Страхування кредитів, виданих під заставу



У договорах страхування предмета застави існують певні особливості, які полягають у тому, що за такими договорами стра­хування не покриваються прямі чи непрямі збитки, які виникли внаслідок:

- оброблення застрахованого майна вогнем, теплом або іншим термічним і хімічним впливом на нього у виробни­чих цілях (наприклад, для сушіння, зварювання, прання, копчення, смаження, гарячого оброблення та ін.);

- впливу ядерної енергії в будь-якій формі, будь-якого роду військових дій, громадянської війни, народних завору­шень, страйків, знищення чи ушкодження майна за вимо­гою цивільної чи військової влади;

- арешту, конфіскації, реквізиції;

- навмисних дій страхувальника або його представників, а також протиправних дій третіх осіб;

- вад в об'єкті страхування, які були відомі та приховані страхувальником від страховика;

- порушення техніки безпеки, протипожежних правил, санітарних норм та інших нормативних актів, які регулю­ють правила утримання об'єкта страхування;

- переміщення застрахованого об'єкта та зберігання його за адресою, не зазначеною в договорі страхування, крім ви­падків переїзду страхувальника за новою адресою, про що повідомляється страховику письмово.

Відповідно до Закону України "Про заставу" момент виник­нення права застави визначається:

- з моменту укладання договору застави;

- з моменту нотаріального посвідчення договору застави, якщо він підлягає нотаріальному посвідченню;

- у момент передачі заставодержателю предмета застави, якщо предмет застави відповідно до закону або договору повинен зберігатися в нього;

- з моменту укладання договору про заставу, якщо переда­чу заставодержателю предмета застави здійснено до укла­дання договору.

Таким чином, якщо таке право не настало, може йтися лише про страхування майна, яке не зберігається як забезпечення зо­бов'язання. Це треба чітко усвідомлювати сторонам, що вступа­ють у такі правовідносини, оскільки ступінь ризику в тому й іншому випадку різна. Як тільки майно виступає як забезпечення зобов'язання, вступають у дію обмеження щодо його використан­ня, передбачені договором про заставу. Вони завжди спрямовані на зниження ризику, чого не може бути, коли майно використо­вується щоденно.

Цей факт важливо враховувати ще й тому, що момент по­чатку дії основного зобов'язання, наприклад, отримання кредиту, може бути відстрочено від встановленої дати за різних обставин. Тобто предмет застави перебуватиме під підвищеним ризиком значний час, а в платі за страхування (страховому платежі) це не буде враховано, що може ускладнитися невиправданими збитка­ми для страховика.

Крім цього, важливою обставиною є те, що об'єктом страху­вання предмета застави є майно, яке перебуває у володінні або в розпорядженні страхувальника і яке відповідно до законодавства України може бути ним відчужене та на яке може бути звернене стягнення:

- об'єкти нежитлового фонду: будівлі, споруди з конструк­тивними елементами, обробленням та інженерним облад­нанням;

- об'єкти житлового фонду: приміщення (квартири), вклю­чаючи майно, елементи оброблення та обладнання; передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини;

- обладнання, транспортні засоби;

- об'єкти незавершеного виробництва та капітального будівництва;

- інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно.

Не підлягають страхуванню приміщення, що передаються в заставу, які потребують капітального ремонту, розташовані в бу­динках, що перебувають в аварійному стані або підлягають зносу.

Відповідальність страховика настає в разі загибелі або ушкодження майна внаслідок: бурі, урагану, зливи, обвалу, зсу­ву, дії підземних вод, удару блискавки, пожежі, вибуху, затоп­лення, аварій опалювальної системи, водопровідних і ка­налізаційних мереж.

Перелік конкретних ризиків, з яких страховик несе відповідальність, зазначається за згодою сторін у договорі страху­вання.

Як правило, договори страхування майна укладаються на термін від одного місяця до одного року або на інший термін, але не більший, ніж термін дії договору застави. Слід врахувати, що, страхуючи предмет застави, не менш важливо встановити дату закінчення терміну дії договору страхування. У більшості ви­падків за цю дату приймають термін виконання зобов'язання, за­безпеченого заставою. Майно, прийняте на страхування, вва­жається застрахованим за адресою, зазначеною в договорі стра­хування.

