Медіазагрози у виховному процесі
Тематика виховних загроз кіберпростору, а особливо залежностей, на даний час недостатньо висвітлена у наукових дослідженнях. Тому у свідомості суспільства немає достатньої готовності до сприйняття цієї проблеми. Зокрема, батьки і родичі молодих людей не розуміють, що телебачення, комп’ютер, Інтернет чи мобільний телефон, а також сучасні роботи, можуть бути джерелом виникнення та формування різного роду залежностей. Як родина, так і вчителі часто не володіють відповідними знаннями щодо того, як і у який спосіб
діагностувати залежності кіберпростору. Лікарі також не звертають уваги на хвороби, які можуть бути наслідком нераціонального користування засобами кіберпростору.
Легкість, безвідповідальність віртуального життя стає одним із визначальних критеріїв залучення все більшої кількості користувачів до мережевого простору. Молоді люди, долучаючись до Інтернет-комунікації, формують нові прагнення, що безпосередньо пов’язані з віртуальним життям. Інтернет надає можливість спілкуватися на великих відстанях, здійснювати обмін інформацією. Тому найпоширеніший стиль життя на сьогодні – це віртуальний, у режимі online.
Комп’ютер та Інтернет – потужний інструмент для сучасної людської діяльності. Ці новітні агресори оснащені різноманітними інформаційними, пізнавальними та ігровими системами, які не тільки знаходять застосування майже в усіх галузях науки та практики, а й стали поширеними розвагами.
|
|
|
Популярність принципу «бути скрізь, не виходячи з кімнати» викликала зацікавленість учених, що паралельно супроводжувалося стурбованістю про наслідки прогресуючої залежної поведінки, яка охопила світ. Активно це питання почало обговорюватися наприкінці ще 90-х років. Саме до цього періоду належать перші наукові публікації з теми Інтернет-адикції.
Інтернет-адикції
Зараз інтенсивно обговорюється феномен залежності від Інтернету, або Інтернет-адикції (IAD). Дослідники виходять із положення про можливість розвитку залежності (адикції) не тільки від введення в організм матеріальних речовин, але й від продукованих суб'єктом дій і супроводжуючих емоцій.
Привабливість адикції у тому, що вона є шляхом якнайменшого опору. Створюється суб'єктивне враження, що, звертаючись до фіксації на якихось предметах або діях, можна не думати про свої проблеми, забути про тривоги, відсторонитися від важких ситуацій, використовуючи різні варіанти адиктивної реалізації.
Руйнівний характер адикції виявляється у тому, що спосіб адиктивної реалізації із засобу поступово перетворюється на мету. Відволікання від сумнівів і переживань у важких ситуаціях періодично необхідне всім, але у разі адиктивної поведінки воно стає стилем життя, у процесі якого людина опиняється у пастці постійної втечі від реальності.
|
|
|
Інтернет-ресурси надають різноманітні послуги, можливості різного типу та характеру, забезпечують пізнавальну, ігрову та комунікативну діяльності. Виявлені нові види діяльності у кіберпросторі: хакерство; ефект «потоку» (flow), або аутотелексичний досвід; Інтернет-злочинність; лудоманія; гемблінг; кіберпанк; тролінг; Інтернет-товариства; Інтернет-знайомства; кіберсексуальні стосунки; Інтернет-спілкування.
Розглянемо, насамперед, хакерство як рух з метою демонополізації розповсюдження програмних продуктів і демократизації доступу до інтернет-ресурсів. Помилковим є ототожнення хакерства із софт-піратством або шахрайством у сфері електронного бізнесу, оскільки у переважній більшості випадків діяльність хакерів не носить комерційного характеру і не використовується для отримання матеріальних зисків.
Хакери виступають як організована популяція у рамках Інтернет-субкультури, регулярно проводячи зустрічі, конференції, семінари з обміну досвідом. Необхідно зауважити, що для здійснення повноцінної хакерської діяльності необхідна досить висока професійна підготовка програміста.
|
|
|
Зазначимо позитивні функції хакерів: своєю діяльністю хакери стимулюють створення систем захисту інформації, зокрема, від нелегального проникнення і розповсюдження шкідливих програм; хакери виявляють і сприяють усуненню дефектів програмного забезпечення, здійснюючи тестування програмних продуктів, дозволяючи користувачам безоплатно їх копіювати, істотно заощаджувати кошти, забезпечуючи демократизацію доступу до ресурсів; хакерство стимулює професійне зростання програмістів; хакерами виявляються і поширюються серед користувачів (включаючи і творців ПК) недокументовані можливості програмного забезпечення тощо.
