Позитивний і негативний вплив комп’ютерних ігор
| № пор. | Позитивний вплив | Негативний вплив |
| 1 | – на розвиток когнітивних здібностей: розвиток логіки, отримання інформації, розвиток реакції та передчуття, покращання орієнтації на клавіатурі, тренування пам’яті, отримання нових знань, загальний розвиток у комп’ютерній галузі, розвиток комунікативних якостей, дрібної моторики пальців рук, посидючості, терплячості, уваги, здатності швидко та стратегічно думати, розвиток об’єктивного мислення, кмітливості, стимуляція творчої уяви, розвиток візуального, аналітичного, логічного мислення, створення умов для пошуку нових, не традиційних шляхів розв’язання задачі, тренування волі тощо | – на психіку: розвиток схильності до загальмованості мислення (мислити шаблонно і лише у рамках гри), залежність від комп’ютерних ігор; агресивність, роздратованість, нестриманість, нервозність, емоційні розлади, замкненість, напруженість, концентрація уваги лише на грі, гальмування розвитку мозкової діяльності, завантаження пам’яті непотрібною інформацією, порушення психічного стану, втрата зв’язку з реальністю (після тривалої гри складно розмежувати віртуальний і реальний світи) тощо |
| 2 | – на розвиток психологічних властивостей особистості: можливість розслабитись, поява позитивних емоцій, створення ситуації успіху, засіб самовираження, емоційна розкутість, засіб самопізнання, розвиток відповідальності, охайності, зібраності, почуття захищеності та безпеки. | – на здоров’я: погіршення зору, недосипання, викривлення хребта, навантаження на м’язи скелета, порушення постави, вплив випромінювання монітора, зниження працездатності, статичне навантаження. |
|
|
|
Отже, Інтернет-залежність пов’язана з інформаційним вибухом, до якого суспільство не було підготовлене, та у процесі соціалізації, соціогенності людство пристосувалося за короткий час. Проте зміни у психіці користувача, що протилежні еволюції, недостатньо досліджені. Продуктивність діяльності у Мережі залежить від особистісного людського фактора, таким чином, у результаті швидкого адаптаційного нав’язливого стану світ перебуває на межі інформаційного виснаження та емоційного вигорання.
Поява нових технологій не завжди стає причиною виникнення адикції у людини. Існують чинники, що викликають залежність або ж обсесивну пристрасть до чого-небудь. Особистість, шукаючи захисту та впевненості, непомітно для себе стає залежною від Мережі.
Виникнення Інтернет-залежності – це наслідок зниження психологічної стійкості особистості, яка оберігає її від дезінтеграції та особистісних розладів, і становить основу її внутрішньої гармонії.
|
|
|
Зниження психологічної стійкості призводить до дезінтеграції особистості, порушення регуляції поведінки та діяльності, втрати системи життєвих цінностей, мотивів, цілей, що підвищує ризик виникнення залежності.
Вікові кризи роблять людину більш уразливою до стресів, оскільки вона потрапляє у ситуацію неможливості розв’язання власних проблем за допомогою отриманого досвіду через невідповідність існуючої соціальної ситуації потребам нового рівня її психологічного розвитку.
Саме у періоди вікових криз збільшується ймовірність виникнення й розвитку адиктивної поведінки. На тип й особливості формування залежної поведінки впливають індивідуально-типологічні характеристики особистості, соціальні й мікросоціальні умови її життя, особливості виховання, а також форма, тривалість й інтенсивність стресового впливу.
Наприклад, один із популярних видів діяльності серед підлітків – геймерство, що стимулює велику віддачу часу спілкуванню у мережі та призводить до формування Інтернет-залежності.
Надмірне захоплення комп'ютерними іграми є причиною того, що молодь починає все менше жити у реальності й усе більше часу проводити у комп'ютерній псевдореальності.
|
|
|
Таким чином, захопленість молоді комп’ютером може бути пояснена віковими потребами особистості, а також привабливістю змісту самої діяльності: складністю завдання, невідомістю подальшого і кінцевого результату, що спостерігається в іграх різного типу; привабливістю об'єкта: спілкування, гри, створення сайтів, web-сторінок, пошуку різноманітної легко- чи важкодоступної інформації, особливо, якщо це заборонено; а також суперництвом і досягненням успіху.
