Предмет та метод трудового права.



. Предмет і система науки трудового право.

 

Предмет науки трудового права суттєво відрізняється від предмету галузі трудового права.

 

Наука трудового права - це система теорій, поглядів, знань про правове регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними суспільних відносин, яка визначає способи досягнення ефек­тивності цього регулювання та шляхи удосконалення чинного трудового законодавства.

 

Вона досліджує ефективність прийнятих норм, відповідність їх реальним трудовим правовідносинам, вивчає історію розвит­ку, порівнює вітчизняне та зарубіжне законодавство з метою удосконалення чинного трудового законодавства України.

 

У предмет трудового права України, як науки, входять норми чинного трудового законодавства та практика їх засто­сування, теорії і концепції у цій сфері.

 

Систему науки трудового права не слід ототожнювати із си­стемою права та системою законодавства. Вона ширша і являє собою науково обгрунтовану класифікацію, але не лише право­вих норм, а й відповідних концепцій, поглядів, думок та вис­новків з проблем правового регулювання трудових та тісно пов'язаних з трудовими відносин. Об'єктами дослідження є предмет, метод, джерела трудового права, історія його розвит­ку, порівняльний аналіз із законодавством зарубіжних країн, перспективи розвитку тощо.

 

 

. Методи трудового права.

 

Методи правового регулювання є одним з критеріїв, за якими галузь трудового права відрізняєьться від інших галузей. Методи пояснюють, яким чингом регулюються трудові праовідносини.

 

Методи правового регулювання характеризуються:

 

-порядком виникнення, зміни, припинення, правових відносин

 

виявляються у формі залучення до праці, розподілі робочої сили;

 

- юридичним становищем учасників правовідносин

 

суб”єкти трудових правовідносин характеризуються одночасно рівністю та підпорядкованістю суб”єктів. Учасники трудових правовідносин рівні перед законом в своїх правах та самостійні по відношенню одне до одного. Але, вступаючи в трудові правовідносини сторони повинні дотримуватися певних норм, встановлених законом;

 

-встановленням прав, обов”язків та санкції

 

трудові правовідносини регулюютьсяза допомогою імперитивних норм, що зобов”язують діяти певним чином чи забороняють вчиняти певні дії (залучати до нічних чи надурочних робіт вагітних жінок); дозволяючі норми дають право суб”єктам за взаємною згодою регулювати свою поведінку (встановлювати випробувальний строк); за допомогою рекомендаційних норм обирається певна форма поведінки для трудових відносин конкретних галузях (додаткові відпустки чи компенсації за особливі умови роботи). Застосування санкцій та захист порушених прав здійснюється за участю профспілок. При невиконанні своїх обов”язків можуть застосовуються заходи дисциплінарної та матеріальної відповідальності, не пов”язані з відповідальністю, а стимулюючі (матеріальне заохочення, допомога, тощо).

 

Виходячи зі сфери регулювання норм, що впливають на поведінку суб”єктів розрізняють:

 

1-державно-нормативний метод (на підставі прийнятих державою нормативних актів здійснюється управління трудових відносин в суспільстві вцілому);

 

2-локальний (колективно-договірний) – на підставі колективних договорів, розроблених власником чи уповноваженим органом та ухвалених загальними зборами трудового колективу, встановлюються умови оплати праці, норми робочого часу, питання охорни праці, відпочинку, стимулювання, тощо, поширюються на конкретні підприємства, організації, установи.

6. Функції трудового права: поняття та види.

Функції трудового права.

Функції трудового права - це основні напрями правового впливу на суспільні відносини, що визначають службове при­значення трудового права в житті суспільства.

Трудове право виконує такі основні функції: регулятивну, соціальну, захисну, виробничу, виховну.

Регулятивна функція полягає в тому, що переважна більшість суспільних відносин, які виникають в сфері застосу­вання найманої праці, підлягають регулюванню нормами саме трудового права. Через норми трудового права реалізуються конституційні права і гарантії громадян на працю, відпочи­нок, матеріальне забезпечення.

Соціальна функція реалізується в широкому застосуванні договірного методу регулювання трудових відносин, встанов­ленні високого рівня умов праці та відпочинку, матеріального стимулювання, підвищення кваліфікації працівників, забезпе­ченні зайнятості, нагляді та контролі за дотриманням трудо­вого законодавства.

Захисна функція полягає в тому, що нормами трудового права передбачена система заходів, спрямованих на захист трудових прав і законних інтересів працівників. Такі заходи здійснюють як державні органи, так і громадські організації.

Виробнича (економічна, управлінська) функція здійснює правовий вплив на раціональне використання трудових ре­сурсів (розподіл, перерозподіл), на економічні процеси шля­хом випуску конкурентноздатної продукції працівниками, які перебувають у трудових правовідносинах, на зміцнення трудо­вої дисципліни, на участь трудових колективів та окремих працівників в управлінні виробничими процесами.

Виховна функція спрямована на формування особистості працівника, на виховання у нього почуття потреби в суспільно-корисній праці, усвідомлення її необхідності, на сумлінне став­лення до виконання своїх функціональних обов'язків.

Правове виховання нормами трудового права здійснюється шляхом переконання, стимулювання, контролю за додержан­ням законодавства і примусу.

7. Поняття і значення основних принципів трудового права.


Дата добавления: 2016-01-03; просмотров: 148; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!