічний вакуум із розмитими ціннісно-смисловими орієнтирами піддає сучасну молодь небезпеці потрапити під вплив шкідливих прогресивному суспільству течій, багатократно збільшених і більш доступних у медіапросторі. Падіння моральності, моральних переконань, що переповнює масову культуру, втягує у свою орбіту студентство. Відчуження від класичної культури, розрив із попереднім поколінням в естетичних смаках і моральних підвалинах створює підвищену небезпеку у небажаних орієнтирах у свідомості нового покоління.
Аналіз віртуальних реальностей також свідчить, що у сфері людської діяльності виникають загрози, пов’язані з можливостями маніпулювання свідомістю людей, зайвим звиканням до віртуального світу, змішуванням критеріїв істини, що належать до різних реальностей, підміною дійсності тощо. Але більшість впливів, станів і подій, які досягаються у віртуальній реальності, можуть бути реалізовані у звичайних символічних реальностях – творах мистецтва, психо- і езотеричних техніках, ідеологічних системах, де медіапедагогічна думка активно реалізує свої можливості.
Цілеспрямовано створене віртуальне медіасердовище виконує виховні функції.
Медіасередовище навчального закладу – це обмежений простір, який об’єднує спеціально організовані та керовані процеси. До їх задач входить культивування його традицій, символіки навчального закладу, позитивного досвіду життєтворчості студентів і викладачів тощо.
Увага науковців до медіа, як окремого напряму досліджень, співвідноситься з прагненням пізнати проблеми, пов’язані з людиною, оскільки розвиток особистості аналізують не лише співвідносно з історичною епохою, певною культурою, але і з широким медіапростором, створеним людиною, який ставить нові задачі та створює проблеми, пов’язані з вихованням особистості.
Отже, враховувати вплив медіапростору необхідно, причому не лише в освітньому контексті, але і у виховному. Медіа, з одного боку, всюди, стихійно впливає на особистість, а з іншого – сам факт існування такого простору дає можливість створювати його всередині навчального закладу для ціннісно-смислового, емоційного супроводу особистості, а також трансляції та культивування медіавиховного простору на весь соціум, оскільки суспільне життя у навчальному закладі впливає на соціальне життя у цілому.
На жаль, за останні роки поняття «виховання у навчальному закладі» звузилося до позааудиторної, дозвільної роботи з молоддю. Існування зовнішнього медіапростору навчального закладу і необхідність створення його внутрішньої системи виховання, у тому числі й медіавиховання, назріла давно. Медіаосвітні технології, розширюючи межі аудиторії, мимовільно вбирають у себе можливості виховної функції.
Випускник, як носій результату діяльності навчального закладу, знаходячись у професійному середовищі, є суб’єктом виховних медіапроцесів у навчальному закладі, який закінчив.
Під адаптаційною спроможністю молоді розуміють можливість особистості інтегруватись у нове середовище, використовуючи медіаресурси як один з інструментів креативного пристосування без відчуття внутрішнього дискомфорту і конфлікту із середовищем.
Адаптація – передумова активної діяльності та необхідна умова її ефективності. У цьому позитивне її значення для успішної діяльності індивіда у медіапроцесах, які реалізують загальні виховні задачі.
Виділяють три етапи адаптації молоді до медіавиховного процесу навчального закладу:
1) адаптація формальна, яка стосується пізнавально-інформаційного пристосування молоді до нового оточення, до змісту медіавиховання, не маючи у цьому процесі своїх обов’язків (як дзвоник на першу пару чи урок може звучати гімн навчального закладу, на всіх стендах – його емблеми. Усе це потребує особистої участі й ініціативи);
2) суспільна адаптація, тобто процес внутрішньої інтеграції (об’єднання) груп та інтеграція цих же груп зі студентським чи учнівським оточенням у цілому через медіазасоби. Участь у створенні медіапроцесу, який оточує першокурсників (проведення днів посвяти першокурсників в інтерактивному режимі з максимальною особистою участю, наприклад, за формою публічних мітингів із використанням плакатів, мовних гасел, особистим виконанням гімну, листівками, духовим оркестром тощо);
3) дидактична адаптація, яка стосується підготовки молоді до нових мультимедійних форм спілкування і методів навчально-виховної роботи у навчальному закладі (організація молодіжних прес-центрів, виконавчих рад із медіавиховання і комунікації, створення Інтернет-форуму на сайті навчального закладу, збір електронних адрес для організації системи розсилки на особисті адреси).
Усі вищеперераховані форми адаптації можна з великою часткою умовності визначити як формальні, суспільні, дидактичні, оскільки вони у процесі реальної діяльності значною мірою інтегровані між собою.