Регулювати ступінь захопленості електронними ресурсами можна за допомогою осуду-похвали, а також орієнтуванням підлітка на майбутнє, тобто заохоченням використовувати комп'ютер для оволодіння способами роботи з електронними ресурсами з метою використання набутих знань у діяльності у реальному житті.
Психотерапія адиктивної поведінки має бути націлена на формування адекватної самооцінки, підвищення самосвідомості, посилення контролю над імпульсами, збільшення стабільності міжособистісних відносин і соціальну адаптацію.
Для оптимізації взаємодії молоді з електронними ресурсами наведемо деякі рекомендації:
1. виявити основну мету діяльності щодо перебування підлітка у Мережі, що допоможе з’ясувати фактор впливу активності у Кіберпосторі;
|
|
|
2. виокремити складові аспекти впливу та, опираючись на відхилення, надати психологічну допомогу, провести додаткове дослідження;
3. прослідкувати соціальні зв’язки, що допоможе визначити належність до інтернетної субкультури або передбачити залежність;
4. змінити види Інтернет-діяльності на активність у реальному житті.
Необхідно пам’ятати, що Інтернет надає прекрасні можливості втілювати свої фантазії та найзаповітніші мрії, уявляти себе ким завгодно і жити іншим життям, чого не вистачає у реальності, але не треба забувати про справжнє життя і живих людей, які нас оточують. Інтернет не вирішить наших проблем, і нові віртуальні друзі ніколи не замінять реальних. Життя одне, і не потрібно створювати собі світ ілюзій, щоб відчувати себе щасливим. Своє щастя потрібно будувати «тут і зараз», а Інтернет може стати добрим помічником.
У реальній допомозі психотерапевта і тим більше психіатра мають потребу ті, хто поринув в Інтернет користувачі зі зруйнованим здоров’ям. У цих випадках за проявом залежності від Інтернету приховуються інші адикції, психічні відхилення, які потрібно лікувати.
Екранне насильство
Розглядаючи негативний вплив медіа на виховний процес, особливу увагу необхідно звернути на розповсюдженість екранного насильства. Зарубіжні та вітчизняні дослідження змісту кіно, телебачення та інших мас-медіа свідчать про все більше розповсюдження цієї проблеми. Ґрунтовні дослідження щодо розповсюдженості телевізійного насильства розпочав Дж. Гербнер ще на початку шістдесятих років минулого століття. У США у період з 1957 до 1985 року кількість показаних телебаченням сцен насильства зросла у чотири рази. Тепер у телепрограмах США показують у середньому п’ять актів насилля на годину у вечірній час і 18 – у денний час і вихідні. Дуже багато сцен насилля у мультфільмах, де зустрічається 26 актів насилля на годину. У новинах, музичних відеокліпах і рекламі також часто трапляються жорстокість і бійки.
Проведене у дев’яностих роках порівняння розповсюдженості насильства у різних телевізійних програмах (драматичних та комедійних серіалах, дитячих передачах, художніх фільмах, музичних програмах, передачах про реальні події) показало, що найчастіше насильство зображується все ж таки у художніх фільмах.
Зростання кількості насильства відмічається й у комп’ютерних іграх. Перші комп’ютерні ігри, що з’явились у сімдесятих роках ХХ століття, були досить простими та мали неагресивний характер. Проте у дев’яностих роках ці ігри заполонило насильство. Так, серед 33 популярних Sega and Nintendo ігор 80 % передбачали насильство.
Розповсюдженість екранного насильства спричиняє його перегляд великими порціями. Особливо сказане стосується молодих глядачів. Так, згідно з проведеними дослідженнями, стрічки з крайніми формами насильства дивилися 28 % підлітків, зокрема, частіше дивились зазначені фільми особи чоловічої статі, підлітки із сімей із низьким рівнем освіти батьків, учні, що погано вчилися.
У дев’яностих роках підраховано, що в середньому американська дитина до закінчення початкової школи переглядає на телеекрані сто тисяч актів насильства і вісім тисяч убивств, до закінчення школи – двісті тисяч актів насильства.
Розповсюдженість екранного насильства значною мірою можна пояснити смаками глядачів. Так, за результатами досліджень, існує пряма кореляція між популярністю серед юнаків і дівчат фільмів і кількістю у них сцен фізичного насильства. Причини, завдяки яким насильство, зображене засобами мистецтва, є привабливішим за реальне насильство:
– мистецтво здатне, завдяки позиції митця, зобразити насильство в іншому вигляді, ніж воно існує у реальності;
– мистецтво здатне прикрасити насильство за рахунок виразної зовнішньої форми художнього образу;
– сприйняття огидного може давати насолоду як талановитий витвір митця.
