Ризик менеджмент як сучасна система управління ризиками на підприємстві



Ризик-менеджмент – це управління підприємством в цілому з урахуванням впливу ризиків на основі процесу їх ідентифікації, оцінки та аналізу, а також вибору і використання методів нейтралізації їх наслідків з метою досягнення оптимального співвідношення між рівнем ризику та стратегічними можливостями підприємства. Таким чином, ризик-менеджмент спрямований на знаходження оптимального співвідношення між високим рівнем ризику, що може призвести до краху підприємства, та повною відмовою від нього, що призводить до втрати конкурентоспроможності.

Ключовими завданнями ризик-менеджменту є: – формалізація об’єкта управління для конкретної підприємства: розробка «реєстру ризиків», в тому числі виявлення всіх внутрішніх і зовнішніх ризиків підприємства, включаючи інформацію про причинно-наслідкові зв’язки між ризиками, і «карти ризиків» (визначення рівня небезпеки та ймовірності кожного включеного до реєстру ризику, а також їх можливі наслідки і розміри збитку); – оцінка «лінії толерантності» або схильності до ризику (допустимий для підприємства рівень ризику). Толерантність до ризику характеризує, наскільки значний ризик та чи інше підприємство здатне прийняти, витримати і ефективно оптимізувати. Класичне визначення толерантності до ризику – рівень збитку, який підприємство здатне витримати без серйозних фінансових наслідків. Незнання своєї схильності до ризику може призвести до неусвідомленого прийняття управлінських рішень про використання грошових коштів підприємства, супроводжуваних неприпустимо високим рівнем ризику, що в свою чергу може призвести як до кризи на підприємстві, так і до його банкрутства; – формування системи пріоритетів реагування на той чи інший ризик. Розуміння того, які ризики підприємства знаходяться вище рівня її толерантності до ризику, має спонукати підприємства до першочергового управління саме тими ризиками, збиток від яких оцінюється як величина, що перевищує допустимий для підприємства рівень ризику; – розробка механізмів управління ризиками (планування та фінансування заходів з управління ризиками, оцінка ефективності системи управління ризиками, моніторинг динаміки зміни ризиків, звітність з управління ризиками, періодичне навчання персоналу ризик-менеджмент та ін.).

Головні завдання управління ризиком на підприємстві полягають у тому, щоб: – виявити ті дії, які, якщо їх зробити в найближчому майбутньому, захистять нас від втрат у більш віддаленому майбутньому; – цілеспрямовано спостерігати за розвитком подій, щоб вчасно виявляти раніше непередбачені події; – пропонувати своєчасні заходи з підтримки об’єкта, стосовно якого здійснюється захист (комерційний проект), для вжиття адекватних реагувань на небезпеку. Політика підприємства в області управління ризиками та вибір ефективних методів боротьби в рамках цієї політики дозволяє підприємству: – своєчасно визначати фактори та причини виникнення підприємницьких ризиків; – коректно і ефективно планувати і застосовувати необхідні заходи для зниження ризику до безпечного рівня задовго до моменту його реалізації; – заздалегідь прораховувати можливі ситуації і їх передбачувані шляхи розвитку і результат, який може вплинути на досягнення поставлених цілей ; – оцінювати до моменту прийняття рішення потенційно можливий збиток для підприємства при реалізації підприємницького ризику; – своєчасно визначати витрати, необхідні для проведення попередньої оцінки та управління ризиком.

Система управління підприємницьким ризиком повинна будуватися на певній послідовності дій, спрямованих на виявлення, оцінку і запобігання ризику або ж його мінімізацію до прийнятного рівня. Для того щоб діяльність підприємства мала стабільну основу і була захищена від впливу непередбачених економічних чинників, у кожного підприємства повинна бути сформована методика виявлення та управління ризиками з урахуванням специфіки його діяльності та наявних для здійснення цієї методики можливостей. Незважаючи на те, що принципи побудови методики у більшості підприємств є досить схожими, в однакових ситуаціях інструменти її здійснення можуть значно відрізнятися, що не можна не враховувати при розгляді тієї чи іншої методики. Проте в цілому кожна методика повинна включати в себе перелік основних етапів, які дозволять своєчасно розпізнавати ризики і визначати напрями щодо їх зниження, а також своєчасно вносити коректування в процес управлінн

 

36. Ринковий підхід оцінки вартості підприємства.

