Створення умов для розвитку позитивних взаємин
З дорослими та однолітками.
Важливе значення для розвитку особистості дошкільника має створення умов для розвитку позитивних взаємин з дорослими та однолітками.
Вихователь дошкільного навчального закладу одночасно виступає суб'єктом і об'єктом пізнання дітей, він відіграє провідну роль у формуванні взаємин. Спостереження показали, що взаємини вихователя та дитини складаються по-різному, незважаючи на те, що дорослий ставиться до всіх дітей однаково: доброзичливо, справедливо, об’єктивно, вимогливо. Відмінності виявляються якраз у галузі емоційного ставлення до дитини.
Розрізняють три типи взаємин, які виникають між дитиною та вихователем.
1. Благополучні – позитивні взаємини з двохстороннім зв'язком. Вони виникають тоді, коли ставлення вихователя до дитини тепле, довірливе, з характерними позитивними емоційними зв'язками. Дитина теж позитивно ставиться до дорослого, спостерігається єдність у діях та поведінці дитини. Очікування їх впевнено-оптимістичні; як правило, виправдовуються, домагання визнання з боку дорослого задовольняються. Дитина відчуває емоційний комфорт, впевнена у собі, життєрадісна, ініціативна, займає активну позицію в групі. У такій групі є підгрупа з відносно благополучними взаєминами, у якій теж домінують позитивні взаємини, але частіше з однобоким зв'язком. Ставлення вихователя до дитини позитивне, яке виявляється періодично. Дитина постійно спрямовує свої зусилля на те, щоб встановити позитивні контакти з вихователем, який не завжди відгукується на домагання дитини. Очікування впевнено-оптимістичні, яке не завжди виправдовуються, домагання визнання дорослими реалізується частково. Дитина відчуває емоційний дискомфорт, вона робить все, щоб задовольнити потребу у визнанні.
|
|
|
2. Неблагополучні – взаємини з негативними відтінками. Ставлення вихователя до дитини індиферентне, формально вимогливе, найчастіше має знак мінус, часті зауваження, погрози, покарання. Для такого типу взаємин характерні конфліктність, агресивність, асоціальні форми поведінки з боку вихованців. Очікування дітей, як правило, нереалістичні, хоча і впевнено-оптимістичні. Діти вважають, що вихователь надасть перевагу їм, призначить на престижні ролі, якщо вони будуть бажати. Домагання визнання не задовольняються, частіше бажане розходиться з його втіленням у життя.
3. Індиферентні взаємини. Дитина часто замикається у собі, уникає контактів, а вихователь не виявляє особливого інтересу до дитини. Часто виникає смисловий бар'єр – вихователь не розуміє того змісту, який надає дитина своїм вимогам, що знижує ефективність педагогічного впливу. Очікування дітей тривожні, домагання у визнанні не задовольняються. До цієї групи належать діти з середньою та низькою активністю, при реалізації домагань на визнання, вони не знають, як задовольнити потреби в визнанні, погано володіють засобами реалізації.
|
|
|
Отже, оптимальним для розвитку особистості дитини є перший тип взаємин. Враховуючи різні за своєю соціальною значущістю тенденції у вияві активності дітей, вихователь повинен здійснювати індивідуальний підхід під час організації різних видів та форм їх діяльності. Дітей з тенденцією до негативних форм поведінки систематично включати у таку діяльність, яка потребує вияву гуманних почуттів та дій; великої уваги вихователя потребують ті діти, які у спілкуванні з дорослими та однолітками невпевнені, дуже вразливі. Успіх виховання таких дітей визначається готовністю вихователя виявити до них тепле, довірливе ставлення, сприяти встановленню взаємних емоційних контактів.
Особистісно орієнтований підхід допомагає вихователям охопити всі сторони виховної взаємодії.
1. Особистість дитини формується під впливом сім'ї, товаришів, навколишніх дорослих людей, колективу тощо. Серед цих різноманітних впливів чимала роль належить особистості вихователя, однак вихователь завжди повинен пам'ятати і про інші сфери виховного впливу. Дуже важливо, щоб вимоги, що йдуть від вихователя, були єдиними і не суперечили одне одному.
|
|
|
2. Визначна роль у формуванні особистості належить родині. Інтимність відносин, індивідуальність впливів, неповторність підходів до виховання у поєднанні з глибоким урахуванням особливостей дітей, яких батьки знають значно краще вихователів, ніякими іншими педагогічними впливами замінити не можна.
3. Вихователь повинен бути вихований сам. У педагогів і батьківнемає іншого шляху, як культивувати у себе ті якості, які вони хотіли б прищеплювати своїм дітям.
Робота з дітьми дошкільного віку заснована на тих же принципах, що і з більш старшими дітьми. Найголовнішими принципами особистісно орієнтованого навчання є:
· побудова довірливих взаємин з малюком;
· спілкування з дитиною на рівних;
· повага особистості і гідності маленької людини;
· побудова навчання таким чином, щоб ураховувалися індивідуальні особливості кожної конкретної дитини.
Так звана «зрівнялівка» неприпустима – вона суперечить основному принципу особистісно орієнтованого навчання.
|
|
|
Робота з дітьми окремої вікової категорії має цілу низку своїх психологічних особливостей. На малюків ні в якому разі неприпустимо здійснювати будь-який психологічний тиск. Так, наприклад, ні в якому разі не варто примушувати дитину робити зарядку разом з усіма, якщо він хоче просто посидіти в куточку перед сніданком. Зарядка, зроблена дитиною під психологічним тиском вихователя, навряд чи зарядить його енергією і позитивом. Або, наприклад, дитина навідріз відмовляється малювати будиночок або ялинку, а хоче ліпити з пластиліну – навряд чи в неї вийде хороший малюнок. А ось саморобка з пластиліну може вийти просто чудовою. Саме в цьому і полягає особистісно орієнтоване навчання дошкільнят: головними є інтереси і потреби дитини.
Отже, вихователям необхідно дуже добре розбиратися в дитячій психології і відчувати ту тонку грань, яка розділяє дійсні потреби дитини від простих примх і свавілля. Адже дитячим примхам потурати не варто – в іншому випадку дитина може вирости примхливою особистістю, яка звикла до всілякого потурання.
Володіючи даною інформацією, педагоги і батьки можуть реально оцінити всі ті переваги і недоліки, якими володіє дана методика навчання. І буде набагато простіше вирішити – чи потрібна дитині подібна особистісно орієнтована модель навчання, або ж віддати перевагу старій, перевіреній роками методиці.
Але, у будь-якому випадку, необхідно пам'ятати про те, що головне, чого потребує будь-яка дитина без винятку – це беззастережна і безмежна любов її батьків і вихователів, їх підтримка і розуміння у будь-яких ситуаціях. Це допоможе дитині вирости хорошою, а головне, щасливою людиною
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 350; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!