Середовище формування стратегій розвитку

Дніпропетровський університет економіки та права МІЖНАРОДНІ СТРАТЕГІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ Дніпропетровськ 2006 ББК За загальною редакцією доктора економічних наук, професора А.О. ЗАДОЇ Рецензенти: Ю.В. Орловська, доктор економічних наук, професор В.М. Тарасевич. доктор економічних наук, професор Л.І. Яковенко. доктор економічних наук, професор Розглядаються питання формування міжнародних стратегій еко­номічного розвитку в сучасних умовах. Особливу увагу приділено спе­цифіці формування стратегій розвитку України в умовах інтеграційних процесів в сучасному світі. Наведені порівняльні моделі розвитку про­відних країн, визначена специфіка стратегій перехідних економік. Зап­ропоновані вправи для студентів розроблені у відповідності до типової програми нормативного курсу. Вони включають до себе завдання на пізна­вання термінів та понять, тестові завдання. Вправи можуть ефективно використовуватися для самостійного контролю студентами в процесі зас­воєння курсу, для поточного контролю та для розробки екзаменаційних білетів. Для студентів економічних спеціальностей, викладачів, усіх тих, хто цікавиться проблемами економіки. ББК © А.О. Задоя, В.В. Білоцерківець. О.О. Завгородня. С.В. Кузьмінов, О.В. Летуча, Б.В. Литовченко. A.M. Пилипенко. Ю.І. Пилипенко, Н.В. Рябцева, 2006 © Дніпропетровський університет економіки та права, 2006 СЕРЕДОВИЩЕ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ

Середовище формування стратегій розвитку.

Національні економіки як суб'єкти глобальної конкуренції.

Хоч епітет «глобальна» і є найбільш широко вживаним для характеристики сучасної світової економіки, його змістовне на­повнення ще й досі залишається одним із найбільш дискусійних питань фундаментальної економічної науки. Єдине, в чому по­годжуються науковці, це те, що становлення глобальної економ­іки є безпосереднім наслідком процесів інтернаціоналізації, які охоплюють усі сфери буття людини та суспільства (економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію, безпеку) й закла­дають її матеріальну, інституційну та політичну основу.

СЕРЕДОВИЩЕ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ

Інтернаціоналізація— це вихід будь-якої економічної діяль­ності за географічні державні кордони або ж об'єднання зусиль декількох суб'єктів світової економіки чи політики навколо за­гальних для них завдань, цілей, видів діяльності.

З позицій окремих країн, інтернаціоналізація розвивається у двох напрямках — всередину й зовні. Розвиток всередину(імпор­тна інтернаціоналізація) означає, що процес іде в межах країни шляхом розширеного використання іноземних товарів, капіталу, послуг, технології, інформації в сфері внутрішнього споживання й виробництва даної країни. Розвиток зовні(експортна інтерна­ціоналізація) характеризується переважною орієнтацією країни на світовий ринок і глобальну зовнішню експансію її фірм у торгівлі, інвестиціях та інших угодах.

Інтернаціоналізація світової економіки є універсальною за суб'єктами і масштабами дії. її головне функціональне призна­чення — формування міжнаціональних форм виробництва та за­безпечення стійких міжнародних зв'язків у світовому господарстві. Поряд із ростом взаємозалежності держав не менш важливий

_____________________________________________________ Розділ 1

наслідок — просторова й інституціональна інтеграція товарних і ресурсних ринків.

З початку 80-х науковці відзначили, що інтернаціоналізація світової економіки здобула якісно нових ознак і піднялася на наступну більш високу ступінь розвитку — стадію глобалізації, змістом якої є формування та подальший розвиток єдиної цілісної системи світового суспільного виробництва на базі нових інфор­маційно-комп'ютерних технологій.

До джерел глобалізації відносять:

—науково-технологічний прогрес та інформаційну революцію,
що спричинили стрімке скорочення комунікаційних витрат, знач­
не зниження витрат часу на отримання, обробку, зберігання й
використання інформації. Завдяки новітнім комп'ютерно-сітьо­
вим технологіям (насамперед мережі Internet) стискається час і
простір, відкриваються кордони, створюються можливості вста­
новлювати контакти майже в будь-якому місці земної кулі. Вони
перетворюють індивідів у громадян миру;

—поширення форм економічної лібералізації, що призвело до
обмеження політики протекціонізму, зробило світову торгівлю
більш вільною та сприяло інтенсифікації руху факторів вироб­
ництва;

