Тема 3. Історичні передумови розвитку конституційного процесу в Україні
1. Ідея конституціоналізму та Конституційні акти в Україні в дорадянські часи.
2. Конституційний процес в Україні за радянських часів.
3.Підготовка і прийняття нової Конституції України.
1. Ідея конституціоналізму та Конституційні акти в Україні в дорадянські часи.
Конституційний процес в Україні має давні витоки. У часи Київської Русі, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держави організація державної влади в Україні базувалася, як правило, на засадах звичаєвого права.
Гетьманська держава вже характеризується появою актів, які мали певне конституційне значення. До них можна віднести договори Богдана Хмельницького та Івана Виговського з Польщею, Швецією, Туреччиною та Москвою. В Україні у цей період конституційні ідеї, в тому числі втілені у конституціях США та Франції, мали певний прояв у Зборівському договорі 1649 р., Білоцерківському договорі 1651 р., Березневих статтях 1654 р.та ін.
5 квітня 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти й конституції законів та вільностей Війська Запорозького. У вітчизняній літературі цей акт отримав назву «Конституція Пилипа Орлика». Документ було написано під значним впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природних прав, поділу влади тощо) і передбачав таку модель організації державної влади в Україні, яка б базувалася на засадах принципу поділу влад (законодавча влада мала належати Раді, членами якої є полковники зі своєю старшиною, сотники, «генеральні радники від усіх полків» та «посли від Низового Війська Запорозького»; виконавча - Гетьману, а судова - Генеральному Суду). На жаль, положення цього документа не були реалізовані, хоча формально він діяв на Правобережній Україні до 1714 року. Цей акт за своєю формою є ідентичним до інших козацьких конституцій, але за змістом Конституція П.Орлика визначає не лише державний устрій майбутньої козацької держави та права і обов'язки гетьмана і старшини, а й визначає майбутній суспільний устрій цієї держави. Основні положення конституції грунтуються на звичаєвому праві, християнських канонах та надбаннях тогочасної філософсько-правової думки. Хоча «Пакти...» залишилися лише конституційним проектом і не були застосовані на практиці, вони
|
|
|
є однією з найвидатніших пам'яток конституційного права тогочасної епохи і одним із найбільш вдалих конституційних проектів Європи, що отримав високу оцінку вітчизняних і зарубіжних мислителів, політиків, правознавців початку XVIII ст. Бендерська конституція є цінною для вітчизняного конституційного права й тим, що заклала підвалини національної конституційної теорії та практики. Проте усі спроби становлення національного конституційного права в Україні були спростовані II Малоросійською колегією на чолі з П. Рум'янцевим. Гетьманство було скасоване у 1764 р., а залишки української автономії — протягом наступних років.
|
|
|
Період відродження національної Української держави (1917-1920 рр.) позначений появою значної кількості конституційно-правових актів, які передбачали різні варіанти організації державної влади в Україні. До них слід віднести Третій Універсал Української Центральної Ради від 7 (20) листопада 1917р., Четвертий Універсал Української Центральної Ради від 9 (22) січня 1918 р., Конституцію Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) від 29 квітня 1918р., Закони про тимчасовий державний устрій України від 29 квітня 1918 р., Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці від 12 листопада 1920 р., Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданні 13 листопада 1918 р. та інші.
Серед цих конституційно-правових актів чільне місце посідає Конституція УНР від 29 квітня 1918 р., яка юридично оформила відродження державності України. Це був прогресивний на той час документ, принципові положення якого зводилися до наступного:
|
|
|
1. Україна є суверенною, самостійною і ні від кого незалежною державою.
2. Вся влада в УНР належить народові України.
3. За формою правління УНР є парламентарною республікою, Верховним органом влади якої є Всенародні Збори.
4. За формою державного устрою УНР - унітарна держава з широким місцевим самоврядуванням, територіальна організація влади в якій базується на дотриманні принципу децентралізації.
5.Взаємовідносини людини з Українською державою будуються відповідно до принципів ліберальної (європейської) концепції прав людини.
6. Організація державної влади базується на засадах принципу розподілу влад:
- органом законодавчої влади проголошуються Всенародні Збори, які формують інші гілки влади;
- вища виконавча влада належить Раді Народних Міністрів;
- вищим органом судової влади є Генеральний Суд УНР.
Унаслідок державного заколоту гетьмана Павла Скоропадського положення Конституції УНР 1918 року не були реалізовані. За часів гетьманату діяли тимчасові конституційні закони: Закон «Про тимчасовий державний устрій України» від 29 квітня 1918 року та Закон «Про верховне управління Державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами Держави ясновельможного пана гетьмана всієї України» від 1 серпня 1918 року. Ці закони закріплювали монархічну форму правління в Україні при збереженні її унітарного державного устрою. Главою Української держави проголошувався гетьман України, виключно якому належала «влада управління», гетьман України затверджував закони, призначав голову уряду (Отамана Ради Міністрів) і затверджував його склад, призначав на посаду та звільняв членів уряду, був «Верховним воєводою Української Армії і Флоту» тощо.
|
|
|
Незважаючи на те, що «гетьманська конституція» фактично закріплювала режим особистої влади гетьмана України, вона містила і деякі демократичні положення, які, наприклад, передбачали недоторканність особи, недоторканність житла, право на вільне обрання місця проживання, недоторканність власності, певні політичні свободи. Проте сама модель організації влади за часів гетьманату була глибоко антидемократичною, оскільки фактично передбачала поєднання законодавчої і виконавчої влади в руках гетьмана України. Крім того, гетьман України фактично одноосібно формував і вищий судовий орган - Генеральний Суд.
Повалення гетьманського режиму внаслідок народного повстання, очоленого Директорією, відкрило шлях до подальшого конституційного розвитку України. Велику роль у відновленні конституційних засад УНР відіграла Декларація Української Директорії від 13 грудня 1918 року, відповідно до якої Україна знову проголошувалася республікою, скасовувалися всі закони та постанови гетьманського уряду, спрямовані «проти інтересів трудящих класів», поновлювалася дія демократичних принципів, проголошених Центральною Радою в її Універсалах, Верховна влада в державі згідно Декларації мала належати Директорії, її повноваження підтвердив Трудовий Конгрес Народів України (своєрідний передпарламент України), який прийняв 28 січня 1919 року Універсал (Резолюцію про владу), що відігравав роль «малої конституції» соборної УНР. Універсал з точки зору утвердження демократичних конституційних засад Української держави був суттєвим кроком уперед порівняно з «гетьманською конституцією», хоча він і не відтворював повністю принципи Конституції УНР від 29 квітня 1918 року. Зокрема, не до кінця було проведено в життя принцип поділу влад (законодавча і виконавча влада фактично належала Директорії), місцеве самоврядування підмінялося контролем «Трудових Рад», принцип народного суверенітету підмінявся декларуванням належності влади «трудовому народові України» тощо.
В останній період існування УНР (12 листопада 1920 року) було прийнято ще два конституційних акти: Закон «Про тимчасове верховне управління і порядок законодавства в Українській Народній Республіці» та Закон «Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки». В них проголошувалося верховенство влади народу, яка тимчасово здійснювалася Директорією, Державною Народною Радою і Радою Народних Міністрів на засадах поділу влад.
Нереалізованими залишилися два проекти Конституції УНР, які були підготовлені Урядовою комісією з розробки Конституції УНР та професором О. Ейхельманом, перший з яких передбачав унітарний устрій Української держави, а другий - федеративний.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!