Від порога Грацієлла кидає на Едуарда погляд, сповнений жаги. Щойно подружжя зникає , як заходить кур’єр з тацею, на якій стоїть пляшка
ЕДУАРДО. Хто це прислав?
КУР’ЄР. Ваша дружина.
ЕДУАРДО. Немає у мене ніякої дружини!
КУР’ЄР. Однак…Та ось вона сама! (вказує на двері) Ось та сеньйора.
На порозі Кончетта.
ЕДУАРДО. Донна Кончетта Мелє! Що це таке?
КОНЧЕТТА. Моя переобідня думка про вас. Це аперитив. Він дуже корисний.
ЕДУАРДО. Ну знаєте!
КОНЧЕТТА. Випийте….випийте скляночку…
ЕДУАРДО. Гаразд,я вип’ю, тільки негайно ідіть звідси.
КОНЧЕТТА. Еге ж, а якщо ви не вип’єте?Я подивлюсь,як ви п’єте, і одразу піду.
ЕДУАРДО. (випиває склянку одним духом) Подивилися? А тепер геть!
Кончетта йде, задоволено посміхаючись
ЕДУАРДО. А ти чого чекаешь?
КУР’ЄР. (вказує на пляшку) Куди поставити?
ЕДУАРДО. Хіба ти її не забираєш?
КУР’ЄР. Нащо? Ваша дружина заплатила за все.
У дверях голова вдоволеної Кончети.
ЕДУАРДО. Немає у мене ніяких дружин! Ну й день! Просто жах!
Кур’єр ставить пляшку на стіл і йде. Стукіт у двері
ДЖЕНАРО. Доне Едуа!
ЕДУАРДО. Що там таке?
ДЖЕНАРО. Прийшла удова Пальяруло.
ЕДУАРДО. Чого їй треба?
ДЖЕНАРО. Хіба ви забули, що призначили на сьогодні спіритичний сеанс?
ЕДУАРДО. О-о-о…
Дженаро відчиняє двері, заходить удова Пальяруло, жінка років 35.
ПАЛЬЯРУЛО. Едуарде! Едуарде! Я сьогодні цілісіньку ніч очей не зімкнула… Зізнаюсь відверто, мені навіть трохи моторошно…
ЕДУАРДО. (з надією) То може, краще не треба?
|
|
|
ПАЛЬЯРУЛО. Ні-ні! Треба, треба! Я зважилася. Невже я знову зустріну мого Паскуалє? Ви гадаєте, він прийде?
ЕДУАРДО. Гарантії дати не можу.Прийде, якщо тільки не дуже зайнятий. Я, в усякому разі, докладу всіх зусиль. Ви уявити собі не можете, скільки зусиль треба докласти, щоб викликати людину з того світу і прийняти її у власне тіло! Знаєте, які вередливі ці небіжчики? Може, все ж таки відкладемо?
ПАЛЬЯРУЛО. О ні, нізащо!
ЕДУАРДО. Ну коли так… Джена, ти готовий?
ДЖЕНАРО. Я готовий!
З закутку виходить Дженаро у мантії, на якій місяці та інші астрологічні знаки. Удова Пальяруло і Едуардо умощуються на канапці. Дженаро робить магічні рухи. У руці кийочок.
ДЖЕНАРО. Про темпестате темпестас… нуллі референте шинатус сум!
ПАЛЬЯРУЛО. Що це він каже?
ЕДУАРДО. Цить!
ДЖЕНАРО. Зосередьтесь!
ПАЛЬЯРУЛО. На чому?
ДЖЕНАРО. На тому, що вам більш за все до вподоби.
ПАЛЬЯРУЛО. А я завжди на цьому зосереджена…
ДЖЕНАРО. Коли так – подвойте зусилля!
ПАЛЬЯРУЛО. Так… Я готова…
Дженаро креслить у повітрі магічні знаки.
ДЖЕНАРО. Консентус абстрактус парнікула інгросанді… (до Едуардо) Очі! Очі!
Дон Едуардо витріщується на Дженнаро. Щоразу, коли Дженнаро нахиляється до нього, Едуардо тіпається. Удова заклякла.
|
|
|
ДЖЕНАРО. Пальяруло! Паскуалє Бальяруло! Пальяруло, ти мене чуєшь?... (до удови) Як звали його батька?
ПАЛЬЯРУЛО. (ледь видихає) Нікола…
ДЖЕНАРО. …Паскуалє Нікола! Де народився ваш чоловік?
ПАЛЬЯРУЛО. У місті Барі.
ДЖЕНАРО. … родом з Барі! З’явись! Постань перед нами! Увійди в тіло присутнього тут дона Едуардо! Паскуалє Пальруло! Ти не маєш право ухилятися! З’явись!
Едуардо здригається сильніше ніж раніш.
ПАЛЬЯРУЛО. Ну як? Увійшов? Вже вселився?
ДЖЕНАРО. Доне Паскуале, не підведи! Вже два з половиною роки ти не бачив свою дружину! Не соромся!
ЕДУАРДО. (до себе) Легко сказати « не соромся»! (обертається до удови) Франческа! Любко моя!
ПАЛЬЯРУЛО. (вражено, радісно, з насолодою) Паскуалє!
Із стіни опускається постіль. Удова зойкує злякано і радісно водночас…
ДІЯ ДРУГА
9 Кув`єлло крутиться коло постілі.
ДЖЕНАРО. Скажи краще, що ти там приволік?
АДРІАНО. Від удови Ліньямма – порцелянового Христа у яслах, а також здоровенну вставну щелепу її покійного чоловіка, геть усю у золоті. Крім того, дон Гульельмо Фрустаччі повернув мені черевики, що ви йому продали учора. Запевняє, що хоча вони й красиві, взути їх аж ніяк неможливо.
|
|
|
ДЖЕНАРО. (роздивляючись черевики) Не розумію, чим вони йому не сподобалися?
КУВ’ЕЛЛО. Він мені сказав : «Хотів би я знати, хто носив ці кляті черевики? Хіба що той, хто мав дві лівих ноги?»
ДЖЕНАРО. Нічого, рано чи пізно ми їх продамо двом лівоодноногим інвалідам.
КУВ’ЕЛЛО. Ви можете вичавити будь-яку вдову до останньої краплі.
ДЖЕНАРО. Жіноче серце – це бездонна прірва.
АДРІАНО. Як ви сказали?
ДЖЕНАРО. Це не я, це Шатобріан.
АДРІАНО. Бідолашні жінки…З обіймів своїх чоловіків вони потрапляють в обійми фірми Палумбо!
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 383; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!