Практична ситуація №20
В кінці 70-х років штат наукового підприємства одного міністерства поповнився групою молодих дослідників й отримав статус лабораторії, а її лідер – молодий та талановитий вчений – посаду керівника. В колективі створення лабораторії було зустрінуто насторожено. Молоді люди були сповнені ентузіазму і в той же час відрізнялися деякою пихатістю по відношенню до інших співробітників.
Директор інституту підтримував лабораторію, спрямовуючи в неї майже всі основні ресурси. Ця підтримка була не зовсім безкорисною: лабораторія, що розробляла перспективний напрямок в науці, повинна була покращити репутацію інститута, який вважався найбільш консервативним серед подібних наукових підприємств. Частково з цієї причини між директором та керівниками міністерства склалися напружені відносини.
Багато співробітників, в основному старі друзі директора та його учні, разом з якими він створив інститут, були незадоволені зростанням впливу нової лабораторії, відчуваючи загрозу своїй діяльності, оскільки частина старих кадрів не могла засвоїти нові методи. На їх думку, найвірнішим способом дискредитації лабораторії був би доказ неприйнятності для інститута пропонованих нею нових методів дослідження та демонстрація практичної недосвідченості молодих співробітників. В інституті почалися конфлікти, в яких директор намагався грати роль олімпійського миротворця.
|
|
|
Проте старим співробітникам вдалося переконати директора, що керівник лабораторії має намір зайняти його посаду, тим більше, що у останнього налагодилися добрі контакти з директорами суміжних НДІ та керівниками міністерства. Тож лабораторія втратила будь-яку, в тому числі й матеріальну, підтримку директора. Тоді цю функцію взяло на себе міністерство: цільові асигнування стали спрямовуватися прямо в лабораторію через голову директора. Становище в інституті різко загострювалось і щоб оздоровити його, керівництво міністерства вирішило виділити лабораторію зі складу наукового підприємства, причому більша частина фінансування, що була спрямована для інституту, стала направлятися в лабораторію. Відтепер конфлікт переріс в конфлікт між двома організаціями.
Лабораторія швидко зростала. За кваліфікаційним рівнем співробітників вона була вище наукового підприємства, за чисельністю порівняна з ним, а за результатами діяльності пішла далеко вперед. Керівник лабораторії за своїм положенням став рівним директору наукового підприємства. І коли директор інституту вийшов на пенсію, міністерство віддало наказ про злиття наукового підприємства з лабораторією і про призначення керівника лабораторії його директором. Оскільки створювалась нова організація, всі співробітники лабораторії та НІІ повинні були знову прийматися на роботу. Міністерство брало на себе працевлаштування всіх, кого новий директор не вважав можливим залишити в інституті. Зрозуміло, що лабораторія ввійшла в наукове підприємство в повному складі і її співробітники зайняли передові посади.
|
|
|
Питання та завдання студентів:
1. Проаналізуйте конфліктну ситуацію.
2. Визначте зміст конфлікту, назвіть об’єкти та опонентів конфлікту, кількість конфліктів в описаній ситуації.
3. Визначте можливі варіанти рішення конфлікту.
4. Оцініть варіанти рішення конфлікту, виберіть найбільш оптимальний з них.
5. Порівняйте оптимальне рішення і рішення, яке прийнято в результаті завершення конфліктної ситуації.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 10; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!