Поняття функцій управління

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 23Следующая ⇒

У спеціальній літературі функції управління у галузі екології визначаються як "основні напрямки діяльності державних, самоврядних та громадських об'єднань в сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки" (В. І. Андрейцев⁶ ⁸).

Функції управління у галузі земельних відносин у доктрині визначаються як види (напрями) діяльності уповноважених органів щодо забезпечення раціонального п ефективного використання, охорони та відтворення земель (за основу взяте визначення А. П. Гетьмана⁶¹⁹).

^іи Постановою KM України від 31.01.2007 № 69 передбачена реорганізація Держкомзему України шляхом перетворення в Державне агентство земельних ресурсів України. Поки що процес реорганізації не завершений.

⁶¹⁶СНПААРК. - 1998. - N 11. - Ст. 955.

⁶¹⁷Актуальні питання розвитку земельної реформи в Україні / А. С. Даниленко, Ю. Д. Білик, М. Ю.
Гарбуз та ін.; За ред. Ю. Д. Білика - К.: Урожай. 2004. - С. 84.

^мх Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів.

К.:

Вентурі, 1996.-С. 135.

⁶¹⁹ Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Анісімова, Н. О. Багай,

А. П. Гетьман та ін.: За ред. М. В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - С. 180.

Існують різні доктринальні підходи щодо виділення тих чи інших функцій управління у галузі земельних відносин. Нижче наведена коротка характеристика тих функцій, що, на думку автора, на сьогодні отримали найбільше "законодавче визнання".

Планування використання земель

У чинному законодавстві України (наприклад, ст. ст. 177-180 ЗК України) термін "планування використання земель" вживається, проте чітко не визначається.

Під плануванням використання земель у правовій доктрині прийнято розуміти діяльність уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування, що полягає у створенні та втіленні перспективних програм (схем) використання та охорони земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, історичних, географічних, демографічних та інших особливостей конкретних територій, а також: в прийнятті та реалізації на їх основі відповідних рішень ~.

Формами планування використання земель є (1) розробка та затвердження програм використання земель (державних, регіональних), (2) планування територій, (3) природно-сільськогосподарське районування земель.

NB. На сучасному етапі у розвинених країнах світу територіальне планування є однією з головних функцій державного управління у галузі земельних відносин⁶²¹. Запроваджене у містах на початку XX сторіччя, у його 20-30 pp. планування все частіше починає поширюватися на всю територію тієї чи іншої країни (Англія, Італія, Франція, США, Данія та ін.)⁶²². У різних країнах воно має різні назви: у Великобританії - "планування міської та сільської території"', у ФРН - "планувальне упорядкування території", у Франції — "впорядкування території'. у США - "зонування^ або ''планування поверхні" тощо⁶²³.

(1) Правовою основою складання та затвердження державних та регіональних програм використання земель є норми Конституції України, ст. 6 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 177-180 ЗК України, постанова KM України від 31.12.1993 № 1091 "Про затвердження Положення про порядок розроблення екологічних програм".

Прикладом програм, що стосуються використання земель, є Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою ВР України від 05.03.1998, Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 pp., затверджені Указом Президента України від 30.05.2001, Розпорядження KM України від 26.09.2001 "Про затвердження заходів щодо реалізації Основних напрямів земельної реформи в Україні на 2001-2005 pp.".

⁶²⁰Земельное право Украиньї: Учеб. пособие / Под ред. Погребного А. А., Каракаша И. И. - К.:
Истина, 2002. - С. 423.

⁶²¹Аксененок Г. А. Земельное законодательство зарубежньїх стран. - М, 1982. - С. 370, 372.

⁶²²Там само. - С. 372-373.
⁶²^j Там само. - С. 372.

IX. Управління у галузі земельних відносин

NB. Держкомземом підготовлено проект спеціальної Загальнодержавної програми використання та охорони земель на 2005-2015 pp.⁶²⁴. Програма схвалена KM України та подана як законопроект до ВР України⁶²⁵.

До регіональних програм використання земель належить, напр., програма земельної реформи у м. Києві на 2001-2005 pp., затверджена рішення Київради № 79/1513 від 08.11.2001.

(2) Планування територій у законодавстві визначається як "процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реаіізації відповідних рішень" (ст. 1 Закону України "Про планування і забудову територій"). На відміну від законодавчого визначення, фактично, планування територій має місце не лише за допомогою містобудівної, а і за допомогою землевпорядної документації.

Правовою основою територіального планування є Закони України "Про основи містобудування" від 16.11.1992, "Про планування та забудову території"" від 20.04.2000, "Про Генеральну схему планування території України" від 07.02.2002, ст. 180 ЗК України.

Зонування є різновидом Територіального планування, здійснюється у межах населених пунктів, встановлює вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон (ст. 180 ЗК України).

Схема зонування м. Херсон

http://\v\vw.citv.kherson.ua

NB. Зонування є альтернативою принципу встановлення "цільового призначення земель", який є несумісним з умовами ринкової економіки, із

⁶²⁴Землеустрій і кадастр. - 2004. - № 1-2. - С. 101-128.

