ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ВІДКРИТОЇ ЕКОНОМІКИ



Для любої економічної системи характерно у процесі ди­намічного розвитку здійснювати періодичні відхилення від стану рівноваги, які супроводжуються змінами у обсягах випуску, зай­нятості, рівні цін. На певному історичному етапі у процес досяг­нення макроекономічної рівноваги стала втручатися держава, яка за допомогою інструментів економічної політики здійснює вплив на господарську кон'юнктуру і досягає встановлення рівноваж­ного національного доходу на рівні потенційно можливого. Така рівновага отримала назву внутрішньої.

Однак, відкритість економічних систем робить досягнення внутрішньої рівноваги процесом, пов'язаним із певними труд­нощами. Як вже було з'ясовано, економічні закономірності, які діють у середині країни, видозмінюються, коли вона відкриває свої кордони для руху іноземних і власних товарів, ресурсів, ва­люти. Саме тому досягненню потенційно можливого рівня дохо­ду можуть перешкодити обмеження платіжного балансу. Найча­стіше це відбувається внаслідок прискорення інфляції та по­гіршення цінових співвідношень у зовнішній торгівлі. З іншого боку, досягнення країною рівноважного платіжного балансу може погіршити внутрішню рівновагу через втрату валютних резервів або інфляційне знецінення грошей. Тому виникає необхідність одночасного підтримання внутрішньої і зовнішньої рівноваги шляхом коригування міжнародних товарно-фінансових потоків


Варіативність сучасних макроекономічних політик

з урахуванням наслідків, що можуть виникати для внутрішньої економіки і основних макроекономічних показників її розвитку.

Дана проблема є досить складною, оскільки потребує ураху­вання цілої системи взаємозв'язків і взаємозалежності, і пер­шим, хто здійснив спробу її вирішення, був відомий британсь­кий економіст Джон Мейнард Кейнс. Основною ідеєю кейнсі-анської моделі світового господарства стала теза про необхідність державного втручання у економічний розвиток.

 


Рис. 2.2. Процес встановлення рівноваги в моделі « кейнсіанський хрест»


Кейнсіанство виходить із того, що для кожної країни харак­терною є стихійно діюча тенденція до хронічної недостатності ефективного попиту і неповної зайнятості ресурсів, що обумов­лена, перш за все, суперечністю між зростаючою (у відповід­ності із зростанням доходу) схильністю до заощаджень і здатною до зниження (по мірі накопичення капіталу) схильності підприємців до інвестування. У результаті кожна із країн нама­гається більше експортувати, ніж імпортувати. Така цілеспрямо­ваність країни на форсування експорту ускладнюється тим, що за умов неповної зайнятості приріст експорту має мультиплікац­ійний ефект, тобто викликає помножене зростання доходів і зай­нятості, а приріст імпорту, що витісняє національне виробницт­во, здатний викликати помножене скорочення зайнятості і до­ходів. Розглянемо дані процеси більш детально, використовуючи відому макроекономічну модель, що отримала назву «кейнсіансь-кого хреста» (рис. 2.2).


_____________________________________________________ Розділ 2

Модель «кейнсіанский хрест»- це теоретична концепція, яка показує процес встановлення внутрішньої рівноваги у економіці з фіксованими цінами.

Передумови моделі.

1. Описує економіку короткотермінового періоду, у якій ціни
незмінні.

2. Будується для закритої економіки.

3. Відбиває залежність сукупного попиту та сукупної пропо­
зиції від обсягу національного доходу.

Основні змінні моделі.

1. Планові витрати (£) — це сума, яку суб'єкти макроеконо-
міки планують витратити на споживання та інвестиції при кож­
ному рівні сукупного доходу країни. Являють собою інтерпрета­
цію сукупного попиту для закритої економіки без державного
втручання = С + І).

2. Фактичні витрати (У) це планові інвестиції плюс не-
заплановані інвестиції у товарно-матеріальні запаси в умовах
непередбачених змін у рівні продажу. Формують сукупну про­
позицію.

