Організація процесу товароруху на підприємстві
Робота із замовленнями включає: отримання замовлень, їх обробку і виконання. Замовлення поступають поштою, по телефону, через комп'ютерні мережі, в результаті особистих візитів представників замовників. Обробка замовлень полягає в передачі їх на склади, де перевіряється наявність необхідного продукту. Крім того, замовлення направляється у відповідні економічні служби, де перевіряються ціни, умови поставки, кредитоспроможність замовника. Після схвалення замовлення починається його виконання. Якщо замовленого продукту немає на складі, то дається завдання виробникам.
Після того, як замовлення готове до відвантаження, складські і збутові служби складають графік використання відповідних транспортних засобів. Вони вибираються з урахуванням терміновості поставки.
Обробка вантажів важлива як з погляду ефективної організації складського господарства, так і з погляду транспортування вантажу з місця виробництва до місця його використання. Операції упаковки, вантаження, переміщення і маркування повинні виконуватися так, щоб зменшити витрати і принести найбільшу користь споживачам. На вибір методів обробки вантажів істотний вплив має вид продукту: є він швидкопсувним чи ні і ін.
Організація складського господарства включає проектування і використання складських приміщень, засобів переміщення, в яких зберігаються товари. Складське господарство працює з метою узгодження виробництва із замовленнями. Складування товарів дозволяє також підтримувати рівень цін і задовольняти сезонний попит.
|
|
|
Складське господарство виконує наступні функції: одержує товари, ідентифікує і реєструє їх, проводить сортування, направляє товари на зберігання і зберігає їх, відшукує потрібні товари і сортує їх для відвантаження, здійснює упаковку підібраних груп товарів і направляє їх до вибраного транспортного засобу. При цьому здійснюється оформлення відповідних супровідних і бухгалтерських документів.
Характеристика суб’єктів процесу збуту продукції
Наявність великої кількості каналів збуту обумовлює наявність великої кількості суб’єктів збутової діяльності підприємства. Враховуючи роль та масштаби розвитку торгівлі в сучасних умовах господарювання важливого значення набуває оптова торгівля промисловими товарами. У зв’язку з цим необхідно визначити поняття суб’єкта оптової торгівлі.
Оптовий торговець – це організація або окрема особа, головною діяльністю яких є оптова торгівля. Оптові торговці надають послуги як виробникам, так і організаціям роздрібної торгівлі і підрозділяються на три головні групи: комерційні оптові організації; брокери і агенти; збутові контори виробників.
|
|
|
Комерційна оптова організація є незалежною комерційною організацією, що має право власності на товари, які продаються. Розрізняють два типи таких організацій: комерційні оптові організації з повним обслуговуванням і комерційні оптові організації з обмеженим обслуговуванням.
Комерційна оптова організація з повним обслуговуванням надає повний набір послуг із зберігання і поставок товарів, з представленням кредиту, з використання торгового персоналу, з просування і збуту товарів. Дані організації бувають двох типів: оптові організації, обслуговуючі роздрібних торговців, і оптові організації, обслуговуючі виробників продукції і послуг – дистриб'ютори виробничої продукції. Перші надають повний набір послуг, залежний від того, кому поставляються товари: роздрібним торговцям, орієнтованим на торгівлю товарами широкої або вузької номенклатури. Другі – це оптові торговці, які продають товари більше виробникам, ніж роздрібним торговцям.
Комерційна оптова організація з обмеженим обслуговуванням надає своїм постачальникам і споживачам обмежений набір послуг. Серед таких організацій можна виділити: оптовиків, що продають за готівку роздрібним торговцям товари обмеженого асортименту, останні самі вантажатьі транспортують продукцію; збутовиків, які продають за готівку і поставляють товари; збутовиків, які після отримання замовлення на продукцію знаходять виробника, який безпосередньо відвантажує товар споживачу; збутовиків, які поставляють товари відомих марок обмеженої номенклатури невеликими партіями і стягуючих з роздрібних торговців оплату тільки за продані товари; кооперативи виробників, що утворюються, як правило, фермерами для продажу своєї продукції на місцевих ринках; оптовиків, що розсилають каталоги на продукцію обмеженого асортименту і відвантажують її після отримання замовлення поштою.
|
|
|
Розглянемо деякі види посередників, що беруть участь в оптовій торгівлі.
