Професійна майстерність інженера-педагога
Основним компонентом змістового наповнення поняття «професійна компетентність» інженера-педагога є дидактична компетентність – компонент, в якому відображається значення компетентності, а саме: обізнаність, володіння знаннями, досвідом, що є системою здобутих знань з урахуванням їх широти, глибини, обсягу стилю мислення, норми педагогічної етики, усвідомлення соціальних функцій педагога. Першу групу становлять пізнавальні уміння. До них відносяться уміння самостійно здобувати інженерно-технічні психолого-педагогічні та виробничо-технологічні знання, визначати в них головне, узагальнювати і систематизувати їх, а також особистий педагогічний досвід досвід новаторів у педагогіці та техніці. Дидактичні уміння, пов'язані зі створенням педагогічного (дидактичного) проекту навчання відповідного рівня, в який обов'язково повинні входити такі компоненти, як цілі навчання, його зміст, методи і форми ревлізації процесу викладання і контролю знань, умінь та навичок навчаємих. Загальноінженерні уміння є інженерним елементом підготовки інженера-педагога. Вони передбачають формування у нього як політехнічних, так і фахових умінь по виконанню проектно-конструкторських і проектно-технологічних розрахунків. Виробничо-технологічні уміння – це уміння проектувати і здійснювати виробниче навчання у професійних навчальних закладах при здобутті учнями професійного рівня.
|
|
|
Основні вимоги до вступного інструктажу
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах — викладач або особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. Вимоги: Повідомлення теми і мети уроку. Пояснення характеру та призначення наступної роботи, порядку виконання вправ або самостійних робіт. Актуалізація опорних знань. Перевірка знань учнів з теоретичного матеріалу. Вивчення креслень, технічних вимог, демонстрація зразків – еталонів навчально-виробничих робіт. Ознайомлення учнів з матеріалами. Вивчення документів письмового інструктажу (інструкційні карти, карти технічного процесу, виробничих інструкцій, тощо. Аналіз можливих помилок учнів, методів попередження та усунення. Пояснення та показ способів раціональної організації робочого місця при виконанні виробничого завдання. Пояснення та показ найбільш раціональних прийомів і послідовність виконання завдань, методів самоконтролю в процесі роботи. якості виконання робіт. Пояснення правил охорони праці, техніки безпеки та електробезпеки. Перевірка засвоєння матеріалу вступного інструктажу. Пробне виконання учнями прийомів та методів виконання робіт. Пояснення характеру та призначення наступної роботи, порядку виконання вправ або самостійних робіт. Видача завдань учням і розподіл їх розставлення учнів по робочих місцях.
|
|
|
Білет №16
Урок та його характеристика, методичні підструктури уроку.
Урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички. Для уроку, як форми навчальної роботи, властиві такі ознаки: - Має строго позначені рамки навчального часу; - На уроці як правило присутня постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовленості до навчальної роботи; - Кожен урок відводиться на вивчення одного предмета; - Урок має дидактичну структуру; -Урок будується, виходячи з цілей і завдань навчання і розвитку, закономірностей і принципів навчального процесу; -Творцем, організатором і керівником уроку є вчитель (педагог); - Урок у своїй основі спрямований на навчання, розвиток і виховання.Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі: · комбіновані (змішані) уроки; · уроки засвоєння нових знань; · уроки формування навичок і вмінь; · уроки узагальнення і систематизації знань; · уроки практичного застосування знань, навичок і умінь; · уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь. Методична підструктура уроку, що розробляється учителем на основі дидактичної структури, характеризується більшою варіативністю. Так на одному уроці вона може пропонувати розповідь учителя, постановку запитань для перевірки сприйнятого, виконання вправ за зразком, вирішення задач та ін.; на іншому - показ способів діяльності, його відтворення учнями, розв'язування задач з використанням цього ж способу в нових, нестандартних ситуаціях та ін.; на третьому - розв'язування пошукових задач, з допомогою яких одержуються нові знання, узагальнення вчителя і т.д. Все це свідчить про те, що практично неможливо дати єдину схему для всіх уроків з усіх навчальних предметів, що вивчаються в школі. Методична підструктура уроку на відміну від дидактичної - величина змінна. Число елементів в ній, їх номенклатура і послідовність визначаються учителем, виходячи із загальної дидактичної структури уроку і мети освіти, розвитку і виховання учнів. Методична підструктура уроку відображає основні етапи навчання і характер організації уроку.
|
|
|
Дата добавления: 2018-02-18; просмотров: 420; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!