Рівновага на товарному ринку встановлюється за умови, коли сукупний попит (планові витрати) дорівнює сукупній пропозиції (фактичні витрати), або ж коли інвестиції дорівнюють збережен­ням.

Якщо фактично вироблений національний доход (У,) пере­вищує свій рівноважний рівень (У), то покупці купують менше товарів, чим їх виробляється в масштабах економіки (AD < AS). Нереалізована продукція надходить у товарно-матеріальні запа­си, і їх обсяг зростає. У відповідь на це фірми скорочують вироб­ництво і зайнятість, що, в свою чергу, приводить до зниження доходу від У, до У і подальшого вирівнювання планових і фак­тичних витрат.

Якщо ж фактичний доход (У,) менший від рівноважного рівня (У), то це свідчить про те, що фірми виробляють обсяг про­дукції менший, ніж той, який хочуть придбати економічні суб'єк­ти (AD > AS). Підвищений попит буде задовольнятися за раху­нок незапланованого скорочення товарно-матеріальних запасів. Дана обставина продемонструє підприємцям необхідність збільшення випуску і створить стимули до розширення вироб­ництва і росту зайнятості. У результаті доход зростає від У, до У і в економіці досягається рівновага.

Отже, рівноважний обсяг виробництва визначається сукуп­ним попитом (схильністю суб'єктів споживати і інвестувати), а


Варіативність сучасних макроекономічних політик

при його недостатньому обсягу не відбувається встановлення рівноваги на рівні, що забезпечує повне використання ресурсів.

З теоретичної точки зору будь-яка економіка здатна до ви­пуску такого обсягу продукції, при виробництві якого мали б застосування всі наявні у суспільстві економічні ресурси. Вироб­лений за такої умови національний дохід отримав назву потен­ційного (У*). Однак у реальній практиці рівноважний обсяг до­ходу здійснює постійні коливання навколо свого потенціалу. І це пов'язано з тим, що підприємницькому сектору не завжди економічно доцільно залучати у виробничий процес всі економічні ресурси. Любий підприємець буде розширювати випуск, і тим самим, створювати попит на ресурси, тільки тоді, коли очікує отримати у результаті виробничої діяльності певний прибуток. Величина останнього знаходиться під впливом цін, які приво­дяться у дію сукупним попитом. У економіці, яка знаходиться у депресивному стані, ціни незмінні а, отже, і не здатні простиму-лювати виробників до зростання випуску.

Рис. 2.3. Встановлення внутрішньої рівноваги на рівні потенційного доходу


За таких умов виникає необхідність зовнішньої сили, яка б могла збільшити сукупний попит шляхом впливу на величини кожного із компонентів планових витрат. Якщо або споживацькі, або інвестиційні витрати почнуть зростати (рис. 2.3), то відбу­деться зрушення кривої планових витрат вгору від Ех до Е2 і рівень рівноважного доходу У зросте до потенціалу У*. Якщо ж витрати

 


Розділ 2

будуть знижуватися, то відбудеться зрушення кривої планових витрат вниз і рівень рівноважного доходу скоротиться. Причому, величина подібних змін буде супроводжуватись далеко не про­порційним зростанням рівноважного доходу, що пов'язано з дією ефекту мультиплікатора, про який детально йшла мова у курсі макроекономіки. Отже, рівноважний доход зростає на ве­личину, більшу у порівнянні з величиною зміни будь-якого ком­понента сукупних витрат, а саме на величину мультиплікатора, помноженого на дану зміну.

 

де ДУ — приріст доходу;

М— мультиплікатор автономних витрат; АЕ — приріст сукупних витрат.