Інтернет-адикція межує з описом суб’єкта, захопленого процесом пізнання, випробування себе або творчості; адекватним психологічним аналогом феномену залежності від Інтернету та наступним видом online діяльності буде досвід «потоку» (flow), або аутотелексичний досвід. Досвід потоку можна розуміти як одну з можливих конкретизацій процесів внутрішньої мотивації. Виникає відчуття перенесення у нову реальність; досвід потоку веде до порушення відчуття часу, відволікання від навколишнього фізичного та соціального середовища. Крім того, досвід потоку межує з викликом наявних у суб'єкта знань, умінь, навичок і здібностей, у цілому його компетентності у розв’язанні проблем.
|
|
|
Поняття «потік» корелює з феноменом Інтернет-адикції, що визначається як заглиблення у діяльність, пізнавальна активність, відволікання від оточення, забування обов'язків і «виключеність» із реального часу, готовність до подолання можливих проблем.
Наступний тип діяльності: Інтернет-злочинність, що має низку особливостей, які дозволяють віднести її прояви до особливого типу «злочинів високих технологій». Більша частина злочинів даного розряду формально можуть оцінюватися як шахрайство, незаконні фінансові операції, обман споживача тощо.
До категорії інтернет-злочинів можна з певною натяжкою віднести розповсюдження порнографії, рекламу заборонених послуг (наприклад, проституції), поширення відомостей про виготовлення наркотиків, зброї тощо. У даному випадку Інтернет проявляє свою роль більше як універсальний засіб комунікації, ніж я арена та інструмент власне протиправної діяльності.
Розслідування інтернет-злочинів вкрай ускладнене. У більшості випадків вони залишаються нерозкритими. З іншого боку, злочинцеві буває досить нелегко скористатися результатами своєї діяльності.
Американський психолог Дж. Хейнепс висунув теорію формування залежності від азартних ігор. Людям подобається сам процес гри на перегонах, казино, лотереї, а не тільки виграш. Процес гри стає небезпечним, коли набуває патологічної форми.
Основними видами ігрової діяльності є: лудоманія, гемблінг, кіберпанк і тролінг.
Лудоманія (гральна залежність, ігроманія ) – пристрасть до азартних ігор, хвороба, заключна стадія якої – затьмарення свідомості та божевілля.
Спекулятивну торгівлю на фондових ринках і Forex можна сміливо прирівняти до азартних ігор, оскільки торговці фінансовими активами не створюють реального продукту. Особливого поштовху розвитку лудоманії надав Інтернет у зв'язку із значним розповсюдженням ігрових автоматів, відкриттям безлічі казино. У зв'язку з цим багато дослідників уважають азартні ігри серйозною соціальною проблемою, що являє собою загрозу для частини населення. Проблема посилюється тим, що у процесі гри у ряді випадків виникають розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємних проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу.
Розглянемо геймерство як найпоширенішу залежність. Джерелом цієї діяльності виступає Інтернет, пропонуючи комп'ютерні ігри, що знаходяться у вільному доступі користувача: від шахів, карткових ігор, реалізованих в online-режимі, до специфічних, виключно комп'ютерних ігор – стратегій, квестів, симуляторів тощо.
Комп’ютерні ігри поєднують у сюжеті декілька ліній, що дозволяє виявити креативні, деструктивні та пошукові якості користувача. У більшості ігор існує система заохочень, яка стимулює геймерів до вдосконалення своєї «майстерності», реалізації конкурентних умінь, зростання рейтингу користувача, у яких компенсуються нереалізовані амбіції у навколишньому реальному світі.
Значною проблемою інтернет-геймерства є розвиток мережі грального бізнесу, інтернет-казино. Фактично, цей вид діяльності мало відрізняється від звичайних форм грального бізнесу, за винятком його доступності широким колам користувачів.
Ознаками залежності є: постійне залучення, збільшення часу, який проводиться у ситуації гри; витіснення колишніх інтересів, постійні думки про процес гри; втрата контролю; фізичне нездужання, дискомфорт; поступове збільшення ритму ігрової активності, прагнення до ризику; зниження здатності чинити опір фатальній пристрасті. Також під час гри можливе зловживання алкоголем, наркотичними речовинами з метою стимуляції активності та загострення відчуттів. Особливо сприяють ризику розвитку пристрасті до азартних ігор дефекти виховання у сім'ї: гіперопіка; емоційна нестабільність; зайва вимогливість; прагнення до престижності; переоцінка значущості матеріальних благ.
