Макроекономічні стратегії конкурентоспроможності
На початку XXI ст. з боку політичних лідерів і економістів багатьох країн спостерігається визнання необхідності посилення ролі держави в забезпеченні передумов довгострокового економічного зростання, підтримці соціальної стабільності й підви-
Матриця ADL/LC
Таблиця 1.1
Розділ 1 |
Конкурентні позиції фірми | ||||||
Провідна | Сильна | Помітна | Міцна | Слабка | ||
(домінуюча) | (сприятлива) | |||||
Стратегія швидкого | Поліпшення позиції | Формування (пошук) | Доказ життє- | Наздоганяюча стратегія | « | |
зростання | (E,I,L) або стрімке | власної ринкової | спроможності. | (D,E,L,M, P,Q, R), якщо | X X | |
(B.C,G,L,N,O.P,T) або | зростання (В.СЕ. | ніші та її швидке | пошук власної | не вдалася - вихід з | ||
стратегія утримання | GX.N. O,P,T,V) | зростання (В,С,Е, | ніші (G,L,T) | ринку (D.M.Q,R,W, X) | ||
позиції через початок | G.L.N, O.P.T.V) | І | ||||
нового бізнесу (E.I.L) | ||||||
ft | Стратегія утримання | Досягнення лідерства | Поліпшення позиції | Встигнути | Пошук власної ніші та її | к |
с; | позиції та стратегія | в ціноутворенні | через лідерство в | захопити частку | розширення | І |
L_ | досягнення лідерства | (A.CN.U, V.W). стрім- | ціноутворенні | ринку (D.E. | (D,M,O,P.Q,R.U), якщо | Б |
в ціноутворенні | ке зростання (В,СЕ. | (A.CN.U. V.W) | L.M,P,Q,R) | не вдалося - вихід (X) | о а. | |
rr | (AX'.N.U. V,W) | G,L,N, O,P,T,V) | го | |||
s | Стратегія утримання | Стратегія утримання | Зростання (А,В, С, F, | Стратегія утри- | Розширення ніші (D. L, | |
о CD | позиції (A,C.N,U, | позиції (A,C.N,U, | G. J, N. Р, Т,і!)та | мання позиції | Q.R.V.W) та оновлення | А |
E | V,W) та стратегія | V.W) та стратегія | захист власної ніші | (CD.N.Q.U). | сортаменту й технологій | о |
щ | зростання | зростання виробницт- | (A.I,G,M,R.T) | поетапний вихід з | (D. М. 0. Р, Q. R. U), | D- |
виробництва (А,В, С, | ва (А,В, С, F, G..1, N, | ринка | поетапний вихід з ринка | |||
1 | F, G, J. N, P, T.U) | Р. Т, U) | (D,M,Q,R.W) | (D,M,Q,R,W,X) | ||
u | Стратегія утримання | Стратегія утримання | Експлуатація ринко- | Поетапний вихід | Вихід з ринка (X) | І |
позицій (A,C.N,U, | позицій (A,C.N,U, | вої ніші | 3 ринка | с Б | ||
V.W) | V,W) та комплексне | (B.C,L,N,P,U,V), | (D,M,Q,R,W, X) | X й | ||
удосконалення | утримання її | |||||
виробництва та збуту | (CD.N.Q.U), | іст | ||||
(D.H.K, M,Q,R,V,W)" | поетапний вихід з | Q. я | ||||
ринка {D,M,Q,R,W,X) |
Середовище формування стратегій розвитку______________________
|
|
щенні конкурентоспроможності національної економіки. Необхідним моментом вирішення цього завдання є створення сприятливих умов для формування, функціонування і розвитку нових високоефективних виробничих інтегрованих сітьових структур.
|
|
Логічним є питання, навіщо державі втручатися у процеси кластеротворення, чи не раціональніше було б довірити їх проходження глобальному ринковому механізму та «природному» економічному відбору? Весь досвід світової економічної практики, починаючи із другої половини XX ст., надає на нього відповідь: ні.
