Цієї миті Едуардо заходить до кімнати
ЕДУАРДО. Адріано, кого ти обзиваєш бідолашними? Хлопче, та ти знаєш, що таке вдова? Вдова – це найвища раса на землі. Вдова – це бджолина матка всього існуючого. Скажу тобі більше: вдови навіть не помирають, вони вічні. Візьми Америку, наймогутнішу державу у світі. Кому вона належить? Трестам? Банкам? Форду? Вона належить вдовам. І сьогодні я відкрив свою Америку – донну Грацієллу Каммарота! (Потирає руки) Гаразд, до діла. Дженаро, жени до Грацієлли і скажи їй так: «Дон Едуардо не може погодитись». Коли скажеш це, забирай усе, що вона тобі дасть. О мама! Костюми Каммароти! З найкращих англійських матеріалів! Граціелла бажає усе поновити. Вона жадає повітря! (біжить переодягатись)
АДРІАНО. То мадам все ж таки зважилась?
ДЖЕНАРО. (збираючись) Так. Годину тому. Ех, АДРІАНО, донна Камаротта рідкісна жінка! Коли сконав її чоловік, вона сказала: три місяці повної жалоби. І ось три місяці її ніхто не бачив і не чув. Всі дзвінки дона Едуардо залишались без відповіді.
ЕДУАРДО. (з’явився) Ти ще тут? (Дженаро йде) Ти лише уяви… я заходжу, а вона у чорному з голови до ніг. Вона каже: «Едуардо, це останні секунди моєї жалоби. З твого дозволу, я піду перевдягнуся». З цими словами зникає і за хвилину з’являється у зеленій нічній сорочці…такій прозорій… АДРІАНО, ти бачив коли-небудь стриптиз? Так от, враження таке ж саме, тільки ще сильніше…
АДРІАНО. А далі, що було далі?
ЕДУАРДО. А тобі навіщо знати? Ти тут для чого?
|
|
|
АДРІАНО. Доне Едуа, мені це цікаво виключно як старанному службовцю вашої фірми.
Входить Дженнаро з купою одягу і з коробкою від капелюшків у руках.
ДЖЕНАРО. АДРІАНО, тримай, а я зроблю ще один рейс.
Адріано забирає речі і Дженаро виходить. Едуардо розвішує костюми, обмацує їх.
ЕДУАРДО. Оце так розкіш! Підкладка – чистий шовк! Гудзики – ручної роботи! (Відкриває коробку від капелюшків і дістає жіночу сорочку) Еге, та тут якась помилка!
КУВ’ЄЛЛЛО. (з ліфчиком у руці) І не одна…
З’являється Дженнаро з черговим оберемком одягу.
ДЖЕНАРО. Ніякої помилки. Просто донна Грацієлла зажадала звільнитися від своєї старої білизни.
ЕДУАРДО. Боже милостивий, то що ж, нам доведеться відкрити жіночий відділ?
З купи одягу, що висить у шафі, з’являється Кончетта.
КОНЧЕТТА. От бачите, доне Едуардо, без мене вам все одно не обійтись!
ЕДУАРДО. Звідки вона тут узялась? Хто її туди запхав?
КОНЧЕТТА. Ніхто мене туди не запхав. Довірте цю справу мені. (Вихоплює у нього з рук сорочку Грацієлли) Я вам цей хлам продам за п’ять хвилин! (Вихоплює ліфчик і коробку від капелюхів) Я зараз повернусь! (щезає)
|
|
|
ЕДУАРДО. Просто диявол, а не жінка. Як би мені її скараскатись?
АДРІАНО. А що їй треба? ЕДУАРДО. Анічогісінько. Саме у цьому й заковика! Вона зовсім нічого не хоче. Якщо жінка щось хоче, а ти їй відмовиш, то врешті-решт вона сама піде геть. Та якщо знайдеться така, що нічого не хоче? Що тут поробиш? От так. Тепер біжи прожогом до різьбяра по мармуру і скажи йому, що він невіглас. Він написав «вічним сном» разом, немов це одне слово. А їх же там два!
АДРІАНО. А чому їх там два?
ЕДУАРДО. Тому що «сном» - це так заведено, а «вічним» - то вже окреме побажання сім’ї небіжчика.
АДРІАНО. Ясно.Біжу... (Зникає)
ЕДУАРДО. Дженна, ти купив троянди?
ДЖЕННАРО. Так, он вони…
ЕДУАРДР. Принеси. Піду попрацюю. (йде причепуритись)
Стукіт у двері. Дженнаро відчиняє. З’являється удова Пальяруло.
ДЖЕНАРО. (холодно) Що вам завгодно?
ПАЛЬЯРУЛО. Я хочу бачити дона Едуардо…
ДЖЕНАРО. – Вибачте, синьйоро Пальяруло, та мені здається, що ви помилилися дниною. Хіба вам призначено на сьогодні?
ПАЛЬЯРУЛО. Ні… Але я з Едуардо…
ДЖЕНАРО. У дона Едуардо сьогодні вкрай напружений день… надзвичайно насичений… Адже він ділова людина.
ПАЛЬЯРУЛО. Ну то й що? Де він?
ДЖЕНАРО. Збирається до однієї свіженької удовиці.
|
|
|
ПАЛЬЯРУЛО. Удовиці? Свіженької? Як це розуміти? Свіженької за стажем чи за віком?
ДЖЕНАРО. І перше, і друге.
ПАЛЬЯРУЛО. Покличте його негайно!
ДЖЕНАРО. Зараз покличу! Доне Едуардо! Доне Едуардо!
ЕДУАРДО. (голос) Що таке, Дженна?
ДЖЕНАРО. Тут один постачальник…
ЕДУАРДО. (голос) Скажи, щоб зайшов пізніше. Найкраще – завтра…
ДЖЕНАРО. Пальяруло… (вдові) Прошу, сідайте.
ПАЛЬЯРУЛО. Не дивіться так на мене, доне Дженна… Слово честі, я вас навіть трохи боюся… Хто зна, що ви можете зробити зі мною!
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 376; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!