Властивості та правовий захист Конституції України

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 18Следующая ⇒

Конституції України властиві певні кваліфікуючі ознаки, що визначають її сутність, зміст, мету та призначення у суспільстві та державі. Їх ще називають властивостями. Властивості Конституції України - це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст.Зазначимо, що серед вчених наявні різні підходи щодо визначення основних властивостей Конституції України. Так, у підручнику «Основи конституційного права України» виділяються такі основні властивості: верховенство конституції, її програмність, нормативність, установчість і стабільність(за ред. В.В. Копєйчикова, 1998.–С.16).В.В.Кравченко акцентує увагу на таких, на його думку, основних властивостяхКонституції України, як юридичні, політичні та ідеологічні(назва праця.–С.69–71).

Юридичні властивості виражають правову природу Конституції і визначають її місце в правовій системі держави, в системі національного законодавства.

По-перше, Конституція України виступає Основним Законом держави,актом найвищої юридичної сили, головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства. Вона визначає сфери суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, встановлює ієрархію нормативно-правових актів, широкий перелік питань, яківизначаються або встановлюються виключно законами України (ст.92 Конституції). Вони стосуються прав і свобод людини і громадянина, організації і діяльності органів державної влади, територіального устрою, засад місцевого самоврядування, правосуддя тощо.Конституція України є юридичним вираженням народного суверенітету, результатом здійснення народом свого природного права на самовизначення, втіленням національних традицій державотворення і правотворення тощо.

По-друге, Основний Закон держави характеризується юридичним верховенством, має вищу юридичну силу у відношенні до всіх інших правових актів. Принцип верховенства Конституції закріплений в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй». Цей принцип стосується і міжнародних договорів, що передбачено ч. 2 ст. 9 Основного Закону держави: «Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України».Отже, закони та інші нормативно-правові акти мають прийматись на її основі й повинні відповідати їй, втілюватися у життя відповідно до неї. Водночас зауважимо, щотаку саму юридичну силу, як Конституція, на думку деяких учених, мають Декларація про державний суверенітет України(від 16.07.1990р.), Акт проголошення незалежності України(від 24.08.1991р.), Закон України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21 лютого 2014 року №742 –VII, яким відновлено положення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV та інших.

По-третє, стабільність Конституції – наступна її риса, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень, передбаченихрозділомXIIIОсновного Закону держави.Конституції України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 157), в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 157), Водночас зауважимо,що положення Конституції України, які закріплюють засади конституційного ладу України, форми народного волевиявлення, порядок зміни Конституції України, можуть бути змінені лише шляхом всеукраїнського референдуму.

По-четверте, норми Конституції мають пряму дію, що згідно з ч. З ст. 8 Основного Закону держави означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.Норми Конституції можуть бути розвинені й деталізовані в інших нормативно-правових актах. І таке реально існує.Проте це не спростовує можливості застосовувати норми Конституції України безпосередньо, особливо ті норми, що визначають основні права і свободи людини і громадянина.

Окремі нормативно-правові акти, що приймаються з метою розвитку і деталізації положень Конституції України, можуть порушувати конституційні положення чи неадекватно відтворювати їх. Ось тоді Конституційний Суд України згідно з ч. 2 ст. 147 Конституції України, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Основному Закону України. Він офіційно дає своє тлумачення Конституції України та законів України і таким чином гарантує пряму дію норм Конституції.

По-п'яте, Конституція України, як і конституції більшості інших країн світу, має особливий порядок прийняття і внесення до неї змін, що є важливою нормативно-правовою гарантією Конституції України. Чинна Конституція за характером її прийняття є дійсно демократичною. Бона приймалася парламентом України. Порядок внесення змін до Конституції України спрямований на забезпечення її стабільності. Він є диференційованим залежно від важливих розділів Конституції і має здійснюватися поступово — протягом кількох сесій парламенту або за участю як парламенту, так і народу шляхом всеукраїнського референдуму (розділи I, III, XIII Конституції України).

Конституція України, її норми є найбільш гарантованим, порівняно з іншими правовими актами і нормами, конституційним актом. Гарантованість Конституції забезпечується системою усіх національнихі міжнародних загальних та спеціальних (юридичних) умов і засобів, що сприяють ефективній реалізації її нормативних положень.