Ринковий (порівняльний) підхід дозволяє визначити вартість підприємств (бізнесу) або акцій виходячи з реальних ринкових цін на майно або акції таких підприємств. Його можна використовувати для визначення ринкової вартості в тому випадку, коли існує ринок капіталів або бізнесу, подібних до оцінюваного об'єкту. Підхід спирається, в першу чергу, на порівняння з іншими аналогічними підприємствами (бізнесами). Основна перевага порівняльного підходу - визначення ціни ринком.

Ринковий підхід (market appoach) – загальний спосіб визначення вартості підприємства і/або його власного капіталу, в рамках якого використовується один або більше методів, що засновані на порівнянні даного підприємства з аналогічними вже проданими капіталовкладеннями.

Ринковий підхід до оцінки вартості підприємства може застосовуватись як для прибуткових, так і для неприбуткових підприємств. При цьому визначальним фактором для оцінки за цим підходом є наявність підприємств, аналогічних до досліджуваного. Також більш ефективним цей підхід буде для новостворених підприємств, що займаються наданням послуг чи виконанням робіт, що не є унікальними в певному ринковому сегменті.

При ринковий (порівняльний) підхід використовуються методи ринку капіталу, операцій, галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора).

Метод ринку капіталу орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати. Він базується на цінах фондового ринку, але ціна акцій буде залежати від величини пакету: в контрольному пакеті ціна акцій вище (премія за контроль), а її величину визначити складно.

Метод угод застосовний для випадку, коли інвестор має намір закрити підприємство або істотно скоротити об'єм його випуску. Цей метод спирається на прецедент, тобто випадки продажу аналогічних підприємств, коли є інформація про вартість угоди.

Метод галузевих коефіцієнтів (метод ринкового мультиплікатора) орієнтований на оцінку підприємства, як діючого, яке і далі передбачає функціонувати.

 

 

37. Розкриття інформації про вартість підприємства в бухгалтерській звітності.

Існуюча система обліку в недостатній мірі забезпечує зростаючі потреби користувачів облікової інформації про вартість підприємства.

Це зумовлено передусім як дією об’єктивних чинників (особливостями історичного формування системи обліку, орієнтованої на забезпечення збереження майна підприємства, а не його вартості; орієнтацією оціночного інструментарію, що повинен забезпечувати надійність результатів вимірювання, а не прогнозну здатність), так і суб’єктивних (нездатністю регуляторів системи обліку побудувати адекватну потребам користувачів модель бухгалтерського обліку).

Крім цього необхідно враховувати, що господарська діяльність підприємства поступово змінюється, з’являються нові фактори які не є об’єктами оцінки в бухгалтерському обліку, або враховуються в ньому лише частково.

До факторів, що впливають на вартість бізнесу, проте лише частково охоплюються системою обліку можна віднести також і соціальні та екологічні показники діяльності підприємства значення яких поступово зростає особливо зважаючи на розвиток так званої «ускладненої» системи обліку.

Важливим інформаційним джерелом для прийняття інвестиційних рішень є фінансова звітність підприємства.

Показники вартості під-ва, відображені у фін. звітності, відображають наслідки рішень, що приймались власниками та керівництвом під-ва протягом звітного року.

Враховуючи недостатність інформації щодо вартості підприємства, діюча система фінансової звітності потребує її розширення і доповнення даними щодо проведених коригувань вартості активів та зобов’язань, використаних методів оцінки їх справедливої вартості, одержаного приросту ринкової вартості підприємства за рахунок впливу позабалансових факторів, рівня потенційної прибутковості діяльності, видів та ступеня впливу ризиків на бізнес-процеси.

Для належного відоб. показників вартості під-ва у фін. звітності необхідно:

– привести ретроспективну фін. документацію до порівнянного вигляду, з урахуванням інфляційних змін цін при складанні прогнозів грошових потоків, ставок дисконтування тощо;

– нормалізувати звітність з метою визначення доходів і витрат, типових для бізнесу, що оцінюється;

– визначити поточний фінансовий стан суб’єкта господарювання;

– виявити тенденції у розвитку бізнесу на основі ретроспективної інформації, поточного стану та прогнозу на майбутнє.

Обов’язковою умовою розвитку системи звітування вітчизняних підприємств в напрямі забезпечення інвестиційних потреб є зміна концепції оцінювання. Зокрема, діюча практика оцінки активів та зобов’язань свідчить про переважне використання історичних оцінок в обліку та звітності. Разом з тим, визначення вартості підприємства передбачає використання справедливих оцінок для балансових та позабалансових показників вартості.

 

Табл. Проблеми відоб. показників вартості під-ва діючою системою фін. звітності


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 366; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