За настання страхового випадку заставодержатель (особа, яка видала кредит заставодавцю) має переважне право задово­льнити свої вимоги із суми страхового відшкодування. Страху­вальник не звільняється від обов'язків за договором страхування.

Страхова сума за договором страхування предмета застави не може перевищувати розміру вартості заставленого майна. Вартість майна, яке приймається на страхування, підтверд­жується балансом юридичної особи, рахунком-фактурою, довідкою інвентарного бюро, накладною та іншими бухгалтерсь­кими документами, а також експертною оцінкою фахівця.

Укладений договір страхування свідчить про те, що в разі настання страхового випадку страхувальникові буде відшкодо­вано збиток. Оперативне вирішення питання про виплату стра­хового відшкодування створює сприятливі передумови для швидкого відновлення майнового стану страхувальника, що йо­го він мав до страхового випадку. А тому якщо страховий випа­док настане, страхувальник має вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих страховим випадком: повідомити протягом до­би компетентним органом (залежно від події - пожежний на­гляд, органи міліції та ін.); письмово повідомити про будь-який випадок страховикові; дати змогу представникові страхової ком­панії оглянути застраховане заставлене майно, не виконуючи робіт з їх відновлення. У разі невиконання страхувальником цих вимог страхова компанія має право не виплачувати страхового відшкодування.

Про місце та час складання акта страховик повинен завчас­но повідомити особам, відповідальним за збиток. Якщо ці особи чи їхні представники не з'явилися до моменту складання акта, то його складають за їх відсутності.

Для прийняття рішення про виплату страхового відшкоду­вання залежно від характеру страхового випадку подають такі до­кументи:

- договір страхування;

- заяву страхувальника;

- висновок про страховий випадок, складений експертною комісією, який містить причини і можливі наслідки стра­хового випадку;

- позови, які пред'явлено страхувальникові у зв'язку з подією, що сталася;

- рішення суду або аудиторський висновок, який містить розміри сум, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з настанням страхового випадку, який включається до обсягу відповідальності страховика за договором страхування;

- документи з компетентних органів;

- кошторис на відновлення, калькуляцію збитку.

Розмір збитку визначається, виходячи з дійсної (страхової) вартості майна на момент укладання договору страхування з ура­хуванням зносу.

Кожна зі сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи, яка проводиться за рахунок сторони, що її вимагає.

У разі ушкодження майна збиток визначається в розмірі ви­трат на його відновлення.

Майно визнається загиблим, коли відновлювальні витрати з урахуванням зносу разом із залишковою вартістю перевищують 70% дійсної (страхової) вартості застрахованого предмета.

Відшкодування виплачується з вирахуванням обумовленої в договорі страхування франшизи, а також сум, отриманих страхуваль­ником у порядку відшкодування заподіяного збитку від третіх осіб.

Якщо на момент, коли настав страховий випадок, стосовно страхувальника діяли договори страхування інших страхових ор­ганізацій, страховик виплачує відшкодування в частині, яка при­падає на його частку за сукупною відповідальністю, згідно з прин­ципом контрибуції.

Страховик здійснює виплату страхового відшкодування в термін, визначений договором страхування, за винятком вихідних і і святкових днів, з дня подання йому необхідних документів, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збит­ку, залишаючи за собою право затримувати виплату в разі особли­во складних обставин страхового випадку.

У разі виплати страхового відшкодування страховик продов­жує нести відповідальність до кінця терміну дії договору в межах різниці між відповідною страховою сумою, обумовленою в договорі, і сумою виплат страхових відшкодувань за ним. Якщо страхове відшкодування за договором виплачено в розмірі страхової суми, то договір страхування на цей об'єкт страхування закінчується з мо­менту розрахунку. У цьому разі за згодою сторін може укладатися Новий договір страхування. Днем виплати страхового відшкодування є день списання грошей з розрахункового рахунку страховика.


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 568; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!