Кіберпанк (Cyberpunk) – напрям фантастики, що виник у 1980-х роках, який концентрується на комп'ютерах чи інформаційних технологіях. Події часто відбуваються у віртуальному просторі, межі між реальним і віртуальним світом розмиті.
Класичні кіберпанківські персонажі є маргіналами, одинаками, знедоленими людьми, що живуть за межею, як правило, у безвихідному майбутньому, де повсякденне життя стрімко змінюється, існує всюдисуща цифрова інфосфера та насильницькі модифікації людського тіла.
Тролінг – цікавий психологічний і соціальний феномен, який поширився в 1990-х роках в Usenet-і.
Тролінг – розміщення в Інтернеті (на форумах, у групах новин Usenet, у вікі-проектах та ін.) провокаційних повідомлень із метою викликати флейм, конфлікти між учасниками, обрáзи, війну правок, марнослів'я тощо.
В інтернет-термінології, «троль» – це людина, яка розміщує брутальні або провокаційні повідомлення в Інтернеті, наприклад, у дискусійних форумах, перешкоджає обговоренню або ображає його учасників. Слово «тролінг» може характеризувати одне конкретне повідомлення, або розміщення таких повідомлень загалом.
Найхарактернішою рисою тролінгу є привернення уваги до власної персони. Троль хоче відчувати свою значущість і популярність, застосовуючи для цього будь-які засоби. Існує думка, що це люди, які страждають комплексом меншовартості, розчаровані чи стомлені повсякденною рутиною. Але слід пам'ятати, що, крім цілком суб'єктивних проявів, тролінг узято на озброєння бійцями інформаційних війн. У цьому випадку мета застосування тролінгу – це відвернення уваги від гострих тем і переведення конструктивного обговорення на суперечку, а також один із методів нападу шляхом агресивних наклепів, компроматів, чуток тощо.
Поки що нема серйозних досліджень того, чи може такий стиль спілкування у затятих тролів перейти у реальне життя та у живе спілкування з людьми, але потенційно така небезпека можлива. З початку XXI століття інтернет-тролі стали утворювати власні віртуальні співтовариства й організації, обмінюючись досвідом із найефективнішого розпалювання конфліктів. Зараз будь-який популярний форум, група новин і вікі-проект рано чи пізно стикається з тролями і тролінгом.
Особливою популярністю користуються комунікативні послуги від Мережі, до яких належать: Інтернет-товариства, Інтернет-знайомства, кіберсексуальні стосунки та Інтернет-спілкування.
Інтернет-товариство пропонує широкі можливості для спілкування; у ньому легко знайти людей зі спільними інтересами, хобі та світоглядом. Окрім того, у Мережі психологічно значно простіше спілкуватись, аніж при особистій зустрічі. Ці причини зумовлюють створення та активний розвиток Інтернет–товариств.
Інтернет-товариства – це групи людей зі спільними інтересами, котрі спілкуються переважно через Інтернет.
Такі товариства поступово відіграють усе важливішу роль у житті всього сучасного суспільства.
Знайомства в Інтернеті зазвичай пов’язують з розвагами або пошуком чоловіка за кордоном. Дуже рідко можна знайти службу знайомств, що здійснює виключно серйозні знайомства для шлюбу, зокрема, знайомства для християн чи, взагалі, людей із традиційними поглядами на шлюб.
Кіберсекс, комп'ютерний секс, інтернет-секс (англ. cybersex) — вид віртуального сексу, де збудження настає від споглядання еротичних або порнографічних образів у поєднанні з інтерактивним спілкуванням у Мережі на тему сексу.
Він зазвичай проводиться у чатах та у системах миттєвого обміну повідомленнями. Також використовуються веб-камери, наприклад, у Скайпі. Кіберсекс, на відміну від сексу по телефону, забезпечує більшу анонімність, що дозволяє учасникам зустрічатися більш легко.
Спілкування виступає як найпоширеніший вид комунікативної діяльності серед Інтернет-адиктів. Сучасне суспільство часто не дає можливості для повноцінного безпосереднього спілкування молоді, змушуючи її шукати якусь альтернативу. На сьогодні спілкування у Мережі є доступним, а головне має вербальну (соціальна Мережа – контакт тощо) та невербальну функцію спілкування (Скайп).