—феномен транснаціоналізації, у межах якого певна частка
виробництва, споживання, експорту, імпорту й доходу країни
залежить від рішень міжнародних підприємницьких структур.
Дешева та ефективна мережа комунікацій дозволяє фірмам роз­
міщувати різні складові виробництва в різних країнах, зберігаю­
чи при цьому прямі організаційні та інформаційні контакти, без­
посереднє управління товарними й фінансовими потоками. Го­
ловними діючими особами тут виступають транснаціональні кор­
порації (ТНК), багатонаціональні компанії, міждержавні корпо­
ративні союзи тощо. З появою глобальних підприємств міжна­
родні конфлікти значною мірою переміщуються із макрорівня
національних економік на мікрорівень фірм, і боротьба вже за­
в'язується не між країнами за територіальні володіння, а між
фірмами за частку світових товарних і ресурсних ринків;

—       досягнення певної глобальної ідеології та консенсусу щодо
ринку й політики системи вільної торгівлі. Система цінностей і
настанов, творцем і активним пропагандистом якої історично
виступив Захід, одержала широке поширення й визнання в су­
часному світі. Зближення поглядів і підходів, характерне для су­
часного людства, так чи інакше проявляється в суспільній прак­
тиці. Після краху «соціалістичного табору» ринкова економіка,

Середовище формування стратегій розвитку

політична демократія, відкрите суспільство стали загальнозначу-щими орієнтирами в русі вперед. Уперше в історії абсолютна більшість населення Землі поступово формує загальне розумін­ня основних принципів життєдіяльності та життєустрою, що скла­дає фундамент глобалізації;

— формування міжнародних «однорідних» засобів масової куль­
тури, мистецтва, інформації,зокрема активізація пошуків за­
гальних засобів спілкування (поширення англійської мови).

Як процес глобалізація означає складний комплекс транс-граничних (міждержавних) взаємодій між економічними суб'єкта­ми, що проявляється в інтенсифікації потоків товарів, послуг, технологій і фінансових коштів, у посиленні впливу міжнарод­них інститутів, в поширенні діяльності транснаціональних і ба­гатонаціональних корпорацій, у зростанні масштабів трансгра-ничних комунікаційних і інформаційних обмінів тощо.

Як комплексне геоекономічне, геополітичне й геогуманітарне явище глобалізація в цілому характеризується:

—комплексною інтеграцією світових ринків, регіональних
економічних систем, усіх сфер людської діяльності; поступовим
перетворенням світового економічного простору в цілісну струк­
туру, де безперешкодно переміщуються капітали, товари, послу­
ги, де вільно поширюються ідеї й пересуваються їхні носії, сти­
мулюючи розвиток сучасних інститутів і вдосконалюючи меха­
нізми їхньої взаємодії;

—інтенсифікацією регіональних інтеграційних процесів, що
призводить, з одного боку, до виникнення єдиного економічно­
го простору та отримання відповідного ефекту за рахунок зрос­
тання масштабів виробництва, а з іншого, до сегментації світо­
вого ринку, до секторизації єдиного світового господарства внас­
лідок створення відносно замкнутих торгово-економічних блоків
та інтеграційних угрупувань;

—розширенням сфери діяльності транснаціональних ком­
паній, створенням системи транснаціональної економічної дип­
ломатії;

—зростаючим значенням інтелектуально-інформаційних та
комп'ютерно-комунікаційних складових економічного розвитку;

—прискореними темпами фінансової та інвестиційної цен­
тралізації;

—поступовим «розмиванням» економічних кордонів країн
тощо.

Відповідно до цього контексту глобальна економіка може бути визначена як економіка, ключові елементи якої мають інституцій-

_____________________________________________________ Розділ 1

ну, організаційну і технологічну можливість працювати як єдине ціле у реальному часі в планетарному масштабі'.Це економіка, в якій посилюється взаємозалежність національних економік на основі поглиблення транснаціоналізації виробництва, розподі­лу, обміну та споживання валового глобального продукту. їй при­таманні власні закономірності циклічності та економічного зро­стання, що безпосередньо впливають на динаміку, темпи та про­порції економічного розвитку окремих країн як її структурних складових.

Найважливішими функціональними системоутворюючими елементами глобальної економіки є міжнародне виробництво, міжнародна науково-технічна сфера, міжнародна валютно-фінан­сова сфера та міжнародна торгівля.

«Точки кристалізації» глобальної економіки виникають на всіх її рівнях, охоплюючи не тільки процеси поширення обсягу і структури зовнішньоторговельного обороту, інвестиційних й міграційних потоків, а й транснаціоналізацію та регіональну інтег­рацію господарського життя, тобто формування глобальних про­дуктивних сил. Поширення явищ регіональної інтеграції, взаєм­не пристосування національних економік та їх вбудування у єди­ний відтворювальний процес починає впливати на інші сторони суспільного життя, зумовлює розвиток практики міждержавних угод, створення наддержавних структур та інститутів, формуван­ня загальних норм, правил та пріоритетів. Відбувається інститу-ціоналізація глобальної інфраструктури.