Брокер – акредитований (зареєстрований) посередник при здійсненні операцій між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, валют і інших цінностей на фондових і товарних біржах, валютних ринках. Брокер укладає угоди, як правило, за дорученням і за рахунок клієнтів, а також може діяти і від свого імені, але за рахунок довірителів. За посередництво між продавцями і покупцями брокер одержує певну платню або комісійні за угодою сторін або відповідно до встановленої біржовим комітетом такси. Посередницькі операції здійснюються, головним чином, через брокерські контори, фірми або їх філіали. Крупні брокерські фірми можуть надавати кредит покупцям або виступати гарантом при здійсненні операції. Брокер не володіє правом власності на товари, що продаються, його контакти з виробниками і покупцями носять тимчасовий характер.
|
|
|
Агент, на відміну від брокера, представляє інтереси продавців або покупців на достатньо постійній основі; він не володіє правом власності на товари, що продаються, і одержує комісійні за організовані ним операції. Існує декілька типів агентів: агенти виробників представляють інтереси декількох виробників і мають з кожним з них формальну угоду про ціни, території їх діяльності, поставки і гарантії на якість, про величину комісійних; збутові агенти за умов угоди відповідають за збут всієї продукції виробників, є по суті збутовим відділом виробника, як правило, не мають обмеження щодо територій своєї діяльності і володіють повноваженнями вести переговори за цінами і іншими умовами реалізації, таким, як кредит і умови поставки; агенти за закупівлями звичайно мають довгострокові угоди з покупцями, в умови яких може входити купівля, отримання, перевірка якості, зберігання і відвантаження товарів покупцям; комісійні торговці продають партії товарів за встановленим ними цінами (вище за мінімальний рівень, узгоджений з виробником).
Дилер – посередник (приватна особа або фірма) в торгових операціях купівлі-продажу товарів, цінних паперів, валюти. Дилер – член товарної або фондової біржі, діє від власного імені і за власний рахунок. Дилери можуть укладати угоди між собою, з брокерами, безпосередньо з клієнтами. Доходи дилера утворюються за рахунок різниці між закупівельною і продажною ціною товарів, цінних паперів, валют. Дилер приймає на себе велику частину ризику від операцій, купуючи і продаючи товари з метою отримання прибутку від операцій.
Дистриб'ютор – відносно велика незалежна посередницька фірма, що здійснює збут на основі оптових закупівель у фірм – виробників продукції. Дистриб'ютери можуть надавати своїм клієнтам такі послуги, як зберігання продукції, її доставка, надання кредитів. Дистриб'ютори прагнуть встановити тривалі контакти з виробниками і споживачами. Відносини між дистриб'ютором і його замовником будуються на договірній основі. В угоді між встановлюються ними розміри націнок (знижок) до оптової ціни реалізованого товару. Як правило, величина націнок (знижок) варіюється залежно від конкретних умов виконання договору: виду продукції, термінів виконання замовлення, величини партії товару, порядку доставки товарів з баз і складів, варіантів оплати поставлених товарів (готівкою або з розстрочкою або без розстрочки платежу) і ін. Націнки (знижки) є джерелом доходів дистриб'юторів і компенсують їх витрати щодо організації комерційної діяльності, закупівлям, зберіганню і продажу товарів.
Збутові контори виробників використовуються тоді, коли виробники вирішують узяти на себе функцію оптового збуту, а не здійснювати її через незалежних оптовиків. Збутові відділення мають умови не тільки для продажу товарів, але також і для їх зберігання. Збутові контори розташовуються у виробника або поблизу ринку збуту і не зберігають запасів.
Тема 13 Планування і регулювання збутових запасів
План
1. Поняття збутових запасів
2. Поняття системи регулювання запасів
3. Система регулювання запасів з фіксованим розміром замовлення
4. Система регулювання запасів з фіксованою періодичністю замовлення
Поняття збутових запасів
Збутові зaпacи – це пpoдyкція виробничо-технічного призначення, що знаходиться нa різних cтaдіяx oбігу, вироби нapoднoгo споживання та інші тoвapи, що очікують вступу в пpoцec особистoгo або виробничогo споживання.
Створення зaпacів завжди пов‘язано з видаткaми.
Оcнoвні види видатків, що пов‘язані зі створенням і утриманням зaпacів:
– зaмopoжeні фінaнcoві кошти;
– витрати нa утримання cпeціaльнo oбладнаниx приміщень;
– oплaтa праці складського пepcoнaлу;
– пocтійний pизик псування, розкрадання.
Проте відсутність зaпacів – це теж витрати, лише виражені у формі різноманітних втрат.
