МЕТА ТА ЗАВДАННЯ СТРАТЕГІЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОВІДНИХ КРАЇН
Стратегія, як і сама можливість економічного розвитку будь-якої країни істотно залежить від історичних, соціально-культурних і природно-географічних факторів. Вони істотно впливають на формування економічних інститутів, відповідальних за успіхи та негаразди в економічному житті країни. Ресурсна забезпеченість, географічне сусідство, пануюча ідеологія визначають розвиток країни, можливо, навіть більшою мірою, ніж цілеспрямована діяльність членів суспільства щодо економічного зростання. Тому слід особливо зупинитися на складі та групуванні провідних країн, а також загальних уявленнях бізнесменів, науковців та урядовців в цих країнах щодо того, що саме слід вважати метою економічного розвитку.
Склад та групування провідних країн
До провідних країн світу відносять, перш за все, країни «великої сімки» — США, Японію, Німеччину, Велику Британію,
_____________________________________________________ Розділ З
Францію, Італію та Канаду. Додатково, до групи розвинених можна віднести ще декілька країн, насамперед, країни Західної Європи. Крім того, за певними обмеженнями, сюди ж включаються Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль та Південно Африканська Республіка. Проте остаточний перелік навряд чи може бути складений, оскільки самі критерії розвиненості є розмитими. Так, останнім часом замість «великої сімки» часто згадують «велику вісімку», додаючи Російську Федерацію. Крім того, з кожним роком усе важче ігнорувати економічну міць та великий потенціал Китайської Народної Республіки. Але ці дві країни потрапляють у перелік найвпливовіших країн завдяки своєму ресурсному та військово-політичному потенціалу, а не у зв'язку з досконалістю суспільно-економічної системи. Тому, аналізуючи стратегії економічного розвитку провідних країн світу, будемо мати на увазі саме «велику сімку».
|
|
|
Головним критерієм, за яким визначають, чи відноситься країна до складу провідних, є обсяг виробництва ВВП на душу населення. На рубежі XX—XXI ст. він становив у середньому (за паритетом купівельної спроможності валют) 21,5 тис. дол., тоді як для країн, що розвиваються, — в середньому 3,2 тис. дол., а для країн з перехідною економікою — 5,5 тис. Окрім цього показника зважають також на роль країни у міжнародній торгівлі, фінансовій і виробничій сфері. Так, країни ЄС, США та Японія у сукупності контролюють понад 93% світового ринку цінних паперів, переважну більшість транснаціональних корпорацій та всі транснаціональні банки.
Аналізуючи склад провідних країн, зауважимо, що вони досить часто поділяються на три групи і формують, відповідно, три всесвітні економічні центри або, як їх ще називають, економічні полюси:
|
|
|
1. Північноамериканський економічний центр, до складу
якого входять Сполучені Штати Америки та Канада.
2. Західноєвропейський економічний центр. До складу цієї
групи розвинених країн, крім вже згаданих Німеччини, Великої
Британії, Франції та Італії можна віднести переважну більшість
країн Західної Європи, оскільки їх національні економіки дуже
тісно пов'язані з економіками провідних країн цього регіону.
3. Далекосхідний економічний центр. Цей центр формує одна
країна — Японія. Проте своєрідність її економічної стратегії, а
також її визначна роль на світовій економічній арені дозволяють
вважати її економічним гравцем нарівні з першими двома угру
пованнями.
Особливості національних стратегій країн-лідерів_________________
Термін «полюси» вказує на протистояння, протиборство, конкуренцію. Це пояснюється тим, що відносини між США та Японією, Європою та США, а також між ЄС та Японією включають в себе значну частку конкуренції, боротьби за лідерство на регіональній та світовій арені. Однак слід зауважити, що конкуренція доповнюється співробітництвом, а розмежування країн, до певної міри, умовне. Так, Канада і Велика Британія являють собою приклад проміжної приналежності. Перша, відносячись до Північноамериканського центру, проводить політику, яка значною мірою нагадує економічну стратегію європейських країн, особливо у соціальній сфері, а друга вважається осередком нео-консервативних методів вирішення економічних проблем у Європейському Союзі і досить часто проводить проамериканську політику.
|
|
|
Оскільки стратегія економічного розвитку будь-якої країни логічно випливає з системи обмежень ресурсного, соціально-політичного та організаційно-економічного характеру, то є сенс розглянути головні проблеми, з якими стикаються провідні країни.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 290; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!