Принцип наочності і абстрактності
Досвід навчання і спеціальні психолого-педагогічні дослідження показали – найкраще засвоюється матеріал, під час викладання якого задіяні всі органи чуття («золоте правило дидактики»). Почуте, відчуте, побачене через рефлекси перетворюється в знання. Наочність у дидактиці включає в себе обладнання лабораторій, статичні і динамічні навчальні посібники. До наочних засобів належать не тільки діафільми, навчальні плани і схеми, а й екскурсії на виробництво, в банк тощо.
Наочність є однією з необхідних умов отримання емпіричного знання. Вона дає величезний ефект, інформація закарбовується в пам’яті, дає викладачу-педагогу можливість побачене і почуте використати як ілюстративний матеріал. Проте наочно-образне навчання при всіх своїх позитивах розвиває, головним чином, уяву, але не понятійно- категоріальний тип мислення, тому одночасно з наочністю потрібно розвивати і абстрактно-логічне мислення. В наочності домінує відповідь на запитання «Що?», тоді як в абстрактно-логічному – «Чому?». Наочність в основному, розкриває зовнішні зв’язки і відношення, тоді як абстрактність – глибинні, внутрішні, які характеризуються стабільністю, тривалістю.
При використанні наочності важливо не перенавантажувати нею процес навчання – це знижує самостійність і активність особистості в осмисленні навчального матеріалу. Слід також чітко формулювати мету використання наочних засобів у структурі уроку та пам’ятати, що показ заздалегідь усіх наочних засобів дезорганізовує увагу. При цьому наочний об’єкт не повинен містити нічого зайвого, щоб не викликати побічних асоціацій. Дотримуючись цього принципу, необхідно також зважати на вік учнів, студентів.
|
|
|
Спілкування як діалог використання прийомів атракції у спілкуванні.
Діалог виникає у процесі комунікації двох або кількох осіб, коли репліка спонукає співрозмрвника до відповіді або дії. Умовою здійснення діалогу є безпосередній контакт співрозмовників, кожен з яких почергово слухає, говорить. Діалогічне педагогічне спілкування є типом професійного спілкування що відповідає критеріям діалогу.
Діалог дає змргу висловитися викласти свою думку. Йогорепліки враховують слова позицію співрозмовника і є реакцією на них.Провідна роль в організації діалогу належить педагогу, який має бути підготовленим зацікавленим у результатах взаємодії з учнями. Здійснення діалогу можливе за наявності ціннісного його предмета, особистісно і життєво важливих проблем, розриву у знаннях, потреби у спілкуванні. Технологія організації діалогу передбачає уявлення комунікативної ситуації. В організації діалогу важливе використання прийомів атракції, які передбачають легке сприйняття позиції людини до якої сформувалось емоційне позитивне ставлення. Спілкування буде мати ознаки діалогу, якщо воно буде відповідати наступним критеріям :
|
|
|
1)визначення рівності особистісних позицій, відкритість та довіра
2)зосередженість на співрозмовникові
3)персоніфікована манера висловлювання
Проблемне навчання. Компоненти проблемної ситуації.
Головною функцією проблемного навчання є розвиток творчого мислення, творчого підходу до діяльності. Проблемне навчання спирається на мотиви інтелектуального спонукання, ставлячи студента (учня) в позицію дослідника, творця. Він сам з інтересом „шукає" знань, яких йому не вистачає, долаючи пізнавальні труднощі, задовольняючи і розвиваючи свій інтерес до пошуку нового. За таких умов психологія навчання ніби наближається до психології мислення, і в цьому одна з великих заслуг організації навчання, що грунтується на індивідуальному пошуку студентів.
Сутність проблемного навчання в сучасних інтерпретаціях найдоцільніше розкривати через аналіз його вихідних категорій: - Проблемне запитання; - Проблемні завдання; - Проблема;- Проблемна ситуація.
|
|
|
Проблема - певне завдання, на вирішення якого потрібні як наявні знання, так і їх нестача (з метою усвідомлення проблемності ситуації).
Істотна ознака проблемного запитання - суперечливість. Такого роду запитання відкриває можливість одержання неординарних відповідей.
Умови проблемного завдання завжди містять у собі суперечливість, для розв'язання якої необхідні нові знання, що добуваються у самому процесі вирішення завдання, у пошуку.
В проблемній ситуації виділяються дві сторони: предметно-змістова і мотиваційна.
Предметно-змістова полягає у суперечності між знанням і незнанням. Для з'ясування цієї суперечності потрібно: а) визначити наявність знань чи способів діяльності, необхідних, але недостатніх для розв'язання суперечностей; б) визначити, яких саме знань чи способів діяльності не вистачає в студента для розв'язання виділеної суперечності, тобто відділити невідоме від відомого (отримати „знання про незнання"). Маючи певну основу для вирішення завдання, а також знання про власне незнання, той, хто пізнає, усвідомлює, що вихід із складного становища може бути знайдений.
|
|
|
Мотиваційна полягає в тому, що перша (предмегно-змістова) сторона повинна містити в собі особистісний інтерес для студента. Тальки за наявності інтересу, пізнавальної потреби проблема може бути „прийнята" до наступного вирішення. Це означає, що проблемна ситуація за таких умов перетворилася для студента на проблему, проблемне завдання.
Саме у цьому полягають труднощі переводу проблемної ситуації в проблему чи проблемне завдання. Незважаючи на те, що останні завжди містять проблемну ситуацію, не кожна проблемна ситуація стає проблемою чи проблемним завданням. Тут є дві головні причини: чи пізнавальні запитання зрозумілі студенту за змістом, але недоступні для подальшого пошуку, або ж ці запитання доступні, але не прийняті студентом.
Отже, проблемне запитання, проблемне завдання або приймаються студентом (аудиторією), або не приймаються. В останньому випадку проблемної ситуації навіть не виникає. Проблема приймається студентом лише тоді, коли вона спирається на наявні у нього знання і коли він починає розуміти, що їх недостатньо для розв'язання проблеми.
У змісті проблемної ситуації надзвичайно тісно взаємопов'язані питання творчого мислення, інтуїції та знання, свідомого та підсвідомого.
Виховання творчого мислення, оволодівання його досвідом можливе лише у процесі вирішення творчих завдань. У цьому полягає педагогічне значення проблемного навчання. У вищій школі воно може застосовуватись на різних етапах процесу навчання - на етапі здобування студентами нових знань (проблемні лекції), на етані
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 646; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!