Особливості клініки і діагностики гострого апендициту у дітей, вагітних та людей похилого віку. Оцінка клінічних аналізів крові та сечі
У дітейдо 2-х р- рідко. Макс у 9-12-річному віціособливосты АФО (недостатня стійкість очеревини до інфекції, невеликі розміри сальника, а також підвищена реактивність. гострий апендицит у дітей має тяжкий перебіг, хвороба розвивається швидше, із більшим відсотком деструктивних і перфоративних форм. я починається з появи ниючого, тягнучого болю в ділянці пупка або в правій здухвинній ділянці. Частіше, ніж у дорослих, спостерігаються блювання, висока температура тіла і частий пульс. Іноді має місце невідповідність пульсу і температури тіла. Особливо важко перебігає гострий апендицит у дітей перших трьох років життя. Захворювання характеризується багаторазовим блюванням, рідкими випорожненнями, значним підвищенням температури тіла. При об'єктивному обстеженні визначаються болючість у правій здухвинній ділянці й напруження м'язів передньої черевної стінки, яке часто буває невеликим. Гострий апендицит у дітей перебігає з більш вираженою інтоксикацією. Запальний процес у відростку швидко прогресує, внаслідок чого може настати перфорація з наступним розвитком гнійного розлитого перитоніту. Через недостатньо розвинутий сальник гнійний процес не відокремлюється, а відразу набуває розлитого характеру. Апендикулярні інфільтрати в дітей утворюються рідко, часто абсцедують.Отже, гострий апендицит у дітей характеризується бурхливим перебігом, нагадує за клінічними проявами гастроентерит, дизентерію. Це ускладнює ранню діагностику і збільшує частоту виникнення деструктивних форм апендициту.
|
|
|
Увагітних.фізіологічними порушеннями, які настають в їх організмі, й топографо-анатомічними змінами в черевній порожнині, що викликаються збільшенням матки.Особливо великі діагностичні труднощі виникають у другій половині вагітності, коли збільшена матка піднімається і зміщує вгору сліпу кишку та червоподібний відросток, погіршує їх живлення та нормальне функціонування.Основними симптомами гострого апендициту у вагітних є постійний біль у правій половині живота, нудота, блювання. Біль виникає раптово, має ниючий характер, може визначатися не тільки в правій здухвинній ділянці, а й в усій правій половині живота, навіть в епігастрії. При обережній пальпації живота вдається встановити болючість у правій здухвинній ділянці, напруження м'язів спостерігається рідко, особливо в другій половині вагітності, оскільки матка розтягує м'язи передньої черевної стінки.. Нудота і блювання мають невелике діагностичне значення, тому що можуть бути пов'язані з вагітністю. У частини вагітних визначається болючість при постукуванні по правому реберно-хребтовому куту. Лейкоцитоз - у межах 8-10х109/л зі зсувом уліво. Госпіталізація таких хворих обов'язкова, необхідна також консультація акушера-гінеколога.
|
|
|
У осіб похилого і старечого віку.зменшенням фізіологічних резервів, зниженням реактивності організму і наявністю різних супровідних захворювань, які можуть суттєво впливати на симптоматику і розвиток гострого апендициту, а іноді є основним джерелом післяопераційних ускладнень і причиною летальності.. В'ялість черевної стінки й ожиріння маскують напруження її м'язів. Із віком притуплюється тактильна, температурна, больова чутливість, що знижує діагностичну цінність багатьох симптомів при гострому апендициті.Атрофія як усього відростка, так і окремих шарів, облітерація його просвіту, зменшення кількості фолікулів і судин у ньому є передумовою виникнення деструктивних форм гострого апендициту.
