Залежність від комп’ютерних ігор
Особливу групу медіазагроз у виховному процесі становлять агресивні відеоігри. Комп’ютерні ігри із закликом «бийся та перемагай» спрямовані на формування особистості, яка рішуче налаштована домогтися успіху за будь-яку ціну, навіть ціною власного життя. Дитина у реальному житті не зустрічає так багато випадків агресії й насильства, як протягом 2–3 годин активної гри в агресивні комп’ютерні ігри. Тому, враховуючи формування особистості дитини, особливо її емоційної складової, доцільним є недопускання дітей до 10–12 років до ігор, де є агресія і насильство. Входження до світу комп’ютерних ігор повинно відбуватися у супроводі батьків. Гра, її зміст, ступінь складності мають бути адаптовані до рівня розвитку дитини.
Агресивні ігри дезінтегруюче впливають на здатність дитини виконувати соціальні ролі та до примирення відносин з іншими людьми. Обмеження контактів дитини з цими іграми лежить в основі соціальних інтересів.
Доведено, що поведінка дитини, що спостерігається під час гри, переноситься нею у реальне життя. Активні геймери є більш збуджені, агресивні, швидше реагують силою, вони, як правило, мають більшу схильність до використання вульгарних слів, часто виявляють схильність до управління та ризику.
Варто зазначити, що не електронні медіа є небезпечними, а незнання щодо їх загроз і переконання у тому, що дитина може самостійно ввійти у світ кіберпростору. Поведінка з ігор не розглядається дитиною з позицій категорій добре-погано, а розглядається як природна. У дітей, які часто грають в агресивні комп’ютерні ігри, спостерігається дестабілізація поведінки, пов’язаної з насильством. Вони перестають розуміти, що завдають болю і заподіюють шкоду. Оскільки сама дитина не відчуває болю, вона перестає розуміти наслідки своєї поведінки, переносячи її до реального світу, уважає, що з жертвою нічого не трапиться.
|
|
|
Діти, які присвячують багато часу агресивним комп’ютерним іграм, характеризуються більшою агресивністю, а їх моральна вразливість стає меншою. Образи агресії, фактично саморобно реалізовані у комп’ютерних іграх, провокують дитину повторювати жорстоку поведінку. Тимчасовий ефект виражається в агресивних думках і сприйнятті ворожих емоцій, довгостроковий ефект пов’язаний із формуванням агресивних когнітивних сценаріїв, що у подальшому може призвести до незворотних змін у структурі особистості гравця.
Оскільки брутальна поведінка в агресивних комп’ютерних іграх вища, ніж та, що спостерігається у найжорстокіших бойовиках, найважливішим наслідком неконтрольованих комп’ютерних ігор є вивільнення дітьми та молоддю агресії й насильства. Через спостереження брутальних сцен дитина вчиться негативних прикладів поведінки, дестигматизує смерть, яка стає звичною зворотною дією. Тим самим світ ділиться на ворогів і союзників.
|
|
|
Отже, при купівлі комп’ютера чи проведенні Інтернету, варто обговорити з дитиною основні принципи користування цими засобами. Такими принципами є наступні:
1. До 3–4-річного віку дитина не повинна користуватись комп’ютером та Інтернетом.
2. Дитина повинна грати лише у такі ігри, з якими раніше ознайомились батьки. Рішення щодо купівлі комп’ютерної гри має базуватись на знаннях її змісту.
3. Час користування комп’ютером має бути лімітованим для дитини. Діти віком 5–7 років не повинні грати довше години на день не частіше 1–2 разів на тиждень. Діти віком 8–10 років – також не довше години на день, не частіше ніж чотири рази на тиждень.
4. Ключовою позицією є те, щоб діти та підлітки не грали в ігри, де головним мотивом є вбивство і злочин.
5. Комп’ютер, під’єднаний до мережі Інтернет, не повинен знаходитись у загальнодоступному місці, тим більше, у кімнаті дитини. Обов’язковою є наявність установлених батьківських фільтрів.
6. З дитиною, яка навчається у 4–5 класі, можна заключити «комп’ютерний контракт», у якому чітко окреслені права та обв’язки, пов’язані з його використанням.
|
|
|
7. Не дозволяти підліткові грати на комп’ютері або перебувати у мережі Інтернет пізно ввечері або вночі.
8. Щодо дитини, яка порушує встановлені правила батьків щодо користування комп’ютером, повинна бути відповідна реакція: обмеження користування комп’ютером, замовлення гри заздалегідь, установлення блокуючих паролів доступу.
9. Допускаючи порушення правил дитиною, батьки тим самим заохочують її до розширення своїх прав кіберпростору.
10. До 18–19 років має діяти правило: один день на тиждень без комп’ютера.
Суворе дотримання цих принципів є найбільш ефективним способом захисту дітей від інфоголізму.
Необхідно зауважити, що грати з комп'ютером у віртуальні ігри можна набагато довше, ніж у реальні ігри, оскільки фізичне навантаження на м'язи тіла мінімальне, а відчуття втоми, яке сигналізує про вичерпаність сил, з'являється значно пізніше ніж під час гри, наприклад, у футбол тощо. У результаті через відсутність своєчасних сигналів від м'язів надмірне навантаження комп'ютерною діяльністю, Інтернет-взаємодією або комп'ютерними іграми призводить до перевантаження мозку, зору, хребта, підвищення артеріального тиску, що негативно впливає на психіку дитини.
Вищезазначене не означає, що комп’ютер має лише негативний вплив. Ряд комп’ютерних ігор не мають агресивної спрямованості. Позитивний і негативний вплив таких ігор подано в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 277; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!