По-шосте, за формою Конституція України є формалізованим кодифікованим правовим актом найвищої юридичної сили. На відміну від конституцій таких країн, як Велика Британія, Канада, Нова Зеландія та ряду конституцій країн, що входять до Співдружності держав, очолюваної Великою Британією, які складаються з кількох видів джерел права (конституційні звичаї, конституційні статути, конституційні нормативно-правові акти, в тому числі історичні, конституційні прецеденти, конституційна доктрина), в Україні Конституція була прийнята як єдиний нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили. Внесення змін і доповнень до окремих розділів Конституції України передбачає органічну зміну її тексту в цілому.

По-сьоме, за походженням Конституція України є парламентським актом, оскільки 28 червня 1996 р. Конституція України була урочисто прийнята Верховною Радою України. Парламентський спосіб прийняття Конституції України станом на сьогодні залишається й пріоритетною формою внесення змін до Конституції, що підтверджує факт прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2005 р., нормативно визначивши сутність і зміст конституційної реформи, що має бути реалізована в 2006 р.

По-восьме, за територією дії Конституція України є виключно загальнодержавним нормативним актом. Дія її положень поширюється на всю територію України і на всіх суб'єктів права. Тобто Конституції України властива така риса, як універсальність.

По-дев'яте, за терміном дії Конституція України має постійний характер. Дія переважної більшості її положень не обмежується у часі. Втім Перехідні положення Конституції також містять приписи, що передбачають адаптаційні терміни для реалізації приписів, що також містить Конституція в повному обсязі через певний час після її введення в дію. На сьогодні дія цих адаптаційних термінів припинилась і Конституція України має виключно постійний характер, хоча це не спростовує можливості внесення змін і доповнень до її тексту, на користь чого свідчить Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р.

По-десяте, Конституція України відіграє важливу роль щодо розвитку і вдосконалення вітчизняної науки та освіти у сфері конституційного права. Наукові дослідження юридичних властивостей Конституції є підгрунтям для пізнання інших важливих явищ конституційно-правового буття, щодо яких Конституція виступає системоутворюючим чинником. До того ж вивчення основних положень Конституції України є обов'язковою вимогою щодо підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі права в цілому.

Наведені ознаки Конституції України не вичерпують характеристику її основних юридичних властивостей. Ці властивості також виражені в структурі Конституції України та її функціях, а також у механізмі правового захисту Конституції України.

Правовий захист Конституції України має на меті забезпечити дотримання її положень, захист від порушень як фізичними і юридичними особами, так і представниками різних гілок державної влади. Органи державної влади, їх посадові особи, громадяни України мають діяти, захищаючи Основний Закон держави, лише в рамках наданої їм компетенції.

Правовий захист Конституції України – одна із важливих її властивостей. Правова охорона(правовий захист) Конституції України широко розкривається в підручнику «Конституційне право України. Академічний курс»(у 2 т. – Т.1 /за ред. В.Ф. Погорілка.– К.,2006.–С.406-416). Погоджуємося з думкою Ю. М. Тодики, що правова охорона Конституції України — це сукупність юридичних засобів, за допомогою яких досягається виконання всіх установлених в Основному Законі норм, неухильне забезпечення в усіх сферах життя режиму конституційної законності (С 411).

Зазначимо, що з часу появи перших конституційних актів правовий захист конституції вперше був застосований у США. Спочатку у північноамериканському штаті Нью-Джерсі закон штату було визнано таким, що не відповідав конституції штату(1780р.), а в 1803 р. Верховний Суд США вперше прийняв рішення щодо неконституційності загально федерального закону у справі Марбері.

У низці європейських країн: Данії, Норвегії, Франці, Швейцарі та ін. – практика судового і парламентського контролю за дотриманням конституції утверджується наприкінці XIX ст. Після Першої світової війни з'являються перші спеціалізовані органи правової охорони конституції — конституційні суди(Вищий Конституційний суд Австрії).

У другій половині XX ст. правовий захист конституцій для більшості країн світу став загальноприйнятим явищем. У різних країнах формувалися власні механізми правового захисту конституцій. У США та країн англосаксонської правової системи захист конституцій покладається на вищі органи судової влади. У країнах із романо-германською правовою системою сформовні спеціальні органи правового захисту конституцій—конституційні суди. У частині теократичних держав світу правовий захист конституційних актів здійснюється спеціально створеними радами духовенства.

За радянських часів правова охорона українських радянських конституцій покладалася на вищі органи державної влади та управління. Вони здійснювали дві основні функції — контроль за дотриманням радянських конституцій і забезпечення відповідності конституцій радянських союзних республік Конституції СРСР.