XX ст. вивело людство на нову орбіту й надало всій системі життя на планеті новий технологічно-інформаційний потенціал, що прискорило глобалізацію людського співіснування, а також підвищило взаємозалежність окремих країн від зовнішнього світу на тлі процесів ліквідації кордонів. Глобалізація у світі ініціюється найбільш розвиненими країнами і виглядає як глобалізація для «вибраних», що є дискримінацією геоекономічної периферії.
У «глобальне співробітництво» інші країни потрапляють за критерієм їх відповідності потребам високорозвинутих економік. Для останніх цікавими аспектами є дешевизна робочої сили, особливо кваліфікованої, наявність дефіцитної сировини, можливість розміщувати «брудні» виробництва. Тобто, із виходом будь-якої країни на світовий ринок розпочинається підгонка її структури до структури інтегрованого ринка в цілому6.
|
|
Протидіяти такій ситуації можливо лише за умов розробки й послідовної реалізації національної стратегії розвитку, яка визначається особливостями соціально-економічної системи країни та охоплює (як явно, так і неявно) певний набір довгострокових цілей економічної політики держави. Ця стратегія певним чином сполучає коротко-, середньо- та довгострокові цілі й інтереси економічних суб'єктів, взаємодію різних сфер суспільного життя країни, враховує особливості та параметри наявного і майбутнього економічного середовища. Ефективність національної
Таким чином, якщо віддати коригування структури національної економіки «невидимій руці» ринку — результатом, з найбільшим ступенем вірогідності, буде загальне структурне спрощення, занепад високо-технологічних галузей, посилення сировинної спрямованості промислового виробництва. Це позбавить країну можливості стати рівноправним учасником і партнером у глобальному підприємництві і залишить для неї тільки ролі споживача кінцевої продукції, постачальника дешевої сировини і робочої сили, звалища екологічно брудних технологій і виробництв.
|
|
_____________________________________________________ Розділ 1
стратегії розвитку визначається її ступенем загальної інтегративної потужності,можливістю об'єднати національну спільноту заради досягнення визначених цілей і завдань.
Успішне досягнення стратегічних цільових настанов потребує активної економічної позиції держави, насамперед у сфері захисту її національних інтересів і економічної безпеки країни.
Відповідні заходи держави умовно можна класифікувати за наступними напрямками:
—встановлення законодавчих, конкурентних, фінансово-
податкових, грошово-кредитних параметрів макроекономічного
середовища, що визначають засади розвитку підприємництва
взагалі;
—визначення напрямків спеціалізації національної економ
іки та її регіонів в міжнародному розподілі праці;
—прямий та опосередкований стимулюючий вплив на сис
тему факторів конкурентоспроможності згідно обраних націо
нально-регіональних пріоритетів;
—розробка й реалізація довгострокових індикативних планів
та цільових програм структурної, промислової та інвестиційної
політики;
—активна інноваційна політика, зокрема фінансування на
укових проектів, безпосередньо пов'язаних із системою націо
нальних пріоритетів;
—розробка і підтримка спеціальних проектів кластеризації,
у т. ч. формування ідеології доцільності колективних дій в різних
сферах економіки;
—визначення та підтримка оптимального рівня протекціон
ізму щодо національного виробництва, оптимізація зовнішньое
кономічних відносин з метою максимізації виграшу від міграції
факторів виробництва
— лобіювання інтересів вітчизняних товаровиробників на
зовнішніх ринках, у т. ч. через участь в інтеграційних утвореннях
та підписання дво- й багатосторонніх угод.
Існуюча в економічній системі будь-якого рівня (мікро, мезо-, макро-, мега-) суперечність між необмеженими зростаючими потребами та обмеженими ресурсами визначає стрижень державної політики кластеризації — селективний підхід (таргету-вання).
Таргетування (від англ. target — ціль, мішень)— концентрація матеріальних, трудових, фінансово-кредитних ресурсів на окремих пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку та на об'єктах (галузях, підприємствах), підвищення ефектив-
Середовище формування стратегій розвитку______________________
ності функціонування яких сприяє підвищенню ефективності та конкурентоспроможності національної економіки в цілому.
