Схарактерезуйте систему соціальних інститутів, що здійснюють соціально-правовий захист дітей та молоді в Ураїні

       Соціальні служби молоді – державні організації, що реалізують соціальну молодіжну політику шляхом надання різних видів допомоги та соціальних послуг дітям, молоді та сім’ї.

       Соціальні служби молоді були створені В Україні на виконання ст..6 З.У. «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та постанови КМУ «Про соціальні служби для молоді».

       Соціальна робота в мережі соціальних служб для молоді має чітко визначену адресність. До уваги беруться такі фактори як віковий показник осіб, яким надається соціальна допомога та підтримка; основні сфери життєдіяльності молоді (навчальні заклади, місця роботи, проживання, відпочинку); основні категорії молоді (учні шкіл, студенти навчальних закладів різного рівня акредитації, працююча молодь, безробітна молодь, сироти, особи з обмеженними функт. Можливостями тощо); типові соціальні та психологічні проблеми молоді.

       Спеціалізовані служби: кризові центри соцюпед. допомоги різним категоріям сімей, дітей та молоді; центри соціальної реабілітації дітей та молоді; центри соціальної реабілітації дітей та молоді з функт. обмеженнями, центри сім’ї «Роинний дім»; клубні обєднання за місцем проживання;лінія дистанційного консультування «Телефон довіри»; консулат пункти у РАГСах, військоматах, колоніях для неповнолітних; консультативні пункти для ін’єкційних споживаців наркотиків;консультативні пункти для роботи з молоддю, яка повернулася з місць позбавлення волі.

- комплексні центри соціального обслуговування;

- територіальні центри соціальної допомоги сім’я, молоді та дітям;

- соціально реабілітаційні;

- центри допомоги дітям, без піклування батьків;

- негайної психологічної допомоги за тел.. довіри;

- центри соціальної допомоги на дому;

-  приюти для людей без постійного місця проживання;

- Дома людей похилого віку;

- Стаціонарні заклади соц.. обслуговування (дома інтернати для інвалідів, психо-неврологічні інтернати);

- Кризисні центри;

- Пенсійні фонди;

- Служби допомоги;

- Біржа працевлаштування;слуба зайнятостості;

- Соціально-побутового призначення для одиноких подружніх пар, людей похилого віку.

Розкрийте шляхи попередження й стратегії вирішення міжособистісних конфліктів.

 