У більшості хворих не вдається відзначити початок захворювання, основні симптоми у них теж не постійні. Один з найчастіших симптомів гострого апендициту - гострий біль - має менш виражений характер і може локалізуватися не в правій здухвинній ділянці. У 41 % хворих похилого віку температура тіла нормальна, а в 14,7 % спостерігається нормальний вміст лейкоцитів у крові. У старих людей зміни білої крові зазвичай з'являються пізно (після 2-3 днів і більше від початку захворювання). Якщо в осіб похилого віку гострі симптоми апендициту не чіткі, то затримку випорожнень, сухий язик, загальне нездужання можна спостерігати майже завжди. Чим старіший хворий, тим різкіше виражені ці явища.
|
|
|
При атиповому розміщенні червоподібного відростка у хворих цієї групи відмічається не тільки мала інтенсивність, а й невизначеність локалізації болю у животі, однак переважно він з'являється у нижніх відділах живота, поперековій ділянці або має розлитий характер і нерідко супроводжується дизурич-ними явищами. В осіб похилого віку значно частіше (у 4 рази) перебіг гострого апендициту ускладнюється розвитком апендикулярного інфільтрату.
Уповільнення відповідних реакцій організму на патологічне вогнище, стертість симптомів у похилому віці призводять до пізнього оперативного лікування і розвитку ускладнень, що дає, відповідно, високу післяопераційну летальність. Тому основним принципом лікування гострого апендициту в осіб похилого та старечого віку є рання операція.
Більшість оперативних втручань у цієї групи хворих проводять під місцевою анестезією. У разі атипового розміщення червоподібного відростка, при явищах розлитого перитоніту, перфорації відростка доцільно одразу виконувати серединну лапаротомію під ендотрахеальним наркозом.
|
|
|
Унаслідок особливостей організму осіб похилого та старечого віку післяопераційний період перебігає значно важче, частіше трапляються парез кишечника, пневмонія, серцево-легенева недостатність, тромбоемболічні ускладнення.
Лікування
Єдиним методом лікування гострого апендициту є рання екстрена операція.
Передопераційну підготовку доповнюють додатковими засобами, які спрямовані на зменшення інтоксикації, корекцію гуморальних зсувів. Так, хворим з нирковою недостатністю і високим рівнем залишкового азоту доцільно вводити 500 мл 5 % розчину глюкози, 200-400 мл 4 % розчину соди, при змінах у міокарді необхідно провести профілактику серцевої недостатності -40 % розчин глюкози із строфантином або корглюконом..загальному знеболюванню.
Оперативний доступ - косий перемінний розтин за Мак-Бурнеєм (1894) у правій здухвинній ділянці й видалення червоподібного відростка за Волко-вичем-Дьяконовим, параректальний розтин за Ленандером (1898), рідко використовують трансректальний розтин, майже не застосовують розтин за Вінкельманом, позаочеревинний доступ за Пироговим.
Розтин за Волковичем-Дьяконовим для апендектомії найзручніший, і його слід рекомендувати в більшості випадків. Перевага розтину полягає в тому, що він відповідає проекції сліпої кишки на передню черевну стінку, при ньому не пошкоджуються м'язи та нерви, що зводить до мінімуму ризик розвитку
а - перев'язка брижі червоподібного відростка; б - накладання кисетного шва; в,г - відсічення відростка, кукса його перитонізована в кисетному 7-подібному шві.
Існує два основних методи обробки кукси червоподібного відростка: видалення відростка із залишенням неперитонізова-ної кукси (лігатурний метод) і видалення його з наступною перитоніза-цією кукси. Перший спосіб тепер рідко використовують при апендектомі-ях у дітей. Обробку кукси червоподібного відростка з перитонізацією її дворядним шовковим швом уперше провів Тревес у 1889 році
Цей спосіб широко використовують і в сучасній медицині. Переваги його полягають у відсутності можливості інфікування черевної порожнини вмістом кукси відростка, оскільки його просвіт повністю закритий кисетним і 2-подібним швом.
Після видалення деструктивнозміненого відростка і санації черевної порожнини часто виникає питання про необхідність її дренування. У тих випадках, коли запальний процес локалізується тільки в червоподібному відростку, після його видалення черевну порожнину слід зашити наглухо, тому що не-змінена очеревина добре справляється із залишеною інфекцією.
При гангренозному або перфоративному апендициті, ускладненому відокремленим перитонітом, за наявності значних змін у навколишніх тканинах, показане дренування черевної порожнини в правій здухвинній ділянці.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 1241; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!