ДЖЕНАРО. Я? З вами? У моєму віці?
ПАЛЬЯРУЛО. Ну, може, не прямо… а через підставну особу! (сміється) Скажіть мені, будь ласка, ви можете читати чужі думки?
ДЖЕНАРО. Звичайно, можу.
ПАЛЬЯРУЛО. Про що я зараз думаю?
ДЖЕНАРО. Про те ж саме, що й завжди.
ПАЛЬЯРУЛО. Ой, я зараз просто почервонію!
ЕДУАРДО. (входе) Радий бачити вас, Франческа… Однак ви не повинні мене монополізувати.
ПАЛЬЯРУЛО. Едуардо, але ж ще недавно ми зверталися одне до одного на ти!
ЕДУАРДО. «Ти» я казав вам не від свого власного імені.
ПАЛЬЯРУЛО. Як? Невже ви одразу забули, як це все було?
ЕДУАРДО. Забув. Все промайнуло, мов легенька хмаринка. Та й зрештою, це все заслуга не моя, а небіжчика.
ПАЛЬЯРУЛО. Це ви серйозно? Ну гаразд, припустимо. Але ж вона може знову повернутися.
ЕДУАРДО. Хто?
ПАЛЬЯРУЛО. Хмаринка! Ви можете…знову… Едуардо, я буду з вами відвертою! Той спіритичний сеанс так ухопив мене за душу – ще й досі паморочиться у голові! Стоїть перед очима, як мара! Допоможіть мені!
ЕДУАРДО. У який спосіб?
ПАЛЬЯРУЛО. Ми мусимо проводити ці спіритичні сеанси щонайменше двічі на тиждень!
ЕДУАРДО. Скільки? Та ви що! Ми ж тоді ще домовилися з вами: раз і все… Крім того… Все залежить лише від дона Паскуелє! А що, як дон Паскуелє не може?.. На такі речі дозвіл дається не частіше, ніж раз на три-чотири…
ПАЛЬЯРУЛО. Тижні?
ЕДУАРДО. Роки!
ПАЛЬЯРУЛО. Три місяці тому, коли я заплатила ваш картярський борг, ви казали зовсім інше!
|
|
|
ЕДУАРДО. До чого тут борг? Себто… Відданий вам слуга… Але до чого тут борг?
ПАЛЬЯРУЛО. Киньте, Едуардо! Невже ви вважаєте мене такою недоумкуватою? Ви розіграли спектакль, якому я ані на крихту не повірила!
ЕДУАРДО. Ви не вірите у матеріалізацію? У перевтілення душі? В ектоплазму?
ПАЛЬЯРУЛО. Анітрішечки.
ЕДУАРДО. То по-вашому, це не дон Паскуалє… діяв у моїй подобі?
ПАЛЬЯРУЛО. Аж ніяк.
ЕДУАРДО. Але чому?
ПАЛЬЯРУЛО. Тому, що у таких справах дон Паскуалє і мідяка не вартий.
ЕДУАРДО. (потішений) Можливо… Однак, хоч я і відданий вам слуга… маю зауважити, по-перше, що дон Паскуалє вас давно не бачив… По-друге, на тому світі він міг фізично подужчати… Звідки нам знати, що там робиться?
Стукіт у двері. Едуардо робить знак Дженаро, щоб той пішов подивитись, хто там.
ПАЛЬЯРУЛО. Та облиште ці вигадки, доне Едуардо. Невже ви не розумієте? Я закохалась, я просто закохалась у вас! Ти пам’ятаєш, як ми…
Дженнаро, затуляючи собою вхід, робить знаки Едуардо.
ЕДУАРДО. (встає) Донно Франческа, у мене зараз справа виняткової важливості для фірми. Надзвичайно секретна. Вам треба йти.
ПАЛЬЯРУЛО. І не подумаю.
|
|
|
ЕДУАРДО. У такому разі… Прошу вас, ідіть сюди… Вам доведеться трохи зачекати…
Веде її до закутка Дженаро і зачиняє двері ззовні на ключ. Заходить удова Соррентіно.
СОРРЕНТІНО. Едуардо! Доне Едуардо!
ЕДУАРДО. (цілує їй руки) Відданий вам слуга… яким вітром вас занесло до нас, Анджеліна?
СОРРЕНТІНО. Як це? Дивне запитання, Едуардо…
ЕДУАРДО. Щось трапилось?
СОРРЕНТІНО. Едуардо, любий! Хіба сьогодні не вівторок, 6 жовтня?
ЕДУАРДО. Здається, шосте… Дженна, сьогодні 6 жовтня?
ДЖЕННАРО. Так, доне Едда.
ЕДУАРДО. Ну то й що з того?
СОРРЕНТІНО. Хіба не на сьогодні призначено… це побачення?
ЕДУАРДО. Яке побачення?
СОРРЕНТІНО. Ну як же… Ви зволікали цілих три місяці… переносили то на один день, то на інший…
ЕДУАРДО. Поясніть до пуття, Анджеліна, я нічого не розумію.
СОРРЕНТІНО. Ну цей…спіритичний сеанс.
ЕДУАРДО. Ні-ні! Та ви що, з глузду… Існує необхідність відкласти…
СОРРЕНТІНО. – Як? Знову? Чому?
ЕДУАРДО. Тому…що…
ДЖЕНАРО. З вищих міркувань. Причиною пролонгації є певна туманність…
СОРРЕНТІНО. Оце така причина?
ДЖЕНАРО. (розводячи руками) Я зараз не у формі.
СОРРЕНТІНО. А ви тут до чого? Це він має бути у формі!
ЕДУАРДО. Хто – він?
|
|
|
СОРРЕНТІНО. Мій бідолашний Чезаре.
ДЖЕНАРО. Воно то так… Я вже зробив замовлення, але ухвала ще не надійшла… З усією вірогідністю можна припустити, що деякі непередбачувані обставини… (йде)
ПАЛЬЯРУЛО. (Голос) Відчинить! Відчинить негайно!
Едуардо скам’янів. Соррентіно прямує до дверей закутка. Едуардо заступив їй шлях.
ЕДУАРДО. Туди не можна!
СОРРЕНТІНО. Пустіть!
ЕДУАРДО. Ну справді, чого ви там не бачили?
СОРРЕНТІНО. Я сказала, пустіть!
Едуардо намагається втримати її, але Соррентіно підбігає до дверей. Едуардо йде.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 399; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!