Соціопрофесійний підхід до медіавиховного процесу дозволяє адаптувати молодь до професійного середовища вже зі студентської лави, цілеспрямовано переломлюючи весь виховний процес через призму медіа-засобів, як елемента у втіленні життєвоважливих і кар’єрних планів молоді.
Практичне втілення принципів медіавиховання відбувається за такою умовною схемою:
– адміністративна вертикаль (незважаючи на демократичні процеси, які відбуваються у суспільстві, даний напрям посідає значне місце у створенні цілеспрямованого медіавиховного процесу у навчальному закладі);
– вертикаль учнівського чи студентського самоврядування (на сьогодні активізуються медіапроцеси, які підтримують на державному рівні ініціативу молоді);
– вертикаль цілеспрямованої медіавиховної компоненти, яка проходить через усі освітні програми навчального закладу, причому які використовуються в інтерактивній формі реалізації.
Дослідження ціннісних пріоритетів сучасної молоді дозволяє виокремити загальні орієнтири, які стосуються прагнення до професійної успішності, вираженої в кар’єрній і матеріальній оцінці. Отже, у медіавиховній роботі необхідно враховувати зазначену мотивацію молодіжних переваг.
Сучасні технології медіавиховання є новими тенденціями та умовами виховного процесу. Під його багатоступеневими технологіями розуміють багатовимірність інтегрованих технологічних процесів, які одночасно присутні у різних просторах (свідомості, реальній дійсності та віртуальних медіасередовищах, що оточують особистість); розвиток виховних просторів засобами інтеграції медіапедагогіки і мистецтва (на вищих духовно-свідомому і матеріально-предметному рівнях); креативність характеру модернізації організаційно-управлінської системи навчальних закладів.
Оскільки сукупність технологій різних виховних просторів підпорядковується єдиній меті, то у сприйнятті виховного процесу особистістю подвоюються контури психологічного простору і «буття» у медіаресурсі, який супроводжує даний процес.
Нестандартність багатоступеневої технології полягає у:
– винесенні навчально-виховного процесу за межі аудиторії – екскурсії, туристичні поїздки, занурення в лекційну тему різноманітними методами: стінна газета, колективний Інтернет-сайт тощо;
– концентрації досягнення результату в інтеграційній єдності проведення процесу з позааудиторними заходами та активному застосуванні їх у медіасередовищі навчального закладу;
– об’єднання методів і технологій різних просторів у єдиній задачі загального виховного процесу.
На практиці такий процес може бути реалізовано, наприклад, у вигляді медіазасобів навчального закладу, де на телевізійному моніторі DVD-програвача у режимі слайд-шоу висвітлюється конкретна проблема з інформаційного, юридичного, гумористичного боку – («Кого будемо штрафувати за псування майна?», «Жувати і слухати викладача – одне задоволення» тощо). Конкурсні відеоматеріали, зняті телефонною і цифровою камерою, можуть входити у щотижневу локальну телепередачу тощо.
Найбільш ефективним джерелом донесення інформації до молоді зараз є медіазасоби, причому значну частку складає Інтернет і, зокрема, Інтернет-форум. Інтернет, як і інші медіазасоби, може бути засобом дистанційного виховання. Тому залишати безконтрольною таку величезну аудиторію було б нерозумним. І оскільки друк, радіо, телебачення у стінах навчального закладу передбачають елементи медіавиховння при спільній роботі викладачів і студентів, а в Інтернет-форумах цей напрям випущений, то необхідно здійснювати цілеспрямоване залучення викладачів до цієї галузі. Тим паче, що динаміка захоплення молодіжної Інтернет-аудиторії дуже висока.
Для навчального закладу важливо впливати на свою цільову аудиторію, залучити її до свого простору. Найбільш простим способом створення джерела інформації з цією метою є відкриття Інтернет-сторінки навчального закладу. Увага до сайта буде сталою, якщо інформація, розміщена на ньому, буде цікавою і вчасно буде оновлюватись. Якщо авторами публікацій стануть викладачі та учні, а в його роботі буде наявний системний підхід.
Ціннісна комунікація є необхідним елементом у медіавихованні, стабілізуючим чинником виховання особистості, сім’ї, колективу, школи, вищого навчального закладу, соціуму, держави. Вона є не просто сполучною ланкою, а центральним відповідальним елементом оновлення змісту виховання як медіакультурного феномену в цілому. У створеному високоінформаційному медіасередовищі навчального закладу процес формування особистості базується на принципово новому рівні комунікації, де пріоритетними є ціннісно-смислові зв’язки. Наприклад, електронне розсилання учням і викладачам супроводжується мелодією гімну навчального закладу, зображенням його емблеми, інформацією про перемоги та успіхи, подальших планах і подіях суспільного життя.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!