Агресії молодших школярів
Кажучи про корекцію агресивної поведінки, можна виділити специфічні і неспецифічні способи взаємодії з дитиною. До неспецифічних способів взаємодії відносяться відомі всім «золоті правила» педагогіки: не фіксувати увагу на небажаній поведінці дитини і не впадати самим в агресивний стан. Заборона і підвищення голосу – найефективніші способи подолання агресивності. Вираження здивування, подиви, засмучення вчителів з приводу неадекватної поведінки дітей формує у них стримуючі начала – реагувати і відгукуватися на будь-які позитивні зрушення в поведінці дитяти, якими б незначними вони не були – дитя хоче в кожен момент часу відчувати, що його приймають і цінують.[26]
До специфічних методів корекції можна віднести релаксаційний тренінг, який педагог може як вводити в урок, так і використовувати в спеціальних коректувальних заняттях. Існують спеціальні вправи, направлені на навчання дитини прийнятним способам розрядки гніву і агресивності, а також реагування на негативну ситуацію в цілому.
Для першої стадії розрядки гніву найефективнішими і широко використовуються психологами в роботі з дітьми є наступні методи і способи:
1. бгати і рвати папір;
2. бити подушку або боксерську грушу;
3. тупотіти ногами;
4. голосно кричати, використовуючи «стаканчик» для криків або «трубу», зроблену з ватману;
5. штовхати ногою подушку або консервну банку;
|
|
|
6. написати на папері всі слова, які хочеться сказать, зім'яти і викинути папір;
7. втирати пластилін в картон або папір;
8. використовувати водяний пістолет, надувні палиці, батут (в домашніх ситуаціях).
Приклади вправ:
І. «Листи гніву» (для дітей старше 9 років)
1. Психолог просить дитину подумати про ту людину, яка викликає у неї злість і активне неприйняття, а також про ті ситуації, пов'язані з цією людиною, де дане відчуття виявлялося особливо гостро.
2. Психолог просить дитину написати лист цій людині (частіше - це один з батьків або обоє батьків, однокласник, педагог).
Хай в цьому листі дитина чесно і щиро розповість, що вона переживає, коли бачить цю людину, коли чує докори, зауваження, а можливо, і образи на свою адресу, що їй хочеться зробити у відповідь.[26]
Важливо, щоб дитина повністю виразила свої відчуття, звільняючись від них (попередьте дитину, що крім неї цей лист ніхто ніколи не побачить і не прочитає).[26]
3. Після того, як дитина напише лист, її питають, що хочеться зробити з ним: розірвати, зім'яти, спалити, просто викинути, прив'язати до ниточки повітряної кульки, яка летить тощо. Важливо не пропонувати дитині варіанти дій, а почути її бажання. Часто діти хочуть знищити лист, символічно вивільняючись від негативного відчуття.
|
|
|
4. Необхідно обговорити з дитиною: чи було важко їй писати лист; чи все вона висловила, чи щось залишилося невисловленим; чи змінився її стан після написання листа.
ІІ. Пластичне зображення гніву, відреагування гніву через рух (можна виконувати як в групі, так і індивідуально)
1. Психолог просить дітей встати в довільну позу (або сісти). Потім просить їх подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає у них найбільше відчуття гніву.
2. Психолог просить їх зосередитися на своїх відчуттях і відзначити, в яких частинах (частині) тіла вони найсильніші.
3. Потім просить їх встати (якщо вони сиділи) і почати виконувати рухи так, щоб максимально висловити ті відчуття (негативні відчуття), які вони відчувають. Причому спонукальний імпульс руху повинен виходити з тієї частини тіла, де негативні почуття (відчуття) найсильніші. При цьому не потрібно контролювати свої рухи, важливо виразити свої відчуття.
4. Психолог обговорює з дітьми: чи легко було виконати вправу; в чому вони мали ускладнення; що вони відчували під час виконання вправи; чи змінився їх стан після виконання вправи.
ІІІ. Малювання власного гніву (ліплення гніву з пластиліну, глини; виконується індивідуально)
|
|
|
Для виконання вправи знадобляться листи паперу для малювання, кольорова крейда, фломастери (пластилін, глина).[26]
1. Психолог просить дитину подумати про ту ситуацію (людину), яка викликає максимальне відчуття гніву, агресії з її сторони.
2. Психолог просить дитину відзначити, в яких частинах (частині) тіла вона максимально відчуває свій гнів. Обговорює це з дитиною.
3. Коли дитина розказуватиме про свої відчуття, її питають: «На що схожий твій гнів?», чи «Можеш ти зобразити його у вигляді малюнка або зліпити свій гнів з пластиліну?»
4. Важливо обговорити з дитиною її малюнок, виявляючи при цьому щиру цікавість, і відзначити: що зображено на малюнку; що відчувала дитина, коли малював свій гнів; чи може вона поговорити від імені свого малюнка (для виявлення прихованих мотивів і переживань); чи змінився її стан, коли вона повністю промальовувала свій малюнок.
5. Далі дитину питають, що їй хочеться зробити з цим малюнком.
Т.П. Смирнова відзначила, що деякі діти мнуть малюнок, деякі рвуть і викидають, хтось б'є по ньому, але більшість дітей говорить, що їх «малюнок вже став іншим». В цьому випадку варто попросити дитину зобразити змінений варіант і також обговорити його з дитиною: що вона відчуває, коли малює новий варіант; чи може вона поговорити від імені нового малюнка; яким став її стан тепер.[26]
6. Т.П. Смирнова пише, що часто діти в ході малювання (ліплення) свого гніву починають виказувати все, що вони думають з приводу своєї ситуації і свого кривдника. Не потрібно заважати їм оскільки чим повніше вони висловляться, тим більше це буде сприяти зміні образу в позитивну сторону, а отже, позитивній зміні їх емоційного стану в цілому.[26]
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!