⁶²⁵Даниленко А. С. Роль реформування земельних відносин у розв'язанні соціально-економічних
проблем розвитку українського села і сільських територій // Землевпорядний вісник. - 2005. - № І. -
С. 4.

повноваженнями власника розпоряджатися власною земельною ділянкою⁶²⁶. У сучасних умовах жорстке визначення "цільового призначення" земельних ділянок повинне бути замінене виділенням однорідних за своїм режимом зон, де потрібні види землекористування запроваджуються або шляхом прямих заборон чи приписів, або запровадженням підвищених ставок податку чи інших заходів стимулювання. Зонінгові правила можуть встановлювати вимоги щодо площі земельної ділянки, її фронтального розміру (протяжності вздовж вулиці), відступів забудови (від меж земельної ділянки або червоних ліній), обмежувати висоту забудови, кількість поверхів, розміри будинків, відсоток забудови ділянки, розміри дворів та інших відкритих просторів, регламентувати розміщення і використання споруд і землі для різноманітних цілей (житла, виробництва, торгівлі та ін.)⁶²⁷. Правила повинні перешкоджати утворенню земельних ділянок, які не можна було б використовувати відповідно до вимог цих правил (насамперед щодо планувальних параметрів -

рОЗМІрІВ, ВІДСТУПІВ, Конфігурації ТОЩО)⁶²⁸. ^^иігт-щ,

За кордоном вироблено досвід так званого "гнучкого зонування*, що враховує природний контур місцевості. Методами такого зонування с ''плаваючі зони" та "планова забудова" (що передбачає порядок ущільнення забудови земельної ділянки та інші вимоги з контролю за подрібненням земель)⁶²⁹. При зонуванні відмовилися від жорсткого планування і встановлення правового режиму на всій території адміністративної одиниці на користь більш гнучкого підходу, який полягає у встановленні правового режиму стосовно кожної конкретної ділянки⁶³⁰. Архітектори і проектувальники все глибше починають розуміти значення найбільш повного врахування обмежень землекористування, зумовлені природними особливостями окремих земельних ділянок. Особливо важливою є міждисциплінарна оцінка впливу проекту землекористування на природу, формуванню якої сприяє екологічна експертиза⁶³¹.

Позитивним ми вважаємо російський досвід: у населених пунктах зонування, що здійснюється за допомогою встановлення містобудівних регламентів для певних зон, передбачає закріплення переліку дозволених видів використання. Відповідно, це виключає обов'язок подальшого погодження проектної документації⁶³².

(3) Природно-сільськогосподарське районування земель "здійснюється з
урахуванням природних умов, агробіологічних особливостей

сільськогосподарських культур, напрямів розвитку господарської діяльності та вимог екологічної безпеки шляхом обстеження стану земель і ґрунтів, збирання, аналізу, систематизації та узагальнення даних, що характеризують стан та особливості охорони і використання земель за окремими регіонами (зонами, провінціями, округами) або адміністративно-територіальними одиницями, проведення інших робіт" (п. 2 Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів

⁶²⁶Гусаков В., Валетта У., Нудельман В., Вашкулат О. Регулювання використання і забудови
територій населених пунктів (зонінг). Довідник. - Київ, 1996. - С. 11.

⁶²⁷Гусаков В., Валетта У., Нудельман В., Вашкулат О. Регулювання використання і забудови
територій населених пунктів (зонінг). Довідник. - Київ, 1996. - С. 15, 51-52.

⁶²⁸Там само. - С. 36.

⁶²⁹Робинсон Николас А. Правовое регулирование природопользования и охраньї окружающей
средьі в США. Пер. с англ. под ред. О. С. Колбасова и А. С. Тимошенко; Послесл. О. С. Колбасова. -
М.: Прогресе, 1990. - С. 9.

⁶^j⁰ Там само. - С. 145. ⁶³¹ Там само.-С. 10.

^6:>2 Козьірь О. М. Особенности правового режима земель поселений // Зкологическое право. - 2005. -№ 1.-С.31. 220

ЇХ. Управління у галузі земельних відносин

районування (зонування) земель, затвердженого постановою KM України від 26.05.2004 №681).

Районування є основою для розробки землевпорядної документації відносно земель сільськогосподарського призначення.

Здійснення природно-сільськогосподарського районування земель регламентується ст. 179 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 (зонування, районування), ст. 39 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003, постановою KM України від 26.05.2004 № 681 "Про затвердження Порядку здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель", Наказом Держкомзему України від 10.11.2004 № 366 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо здійснення природно-сільськогосподарського районування (зонування) земель".

NB. За часів СРСР при проведенні природно-сільськогосподарського районування території України було виділено п"ять природно сільськогосподарських зон та дві горні області⁶³³. У межах зон (гірських областей) виділялися провінції за показниками гідротермічного режиму. Провінції поділялися на округи (переважно за характером рельєфу), в межах яких в свою чергу було виділено біля 200 природно-сільськогосподарських районів⁶³⁴. Представники землевпорядної науки відзначають, що застосована свого часу загальносоюзна методика підлягає вдосконаленню⁶³⁵.

Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 13; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!