Методи трансфертного ціноутворення



Трансфертне ціноутворення - це процес визначення трансфертної ціни, сукупність економічних відносин, які виникають у процесі визначення транс­фертної ціни на будь-який об'єкт торгівлі між пов'язаними компаніями.

Метод Характеристика
Метод порівняльної неконтрольованої ціни (ПНЦ) полягає у порівнянні ціни товарів (робіт, послуг), застосованої під час контрольованої операції, з діапазоном ринкової ціни реалізації (придбавання) на ідентичні (а за їх відсутності – однорідні) товари (роботи, послуги) у співставних операціях.
Метод ціни перепродажу полягає у визначенні відповідності ціни товарів контрольованої операції ринковій ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності сторони контрольованої операції, отриманої при подальшій реалізації (перепродажу) товарів, що були придбані в контрольованій операції, з ринковим діапазоном валової рентабельності.
Метод «витрати плюс» полягає у визначенні відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції ринковій ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності витрат особи (продавця), яка є стороною контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності витрат у зіставних операціях.
Метод чистого прибутку полягає у порівнянні чистого прибутку на основі відповідної бази (витрати, продаж, активи), що отримує платник податку у контрольованій операції, з чистим прибутком на основі тієї ж бази у співставній неконтрольованій операції.
Метод розподілення прибутку складається з виділення кожному пов’язаному підприємству, що бере участь у контрольованій операції, частини загального прибутку (або збитку), отриманого від такої операції, яку б непов’язане підприємство отримало від участі у співставній неконтрольованій операції.

Суб’єкт господарювання вправі використовувати будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.

На практиці правильне застосування методу ПНЦ можливе вкрай рідко через недостатню кількість статистичної інформації, і застосовується у двох випадках: для аналізу внутрішньої та зовнішньої неконтрольованої ціни.

Метод ціни перепродажу за умови наявності внутрішніх співставних операцій за деяких умов може бути використаний для аналізу цін у контрольованій операції.

Оскільки метод «витрати плюс»фактично сконцентрований на оцінці валової рентабельності, його застосування має ті самі обмеження, що і застосування методу ціни перепродажу (провести коригування витрат не видається можливим). Відповідно, метод «витрати плюс» не можна застосовувати у разі відсутності внутрішніх співставних операцій.

Метод чистого прибутку є найбільш універсальним і широко застосовуваним методом. Метод розподілення прибутку є найменш застосовуваним у світовій та українській практиці аналізу трансфертного ціноутворення.

 

Методичні засади формування управлінської звітності.

Управлінська звітність – цілісна система елементів (показників звітності), призначеною для формування інформації, використовуваної менеджерами при управлінні підприємством.

Методика підготовки економ. інформації і формування управлінської звітності

Назва етапу Сутність етапу
Планування (визнання) потрібної інформації Визначення основних параметрів діяльності, суб’єктів та об’єктів управління
Збір інформації Формування каналів надходження інформації
Обробка інформації Визначення засобів та алгоритмів обробки інформації
Систематизація інформації Побудова узагальнення моделі
Аналіз інформації Дослідження чутливості моделі
Контроль інформації (основних параметрів) Контроль результатів на кожному етапі та в цілому
Корекція параметрів інформації (показників) Доповнення, зміна основних параметрів одержаної інформації (повтор циклу)

Підготовка управлінської звітності базується на наступному наборі дій:

1) постановка цілей і завдань, які покликана вирішувати управлінська бухгалтерської звітності;

2) визначення каналів постачання інформації для формування на її основі управлінської бухгалтерської звітності. 

3) розробка засобів представлення результатів діяльності як системи обліково-аналітичної інформації, яка характеризує зовнішнє та внутрішнє середовище;

4) побудова множини моделей, які характеризують визначені аспекти функціонування підприємства і дозволяють визначити внутрішні зв’язки між основними елементами господарської діяльності підприємства;

5) побудова загальної моделі фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою використання обліково-аналітичної інформації управлінської бухгалтерської звітності;

6) дослідження чуттєвості моделі фінансово-господарської діяльності до змін складових її параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища;

7) оцінка внутрішніх зв’язків між параметрами, які визначають загальні результати фінансово-господарської діяльності підприємства, оцінка ступеня відповідності запланованих результатів і фактично досягнутих цілей;

8) здійснення контролю за основними параметрами.

Дані підходи сприяють досягненню поставленої мети – формуванню якісної інформації за різноманітними управлінськими запитами в управлінській звітності.

Система управлінської звітності повинна будуватися таким чином, щоб дані, які в ній містяться дозволяли отримати відповідь на всі питання управлінців.

 Створити систему управлінської звітності можна лише за наявності: масиву основних даних; узгодженості змісту та форми звітів; функціонального підходу до накопичення та підсумовування інформації.

Управлінська звітність характеризується низкою пов’язаних між собою понять: форма управлінської бухгалтерської звітності, елемент управлінської звітності, формат управлінської бухгалтерської звітності, розділ форми управлінської звітності.


Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 173; ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