ЕДУАРДО. Що далі? Все відкладалося до наступного дня



ДЖЕНАРО. А наступного дня?

ЕДУАРДО. Все повторювалося! В Палермо я навіть пішов до аптекаря. Кажу йому: "Дайте мені що-небудь, якогось зілля, або хоч отрути, але визволіть мене з цього пекла!" А він трохи не луснув від сміху.

КОНЧЕТТА. Та що це за мерзотник? Як він набрався нахабства сказати це вам? Та ви ж у нас справжній бугай! Киньте, доне Едуа, не думайте про цього покидька!

ЕДУАРДО. От ти скажи, Дженаро, скільки жінок пройшло через мої руки? Скільки спіритичних сеансів я витримував у розпалі своєї діяльності?

ДЖЕНАРО. Навіть підрахувати неможна!

ЕДУАРДО. (хапає Дженаро за вилоги піджака) Та що ж це таке? Чому?

ДЖЕНАРО. Все ясно! Зрозумів! Зараз я вам усе поясню, доне Едуа. В усьому винна ваша професія.

ЕДУАРДО. Що це значить?

ДЖЕНАРО. Мені прикро це казати, але у вас склався... комплекс удовиць.

ЕДУАРДО. Який ще комплекс?

ДЖЕНАРО. Удовиць. Вже 20 років ви не бачите, не чуєте і не доторкаєтесь ані до кого, крім удовиць. Ваш зір, слух і дотик звикли до цієї особливої породи жінок.

ЕДУАРДО. Що ти верзеш? У ліжку всі жінки однакові.

ДЖЕНАРО. Аж ніяк не однакові. Протягом 20 років вашої професійної діяльності ви виступали виключно у ролі " підставної особи". А тепер ви раптом опинились у ролі дона Едуардо Полумбо, безпосереднього володаря вашої власності. І от у цій прямій сутичці ви зазнали поразки.

КОНЧЕТТА. Господи боже! Що ж робити?

ЕДУАРДО. Нічого тут не поробиш! Не можу ж я покінчити з собою, щоб моя дружина стала удовою, і я б замінив її покійного чоловіка! Це замкнене коло!..

ДЖЕНАРО. Не поспішайте, доне Едуа. Можна знайти вихід.

ЕДУАРДО. Який?

ДЖЕНАРО. Вам треба пройти курс лікування. Я зараз поясню. Звичайно, лікування може бути успішним, тільки якщо донна Граціелла люб’язно згодиться допомагати вам.

ЕДУАРДО. Яким чином?

ДЖЕНАРО. Уявіть собі: донна Граціелла знову вдягається у жалобу. Повний траур за бідолашним Джовані Коммарота. Щойно ви її бачите, і - гопля! - знову, мов жеребець. Згодом, вона поступово зможе зняти чорну вуаль, трохи пізніше одягти якісь прикраси, аж доки повністю не розудовіє. Таким чином ви одужаєте. І знову в бій!

КОНЧЕТТА. Так, так! Зробіть так, як каже Дженаро і все буде чудово! Не сьогодні, то завтра, але все владнається, от побачите!

ЕДУАРДО. (трохи втішений) Ви дали мені трохи надії. (Зводиться на ноги) Дженаро, ми ще поборемось. Вперед! Я не здаюся!

КОНЧЕТТА. Браво! От таким ви мені подобаєтесь! Красень мій! Справжній бугай! мій лев!

ЕДУАРДО. Донно Кончетта, дайте мені хоч трохи продихнути! Що у вас, немає ніяких справ? Давайте, підіть трохи погуляйте...

КОНЧЕТТА. Куди?

ЕДУАРДО. Куди завгодно! У парк...

КОНЧЕТТА. Коли ви так кажете, ви наче запрошуєте мене погуляти разом... А я вас не залишу одного... Не залишу! (Виходить.) 24

ЕДУАРДО. Дженна, ти просто чарівник. Знаєш, я вже почуваю себе набагато краще. Тепер все буде гаразд, я певен. Ну, а поки що допоможемо трохи природі. Чому б нам не причепуритись? Дай мені... Дай мені той чудовий піджак бідолашного дона Джовані. Може, він якраз і допоможе...

ДЖЕНАРО. (дістає піджак) Можливо й допоможе... (Допомагає Едуардо вдягнути його і бере одежну щітку) Хвилинку.. Треба трошки почистити.

З’являється Адріано.

ЕДУАРДО. Піди на кладовище, подивись, що там робиться.

АДРІАНО. Із задоволенням. До побачення.

ЕДУАРДО. Відмінний крій! Одразу видно, що це від Рубіначчі...

ДЖЕНАРО. А це що таке? (Виймає з кишені клаптик паперу)

ЕДУАРДО. Що там?

ДЖЕНАРО. Якась писулька.

ЕДУАРДО. Ну то прочитай!

ДЖЕНАРО. "Навколо мене відбувається щось недобре". Підпис : " Джовані Каммарота".

ЕДУАРДО. Господи! І немає ніяких пояснень? Дай-но сюди... Може, це він про те, щ о йому наставляють роги? Подивись у інших кишенях...

ДЖЕНАРО. (нишпорить) Нічого... Нічого...

ЕДУАРДО. Подивись у інших його костюмах.

Дженаро виймає костюми і кладе їх на ліжко. Разом з Едуардо починають нишпорити у кишенях. Знаходять інші клаптики паперу.

ЕДУАРДО. Читай, читай... Що там?

ДЖЕНАРО. "Почуваю себе все гірше і гірше. Ні в чому не певен". " Досі я не нарікав не селезінку. Тепер болить і вона. Хто підкрадається до мене у темряві?" "Граціелла будь-що хоче зробити мені укол тестостерона..."

ЕДУАРДО. Що?

ДЖЕНАРО. "... укол тестостерона. Що під цим ховається? Чому вона так наполягає?"

ЕДУАРДО. далі...далі...

ДЖЕНАРО. "Хто зацікавлений у моїй смерті? Кому вона вигідна?"

ЕДУАРДО. Кому ж іще? Вдові! О-о-о!...

ДЖЕНАРО. "Увага! Я прикутий до ліжка.. Немає сил навіть поворухнутись... я відчуваю, що вмираю, і що смерть моя неприродна. Хай розслідують"

ЕДУАРДО. (скавчить з переляку) У-у-у... Прочитай ще раз!... Ні, не читай!.У-у-у... Значить його укокошили? Зловмисне удівство? Чи вбивство? У-ууу! Пресвята заступниця! Мама міа ріднесенька! У-ууу! Виходить, це Граціелла?..


Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 400; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!