Мислення. Класифікація мислення по ступеню розгорнутості
Мислення – процес узагальненого опосередкованого відображення й пізнання явищ дійсності в їхніх істотних ознаках і взаємозв’язках між ними. Мислення розвивається від конкретних образів до досконалих понять, що позначені словами. Завдяки мисленню людина пізнає закони природи і суспільства, здатна планувати й керувати діяльністю, має можливість керувати собою й іншими.
Особливості мисленнєвого відображення дійсності є такими:
• мислення виражається в опосередкованому характері мисленнєвого відображення дійсності;
• мислення відображає істотні ознаки, які виражають сутність предметів і явищ, їхні причинно-наслідкові залежності;
• мислення має узагальнений характер відображення.
Мислення людини нерозривно пов'язано з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки, оскільки у слові закріплюється нагромаджений пізнавальний досвід, який людина в разі потреби використовує. Мислення формується й функціонує на основі практичної діяльності, що починається з почуттєвого пізнання і далеко виходить за його межі.
Мислення є підвалиною свідомої діяльності особистості, формуваннями її розумових та інших властивостей. Рівень його розвитку визначає, наскільки людина здатна орієнтуватися в навколишньому світі, як вона опановує обставини і себе.
За характером проблем, що вирішуються, мислення буває практичним і теоретичним. За ступенем новизни продукту розумової діяльності мислення поділяють на продуктивне (творче) і репродуктивне.
|
|
|
За розгорнутістю в часі мислення буває дискурсивним та інтуїтивним.
Дискурсивне мислення. Будучи завжди розгорнутим у часі, виявляється в логічних строго послідовних міркуваннях, має чітко виражену послідовність етапів і високий рівень усвідомлення, що базується на обґрунтованості попередніх суджень.
Інтуїтивне мислення. Відбувається дуже швидко, є згорнутим і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійснюється без достатніх логічних підстав. Таким є миттєво знайдений спосіб розв'язування задачі, над якою тривалий час марно міркували.
35.
закріплення (дослідницька і, частково, пошукова діяльність студентів на семінарських, практичних, лабораторних заняттях), на етапі творчого застосування знань у системі НДРС, у процесі виконання курсових і дипломних робіт.
Вища освіта часів незалежності України.
Після проголошення незалежності України розпочався пошук шляхів розбудови національної освіти, перехід до неперервної професійної освіти. Стає очевидним, що низький професійний і загальнокультурний рівень значної частини населення, особливо молоді не тільки впливає на конкурентно спроможність країни на світовому ринку, але й на рівень соціальної стабільності.
|
|
|
Система вищої освіти в Україні починає формуватися як одна із найголовніших цінностей державності, суспільної свідомості та національної безпеки.
Нині як і в усьому світі в Україні стандарти професійної освіти знаходяться на стадії оновлення, розробки, перегляду, апробації. Прийнято ряд державних документів (Закон про Освіту, 1996р.;Національна програма Освіти 1992р.;Національна доктрина розвитку Освіти України у ХХІ ст..2001р.) спрямованих на реформування вищої освіти, наближених до світових стандартів. Вища освіта ґрунтується на принципах демократизації, гуманізації, гуманітаризації, диференціації, індивідуалізації.
За результатами соціологічного опитування, що наведені в Посланні Президента України до Верховної Ради 2006 року, 60% населення переконані в тому, що за роки незалежності погіршилась якість освіти та знизився загальнонаціональний рівень освіченості населення. І лише 18% висловлюють впевненість, що наша школа дає добрі знання. Ці показники мабуть відображають об’єктивне співвідношення в Україні між якісною і неякісною освітою. Гучні перемоги вихованців деяких навчальних закладів та значна кількість випускників ВНЗ з червоними дипломами не дають відповіді на питання, яким є реальний рівень вітчизняної освіти в міжнародному вимірі.
|
|
|
Нинішнє Міністерство освіти і науки України, робить все можливе, аби змінити тут стан до ліпшого. Міжнародний конгрес «Українська освіта в міжнародному просторі», чільником якого виступило МОН України, саме й засвідчує небайдужість і неформальність спрямованих дій міністерства щодо якості української освіти взагалі і вищої зокрема.
Безумовно, що проблем на цьому шляху є багато, зокрема у вищій освіті, тим більше, якщо розглядати вищу освіту, за словами Президента України В.А. Ющенка, як "квиток до успіху" і що "зміни в суспільстві не в останню чергу пов`язані з надіями отримання якісної вищої освіти".
У плані спрямування зусиль на зростання якості вищої освіти важливим є приєднання України у травні 2005 року до відомого Болонського процесу, метою якого є формування в Європі спільного освітньо-наукового простору.
Чимало є привабливого в реалізації Болонської декларації: це і дворівневість системи підготовки фахівців (бакалавр, магістр), це й уніфікація напрямів і спеціальностей підготовки, це і вдосконалення системи оцінювання знань студентів за так званою Європейською кредитно-трансферною та акумулюючою системою ЕСТS, це і мобільність студентів і викладачів, автономізація університетів тощо.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 253; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!