У дослідженні розповсюдженості сцен насильства у програмах провідних телеканалів України класифіковано всі прояви агресії залежно від її суб’єкта та об’єкта. Це можуть бути: чоловік чи жінка, дорослий чи дитина, група чи індивід, людина чи природа. Прояви агресії на телебаченні поділяють на: фізичну агресію (вбивство, побиття, сексуальне насильство, аутоагресія); непряму агресію (плітки, злісні жарти, прояви люті, матеріальна шкода); вербальну агресію (образи, погрози та інші види).
Кінокартини вказують глядачам на насильство як спосіб досягнення маскулінності. Припускається, що особливо небезпечним такий вплив є для чоловіків, які не мають можливості реалізувати своє прагнення до маскулінності через магістральний шлях її досягнення – отримання влади, впливовості, грошей. У таких випадках ці чоловіки можуть звернутися до альтернативних способів прояву маскулінності. Мас-медіа пропонують як такий спосіб застосування насильства.
Насильство зустрічається також у рекламі. Було перевірено, якою мірою телевізійне насильство порушує запам’ятовування комерційних повідомлень. Виявлено, що учасники, які дивились насильство, вирізнялись гіршим запам’ятовуванням реклами: насильство провокувало гнів, а гнів, у свою чергу, порушував запам’ятовування реклами, тому спонсорування програм із вмістом насильства є невигідним для рекламодавців.
Результати чисельних експериментів доводять, що перегляд сцен насильства на кіно- та телеекрані підштовхує глядачів до аналогічної поведінки. Ефект буде сильніший, якщо:
1) глядачі перебувають у юному віці;
2) насильство споглядають у великих дозах;
3) глядачі є представниками чоловічої статі.
Люди, які дивляться багато телепередач і фільмів, уважають світ небезпечним місцем, яким керують злочинці. У них формується викривлене, неточне уявлення про місце насильства у реальному світі.
Поряд з цим, у кіберпросторі дедалі більше розповсюджується кібернасильство.
Кібернасильство – це переслідування, залякування та висміювання інших осіб за допомогою інформаційних і комунікаційних технологій, таких як SMS і MMS, e-mail, веб-сайт, форум, блог, комунікатор типу GG, чат.
Формами кібернасильства можуть бути:
– переслідування, погрози, шантаж із використанням Мережі;
– зламування облікових записів електронної пошти та комунікаторів з метою розсилання компрометуючих відомостей; запис небажаного відео- та фото;
– створення сайтів із метою висміювання;
– публікація в Інтернеті чи розсилання за допомогою мобільного телефона компрометуючої інформації, фото;
– видавання себе за іншу особу (проти її волі)у мережі Інтернет.
Переслідування через Інтернет є вкрай небезпечним, оскільки шкідливий, ставлячий під загрозу або принижуючий гідність зміст повідомлень у дуже короткі терміни і, як правило, назавжди розповсюджується у Мережі, у вигляді копій на декількох комп’ютерах, навіть після встановлення та покарання винних.
Існує ряд причин, чому веб-хулігани використовують насильство, назвемо деякі з них:
– для відчуття радості від перемоги (наприклад, коли необхідно підтвердити свою позицію у групі або побудувати свій імідж);
– для вирівнювання заподіяної шкоди;
– для помсти за приниження постраждалих чи як реакція на розчарування у зв’язку з, наприклад, втручанням у функціонування сім’ї, шкільного середовища чи однолітків;
– для залучення уваги оточення, як крик про допомогу в до тих, хто забув про них.
Є декілька чинників, які можуть допомогти розпізнати наявність кіберпереслідування: дитина стає дратівливою, сумною або засмученою після розмови по телефону чи після сеансу за комп’ютером; вона ізолюється від знайомих та улюблених занять, гірше навчається або проявляє злість чи незадоволення щодо школи чи окремої навчальної дисципліни; проявляє нетипові ознаки пригнічення чи смутку.
Кібернасильство може здаватись на перший погляд невеликою проблемою, оскільки відсутнє фізичне насильство. Однак треба зауважити, що на психіці дітей чи підлітків, які є дуже вразливими на такі акти насильства, це може значною мірою позначитися і спровокувати зниження самооцінки, депресію, ізоляцію від ровесників, страхи, відсутність довіри тощо.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 661; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!