Етап розв'язання міжособистісного конфлікту є найскладнішим завданням для його учасників, яке потребує прояву творчості. Саме міжособистісний рівень передусім вимагає вникнути в психологічну сутність суперечностей між сторонами, що конфліктують, не відда­ючи переваги тому чи іншому опонентові. Виходячи з цього пропо­нується чимало практичних рекомендацій і щодо попередження конфлікту, і стосовно його профілактики чи послаблення. При цьо­му вибір способів і методів подолання конфліктів залежить як від об'єктивної ситуації, психічного стану опонентів, так і від спрямо­ваності конфлікту, тобто чи сприятиме він глибшому розумінню проблеми, а отже й розвитку елементів кооперативної взаємодії все­редині конфлікту, чи, навпаки, призведе до розхитування й неузго­дженості взаємодії Слід відзначити, що конфлікти можуть розв'язуватись як у результаті прийняття та реалізації системи заходів ціле­спрямованого впливу на обидві протиборствуючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких зусиль. Максименко С.Д. вказує, що при вирішенні конфліктів найбільш ефек­тивними є такі засоби: 1) попередження розвитку і накопичення відмінностей у оцінках, поглядах, цілях членів колективу — доцільне на ранніх стадіях розвитку конфлікту, коли протиборство ви­являється ще не відкрито, а в непрямій, потайній формі (наприклад, «Чому я повинен працювати за інших?», «На­що нам ці додаткові проблеми?» та ін.); 2) досягнення взаєморозуміння — передбачає в основному вплив на розум учасників, коли протиборство вже є оче­видним, а кожна сторона прагне навести аргументи на свій захист, вибірково трактуючи ті чи інші факти. Учас­ників слід спонукати до «стратегії переговорів»: розкласти конфлікт на складові, що дозволить знайти елементи збігу оцінок чи перспективної мети. Спочатку згода досягається лише у найбільш загальних чи навіть зовсім часткових мо­ментах, що не є принциповими та болючими для учас­ників конфлікту, а потім поширюється на інші питання; 3) переведення конфлікту з емоційного на інтелектуальний рівень — виявляється у забороні нетактовних нападок, об­раз, погроз із метою подолання надмірного збудження сторін та регулювання їх взаємовідносин. Це має здійсню­ватися спокійним голосом, без упередженості: підкреслю­ється незначність приводу, через який виник конфлікт, та необхідність його вирішення, робиться спроба переклю­чити увагу учасників на інші аспекти діяльності, не пов'я­зані з предметом загострення стосунків між ними; 4) трансформація мотивів конфронтації (протиборства) у мотиви пошуку згоди — здійснюється за допомогою роз'яснення небажаних наслідків конфлікту для його учас­ників та оточення (родичів, близьких, колективу тощо), аморальності боротьби заради задоволення власних егоїс­тичних інтересів. Зміна позиції та пошук згоди не є про­явом слабкості чи поразки, це природний шлях врегулюван­ня взаємовідносин [18, 73]. Конкретними засобами вирішення конфлікту Андрєєва Г.М. називає: вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення; компроміс, що базується на взаємних розумних поступках; поступове згладжування протиріч; відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілку­вання на певний час, повне припинення стосунків між ними Успішне розв'язання конфліктних ситуацій можливе з до­помогою розробки тактик, що враховують усі аспекти конфлікту як соціально-психологічного явища. З них вибира­ється та, яка відповідає певній конкретній ситуації. В. Бойко та О. Ковальов [4] виді­ляють такі тактики: Розв'язання конфлікту на основі його сутності та змісту. Насамперед треба реально встановити не тільки без­посередній привід конфліктного зіткнення, а й його причину, що часто не усвідомлюється учасниками конфлікту. Далі треба визначити зону поширення конфлікту (та проблеми, які він зачіпає), виявити реальні мотиви, що зумовили його виникнення. Розв'язання конфлікту можливе тільки при з'ясуванні реальних причин. Це завдання усклад­нюється, якщо його виконує представник однієї з конфліктних сторін. Ділові конфлікти частіше мають конст­руктивний та мобільний характер, вони зникають за умови вирішення проблеми, що породжує протилежні позиції. Але особистісні та міжособистісні конфлікти значно стійкіші Розв'язання конфлікту з урахуванням його цілей. Нерід­ко протиставлення цілей зумовлене не їхнім реальним зміс­том, а недостатнім порозумінням, домінуванням емоційних станів, зниженням пізнавального компонента, різними позиціями, які відстоюють конфліктуючі сторони. Насправді цілі можуть бути спільними, у цьому разі необхідно виявити та усвідомити розбіжності в розумінні цілей. У будь-якому випадку треба відмежувати цілі, що пов'язані з міжособистісною взаємодією (особисті домагання, стилі поведінки), від цілей соціальної взаємодії (вирішення виробничих за­вдань, виконання функціональних обов'язків, визначення стратегій управління організацією). В першому випадку ми ставимося до людини як до особистості, в другому — як до виконавця певних соціальних функцій. А це визначає стра­тегію розв'язання конфлікту. Розв'язання конфлікту з урахуванням його функцій. Учас­ників конфлікту треба переконати в тому, що стосунки між ними можна владнати шляхом обміну думками, уточнення позицій тощо. Розв'язання конфлікту з урахуванням емоційно-пізна­вального стану учасників полягає в тому, щоб показати нега­тивний вплив емоційного напруження на учасників конф­лікту. 7. Розв'язання конфлікту з урахуванням етики стосунків конфліктуючих сторін. Будь-який конфлікт має розв'язува­тися відповідно до етичних норм. Конфлікт спирається на обмін думками і пов'язаний з низкою етичних умов. Це взаємне прагнення слухати, адекватно сприймати інформацію. Важливу роль тут відіграють рефлексія та емпатія. Етика доказів змушує спиратися не тільки на логіку думки, а й на поважне став­лення до опонента. Етика критики спрямовує її не на осо­бистість опонента, а на аналіз справи. Етика згоди має на меті досягнення ефективного результату, підкріплення вза­ємних симпатій. Як бачимо, існують різні шляхи подолання конфліктів, та всі вони мають на меті відновлення взаєморозуміння між опонентами та досягнення максимально вигідного для обох сторін результату. Вказуючи можливі шляхи вирішення конфліктів, вважаємо за доцільне звернути увагу на стилі поведінки протиборствуючи сторін в конфліктній ситуації. Ю.Л. Трофімов стверджує, що динаміка конфлікту значною мірою визначається тим, яка стратегія поведінки в конфліктній си­туації раніше сформувалась у його учасників. Цястратегіявизначається двома параметрами: 1) наступальність, 2) кооперативність [25, 239]. Перший — це наполегливість у реалізації власних інтересів, другий — здатність враховувати інтереси іншого. Правильною може бути кожна зі стратегій, усе залежить від ситуації розвитку конфлікту. На жаль, люди мають тенден­цію користуватися однією стратегією, вважаючи протиборство єдиним засобом роз­в'язання конфлікту. Важливо зрозуміти, що кожний з названих стилів ефективний тільки за певних умов. Треба вміти адекватно використовувати кожен із них і робити свідомий вибір, враховуючи конкретні обставини. Найкращий підхід визначається конкретною ситуацією. Отже, ми повинні розуміти, що вирішення конфліктної ситуації має бути спокійним, гуманним, етичним, та максимально відповідати очікуванням обох протиборствуючих сторін.

 

 

---

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 172; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!