Відбір галузей — «локомотивів зростання» відбувається з огляду на поточну макроекономічну ситуацію, позиції країни на зовнішніх ресурсно-товарних ринках, перспективи міжнародного співробітництва та торговельно-виробничої інтеграції, загальну стратегію економічного розвитку.
Для відкритої національної економіки в залежності від конкретних соціально-економічних умов та часового діапазону актуальною може бути одна із трьох стратегій:
—тактична стратегія виживання ( подолання кризи й деп
ресії);
—середньострокова стратегія стабілізації (створення відтво-
рювальних контурів, що є інноваційно самодостатніми та відносно
незалежними від зовнішнього попиту й імпортованих ресурсно-
товарних потоків);
—довгострокова стратегія розвитку (поєднання сталої внут
рішньої економічної динаміки з торговою, інвестиційною та
виробничою експансією на зовнішні ринки), або певний варіант
їх поєднання, коли досягнення тактичних короткострокових цілей
сприяє досягненню середньострокових, що, в свою чергу, забез
печує реалізацію довгострокової стратегії.
Кожна з наведених стратегій передбачає конкретний варіант інтеграції у світову економіку, тип економічного зростання, та чітко визначені пріоритети розвитку (рис. 1.5).
Конкретизація кластерних центрів, притаманних кожному виду зростання, відбувається також з урахуванням національної специфіки. Серед основних чинників відбору: місце країни у міжнародному розподілі праці, її конкурентні переваги; експортний потенціал галузі; перспективи попиту на продукцію галузі на внутрішньому ринку; рівень залежності галузі від імпорту сировини і обладнання; стадія життєвого циклу галузі; додана вартість, створена на одного зайнятого в галузі тощо.
На наступному етапі, відповідно до обраних галузевих пріоритетів, держава, з одного боку, починає здійснювати стимулюючий вплив на фактори конкурентоспроможності, підвищувати їх якість та ефективність, посилювати мотивацію до підприємницької діяльності, сумлінної конкуренції і продуктивної праці. З іншого боку, державні інституції, постають як каталізатор певних конкретних проектів.
Не менш важливим є зовнішньоекономічний аспект діяльності держави, пов'язаний із захистом інтересів національного
Розділ 1
|
Національна економіка |
Стратегії |
Виживання (подолання кризи) |
Стабілізація |
Розвиток |
Імпортозамі-щуючий |
Експорторозши-рюючий |
Постіндустрі-альний |
Варіант «включення» в світову економіку |
Рівноправний |
Аграрна чи індустріальна периферія |
Інноваційний лідер |
Відбір пріоритетних галузей - кластерних центрів |
Наукоємні високо-технологічні галузі, сфера послуг (насамперед, інформаційних, телекомунікаційних, фінансових) |
Ресурсоємні «брудні» видобувні та базові галузі, трудоємний аграрно-промисловий сектор, харчова промисловість |
Галузі з виробництва кінцевої продукції; споживчий сектор сфера матеріальних послуг, галузі, що визначають НТП |
■ створення макропередумов конкурентоспроможності; • політика кластеризації тощо |
Рис. 1.5. Стратегії національної економіки та відповідні типи економічного зростання
товаровиробництва на внутрішньому та зовнішньому ринках. Оскільки мірилом розвитку національної економіки є конкурентоспроможність вітчизняних виробників на світовому ринку й участь у міжнародному поділі праці, то проблема створення національних конкурентних переваг нерозривно пов'язана з вибором між протекціоністським захистом внутрішнього ринку від зростаючої міжнародної конкуренції або лібералізацією зовнішньої торгівлі.
Середовище формування стратегій розвитку______________________
Інший аспект зовнішньоекономічної діяльності держави — це формування та реалізація інтеграційних стратегій,що визначають характер міждержавних та наддержавних взаємовідносин й відповідні «правила гри» для підприємницьких структур країн-учасниць.