Оcнoвні види втрат, що пов‘язані з відсутністю зaпacів:
– втрати від відсутності товару на складі в момент пред'явлення попиту;
– втрати від закупівлі дрібних партій товарів за вищими цінами та ін.
Збутові запаси поділяються нa наступні види: поточні, підготовчі, cтpaxoві, ceзoнні, запаси просування, спекулятивні та неліквідні.
Зaпacи поточні – ocнoвнa чacтина збутових зaпacів. Ця категорія запасів забезпечує безперервність торгівельного процесу між черговими постачаннями. Величина поточних запасів постійно змінюється.
Запаси підготовчі – забезпечують роботу в період підготовки матеріалів до відпуску споживачам (приймання матеріалів, сушіння, розкрій, сортування, доставка до місця споживання й т.ін.).
Зaпacи cтpaxoві – призначені для безперервного забезпечення товарами торгівельного процесу в разі різних непередбачених обставин. При нормальному ході торгівлі величина страхового запасу, на відміну від поточного, не змінюється.
Зaпacи ceзoнні – це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, що створюються і підтримуються при явно виражених сезонних коливаннях попиту або характеру виробництва, транспортування. Сезонні запаси повинні забезпечити нормальну роботу організацій і безперебійність споживання на час сезонної перерви у виробництві або транспортуванні.
Запаси просування готової продукції формуються й підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на проведену фірмою маркетингову політику просування товару на ринок, що звичайно супроводжується широкомасштабною рекламою в засобах масової інформації. Ці запаси (найчастіше для товарів широкого вжитку: аудіо- та відеотехніки, і т.ін.) повинні задовольняти можливе різке збільшення попиту на готову продукцію фірми.
Спекулятивні запаси – звичайно створюються фірмами для матеріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекціоністських квот або тарифів.
Застарілі (неліквідні) запаси – утворяться внаслідок погіршення якості товарів під час зберігання, а також морального зносу, внаслідок розбіжності циклів у виробництві та реалізації з життєвим циклом товару. У цьому випадку морально застарілі товари не знаходять збуту.
Розрізняють наступні рівні запасів:
1) максимальний, дорівнює сумі страхового й підготовчого запасів і максимального поточного запасу;
2) середній, дорівнює сумі страхового й підготовчого запасів і половині поточного (середнього рівня поточного запасу);
3) мінімальний, дорівнює сумі страхового й підготовчого запасів;
4) граничний – використовується для визначення моменту часу видачі чергового замовлення.
По відношенню до комплексних торгових видів діяльності, збутові запаси поділяють на:
– складські запаси – запаси готової продукції, яка знаходиться на складах різного типу і рівня певних ланок збутової системи, як внутрішньофірмових, так і торгових посередників;
– транспортні запаси (запаси в дорозі, транзитні запаси) - запаси матеріальних ресурсів, готової продукції, які знаходяться в процесі транспортування від однієї ланки збутової системи до іншої або в межах однієї ланки;
– запаси вантажопереробки – специфічний складський запас, який формується без операції зберігання (наприклад, перевантаження в одному транспортному вузлі з одного виду транспорту на інший, консолідація, сортування і т.д.).
Регулювати обсяг запасу можна зміною обсягу партії, інтервалу між поставками, а також зміною обох параметрів.
До основних чинників, які впливають на оборотність і величину збутових запасів, відносяться наступні.
1. Співвідношення між попитом і пропозицією товарів. В умовах, коли попит перевищує пропозицію товарів, різко прискорюється їхня оборотність, товарообіг здійснюється з меншими збутовими запасами. По мірі збільшення пропозиції товарів, насичення ринку, спостерігається деяке уповільнення швидкості обігу товарів. Вивчення попиту споживачів – одне з умов, що сприяють нормалізації збутових запасів.
2. Складність асортименту товарів. Час обігу товарів складного асортименту, як правило, набагато перевищує час обігу товарів простого асортименту.
3. Організація і частота завозу товарів. Чим частіше завозяться товари в крамниці, тим з меншими збутовими запасами можна виконати план товарообігу. В свою чергу частота завозу залежить від місцезнаходження торгових підприємств, умов транспортування, розміщення виробничих підприємств. Чим ближче розміщені промислові підприємства або оптові бази до районів споживання, тим частіше здійснюється завіз товарів, тим менше часу витрачається на їхню доставку. Висока частота завозу характерна для товарів, що швидко псуються.
4. Споживчі властивості товарів. Вони або обмежують, або подовжують час обороту.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 25; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!