Нормативи виходу гною та сечі від однієї тварини за добу
| Групи тварин | Виділення за добу | |
| сечі, л | гною, кг | |
| Кнури-плідники | 6 | 9 |
| Свиноматки: | ||
| холості і поросні | 8 | 9 |
| підсисні з поросятами | 10 | 12 |
| Ремонтний молодняк і відлученні поросята | 2,5 | 5 |
| Свині на відгодівлі | 8 | 9 |
Дезинфекція, дезинсекція, дератизація. Невід’ємною ланкою у загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів є дезинфекція, дезинсекція і дератизація.
Дезинфекція – це комплекс заходів, спрямованих на знешкодження у зовнішньому середовищі патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, запобігання захворюванням людей і тварин. Вона може бути профілактичною і примусовою, що являє собою поточну та заключну.
Профілактична – це дезинфекція, яку проводять з метою запобігання нагромадженню і поширенню інфекцій у приміщеннях для тварин перед введенням їх в експлуатацію або після завершення технологічного циклу (відлучення, вирощування, відгодівля тощо) та перед розміщенням у спорудах свиней нової виробничо-вікової групи.
Залежно від прийнятої технології утримання свиней і типу підприємства застосовують вологу, аерозольну або газову дезинфекції.
Вологий метод дезинфекції дуже поширений. Знезаражуючий ефект залежить від хімічних засобів і температури навколишнього середовища. Практика свідчить, що дезинфекцію в зимовий період необхідно проводити в утеплених приміщеннях і обов’язково теплими розчинами, підігрітими до 70…80°С.
|
|
|
Аерозольний метод. Дезинфекцію проводять у присутності тварин або без них. Обов’язкова вимога при використанні аерозолів, що складаються з формаліну, креоліну або інших речовин, – це герметизація приміщень, температура повітря 17…22°С і відносна вологість 60…75%. У присутності тварин дезинфекцію рекомендовано проводити перекисом водню, щавлевою, яблучною кислотами тощо.
При відсутності механічних розпилювачів дезинфекцію проводять 30…40%-ним розчином формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 м2 приміщення. З цією метою беруть 20 мл формаліну і 20 г хлорного вапна з вмістом у ньому не менше 25% активного хлору. Розрахункову кількість хлорного вапна вносять у металеву місткість, куди додають, помішуючи, формалін. Експозиція – 12 год., при відносній вологості повітря у приміщенні не менше 80%.
Дезинфекція газами – застосовують для знешкодження патогенних мікроорганізмів у герметичних приміщеннях, камерах, під плівкою. Достатня знезаражуюча дія на мікроорганізми настає при наявності вологи і підтриманні температури в свинарниках не менше +15°С. У ветеринарній практиці для дезинфекції використовують формальдегід, хлор, бромний метил й ін.
|
|
|
При виборі хімічних засобів враховують їх бактерицидну дію. Вони не повинні мати стійкого неприємного запаху, не псувати обладнання, добре розчинятися у воді, мають бути економічно вигідними.
Поточну дезинфекцію проводять з дня появи у господарстві першого випадку захворювання, а також, при черговому дослідженні хворих свиней у строки, передбачені інструкцією по боротьбі із заразними хворобами. Дезинфекції підлягають: інвентар, підстилка, взуття, спецодяг, гній тощо.
Заключну дезинфекцію застосовують перед ліквідацією карантину. Знезаражуванню підлягають: свинарники і територія довкола них, предмети догляду за тваринами, транспорт, спецодяг, стічні рідини, гній.
Після завершення технологічного циклу дотримуються принципу: «все зайнято – все порожньо». Він є складовою частиною загального технологічного процесу і ґрунтується на таких складових:
· одночасне звільнення свинарників від тварин;
· проведення вологої дезинфекції підлоги, годівниць, залишків кормів, гною 2%-ним розчином лугу (експозиція 2 год. у теплий період, 4…6 год. – у зимовий період року), VIROCID, DM CID-S;
· очищення і ремонт, герметизація свинарників, відключення освітлення, вентиляції та опалення;
|
|
|
· аерозольна дезинфекція з допомогою АГ-УД-2 або ДАГ-2;
· витримка приміщень на санітарному розмежуванні: для поросних – 3 дні; поросят при відлученні – 4, для молодняку на відгодівлі – 2 дні;
· включення в зимовий період вентиляції та опалення за 10…12 год. до розміщення свиней.
Для зниження бактеріальної забрудненості та поліпшення санітарно-ветеринарного стану протягом року в плановому порядку підлягають санації: свинарники для опоросу – 4…5 разів; для поросят при відлученні – 4…6; для ремонтного молодняку, холостих і поросних свиноматок, кнурів, поголів’я на відгодівлі – 2 рази.