Назвемо основні риси Інтернет-спілкування: анонімність, яка може призвести до безкарності: розкутість і безвідповідальність поведінки учасників спілкування; відсутність невербальної інформації; як правило, спостерігається установка на бажані риси партнера; добровільність контактів, користувач добровільно встановлює контакти чи може перервати їх у будь-який момент; стійке прагнення до емоційного наповнення тексту, що виражається у створенні спеціальних знаків для позначення емоцій; прагнення до нетипової, ненормативної поведінки; найчастіше користувач презентує себе по-іншому, ніж у реальному житті, програє нереалізовані у діяльності поза мережею ролі, сценарії та не знаючи співрозмовника, створює його образ, відмінний від реального; більша, ніж у реальному світі, залежність від співрозмовника у спілкуванні; відсутність єдності простору і часу, тобто Інтернет дає можливість бути одночасно у різних місцях, а також спілкуватися з людьми з інших часових поясів; характер спілкування - майже завжди письмовий.
Які ж причини звернення до Інтернету як до інструменту спілкування:
1. Недостатнє насичення спілкуванням у реальних контактах. Користувачі швидко втрачають інтерес до Інтернет-спілкування, якщо виникають можливості для задоволення відповідних потреб у реальному житті.
2. Можливість реалізації якостей особистості, програвання ролей, переживання емоцій, які з тих чи інших причин неможливі у реальному житті.
Подібна можливість зумовлена перерахованими вище особливостями спілкування за допомогою Мережі – анонімністю, нежорсткою нормативністю, своєрідністю процесу сприйняття людини людиною.
В Інтернеті легко знайти цікавого співрозмовника, відповідно до своїх інтересів, реалізувати свої фантазії, миттєво переносячись з однієї точки земної кулі до іншої, і навіть бути присутнім у кількох місцях одночасно, конструювати не схожі на себе віртуальні особистості.
Отже, феномен залежності від Інтернету повинен розумітися не просто як виключно негативне захоплення, від якого слід будь-якою ціною позбуватися, але і як багата внутрішньою мотивацією пізнавальна діяльність, яка винагороджує адиктів відчуттям потоку.
Можна виділити низку специфічних поведінкових характеристик, які виникають при Інтернет-залежності: неможливість, небажання відірватися від роботи та роздратування за необхідності відволіктися; прагнення проводити за роботою все більше часу; схильність забувати про домашні справи, навчання, службові обов'язки; прагнення позбавитися почуття провини, безпорадності, тривоги, депресії; відчуття емоційного підйому; готовність миритися із втратою сім`ї, близьких, друзів, кола спілкування; нехтування власним здоров'ям, особистою гігієною тощо.
Причини та ефекти формування залежності від комп’ютера та Інтернету залежать від багатьох умов, а їх соціально-педагогічні наслідки для окремих груп можуть бути досить драматичними, а подекуди навіть трагічними. Процес формування залежності є дуже небезпечним з огляду на різноманітні наслідки та явища, що стосуються психічної сфери людини, яка чинить вплив на виховну та дидактичну сферу, стосунки з родиною та іншими особами, а також однокласниками чи одногрупниками. Ці наслідки часто породжують насильство та агресію.
Інфоголізм та його типи
Нова генерація залежностей, пов’язаних із використанням комп’ютера та Інтернету, отримала назву інфоголізм.
Інфоголізм – це залежність від комп’ютера та Інтернету, яка призводить до втрати контролю над своєю поведінкою.
Виділяють такі типи інфоголізму:
1. Залежність від віртуальних зв’язків. Вона тлумачиться як Інтернет-соціоманія, тобто залежність від соціальних Інтернет-контактів, надмірне поринання у зв’язки у Мережі (віртуальні). Ця залежність виражається через участь у списках розсилки, IRC, а також контактах по електронній пошті. Хвора особа утворює нові контакти лише через Мережу, має ускладнений зв’язок «людина-людина» у контактах поза мережею Інтернет. Такі люди можуть годинами «розмовляти» з іншими користувачами Інтернету, але мають труднощі при особистих контактах, у них також зникає невербальна комунікація, вони втрачають здатність розпізнавати такого роду інформацію, або ж розшифровують її неправильно. Особи з цим розладом зустрічаються в основному у тих формах контакту, у яких забезпечується синхронна комунікація.
