ДЖЕНАРО. Поки ви ходили за ліками, Адріано миттю з нею упорався
ЕДУАРДО. Упорався! З ким?
ДЖЕНАРО. Вибачте доне Едуа… З вашою дружиною.
ЕДУАРДО. Не може бути!.. (Але одразу його обличчя світлішає, неначе його скинула щаслива думка) Не може бути! Справді!?
ДЖЕНАРО. Слово честі!.
ЕДУАРДО. Такий собі спіритичний сеанс за живого чоловіка?
ДЖЕНАРО. Якщо й сеанс, то подовжений. Ухопив її на руки, поніс до спальні. і… ви б тільки послухали!
ЕДУАРДО. Який підлий мерзотник! (Пауза) Який чудовий хлопець! Він, безумовно, буде моїм наступником у душі і тілі Грацієлли. Довго він не проживе, втім… Вовка боятись – в ліс не ходив!
На порозі з’являється Грацієла.
ГРАЦІЄЛЛА. Едуа!.. Я думала, що тебе немає вдома… Ти що тут поснув?
ЕДУАРДО. Так. Але не вічним сном, як ти, напевно, сподівалась. ГРАЦІЄЛЛА.Дженна, що він верзе? Він що, напився?
ЕДУАРДО. Сідай. Я сповна розуму. У мене є до тебе кілька невеликих питань.
ГРАЦІЄЛЛА. Слухаю. (сідає)
ЕДУАРДО. Я хотів би, щоб ти розповіла мені дещо про своє минуле.
ГРАЦІЄЛЛА. Про що саме?
ЕДУАРДО. про своє подружнє життя. Себто, з покійним доном Джовані.
ГРАЦІЄЛЛА. Що з тобою? Ревнощі до минулого?
ЕДУАРДО. Я хочу знати все, з початку до кінця. Де ви з ним познайомились?
ГРАЦІЄЛЛА. У трамваї.
ЕДУАРДО. Заручини у вас були?
ГРАЦІЄЛЛА. А то як же.
ЕДУАРДО. Ти була задоволена? Я маю на увазі – в усіх відносинах, і в день і в ночі?
ГРАЦІЄЛЛА. Відверто кажучи, так. Деякий час я була дуже задоволена. Ну, а потім…
|
|
|
ЕДУАРДО. Що потім?
ГРАЦІЄЛЛА. Ну, знаєш, як воно буває… Джовані надто швидко постарів, занепав фізично і морально… весь час сидів вдома, нічого не хотів… Здавалось, що його гнітить якесь передчуття…
ЕДУАРДО. Ага! От воно! Передчуття!
ГРАЦІЄЛЛА. А потім я познайомилась з тобою, ну і… все інше ті знаєш.
ЕДУАРДО. Так… але зараз, люба Грацієлло йдеться зовсім про інше. (Пауза) Припустимо, що одного ранку я теж прокинуся постарілим… і мені теж захочеться сидіти весь час вдома, втупившись у телевізор і газети, у мене з’явиться бронхіальна астма та інші старечі хвороби…
ГРАЦІЄЛЛА. Ти забігаєш на перед, Едуа, навіщо ставити віз попереду волів?
ЕДУАРДО. Тому що вони хочуть жити. Хочуть жити, хоч вони і рогаті. От вони й стоять собі позад воза, у тиші і спокої, та й вухом не ведуть. Грацієлло, тобі дороге твоє життя? Мені моє теж. Я просто палко кохаю своє життя! Чоловік може знайти захист від будь-яких підступних дій своєї дружини, навіть проти її бажання наставити йому роги. Єдине проти чого немає захисту, це смерть!
ГРАЦІЄЛЛА. Ну то й Що?
ЕДУАРДО. Я хочу жити!
ГРАЦІЄЛЛА. Хто тобі не дає?
|
|
|
ЕДУАРДО. Ти.
ГРАЦІЄЛЛА. Я?
ЕДУАРДО Ти.Досвід у цій справі у тебе є. От, читай.Показує записку Джовані
ГРАЦІЄЛЛА. Дай сюди. Едуардо вагається. Потім розмірковує, що у нього їх багато, і простягає її.
ЕДУАРДО. Це писав дон Джовані?
ГРАЦІЄЛЛА. Так. (засовує папірець у рота)
ЕДУАРДО. Смачного! Цей папірець мені не потрібен. У мене їх ще штук двадцять.
ГРАЦІЄЛЛА. Брешеш!
ЕДУАРДО. Можеш не сумніватись. От, дивись. (Показує папірці) І написано там таке!..Що У мене ще досі мурахи по спині повзають.
ГРАЦІЄЛЛА. І що ти збираєшся робити?
ЕДУАРДО. Перш за все, я хочу знати всю правду. Геть усю! Коли і як тобі спало на думку здійснити цей зловісний намір?
ГРАЦІЄЛЛА. Коли я в перше відчула потяг до тебе.
ЕДУАРДО. До мене? Затям собі добре, я до твоїх ганебних витівок не маю ніякого відношення! Я не хотів тебе, коли ти була заміжньою, і тим більше не хотів тебе, коли ти стала удовицею. Ти мене силою оженила на собі. Так, чи не так?
ГРАЦІЄЛЛА. Так, так… Ти особисто тут ні до чого. Але я думала про тебе…
ЕДУАРДО. І що робила в цей час? Годувала його товченим склом? Миш’яком? Кислотою?
ГРАЦІЄЛЛА. Ні… ні…
ЕДУАРДО. Ну звичайно – це занадто вульгарно. Ти знайшла більш вишуканий спосіб?
|
|
|
ГРАЦІЄЛЛА. я нічого не знаходила… Таке могло статися з кожним, хто… приймає курс оздоровчих уколів…
ЕДУАРДО. Яких саме уколів?
ГРАЦІЄЛЛА. Гормональних… Вітамін А…
ЕДУАРДО. Ясно. Можеш не продовжувати. Ті ж самі ліки, що ти радила і мені? Господи милостивий! Оздоровчі уколи, ще б пак!А може, краще – вбивчі? То щож саме ти наливала у шприц, щоб досягти бажаного результату?
ГРАЦІЄЛЛА. Нічого… нічого… Просто інколи буває, що коли готуєшся до уколу, голка висковзує з рук і падає на підлогу… Тоді, за правилами, треба було б знову прокип’ятити її… але оскільки хворий чекає з оголеною частиною тіла…
ЕДУАРДО. Зараження крові! .Доне Джовані! Доне Джовані! Нарешті правда з’ясувалась! Ви померли від зараження крові! (до Грацієли). Твоя присутність стала нестерпною для мене. Необхідно як найшвидше покласти край цій ситуації. Зважаючи на те, що наш шлюб не знайшов свого втілення у фізичній близькості…
ГРАЦІЄЛЛА. З моєї вини?
ЕДУАРДО. З моєї вини і на моє щастя! Зважаючи на те, ми можемо розірвати наш шлюб з власної волі. Якщо ти на це не погодишся, я запроторю тебе на каторгу. А шлюб все одно розірвуть. Тож вирішуй: або ти погоджуєшся на негайне визнання шлюбу недійсниим, або я передаю тебе в руки правосуддя. Хто тобі більш до душі – адвокат чи комісар поліції? Зачекай, не відповідай! Відповідатимеш у присутності свідка! Дженна! Дженна!
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 319; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!