До здобуття Україною незалежності в 1991 р. спеціалізованого органу правового захисту Конституції України не було. Лише 3 липня 1992 р. Верховною Радою України був прийняла Закон України «Про Конституційний Суд України». Він визначив порядок формування і основні функції Конституційного Суду України. Проте його діяльність у 1992—1996 рр. була малоефективною з огляду на те, що парламент України призначив лише першого Голову Конституційного Суду України Л. П. Юзькова і не зумів обрати його заступника та суддів. Тому основні функції щодо правового захисту Конституції України здійснювали Президент України і Верховна Рада України.

З прийняттям Конституції України 28 червня 1996 року було чітко визначено систему її правового захисту. Новий Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року поклав початок реальної діяльності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Конституційний Суд України є основним, визначальним елементом системи правових засобів захисту Конституції України. Його завданням є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України(ст. 2 Закону).

Водночас варто наголосити, що категорія «правовий захист Конституції України» не може бути пояснена лише наявністю та діяльності Конституційного Суду України. Вчені вважають, що категорії «правовий захист конституції», «охорона конституції», «захищеність конституції» та інші слід розуміти не лише у вузькому, а й у широкому значенні.

Під охороною Конституції України у вузькому значенні слід розуміти цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України, діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Так, повноваження Конституційного Суду України чітко визначені в Законі України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року. Конституційний Суд України уповноважений приймати рішення та давати висновки у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111, 151 Конституції України; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів України; 5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і178 Конституції України; 6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України(ВВР України.–1996.–№ 49.–ст.272).

Правова охорона Конституції України у широкому значенні здійснюється за допомогою спеціальних юридичних способів і засобів, якими виступають нормативно-правові й організаційно-правові механізми забезпечення правової охорони Конституції України. Вченими сукупність нормативно-правових і організаційно-правових механізмів правового захисту Конституції України прийнято називати також гарантіями Конституції України.

Система гарантій Конституції України представлена насамперед загальними та спеціальними (юридичними) гарантіями Конституції України. Загальні гарантії Конституції України визначаються за основними сферами конституційного ладу України. Вони поділяються на політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) гарантії належного дотримання і виконання Конституції України. Лише прогресивний розвиток всіх сфер суспільного і державного ладу держави стане загальною умовою діяльності конституції.

Спеціальні (юридичні) гарантії Конституції України вчені умовно виділяють в нормативно-правові та організаційно-правові. Нормативно-правові гарантії Конституції України — це сукупність матеріальних і процесуальних конституційних та інших норм права, що визначають порядок прийняття, внесення змін до Конституції України та порядок дії норм Основного Закону в часі, просторі та за колом суб'єктів. Основні принципи та положення нормативно-правових гарантій Конституції Україні закріплені у її тексті та в конституційному законодавстві, яких потрібно дотримуватися і реалізовувати.

Організаційно-правові гарантії Конституції України – це сукупністю суб'єктів конституційного права, на які покладається обов'язок реалізувати Основний Закон. Суб'єктами системи організаційно-правових гарантій Конституції України є:

1) спільності: народ України, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо. Найголовнішним елементом системи організаційно-правових гарантій Конституції України, безперечно, є Український народ. Він є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування(ст.5 Конституції

2) держава, органи державної влади і народні депутати, службові та посадові особи. Зупинимося на вищих органах державної влади: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Відповідно до Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України (п. 1 ст. 116) тощо. Згадаємо також про правоохоронні органи (суди, прокуратура, поліцію), центральні та місцеві органи виконавчої влади. Нині особлива роль належить Збройним Силам України, на які покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (ч. 2 ст. 17 Конституції).

3)органи місцевого самоврядування, депутати місцевих рад. Їм належить важлива роль у системі організаційно-правових гарантій Конституції України, оскільки становлять питому вагу від загальної кількості учасників конституційно-правових відносин.

4) громадяни України, іноземці, особи без громадянства, жителі, біженці. Тут виділимо такий важливий елемент системи організаційно-правового захисту Конституції, як громадяни України. Їх правова охорона Конституції розглядається у двох формах: 1) пасивній – лише виконання громадянами своїх юридичних обов'язків; 2) активній–здійснення громадянами свідомих цілеспрямованих дій щодо захисту Конституції. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в її тексті. Зокрема, відповідно до ст. 55 кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань(ч.1,2,3,4 ст.55 Конституції).

5) політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації);

6) підприємства, установи, організації;

7) міжнародні органи і організації;

8) органи самоорганізації населення;

9) засоби масової інформації.

Поряд із названими національними спеціальними (юридичними) гарантіями Конституції України існують й інші. Зокрема, вчені виділяють спеціальні міжнародні нормативні й інституційні гарантії Конституції України та деякі інші гарантії Основного Закону держави.

Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 28; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!