Як враховувати особливості характеристики причин порушення
Здатності до навчання?
Рівні навчальної діяльності (розвиток у дітей передумов навчальної діяльності) вперше необхідно виявляти (діагностувати) на початку навчального року у дітей старшого дошкільного віку. Педагог повинен знати ступінь засвоєння кожним вихованцем програмових знань, умінь, навичок, здатність використовувати їх у різних видах діяльності і спілкуванні з дорослими та дітьми. З цією метою вихователь використовує наступні методи психологічних досліджень: повсякденне спостереження, тести, контрольні завдання, які дозволяють періодично глибше і суворіше контролювати засвоєння програми кожною дитиною і одночасно оцінювати ефективність здійснюваного диференційованого та індивідуального підходу. Отримані дані дозволяють своєчасно змінювати вимоги до самостійної активної діяльності дітей.
Такий контроль доцільно здійснювати 3 рази на рік: у вересні, у січні, у травні.
Для визначення рівня навчальної діяльності використовується метод спостереження, який може визначити ступінь засвоєння знань, умінь, навичок кожним вихованцем, здатність використовувати засвоєні знання в різних видах діяльності і спілкуванні з дорослими та дітьми. Метод спостереження дозволяє глибше контролювати засвоєння програми кожною дитиною і одночасно оцінювати ефективність здійснюваного диференційного та індивідуального підходу.
Визначаючи рівень навчальності, слід враховувати особливості характеристики причин порушення здатності до навчання.
|
|
|
Психологічні причини невстигання об’єднуються у дві великі групи.
Першу утворюють вади розвитку мотиваційної сфери особистості.
Другу групу складають вади пізнавальної діяльності, серед яких окремо виділяються такі: несформованість, а отже, і неефективність прийомів навчальної діяльності (заучування без попереднього логічного оброблення, виконання вправ без засвоєння прийому виконання або ж після формального засвоєння); вади розвитку психічних процесів (головним чином сфери мислення); неадекватне використання дитиною власних індивідуально-типологічних особливостей, які виявляються в пізнавальній діяльності.
При обговоренні випадків невстигання потрібно усвідомлювати, що вони можуть бути зумовлені й затримками психічного розвитку, які умовно можна поділити на первинні й вторинні.
Первинні, зумовлені органічними порушеннями мозку – фізіологічного субстрату функціонування психіки людини, що не дає їй змоги досягти нормативних показників соціокультурного розвитку. Як правило, така людина має ознаки розумової відсталості різного рівня важкості й потребує навчання у спеціалізованих навчальних закладах.
|
|
|
Вторинні затримки не пов’язані з серйозним дефектом мозкових структур, які відповідають за повноцінний соціальний розвиток людського індивіда. При правильно організованій психолого-педагогічній роботі вони зникають. І після подолання їх дальший розумовий розвиток дитини може бути інтенсивним. До таких причин неуспішності належать затримки психічного розвитку, спричинені наступним:
· педагогічною занедбаністю дитини, що виявляється в її соціальній незрілості, бідності інтелектуальних інтересів, недорозвиненості соціальних потреб;
· локальними ураженнями центральної нервової системи, які часто супроводжуються порушеннями моторики, лічби й механічної пам’яті;
· індивідуальними особливостями функціонування нервової системи (астеніки, інертні, гіпертимні діти);
· порушеннями слуху як основного сенсорного каналу сприймання навчальної інформації;
· дезадаптивністю дошкільника, викликаною нерозвиненістю механізмів соціальної взаємодії й саморегуляції.
Неуспішність навчання рідко зумовлюється однією причиною. Як правило, воно викликається комплексом причин, які можна поділити на такі, з якими дитина прийшла в навчальний заклад, і такі, яких вона набула вже під час навчання.
|
|
|
До перших належать низький рівень пізнавального розвитку, нерозвиненість пізнавальних і навчальних інтересів, невміння працювати й долати труднощі.
Іншу групу утворюють неправильно сформоване ставлення до навчання, відсутність і не виробленість навичок навчальної роботи, порушення взаємин між дошкільником і педагогом.
Отже, враховуючи особливості навчальності кожної дитини, навчання слід організовувати на засадах особистісно орієнтованого підходу, здійснюючи його індивідуалізацію та диференціацію.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 308; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!