Оскільки в умовах негнучкості цін ринковий механізм не здатний відрегулювати автоматичне урівноважування сукупного попиту та сукупної пропозиції на рівні повної зайнятості, то у дану модель вводиться нова змінна, а саме діяльність держави. Відповідно до подань Дж. М. Кейнса держава виступає тією ав­тономною силою, яка здійснюючи витрати в економіці може підвищити сукупний попит і, тим самим, через ефект мульти­плікатора вирівняти рівноважний рівень доходу з потенційним. Таке втручання держави, за думкою Кейнса, повинно здійсню­ватися через бюджетні механізми і, впливаючи на рівень сукуп­них витрат, створювати імпульс до розвитку мультиплікаційного процесу розширення національного доходу незалежно від участі країни у міжнародних економічних відносинах.

Однак, якщо країна здійснює зовнішньоторгові операції, то приріст її добробуту буде частково витрачатися на імпорт товарів і послуг, що у подальшому призведе до погіршення її торговельно­го балансу і зниження внутрішнього мультиплікаційного процесу створення подальшого попиту на вітчизняну продукцію. Справа у тому, що споживачі країни, відзначивши зростання своїх доходів, певну їх частину направлять на споживання як вітчизняних, так і імпортних товарів. Причому, витрати на імпорт будуть змінювати числове значення мультиплікатора автономних витрат (рис. 2.4).

Якщо звернутись до умови рівноваги на ринку благ і ввести до нього параметри експорту і імпорту, то ми отримаємо рівняння, що відображає діяльність всіх чотирьох суб'єктів макроекономіки:

 

де NX — чистий експорт, отриманий як різниця між експортом (X) і імпортом (М).


 


Варіативність сучасних макроекономічних політик


Рис. 2.4. Встановлення внутрішньої рівноваги у відкритій економіці

Записавши дане рівняння у прирощеннях, отримаємо:

 

Множник, який стоїть перед ДС, є розгорнутим мультипліка­тором автономних витрат:

 

де МРМ — гранична схильність до імпортування, тобто величи­на, яка показує на скільки одиниць зміняться імпортні витрати (AM) при зміні доходу (A Y) на одну одиницю:

 

Тепер проаналізуємо наслідки участі країни у міжнародній торгівлі. Нехай у внутрішній економіці рівень сукупних витрат з урахуванням держави знаходиться на рівні Ер причому рівно­важний дохід менший за потенційний (У < У*).

У даній ситуації уряд здійснює стимулювання сукупного попиту за рахунок проведення експансіоністської бюджетно-по­даткової політики, що переміщує лінію сукупних витрат у поло­ження Е2 і приводить до зростання доходу. Однак успіхи держа­ви щодо досягнення повної зайнятості будуть частково еліміно­вані за рахунок зниження чистого експорту: частину зростаючо-


Розділ 2

го доходу, який направляється на споживання, економічні су­б'єкти витратять на придбання імпортних товарів, що призведе до зниження сукупного попиту і в залежності від величини муль­типлікатора витрат у відкритій економіці до здвигу кривої Е2 вниз у положення Еу У кінцевому рахунку величина доходу знижується і рівновага досягається на рівні УЛ. За таких умов необхідним є проведення підтримуючої політики, націленої на досягнення рівноваги платіжного балансу.

Як свідчить світовий досвід, у якості засобів міжнародного регулювання відповідних процесів більшість країн обирає стра­тегію нарощування експорту і стримування імпорту за допомо­гою протекціоністських заходів, які завжди мають досить сильну тенденцію перетворитися на торгові війни. Тому для урегулю­вання ситуації кейнсіанська модель пропонує ряд заходів:

—проведення кожною країною активної державної політи­
ки, націленої на досягнення внутрішньої рівноваги за допомо­
гою власне національних засобів. Тим самим повинна бути зве­
дена до мінімуму зацікавленість кожної країни у перевищенні її
експорту над імпортом;

—здійснення міжнародної координації у сфері кредитно-
грошової політики таким чином, щоб ті країни, які ухиляються
від проведення курсу на досягнення повної зайнятості, не отри­
мували односторонніх вигод за рахунок форсованого експорту у
країни, які проводять відповідну політику;

—створення міжнародних закладів, які сприяли б (валют­
ними кредитами, торговельними угодами, інвестиціями) вирів­
нюванню дисбалансів міжнародних розрахунків і одночасно здат­
них впливати (відмовою у кредитах і іншими заходами) на ті
країни, які не слідують загальній політиці. Так були створені
Міжнародний валютний фонд (МВФ), Генеральна угода про та­
рифи і торгівлю (нині COT), Міжнародний банк реконструкції і
розвитку.

