Принципи трудового права.
В теорії права під правовими принципами маються на увазі ідеї, які висловлюють суть, основні властивості й загальну спрямованість розвитку правових норм у межах всієї системи права або її окремих галузей чи інститутів.
В залежності від того, в якій системі правових норм ті чи інші положення є керівними основами, можна виділити: а) принципи права в цілому (загальні); б) міжгалузеві принципи, властиві тільки деяким галузям; в) галузеві принципи.
Як і іншим галузям, трудовому праву притаманні певні галузеві принципи, які тісно пов'язані з міжгалузевими принципами правового регулювання праці (властивими для трудового, аграрного і в деякій мірі адміністративного і цивільного права). Правові ідеї і тенденції можуть вважатися основними принципами трудового права лише тоді, коли вони відповідають певним вимогам. Це повинні бути саме такі правові ідеї, що спрямовані на регулювання суспільних відносин в сфері застосування і організації найманої праці. Вони мають відображати принципи політики держави в галузі регулювання поведінки учасників у цих суспільних відносинах. При цьому кожна правова ідея повинна проявлятися у законодавстві про працю таким чином, що бути закріпленою в конкретній правовій формі безпосередньо або побічно.
Виявлення правових принципів має важливе як теоретичне, так і практичне значення. Для трудового права теоретичне значення правових принципів полягає в тому, що вони дають можливість порівняти право різних держав, а також право однієї країни на різних історичних етапах. Принципи, як керівні ідеї, мають важливе значення для ефективного функціонування всієї системи норм даної галузі права. За допомогою принципів не тільки формулюється сучасний державний підхід до правового регулювання праці, але й визначається суть майбутніх правових норм. Принципи - це ідеї, виражені в формі правової норми. Це означає, що принципи є правовими приписами, причому приписами обов'язковими. Особливого значення принципи права набувають при реалізації норм права, в першу чергу тоді, коли відсутня конкретна правова норма і є потреба застосувати аналогію закону і навіть аналогію права. В літературі сучасні принципи трудового права поділяються на чотири групи: 1) такі, що виражають політику держави в галузі правового регулювання ринку праці й ефективної зайнятості; 2)що містять керівні засади в галузі встановлення умов праці працівників; 3)що визначають правове регулювання застосування праці працівників; 4)що відображають головні напрями правової політики в галузі охорони здоров'я і захисту трудових прав працівників. Виходячи з класифікації суспільних відносин, які є предметом сучасного трудового права, принципи трудового права можна поділити на два види: принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин і принципи правового регулювання колективних трудових відносин. Основні принципи також можна поділити на такі, що закріплені в Конституції України і такі, що закріплені в інших законодавчих актах. Види основних принципів: 1. Принцип свободи праці - проявляється в добровільному, свідомому обранні конкретних форм застосування праці. У Конституції України закріплено право кожного на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Застосування примусової праці заборонено. 2. Принцип рівноправності у галузі праці - полягає в тому, що кожному члену суспільства надають рівні з іншими його членами юридичні можливості. Відповідно до КЗпП України не допускається будь-яке пряме чи непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілковій спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. 3. Принцип договірного характеру праці - трудові відносини - виникають за взаємною згодою сторін (працівника і роботодавця) і оформлюються трудовим договором, який одночасно є і регулятором цих відносин, оскільки договором визначаються умови застосування праці, взаємні права і обов'язки. 4. Принцип визначеності трудової функції - тобто при укладенні трудового договору визначається конкретна посада, професія, спеціальність, кваліфікація. Умова про трудову функцію, що виконуватиметься працівником, складає основу трудового договору, який не може вважатися укладеним, якщо сторони не домовляються щодо посади, професії, спеціальності, кваліфікації. 5. Принцип стабільності трудових відносин забезпечується тим, що зміна умов трудового договору може відбутися лише за наявності на те згоди працівника, а припинення трудового договору можливе лише за наявності підстав та у порядку, визначеному законом. 6. Принцип матеріальної заінтересованості в результатах праці. Кожен працівник має право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. 7. Принцип безпеки праці передбачає, що кожний працівник має право на безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. 8. Принцип участі трудових колективів і профспілок у вирішенні питань встановлення умов праці і здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю здійснюється шляхом: а) укладення колективних договорів, схвалення правил внутрішнього трудового розпорядку та прийняття інших локальних норматино-правових актів спільно чи за погодженням з профспілковими органами; б) контролю з боку профспілкового орагну і трудового колективу чи його органу за дотриманням законодавства про працю та законодавства про охорону праці; в) захисту трудових прав через комісії по трудових спорах. 9. Принцип свободи об'єднання як працівників, так і роботодавців для здійснення і захисту своїх прав і свобод реалізується через вільне об'єднання працівників у профспілки, кооперативи, молодіжні організації, різноманітні товариства, спілки тощо. Аналогічно для захисту своїх прав і законних інтересів можуть об'єднуватися і роботодавці. 10. Принцип права на страйки. Конституцією України передбачено, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Порядок здійснення права на страйк встановлений Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1999 року. 11. Принцип права на відпочинок. Цей принцип закріплено у статті 45 Конституції України, де сказано, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. 12. Принцип матеріального забезпечення у випадку непрацездатності. Всі наймані працівники підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню. За рахунок коштів соціального страхування забезпечується виплата допомоги у випадку хвороби, у зв'язку з вагітністю і пологами, при народженні дитини і в зв'язку з доглядом за нею, а також пенсії.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
8888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888888. Наука трудового права
Система науки трудового права - это теоретические взгляды, суждения и выводы, касающиеся проблем правового регулирования общественных отношений в сфере организации и применения труда. Наука трудового права изучает нормы права и нормативные акты, исследует и оценивает систему норм трудового права и нормативные акты с точки зрения социальной справедливости, демократизма. Сравнивается система трудового права Украины и других государств и международно-правовое регулирование труда. Наука трудового права выявляет проблемы, имеющие значение как для отрасли трудового права, так и для науки трудового права. В системе науки трудового права также выделяется Общая и Особенная части. В Общей части рассматриваются предмет, метод и система трудового права и другие вопросы. Особенная часть науки трудового права содержит учение о трудоустройстве, трудового договора, международно-правовое регулирование труда и др.. Система науки трудового права и учебной дисциплины значительно шире систему отрасли трудового права и система трудового законодательства.
Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!