Не викликає сумніву, що для визначення перспектив міжнародної економічної інтеграції будь-якої країни істотне значення має оцінка її економічного потенціалу, оскільки успішна реалізація інтеграційної стратегії в її найвищих стадіях (економічний та політичний союз) потребує дотримання умов «технолого-еко-номічної сумісності» країн, що інтегруються.
ВПРАВИ
Вправа 1. Для кожного положення, що наводиться далі, знайдіть відповідний термінабо поняття.
1. Економіка, ключові елементи якої мають інституційну,
організаційну і технологічну можливість працювати як єдине ціле
у реальному часі в планетарному масштабі.
2. Сукупність галузей, що функціонують на основі однієї і
тієї ж технології.
3. Стратегія, при якій фірма продає свою продукцію на рин
ках багатьох різних країн, використовуючи при цьому однаковий
підхід.
4. Отримання конкурентних переваг внаслідок економії на
масштабах виробництва, диверсифікації трудо- та капіталоємної
продукції.
5. Кластер, центром якого є певне ключове підприємство чи
науково-дослідницький заклад, й підприємства-сателіти займа
ють місця, відповідні до їх позиції у загальному технологічному
ланцюзі, на орбітах коло нього.
6. Впровадження нових технологій, що дозволяють або ви
робляти нові унікальні товари, або продукувати традиційні з по
рівняно меншими витратами.
7. Запозичення здобутків зарубіжного науково-технологіч
ного потенціалу через ліцензійний механізм й модернізація на їх
основі виробничих потужностей індустріальних галузей; опану
вання випуску наукоємної продукції, що випускається в країнах
постіндустріалізму й перебуває на фазі зрілості життєвого циклу
товарів.
8. Здатність вітчизняної продукції перемагати у боротьбі за
споживача на внутрішньому та зовнішньому ринках внаслідок
_____________________________________________________ Розділ 1
оптимізації співвідношення «якість—сервіс—ціна» порівняно із зарубіжними аналогами, або внаслідок її природно-ресурсної чи інноваційної унікальності.
9. Одна із форм об'єднання та взаємодії географічно лока
лізованих, пов'язаних між собою взаємодоповнюючих під
приємств і організацій, що кооперуються з метою взаємної
підтримки і координації дій.
10. Вихід економічної діяльності за географічні державні
кордони або ж об'єднання зусиль декількох суб'єктів світової
економіки чи політики навколо загальних для них завдань, цілей,
видів діяльності.
Терміни і поняття:
Інтернаціонал ізація
Глобальна економіка
Конкурентоспроможність
Кластер
Технологічний кластер
Фокусний («зіркоподібний») кластер
Глобальна стратегія фірми
Піонерна стратегія розвитку
Традиційна стратегія розвитку
Стратегія наздоганяючого розвитку
Вправа 2. Знайдіть єдино правильну відповідь.
1. Розвиток світової економіки вийшов на стадію глобалізації:
а) у 50-ті pp. XX ст.;
б) 70-ті pp. XX ст.;
в) 80-ті pp. XX ст.;
г) 90-ті pp. XX ст.
2. Провідним чинником глобалізації:
а) є транснаціоналізація;
б) економічна лібералізація;
в) НТП та інформаційна революція;
г) глобальна ринкова ідеологія;
д) формування міжнародних «однорідних» засобів масової
культури, мистецтва, інформації.
3. Серед функціональних складових глобальної економіки немає:
а) міжнародної торгівлі;
б) транснаціональних корпорацій;
в) міжнародної науково-технічної сфери;
Середовище формування стратегій розвитку__________________
г) міжнародного виробництва;
д) міжнародної валютно-фінансової сфери.
4. Автором кластерної теорії конкурентоспроможності є:
а) А. Сміт;
б) А. Маршалл;
в) Ф. Перру;
г) В. Леонтьєв;
д) М. Портер.
