IX. Управлінняу галузі земельних відносин
ю я, ів
У-
Ю
ні
Їж
В
СОДО
та *ку
су//
.BOX
їни.
с,
населеного пункту розробляється у вигляді концепції розвитку міста, селища як стадія розробки генерального плану. ДБН Б.2.4-2-94 "Види, склад, порядок розроблення, погодження та затвердження містобудівної документації для сільських поселень" не передбачає розробку ТЕО розвитку сільських поселень. Таким чином, вважаємо, що необхідною і достатньою підставою для розробки проекту землеустрою повинен бути генеральний план населеного пункту, який у будь-якому випадку містить обгрунтування його розвитку.
(2) Затвердження проекту землеустрою.
Компетенція щодо затвердження згаданих проектів розподілена таким чином:
- відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, п. "г" ст. 6, ч. 1 ст. 174
ЗК України, визначення меж районів і міст віднесено до компетенції ВР
України. Встановлення і зміна меж здійснюється за поданням Верховної
Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи
Севастопольської міської рад (ч. 1 ст. 174 ЗК);
- п. "з" ст. 7, п. "ж" ст. 8, п. "д" ст. 10, п. "і" ст. 12, ч. 2 ст. 174 ЗК України
надають повноваження щодо встановлення і зміни меж сіл і селищ
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним радам, та
Київській і Севастопольській міським радам за поданням районних та
відповідних сільських, селищних рад. Відповідно до п. 41 ч. 1 ст. 26, п, 26
ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні",
рішення з питань адміністративно-територіального устрою приймаються
виключно на пленарних засіданнях. Ч. 2 ст. 12 Закону України "Про
планування та забудову територій" передбачає можливість підготовки
пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів також
виконавчими органами відповідних рад. Існують також Технічні вказівки
по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів,
затверджені Держкомземом України ЗО. 10.1991643;
|
|
|
Проблема. Конституція України (ст. ст. 133, 140) та інші акти чинного законодавства не передбачають існування сіл і селищ у складі міста, проте законодавець надав право Київській та Севастопольській міській радам визначати межі сіл і селищ. Прикладом реалізації цього повноваження було включення Київської міської радою селища міського типу Пуща-Водиця до системи адміністративно-територіального устрою міста Києва (Рішення Київської міської ради N 162/1139 від 30.01.2001 "Про адміністративно-територіальний устрій міста Києва"644). Менш ніж через рік Київська міська рада саме з міркувань відсутності у законодавстві вказівки на можливість включення селищ до складу міст прийняла рішення про приєднання селища до Оболонського району міста Києва (Рішення Київської міської ради N 72/1506 від 08.11.2001 "Про внесення змін до рішення Київради від 30.01.2001 N 162/1139 "Про адміністративно-територіальний устрій міста Києва" в частині статусу селища міського типу Пуща-Водиця"645).
|
|
|
- межі районів у містах визначаються міською радою (п. "и" ст. 12, ч. З ст.
174 ЗК України) виключно на пленарних засіданнях (п. 41 ч. 1 ст. 26, п.
' Технічні вказівки по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів. - К.:
Укрземпроект, 1991. - 24 с.
('44 "Хрещатик".-N21 (1851). - 27 лютого 2001 р.
645 "Хрещатик". - N 178 (2008). - 25 грудня 2001 р.
26 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") за поданням відповідних районних у містах рад (проблемою є те, що реалізувати дане правило неможливо, якщо поділ на райони запроваджується вперше). Повноваження міських рад визначати межі районів у містах прямо Конституцією України не передбачені, проте випливають із наданих радам ч. 5 ст. 140 Конституції України повноважень щодо "організації управління районами в містах". Таке розуміння наведених норм Конституції України є офіційним і загальнообов'язковим, оскільки закріплено рішенням Конституційного суду України у справі про адміністративно-територіальний устрій від 13.07.2001 N 11 -рп/2001 (п. 2 резолютивної частини);
|
|
|
- чинне законодавство обходить питання щодо того, який орган уповноважений визначати межі областей та Автономної Республіки Крим. Видається, що із урахуванням положень п. 13 ч. 1 ст. 92 Конституції України, за якою територіальний устрій України визначається законами України, на сьогодні визначати межі областей та Автономної Республіки Крим має ВР України. Слід також враховувати, що визначення меж областей пов'язано зазвичай із визначенням меж районів, що віднесено законодавством саме до компетенції ВР України (див. вище).
(3) Посвідчення меж.
Механізм посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень на сьогодні є несформованим. Ст. 176 ЗК України встановлює, що межі адміністративно-територіальних утворень посвічуються державним актом України, форма та порядок видачі якого встановлюються ВР України. На сьогодні ВР України ні форми, ні порядку видачі таких державних актів не визначила. Повністю приєднуємося до позиції П. Ф. Кулинича, який обґрунтовує недоцільність та навіть шкідливість посвідчення меж адміністративно-територіальних утворень державними актами та пропонує виключити ст. 176 із ЗК України646.
|
|
|
3.4. Розподіл та перерозподіл земель»
Розподіл та перерозподіл земель як функція управління полягає у наданні земельних ділянок державної та комунальної власності у власність та користування, відчуженні земельних ділянок інших форм власності у державну або комунальну власність, припиненні права землекористування ділянками державної та комунальної власності, зміні цільового призначення земельних ділянок.
Процедури набуття та припинення права власності та права землекористування, компетенція органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної та комунальної
646 Кулинич П. Ф. Державні акти на землю в системі виникнення земельних прав: минуле, сьогодення і майбутнє // Земельне право України. - 2006. - № 5;- С. 36. 224
IX. Управління у галузі земельних відносин
власності, як і питання зміни цільового призначення земельних ділянок, були розглянуті вище.
Моніторинг земель
Моніторинг земель — це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ч. І.ст. 191 ЗК України).
Здійснення моніторингу земель регламентують: ст. 22 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 191-192 ЗК України, ст. ст. 5, 8, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (щодо моніторингу грунтів земель сільськогосподарського призначення), постанова KM України "Про затвердження положення про моніторинг земель" від 20.08.1993 № 661, постанова KM України "Про Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30.03.1998 № 391.
Незважаючи на достатньо розвинене правове регулювання, через низку об'єктивних та суб'єктивних факторів спостереження за станом земель сьогодні не складають всеохоплюючої системи. Таким чином, моніторинг земель на сьогодні фактично відсутній647.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!