2. Інтернет-еротоманія. Полягає в основному у перегляді фільмів та фото, що містять еротичні та порнографічні матеріали, або у перебуванні у чатах, пов’язаних із сексуальною тематикою. Цей розлад можна охарактеризувати як залежне використання сторінок, що стосуються сексу та порнографії. Часто у її основі знаходяться інші розлади та сексуальні девіації, статеві збочення, зоофілія, крайня форма ексгібіціонізму тощо.
3. Залежність від комп’ютера. Хвора особа у цьому випадку не мусить «бути» у Мережі, достатньо того, щоб провести час за комп’ютером. Для неї не важливим є те, що вона робить чи пише, важливим є сам процес роботи чи гра у пасьянс. Важливим є те, що комп’ютер увімкнений, і вона проводить за ним час. Найчастіше ця залежність проявляється у нав’язливому гранні у комп’ютерні ігри.
4. Залежність від Мережі. Вона дуже схожа із залежністю від комп’ютера, але полягає у перебуванні в Інтернеті. Такі особи можуть годинами знаходитись у Мережі та досліджувати, що там відбувається. Одержимо грають у Мережі, беруть участь у різних аукціонах тощо. Ця залежність поєднує у собі всі інші форми IAD.
5. Інформаційне перевантаження або інформаційна перезавантаженість. Це компульсивний веб-серфінг або перегляд баз даних. З’являється при надлишку інформації (перебування у багатьох чатах одночасно, або ж участь у багатьох дискусійних листах).
Інфоголізм розвивається відповідно певних фаз. Такими фазами є:
І. Початкова фаза:
1. Перебування у Мережі приносить задоволення.
2. Зростання бажання все частіше перебувати у Мережі.
У цій фазі наступає втрата відчуття часу.
ІІ. Фаза попередження:
1. Пошук можливості для якнайчастішого перебування у Мережі.
2. Розрядка напруження через Мережу.
3. Спроби користування Мережею таємно.
4. Користування Мережею приносить полегшення.
Характеризується відсутністю бажання повертатися до реальності.
ІІІ. Критична фаза:
1. Спад інших інтересів, не пов’язаних із Мережею.
2. Нехтування зовнішнім виглядом.
3. Нехтування сном.
4. Нерегулярне харчування.
5. Сильна потреба у перебуванні у Мережі.
6. Постійні думки про те, що відбувається у Мережі, про те, що було зроблено під час останньої сесії.
7. Потреба у збільшенні кількості часу для перебування у Мережі.
8. Здійснення невдалих спроб обмеження часу перебування у Мережі.
9. Почуття роздратованості, дратівливості, злості, коли щось чи хтось змушує скорочувати час перебування у Мережі, або унеможливлює перебування у ній.
10. Занедбання навчання, роботи, відмова від зустрічей із друзями, відкладання на більш пізній час актуальних завдань на користь перебування у Мережі.
11. Надання недостовірної інформації щодо кількості часу, проведеного у Мережі (заниження фактичної кількості годин, проведених за комп’ютером).
12. Поява родинних конфліктів через комп’ютер.
13. Витрачання щоразу більшої кількості грошей на купівлю комп’ютерного обладнання, програмного забезпечення, аксесуарів, книг і журналів про комп’ютери.
Ця фаза характеризується втратою контролю за власною поведінкою.
IV. Хронічна фаза:
1. Періоди тривалого перебування у Мережі.
2. Перебування у Мережі з метою пережити сильні емоції.
3. Віртуальний світ стає єдиним світом у житті людини.
4. Розпад сімейних зв’язків.
5. Професійна та соціальна деградація.
6. Соматичні хвороби.
7. Тривога, психози.
8. Пошук інших засобів зміни настрою (алкоголь, наркотики).
9. Відчуття відсутності сенсу життя у реальному світі.
10. Сильне виснаження організму.
Дана фаза власне і характеризується залежністю.
Наслідки інфоголізму охоплюють усі сфери особистості, зокрема:
– фізичні (вади постави, викривлення хребта, хвороби очей, пошкодження нервів, відповідальних за рух зап’ястя, руки);
– психічні (неврози, неспокій або інші зміни у нервовій системі, втрата відчуття реальності, залежність);
– моральні (легкий і неконтрольований доступ до інформації, до небажаного контенту, негативне ставлення та поведінка);
– соціальні (анонімність, ізоляція від суспільства, злочинність);
– інтелектуальні (некритична довіра можливостям, що надаються комп’ютером).
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 450; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!