Як враховувати особливості видів соціально-емоційної активності дітей?
Як відомо людина стає особистістю в ході життя під впливом умов соціального оточення: навчання та виховання. Виховний процес у дошкільному віці полягає в керуванні розвитком особистості дитини, який тісно пов'язаний із становленням її емоційно-вольової і мотиваційної сфер, потреб, інтересів та способів поведінки. При вихованні необхідно враховувати такий важливий момент: як сприймають вихованці об’єктивну дійсність, як вони засвоюють знання. Дитина виступає суб’єктом взаємодії з дорослими.
Наприкінці раннього, початку дошкільного віку у дітей виразно виявляються прагнення до самостійності. Змінюються зміст і форми їхньої активності. Діяльність стає більш змістовною, цілеспрямованою. У дошкільному віці діти живуть інтенсивним, емоційним життям. Висока емоційність є характерною особливістю дошкільнят. Почуттями пронизана діяльність дітей, стосунки з іншими людьми, сприймання казок, пісень, ілюстрацій, ставлення до нових обставин. Поряд з позитивними емоційними реакціями на навколишнє, діти іноді вражають своєю жорстокістю чи байдужістю до страждань іншого. Такі випадки найчастіше породжені нерозумінням наслідків своїх вчинків, обмеженістю морального досвіду дитини.
У дошкільному віці інтенсивно розвиваються вищі почуття: інтелектуальні, моральні, естетичні.
Крім потреби в ігровій та пізнавальній активності у спілкуванні з дорослими, у дошкільному віці з'являється потреба у спілкуванні з іншими дітьми. Процес спілкування породжує перші симпатії і антипатії, у ньому формуються навички правильних взаємин, активне, доброзичливе ставлення до інших.
|
|
|
Прагнення привернути до себе увагу товаришів інколи штовхає дитину до негативних вчинків, недозволених пустощів. Усвідомлення дітьми обов'язковості норм, правил поведінки сприяє розвитку їх волі. Діти навчаються стримувати свої бажання, діяти, враховуючи встановлені норми дозволеного і недозволеного.
У дошкільному віці виникає немало труднощів у вихованні дітей: вияви впертості, капризування, негативізм, свавілля. Впертість найчастіше виявляється в різкій формі у дітей 2,5-3 років, у подальшому поведінка нормалізується, і лише іноді спостерігається «друга хвиля» впертості в дошкільному віці – біля 5 років. Капризування розвивається починаючи з 4 років, у багатьох випадках вона визначає поведінку дитини.
І впертість, і капризування свідчать про труднощі соціалізації: у дітей більш сильних це виявляється впертістю, свавіллям, у слабких – капризуванням, негативізмом.
Правила організації дорослими життя дитини зменшує можливість виявлення у неї небажаної реакції.
|
|
|
Таким чином, тільки враховуючи всі названі індивідуально-психологічні особливості дошкільників, вихователь повинен будувати процес виховання та навчання.
Особливості вияву активності дитини в домаганні визнання
Спілкуючись з дорослими, дитина потребує підтримки своїх почуттів, дій, вчинків. Визнання та підтримка дитини дорослим особливо значимі для встановлення сприятливих взаємин з ним. Потреба у визнанні розвивається у кожного дошкільника. Психолог В.С. Мухіна вважає, що ця потреба характерна саме для дітей дошкільного віку. Вона є важливим свідком їх соціального розвитку, штовхає дитину на спілкування і якщо дитина не знаходить підтримку у вихователя, то шукає її у однолітків, батьків або у інших оточуючих її людей.
В основі формування потреби у визнанні лежать, з одного боку, прагнення дитини встановити позитивні взаємини з дорослими, а з іншого – постійна оцінка дорослого.
Домагання визнання –одна зі значущих людських потреб. Нереалізовані домагання у визнанні можуть привести до небажаних форм поведінки, коли дитина починає навмисно придумувати неправду або хвалитись[14, с.45].
Чого ж дитина чекає від дорослого в процесі безпосереднього контакту з ним?
|
|
|
У психології виділяють наступні види особистісних очікувань:
а) визначені-невизначені;
б) впевнено-оптимістичні-тривожні;
в) реалістичні-нереалістичні.
Визначені – коли дитина точно знає, що слід чекати від вихователя в конкретній ситуації.
Невизначені – коли дитина розмірковує з приводу ситуації, але не знає, як відреагує, що зробить вихователь.
Впевнено-оптимістичні очікування – це очікування схвалення з боку вихователя, впевненість в тому, що буде так, а не інакше.
Тривожні – пов’язані з невпевненістю, почуттям незахищеності, а іноді – жаху в зв'язку з прогнозуванням негативного ставлення з боку дорослого. Такі очікування виникають у дитини, коли вона відчуває дефіцит тепла, лагідності, уваги, турботи з боку педагога.
Реалістичні – прогнозування очікувань реалізуються.
Нереалістичні – ті, які не виправдовуються. Дитина бажає, щоб її помітили, схвалили, але це буває дуже рідко.
Очікування дитини тісно пов'язані з особливостями реалізації її домагання визнання дорослого.
Які ж існують форми та засоби реалізації домагань визнання дитини?
Форми: соціальні-асоціальні, позитивні-негативні.
Засоби: активні, малоактивні, неактивні.
|
|
|
Відповідно до індивідуальних особливостей виявів дітьми домагань визнання вихователя виділяють наступні групи дітей:
1. Діти з високою та позитивною активністю. Характеризуються впевнено-оптимістичними очікуваннями. У дітей цієї групи виявляється прагнення до престижних ролей у житті та діяльності в дошкільному закладі. Вони чекають від вихователя тільки провідних ролей. Очікування цих дітей реалістичні, так як їх дійсно призначають на головні ролі у виконанні завдань. Діти володіють засобами реалізації домагань визнання дорослого, використовують будь-який привід, щоб наблизитись до вихователя.
2. Діти з високою, але негативною активністю. Використовують асоціальні форми реалізації домагань визнання. Прагнення до спілкування з дорослими у них розвинуто сильно, але не задовольняється. Однолітки не завжди приймають дитину до ігор. Ось чому вона стає агресивною, злобливою, не виконує вимог, не прагне прихильності дорослого. Разом з тим, характер її очікувань впевнено-оптимістичний. Дитина вважає, що вихователь любить її, призначить на провідну роль, якщо вона захоче цього. Але очікування її так і залишаються нереалізованими. Вихователь, всупереч очікуванням, не довіряє їй провідну роль. Тому, з метою звернути увагу дорослого, діти порушують дисципліну, агресивно ведуть себе по відношенню до однолітків.
3. Діти з низькою активністю. Такі діти, домагаючись визнання дорослого, виявляють його не яскраво вираженими формами та засобами реалізації, і в основному уникають контактів з вихователем. Очікування їх – невизначені, тривожні. Хоча деякі і бажають задовольнити свої домагання, але не знають як це зробити. Діти звертаються до вихователя дуже рідко, тримаються від нього на відносній дистанції. Ініціативи на підвищення престижу не виявляють. Деякі дуже пасивні, уникають ігор з дітьми, розважають себе самі.
У таких дітей часто виникають негативні утворення: асоціальні форми поведінки та відповідні риси особистості: неправдивість, заздрість, злість, агресивність, впертість, свавілля.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 258; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!