ДЖЕНАРО. Тут точно не вказано



ЕДУАРДО. Але мотив? У кого іншого він міг бути? Господи милостивий! (скидає з себе піджак і відшпурює якнайдалі.)

ДЖЕНАРО. Заспокойтесь...заспокойтесь...Вам треба відпочити.

ЕДУАРДО. (роз’ятрюється) Хто б міг подумати, що під прекрасною зовнішністю Граціелли ховається така чорна душа? Ти кажеш, що моя невдача з нею викликається комплексом вдови? Чорта лисого! Це ніякий не комплекс, а здоровий інстинкт самозбереження!

ДЖЕНАРО. Доне Едуа, будь ласка,не хвилюйтесь, а то вас ще раптом грець поб’є... відпочиньте... поспіть трохи... Зараз я вас дам заспокійливого...

ЕДУАРДО. Заспокійливого? У моєму стані? (Неначе марить) Розслідувати? Слушна думка! Але як? Треба викопати його з могили! Та хто ж це буде робити, я? А якщо ця стерво тим часом і мене відправить на той світ?

ДЖЕНАРО. (змушу проковтнути таблетку) І ще одну.. Молодець... Тепер витягніть ноги. Розслабтесь... От так.. Краще б той дон Джовані напхав у кишені лотерейні білети.

ЕДУАРДО. (продовжує бурмотіти) Хто зацікавлений у моїй смерті?... Ясніше ясного .... досі я не нарікав на селезінку... Зліг до ліжка...Немає сил поворухнутись.

Дженаро йде в закуток. Едуардо спить. З’являються фігури, випливає Джовані Каммарота; він босий, на ньому кальсони і досить подерта майка. бажає розмовляти з Едуардо наодинці.

КАММАРОТА. Доне Едуа! Доне Едуа!

ЕДУАРДО. Хто це до нас прийшов? Дон Джовані Каммарота!

КАММАРОТА. Живий-здоровий.

ЕДУАРДО. Дійсно живий?

КАММАРОТА. Ну, не дуже, але.. Коротше, це я. Як ся маєте?

ЕДУАРДО. Дякую, вашими молитвами.. А ви як?

КАММАРОТА. Та нічого.

ЕДУАРДО. Проте, Одежина то ваша залишає бажати кращого.

КАММАРОТА. Згоден. У такому вигляді вона мене відправила на кладовище.

ЕДУАРДО. Хто?

КАММАРОТА. Граціелла. Вона так вирішила: навіщо його вбирати статно? На тому світі йому й так гарно. Цікаво, куди зникли усі мої костюми?

ЕДУАРДО. А ви не знаєте?

КАММАРОТА. Я взагалі нічого не знаю. Від нас там усе приховують. Єдине, про що мене сповістили... Що я помер. Але від чого? Як це сталося? Навіть і гадки не маю!

ЕДУАРДО. Справді?

КАММАРОТА. Зробіть мені ласку, доне Едуа. Уведіть мене в курс справ.

ЕДУАРДО. Та я і сам нічого не знаю, слово честі! Мене ж там не було. Чую, донна Граціелла волає: "Доне Едуа, швидше сюди! Джовані нас залишив!". Ну от, я прибіг, а ділу вже кінець.

КАММАРОТА. І у вас немає ніяких міркувань? Ніякої підозри? Хто це зробив?

ЕДУАРДО. Та нічого я не знаю! Запевняю вас, доне Джовані. Певно, на те була воля господня.

КАММАРОТА. Ні, ні... Не може бути. А Граціелла як ся має?

ЕДУАРДО. Тримається.

КАММАРОТА. Не вийшла заміж знову?

ЕДУАРДО. Е-е.. Не знаю, можливо…

КАММАРОТА. Хто б не був її новий чоловік, не хотів би я опинитися на його місці.

ЕДУАРДО. Не хотіли б?

КАММАРОТА. Мені час йти.. Прощавайте... (прямує до дверей)

ЕДУАРДО. Зачекайте! Хоч хвилинку ще!.. Розкажіть, що ви думаєте... Кого ви підозрюєте? Граціеллу? Це вона вас спровадила на той світ? Скажіть мені! Я заклинаю!

Каммарота хитає головою і зникає у темряві.(сидячи у ліжку, кричить) Зупиніться! Доне Джовані! Благаю вас! Зупиніться!

Дженаро і підбігає до ліжка

ДЖЕНАРО. Доне Едуа, що з вами? Що трапилось?

ЕДУАРДО. (хапаєтсья рукою за горло) Задихаюсь... Повітря! До мене зараз приходив дон Джовані! Він тільки-но пішов звідси! Поклич його! Він ще там, на сходах!..

ДЖЕНАРО. Шануйтеся, будьте мужчиною! Вам не п’ять років, щоб так поводитись!

ЕДУАРДО. Моїй шкурі все одно, скільки їй років! Вона у мене одна, і я її люблю! А зараз йдеться саме про те як зберегти мою шкуру!

ДЖЕНАРО. Це вам дон Джовані сказав?

ЕДУАРДО. Так. Він підтвердив мої здогадки. Дженна, мені загрожує смертельна небезпека!

ДЖЕНАРО. Та ну!

ЕДУАРДО. Так. Треба діяти, треба вжити якихось заходів!

ДЖЕНАРО. Що ж ви збираєтесь робити?

 ЕДУАРДО. Я збираюсь здихатись цієї жінки!

 ДЖЕНАРО. Але ж ви взяли з неї шлюб!

ЕДУАРДО. Взяти я його взяв, та лише на папері, а не у ліжку. Такий шлюб хоч зараз можна визнати недійсним.

ДЖЕНАРО. Ясно. Отже , ви хочете знову утішатися свободою?

ЕДУАРДО. Свободою і життям!

ДЖЕНАРО. Ну що ж, ви народились у сорочці.

ЕДУАРДО. Я?

ДЖЕНАРО. Доля посміхається вам… Вона зробила вам величезну послугу раніше, ніж ви попрохали її.

ЕДУАРДО. Що ти маєш на увазі?

ДЖЕНАРО. доне Едуа, ім’я вашої долі – Адріано.

ЕДУАРДО. Як це?


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 317; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!