Найважливішими функціональними системоутворюючими елементами глобальної економіки є міжнародне виробництво, міжнародна науково-технічна сфера, міжнародна валютно-фінан­сова сфера та міжнародна торгівля.

Наслідки глобалізації носять багатоаспектний та суперечли­вий характер. Так, до її переваг (позитивів) слід віднести, насам­перед:

—розширення ринків і загострення міжнародної конкуренції,
що призводить до поглиблення спеціалізації й міжнародного
поділу праці й стимулює, у свою чергу, зростання виробництва
не тільки на національному, але й на світовому рівні;

—зростання економії на масштабах виробництва, що по­
тенційно може привести до скорочення витрат і зниження світо­
вих цін;

■Дане визначення запропоновано М. Кастельсом.

Середовище формування стратегій розвитку

—збільшення виграшу від торгівлі на взаємовигідній основі,
що задовольняє всі сторони, в якості яких можуть виступати ок­
ремі особи, фірми й інші організації, країни, торговельні союзи
й навіть цілі континенти;

—підвищення продуктивності праці внаслідок більш раціо­
нального використання ресурсів і організації виробництва на
глобальному рівні й поширення передових технологій, а також
конкурентного тиску внаслідок безперервного впровадження інно­
вацій у світовому масштабі.

Серед недоліків (негативів) на найбільшу увагу заслугову­ють:

—нерівномірність розподілу переваг глобалізації між краї­
нами («центр — напівпериферія — периферія») й галузями, по­
глиблення асиметрії у соціальній структурі світової економіки²;

—посилення залежності внутрішніх процесів функціонування
і розвитку від зовнішніх чинників, що в деякий випадках носять
яскраво виражений деструктивний характер;

 

—помітне збільшення розриву в рівнях заробітної плати
кваліфікованих і менш кваліфікованих працівників, а також зро­
стання безробіття серед останніх;

—перенесення фірмами країн з високою вартістю робочої
сили частини своїх виробничих потужностей, як правило еколо­
гічно небезпечних, у країни з низькою оплатою праці;

—посилення навантаження на світову екосистему і визрі­
вання конфліктів, пов'язаних із отриманням доступу до джерел
природних ресурсів (водних, лісових, енергетичних);

—вихід недоліків та провалів ринку (недовиробництво сус­
пільних благ і послуг, негативні зовнішні ефекти, тенденції до
концентрації економічної влади (монополізація) тощо) за межі
державних кордонів, їх поширення у планетарному масштабі;

—посилення протиріч між глобальними та національними
інтересами в умовах відсутності дієвої системи глобального уп­
равління та ефективних механізмів міжнародної координації.

Одним із найважливіших наслідків глобалізації є радикальні якісні зміни в характері міжнародної конкуренції, а саме форму­вання такого феномена, як глобальна конкуренція.

²За даними ООН, 20% населення Землі (так званий «золотий мільярд») отримує 83% світового доходу. Парадокс нерівномірності роз­витку людства посилюється тим, що, згідно прогнозам, чисельність населення високорозвинутих країн має стійку тенденцію до скорочен­ня, а в бідних країнах — до зростання.

Розділ 1

Конкуренція як суперництво економічних суб'єктів мікро-, мезо-, макро- та мега- рівнів за найкращу реалізацію своїх еко­номічних інтересів у новому глобальному соціально-економіч­ному середовищі набуває комплексного характеру, охоплюючи не тільки усі наявні підсистеми сучасної світової економіки, а й боротьбу за їх майбутні контури та відповідне чільне місце у цьо­му майбутньому. Очікуваний успіх забезпечується і підтримуєть­ся широким спектром спеціалізованих промислових, технологіч­них, фінансових, комерційних, адміністративних і культурних можливостей, знань і навичок, мобілізованих (у т. ч. із різних регіонів світу) і об'єднаних заради реалізації певних стратегій³ розвитку.

Під економічною стратегією розвиткурозуміється розрахова­на на певний період цілісна система дій суб'єкта міжнародної еко­номіки, спрямована на реалізацію мети, завдань, пріоритетів його економічного відтворення з урахуванням комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників та ризиків. Економічна тактикає формою реа­лізації економічної стратегії розвитку, певним комплексом адап­тивних заходів впливу суб'єкта на перебіг конкретних економіч­них подій з метою надання їм параметрів, визначених стратегіч­ними завданнями.

НАЦІОНАЛЬНІ ЕКОНОМІКИ

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 275; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!