Відмінність між лідерством і керівництвом
Керівник і лідер здійснюють ролі координаторів соціальної групи. Досить часто лідерство і керівництво ототожнюють, хоча між ними є суттєві відмінності. Лідерство – феномен групової динаміки, так як група в процесі діяльності висуває лідера. Лідер суттєво впливає на те як розвивається і живе група. Лідерство виявляється у вмінні пробудити у співробітників мрію, до якої вони прагнутимуть наблизитись. До основних функцій керівника належать визначення цілей спільної діяльності відповідно до напряму розвитку організації, структурування д-сті й відносин, здійснення впливу на персонал під час виконання накреслених цілей.
Психолог Б.Д.Паригін виділяє ряд відмінностей:
1. Лідер покликаний здійснювати регуляцію між особових відносин, а керівник покликаний здійснювати регуляцію офіційних (ділових) відносин в групі.
2. Лідерство, як правило, існує в умовах мікро середовища, а керівник в умовах макросередовища.
3. Лідер виникає стихійно, а керівник або обирається, або призначається. Процес керівництва здійснюється під контролем різних елементів соціальної структури.
4. Явище лідерства є менш стабільним. Висування лідера в більшій мірі залежить від настрою в групі, а керівництво є явищем більш стабільним.
5. Керівництво підлеглими на відміну від лідерства має набагато визначенішу систему санкцій, яких в руках лідера немає.
6. Процес прийняття рішення в керівника складніший, він опосередкований безліччю обставин і міркувань, які не обов’язково пов’язані з групою. Лідер приймає більш безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності.
|
|
|
7. Сфера діяльності лідера, як правило, мала група, а керівник представляє малу групу в більш широкій соціальній системі.
8. Керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі.
38. Функціонально-рольве особистісно орієнтоване спілкування.
Залежно від типу (субєкт-субєктне,субєкт-обєктивне) спілкування вчителя може бути функціонально-рольовим або особистісно- орієнтованим.
функціонально-рольове спілкування є суто діловим стандартизованим обмеженим вимогами рольових позицій. Особисті мотиви , стосунки педагога та учня при цьому не виявляються й не враховуються, головна мета його полягає в забезпеченні виконання певних дій.
Особистісно- орієнтоване спілкування є складною психологічною взаємодією, яка передбачає виконання певних нормативних функцій з виявом особистого ставлення , почуттів.Спрямоване воно не так на виконання завдань, як на розвиток особистості учня і вимагає такого рівня активності особистості, за якого вона не підкопяється обставинам,що складаються в педагогічному процесі.
|
|
|
Налаштований на особистісно-орієнтоване спілкування учитель демонструє відкритість доступність,створює для дітей можливості для висловлювання думок і почуттів , він має бути справедливим довіряти дітям визнавати їх неповторність цікавитись їх життям, проблемами, бути готовим завжди допомогти.
Болонський процес. Основні поняття та положення.
19 червня 1999 року в місті Болонья (Італія) міністри освіти 29 європейських країн підписали Декларацію про європейський регіон вищої освіти.
Європейський процес, завдяки високим досягненням останніх років, набув більш конкретного характеру, став повніше відповідати реаліям країн, які входять до ЄС, потребам їх громадян, відкрив нові перспективи, визначив нові можливості для розвитку. В Європі розуміють, що необхідно встановлювати тісніші зв'язки між країнами континенту, зокрема, у справі
розвитку й зміцнення їх інтелектуального, культурного, соціального, наукового і технологічного потенціалів.
Сьогодні Європа - важливий фактор соціального розвитку, який може забезпечити всім її громадянам необхідний рівень компетентності, який відповідає вимогам тисячоліття: допомогти зрозуміти спільність цінностей і належність до єдиного соціального і культурного простору.
|
|
|
Частина європейських вищих навчальних закладів, базуючись на фундаментальних принципах, сформульованих Великою Хартією Університетів, прийнятої у Болоньї 1988 року, вже приступила до створення загальноєвропейського простору вищої освіти.
Підтримавши загальні принципи Сорбонської декларації (25 травня 1998 р.), учасники Болонської зустрічі взяли на себе зобов'язання за короткий термін (10 років) сформувати загальноєвропейський простір вищої освіти і забезпечити підтримку останнього на світовій арені.
На Болонській зустрічі задекларовано:
• Створення системи чітких зіставних ступенів з тим, щоб сприяти не лише росту зайнятості європейських громадян, а й міжнародній конкурснтоздатності європейської вищої освіти в цілому.
• Перехід на дворівневу систему підготовки: бакалавр і магістр (дипломований спеціаліст).
• Введення системи кредитів для підтримки великомасштабної мобільності студентів (люди, які бажають навчатися, повинні мати право ввійти в академічний світ у будь-який період їх професійного життя, незалежно від їх попередньої підготовки).
|
|
|
• Ліквідація перепон для ефективної мобільності.
Основною метою Болонської декларації стало підвищення конкурентоспроможності європейської системи вищої освіти. Для України основні цілі Болонського процесу такі:
• побудова європейської зони вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування;
• досягнення більшої сумісності та зіставлення систем вищої освіти;
• підвищення конкурентоспроможності національної і Європейської систем вищої освіти на міжнародній арені;
• формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу України як складової Європи;
• змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, кошти, престиж;
• підвищення ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 646; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!