Кармело тікає. Кончетта зачиняє двері і йде до Едуардо, що утирає хусткою піт
КОНЧЕТТА. (сама витирає йому чоло) Ну досить, досить… А то, може, зробити вам холодний компрес?
ЕДУАРДО. Дякую… Не турбуйтесь… Дуже люб’язно з вашого боку… Господи, ну й професія! Хоча б знати, де впадеш, а то так і голову можна загубити!
КОНЧЕТТА. Нарешті зрозуміли! Ви вже не в тому віці, щоб…
ЕДУАРДО. Що? Хто це мені каже? Хто вас сюди кликав? Звідки ви узялись? Із стелі звалились? Пролізли крізь стіну? Чи з-під підлоги? Ви, напевно-таки, відьма?
КОНЧЕТТА. Ні-ні… (тихо) Просто я продала речі і принесла вам гроші… Ось… Тут чотири тисячі лір…
ЕДУАРДО. (лагідніше) Ні, їй-богу, ви загадкова жінка! Виженеш вас у двері, то ви у вікно! Правду кажуть, що у любовній війні перемагає той, хто вміє відступати… Втім, і яка між нами може бути любов?
КОНЧЕТТА. (задумливо) Може, доне Едуардо… Без взаємності. Одна сторона любить, ну й досить… Звичайно, було б ще краще із взаємністю. Та – чого нема, те й бог не візьме.
ЕДУАРДО. Донно Кончетта… Знаєте, що б я зробив на вашому місці? Я б усиновив дитину.
КОНЧЕТТА. А раптом, коли та дитина виросте, і не буде схожою на вас?
Грюкають у двері закутка.
ЕДУАРДО. Хто там?
СОРРЕНТІНО. (голос) Нас тут замкнули!
ЕДУАРДО. Кого вас?
СОРРЕНТІНО. (голос) Мене і цю… Як її… Пальяруло…
ЕДУАРДО. Любоньки мої! Зараз відімкну… Я ваш відданий слуга… Та де ж той ключ? Куди його поділи?
ПАЛЬЯРУЛО. (голос) Його забрав дон Кармело, мясник, закоханий у цю… як її… Соррентино.
|
|
|
ЕДУАРДО. То чого ж ми чекаємо? Треба забрати! Кончетто, зробіть ласку, підійдіть до нього!
КОНЧЕТТА. (прямуючи до дверей) Біжу!..
ЕДУАРДО. Любі синьйори! Трохи терпіння, будь ласка, зараз все владнається. Хоча, все вже й так владналося якнайкраще! Я давно казав собі: час познайомити синьйору Пальяруло з синьйорою Соррентіно. І от вони познайомилися самі! Тепер вам треба потоваришувати!... Там повно всіляких напоїв, міцних і безалкогольних – тож наливайте одна одній… Пригощайтеся…
Стукіт у двері. Едуардо відчиняє. Заходить Грацієлла.
Ви, Грацієлло? От так радість! Сідайте, прошу! Для вас у мене завжди є час – хвилин пять!Влаштовуються на канапці.
ГРАЦІЄЛЛА. Дякую. Я ще не віддячила тобі за троянди. Може, повернемося до нашої розмови?
ЕДУАРДО. З задоволенням. Отже, я вам казав..
ГРАЦІЄЛЛА. Ні, це я тобі казала…Едуардо, поцілуй мене!
ЕДУАРДО. Поцілувати? Е ні. Граціелло, ми не зрозуміли одне одного. Про поцілунок не може й бути мови!
ГРАЦІЄЛЛА. Чому?
ЕДУАРДО. Раніше я повинен був ставитися до вас з глибокою пошаною тому, що ви були одружені. Тепер я повинен ставитись до вас із ще глибшою пошаною, оскільки ви вдова.
|
|
|
ГРАЦІЄЛЛА. Але ж я тебе люблю! Кому потрібна така твоя пошана? Чи я тебе коли прохала, щоб ти мене аж отак шанував? Ну облиш, краще позневажай мене швиденько!
ЕДУАРДО. Ні,ні,ні! Навпака,я повинен поважати вас усіма фібрами моєї душі. Я повинен прищепити вам почуття гідності і гордості, що так нерозривно пов’язані з удівством! Якщо ви прислухаєтесь до моїх порад, прийде день, коли ви будете вимовляти «Я – удова Каммарота» так, як інші вимовляють « Я – міс Європа»!
ГРАЦІЄЛЛА. Едуардо!
ЕДУАРДО. Довіртеся мені! Я знаю як дійти справжньої благодаті! Повертайтесь зараз додому і зосередтесь. Потім легка вечеря, я складу вам компанію. Разом ми будемо сумувати і тужити за бідолашним Джовані… Так спливатимуть роки, дон Джовані стане у наших серцях живішим, аніж був і за життя!
ГРАЦІЄЛЛА. Ти що, з глузду з’їхав? Туга? Спогади? А про мою молодість ти забув? Що їй, пропадати?
ЕДУАРДО. Подбаємо і про неї… Час од часу – спіритичний сеансик… Скажімо, раз на тиждень…
ГРАЦІЄЛЛА. Казна-що! Що я тобі, одна з твоїх дуреп-клієнток?
ЕДУАРДО. Тсс! Гаразд, гаразд. Двічі на тиждень! А ладно– пан, чи пропав! Тричі! Ну як?
ГРАЦІЄЛЛА. Головне не кількість, а якість?
ЕДУАРДО. Ну, це вже як вийде. Якщо тебе і це не влаштовує, чого ж ти бажаєш?
|
|
|
ГРАЦІЄЛЛА. Я хочу володіти тобою монопольно.
ЕДУАРДО. Монопольно? Як це?
ГРАЦІЄЛЛА. Повністю, без конкуренток.
ЕДУАРДО. На превеликий жаль, Донно Грацієлла… це дуже спокуслива пропозиція, але.. з відомих вам причин це неможливо.
ГРАЦІЄЛЛА. Ти просто хлопчисько! (Погладжує його руку) Будь слухняним, довірся своїй Грацієллі.. Не пручайся…Ну от..Так…Потрошку..Не напружуйся, розслабся…
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 366; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!