Вся ця система діє таким чином, що країни-учасники зму­шені за рахунок експорту капіталу кредитувати активне сальдо свого торговельного балансу і створювати сприятливі митні умо­ви для країн, чий торговий баланс пасивний.

Започаткована Дж. М. Кейнсом модель відкритої економіки знайшла продовження у численних розробках його послідовників. Спочатку Джон Хікс і Елвін Хансен модифікували «кейнсіансь-кий хрест» у модель IS-LM, яка пояснювала процес встановлен­ня внутрішньої рівноваги при взаємодії ринків благ і грошей, а запропонована на початку 1960-х pp. кейнсіанська модель тодішніх


Варіативність сучасних макроекономічних політик_________________

працівників Міжнародного валютного фонду Роберта Менделла і Маркуса Флемінга на декілька десятиліть визначила засади ана­лізу економічної політики у відкритій економіці.

Однак, кейнсіанські моделі за своєю сутністю були статич­ними моделями і не враховували процесів довготривалого еко­номічного розвитку. Подальші дослідження, найбільш цікавими з яких є моделі голандського економіста Дж. Полака і норвежця Р. Фріша, привели до розуміння світової економіки як такої, у якій функціонують два взаємопов'язані механізми: механізм пе­редачі хвилеподібних імпульсів від однієї країни до іншої і ме­ханізм, що породжує самі ці імпульси і, тим самим, викликає рух економічної системи. А вже у 1976 p., спираючись на розроблені моделі економічного зростання, професор Масачусетського тех­нологічного інституту Рудігер Дорнбуш запропонував динаміч­ний варіант моделі Менделла-Флемінга.

Відповідно до завдань даного курсу представляється необ­хідним розглянути базову модель відкритої економіки у редакції Менделла і Флемінга, так як, по-перше, вона є основою, у яку вводяться нові змінні для побудови більш складних моделей і, по-друге, дана модель є найбільш зручним інструментом для аналізу наслідків бюджетної і кредитно-грошової політики, які враховуються при побудові міжнародних стратегій розвитку країн.

Модель Менделла—Флемінга— це теоретична концепція, яка показує процес одночасного встановлення внутрішньої і зовні­шньої рівноваги в країні. Ця модель враховує вплив на націо­нальний ринок режиму валютного курсу, ступеня міжнародної мобільності капіталу і самого масштабу економіки. Остання об­ставина є досить важливою, оскільки сучасними дослідниками взаємозв'язки між основними макроекономічними змінними у відкритій економіці аналізуються за допомогою двох моделей — малої відкритої економіки або моделі двох країн, у якій світове господарство складається із двох країн, так що експорт однієї із них є імпортом іншої. Малою відкритою економікоювважається економіка країни, господарська діяльність якої не здійснює по­мітного впливу на стан світового господарства. Як правило, така економічна система сприймає світову процентну ставку як внут­рішню, має абсолютну мобільність капіталу і імпульси, що вихо­дять із неї у світове господарство, не мають зворотної дії у корот­костроковому періоді. Саме така модель знаходиться в основі досліджуваної нами моделі Менделла—Флемінга. Остання будуєть­ся на основі моделі IS-LM і містить у собі додаткові змінні: світову


_____________________________________________________ Розділ 2

процентну ставку (ґ); валютний курс (є); чистий експорт країни (NX) як функцію валютного курсу (є):

 

де X— експорт; М — імпорт;

п — показник еластичності реального валютного курсу; є — валютний курс;

МРМ — гранична схильність до імпорту. Передумови моделі.