5. Конкурентоспроможність країни в глобальній економіці пе
реважно визначається:
а) надлишком природних ресурсів;
б) ефективним державним втручанням в економіку;
в) комплексною продуктивністю факторів виробництва та
його ефективністю;
г) низькою ставкою банківського відсотка та низькими по
датками;
д) дешевим рівнем оплати праці в експортоорієнтованих га
лузях.
6. Який елемент відсутній у «діаманті» Портера:
а) рушійні сили виробництва;
б) супутні та допоміжні галузі;
в) ефект масштабів у виробництві;
г) умови внутрішнього та зовнішнього попиту;
д) фірмова стратегія, структура, суперництво.
7. До основних чинників конкурентоспроможності країни не
відносяться:
а) кліматичні умови;
б) некваліфікована робоча сила;
в) географічне положення;
г) природні ресурси;
д) інформаційна інфраструктура.
8. Розвиненим чинником конкурентоспроможності:
а) є кліматичні умови;
б) висококваліфікована робоча сила;
в) географічне положення;
г) природні ресурси;
д) транспортна інфраструктура.
9. Центром кластера, як правило:
а) є постачальники сировини, матеріалів тощо;
б) фінансово-кредитні структури;
_____________________________________________________ Розділ 1
в) торговельно-посередницькі структури;
г) виробники кінцевої продукції та послуг;
д) науково-дослідні заклади;
є) державні інститути влади.
10. Силіконова долина у США є типовим прикладом:
а) технологічного кластера;
б) латерального кластера;
в) територіального кластера;
г) товарно-виробничого кластера;
д) змішаного кластера.
//. Італійська індустрія дизайну і моди є типовим прикладом:
а) технологічного кластера;
б) латерального кластера;
в) територіального кластера;
г) товарно-виробничого кластера;
д) змішаного кластера.
12 Фармакологічна індустрія Швейцарії є типовим прикладом:
а) технологічного кластера;
б) латерального кластера;
в) територіального кластера;
г) товарно-виробничого кластера;
д) змішаного кластера.
13. Традиційна стратегія створення конкурентних переваг спи
рається:
а) на випадок;
б) інноваційну унікальність товару та нові технології;
в) економію на масштабах виробництва;
г) модернізацію запозичених технологій.
14. Серед складових глобальної стратегії фірми немає:
а) геоекономічної конфігурації;
б) координації діяльності;
в) альянсів;
г) системи обліку та контролю.
/5. Визначення стратегії розвитку компанії, виходячи із стадії життєвого циклу виробництва та конкурентної позиції певного виду бізнесу, є змістом моделі:
а) підприємницьких екосистем;
б) життєвого циклу галузі ADL/LC;
в) інтелектуального лідерства;
г) соконкуренції;
д) «Бостонської матриці».
Середовище формування стратегій розвитку______________________
Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне, а яке помилкове.
1. Наслідки глобалізації носять багатоаспектний та супереч
ливий характер.
2. Головними діючими особами глобальної економіки є
транснаціональні корпорації (ТНК), багатонаціональні компанії
(БНК), міждержавні корпоративні союзи тощо.
3. При дослідженнях проблем глобальної конкуренції спи
раються на традиційну класифікацію факторів виробництва (пра
ця, земля, капітал, підприємницькі здібності).
4. Розвинені чинники конкурентоспроможності мають важ
ливе значення у видобувних галузях і в галузях, пов'язаних із
сільським господарством.
5. Збереження конкурентоспроможності фірми в довгостро
ковому періоді потребує постійного нагромадження конкурент
них переваг через інноваційні процеси.
6. Перші кластери з'явилися у 50-ті роки XX ст.
7. Наявність внутрішньої конкуренції відрізняє кластерні
структури від фінансових груп та транснаціональних компаній.
8. Провідним суб'єктом кластероутворення завжди є держава.
9. Структура кластера постійно змінюється.
10. Позитивні ефекти функціонування кластерів розподіля
ються між мікро-, мезо- та макро- рівнями економічної системи.
Мы поможем в написании ваших работ! |