1. Будується для короткострокового періоду.

2. Розрахована на малу відкриту економіку.

3. Припускає абсолютну мобільність капіталу.

4. Стверджує, шо різниця у рівнях внутрішньої і світової
ставки відсотку є єдиним чинником, що визначає напрямки руху
капіталу. Якщо ставка відсотку на внутрішньому ринку країни
вище тієї, яка склалася у навколишньому світі, спостерігається
приплив іноземного капіталу в країну, якщо ж помічається пере­
вищення світової ставки відсотку над внутрішньою — відбувається
відтік капіталу за кордон.

Побудова моделі Менделла—Флемінгаздійснюється на основі трьох рівнянь:

1. Рівняння кривої IS— описує рівновагу товарного ринку з
урахуванням чистого експорту:

 

При підвищенні валютного курсу відносні ціни на внутрішні товари у порівнянні з імпортними стають нижчими і чистий ек­спорт зростає, що, у свою чергу, збільшує і сукупні витрати. Та­ким чином, величина сукупних витрат у економіці обернено за­лежна від величини валютного курсу: чим вищим є курс валюти, тим нижчими будуть сукупні витрати і доход.

2. Рівняння кривої LM— описує рівновагу грошового ринку, яка

визначається рівністю пропозиції грошейі попиту на них (L):

 

3. Рівняння ставки відсотка— показує, що внутрішня відсот­
кова ставка визначається її світовим рівнем:

 

де г* — світова ставка відсотка.


Варіативність сучасних макроекономічних політик

Геометрично модель Менделла—Флемінга може бути побу­дована двома способами: у координатах (У— г) або у координатах (У— є). У першому випадку це здійснюється шляхом модифікації моделі IS-LM за допомогою введення горизонтальної лінії г— /*, що відображає рівень світової ставки відсотку.

У цій моделі крива IS перетинає криву LM у тій точці, де крива LM перетинається з лінією г = /•*. Це пояснюється тим, що якщо внутрішня ставка відсотка буде вищою за світову, то іноземні інвестори будуть зацікавлені у вкладенні капіталу в економіку даної країни. Це збільшить попит на національну валюту з боку іноземців і приведе до підвищення курсу націо­нальної валюти, зниженню чистого експорту і зрушенню кривій IS вліво до рівня, коли всі три криві не перетнуться в одній точці (рис. 2.5).

 

Рис. 2.5. Модель Менделла-Флемінга у координатах (Y-r)

Якщо ж внутрішня ставка відсотку буде нижчою за її світо­вий рівень, почнеться відтік іноземного капіталу із країни, що підвищить валютний курс, а отже, збільшить чистий експорт і зрушить криву IS вправо до рівня, коли внутрішня ставка відсот­ку стане рівна світовій.

Для побудови моделі Менделла—Флемінга у системі коор­динат (У-е) вводяться нові криві IS* і LM*. IS* — це лінія, кожна точка якої показує комбінації валютного курсу і доходу, при яких товарний ринок у відкритій економіці перебуває у стані рівнова­ги. Відсоткова ставка у даній моделі незмінна = /*), і тому,


Розділ 2

чим вищий курс валюти, тим меншим буде чистий експорт і, відповідно, дохід. Крива IS* у силу даних залежностей буде мати негативний нахил.

Лінія LM* показує значення рівнів доходу, при яких грошо­вий ринок у відкритій економіці перебуває у стані рівноваги. При незмінній ставці відсотка рівняння кривої LM* виявляє тільки залежність рівноваги від значень доходу. Тому крива LM* є вертикальною лінією (рис. 2.6).

 

Рис. 2.6. Модель Менделла—Флемінгау системі координат (Y— є)

За допомогою моделі Менделла—Флемінга можна передба­чити наслідки проведення державою економічної політики у відкритій економіці і її безпосередню результативність. При цьому велике значення має той факт, при яких режимах валютного курсу здійснювалася дана політика.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!