Дезинфекцію приміщень рекомендовано робити лише тоді, коли після очищення добре видно структуру будівельного матеріалу. При негативній епізоотичній ситуації санацію приміщень проводять у міру необхідності.
Передпускову дезинфекцію свинарських підприємств роблять після закінчення їх будівництва. Для дезинфекції методом зрошення використовують 2%-ний розчин формальдегіду або 2%-ний розчин їдкого натру, розчин гіпохлориду з вмістом 2%-ного активного xлopy. Зазначеними розчинами зрошують поверхню з розрахунку 1 л/м2, експозиція – 3 год.
Приміщення для холостих і поросних свиноматок дезинфікують кожен раз після звільнення їх від тварин. Станки для кнурів знезаражують кожного місяця в санітарний день, а станки для взяття сперми – щоденно. З цією метою застосовують 2%-ний розчин хлораміну, 4%-ний теплий розчин їдкого натру, 6%-ний теплий розчин демпу. Норма витрати розчинів – 0,5 л/м2 поверхні, експозиція – 2 год.
|
|
|
Приміщення для опоросу та вирощування дезинфікують після звільнення їх від свиней.
Для знезаражування гнойових каналів застосовують 8%-ний розчин формальдегіду, їдкого натру і демпу з розрахунку 1 л/м2, експозиція 1 год.
На свинарських комплексах коридори і галереї дезинфікують, коли потрібно перегнати свиней з одного цеху в інший. Кормопроводи після роздавання кормів щоденно промивають водою, а дезинфікують один раз на 7 днів. Систему кормопроводів заповнюють 0,5%-ним розчином формальдегіду або дезмолу на 1,5…2 год., а потім промивають водою. Лінію з роздаванням ЗЦМ після кожної годівлі миють теплою водою протягом 4…5 хв., потім 7…8 хв. гарячою і до наступної годівлі залишають наповненою водою. Один раз на 10 днів її дезинфікують.
Дератизація (від лат. de – відмова і rattus – пацюк) – комплекс заходів, спрямованих на знешкодження гризунів, що являють небезпеку в епізоотичному та епідеміологічному відношенні і завдають значних економічних збитків. Достатньо вказати, що кожний день пацюк споживає 40…60 г кормів, або протягом року 20 кг. Домашня миша за добу з’їдає 4…5 г корму, що за рік становить 1,8 кг кормів. Гризуни є перенощиками понад 60 захворювань інфекційного та інвазійного походження.
Основними у боротьбі з гризунами є:
1. Профілактичні заходи. Вони спрямовані на створення умов, що позбавляють гризунів корму, води, сховищ, здатності до відтворення. У зв’язку з цим щоденне підтримання чистоти в приміщеннях, прибирання гною, кормових залишків, непотрібної тари є основними профілактичними заходами. Зернофураж треба зберігати в герметичних, зроблених з міцних матеріалів приміщеннях. Серед населення необхідно вести виховну роботу, спрямовану на боротьбу з гризунами в особистих господарствах.
2. Винищувальні заходи включають хімічні, біологічні та механічні методи. З хімічних методів для дератизації застосовують отрути-антикоагулянти: зоокумарин, дифенацин і фентолацин, крисид, фосфід цинку, ратиндан. Як принаду використовують хліб, борошно, каші, варену картоплю, м'ясні й рибні фарші, насіння соняшнику. Принади перемішують з отрутою, але готують їх безпосередньо перед застосуванням. Щоб привчити пацюків до вживання принад, необхідно протягом 3…5 днів розкладати неотруйні принади в місцях, де потім буде покладено отруєні.
При використанні біологічних методів застосовують бактерії, небезпечні для тварин і безпечні для людей, що викликають зараження і загибель гризунів. До таких препаратів відносять бактокумарин, що містить в собі живі бактерії тифу гризунів і натрієву сіль зоокумарину. Принади з бактокумарииом по 50…100 г розкладають у місцях скупчення гризунів протягом 2…3 днів.
До механічних засобів знешкодження гризунів відносять верші і пастки, кількість яких залежить від наявності гризунів їх кількість визначають за масою з’їденого корму (принад) за ніч на площі 100 м2. Якщо з’їдено 0,5 кг принад і знайдено понад 5 нір, то заселеність гризунів велика, якщо 0,1 кг і 1…2 нори – слабка.
Дезинсекція – це комплекс заходів, спрямований на боротьбу з комахами. При масовому заселенні мух у тваринницьких приміщеннях добові прирости знижуються на 20…25%. Мухи – перенощики сибірки, туберкульозу, бруцельозу, рожі. На поверхні тіла мух є понад 130 видів різних мікроорганізмів, а в організмі – до 28 млн, де вони виживають до 30 діб. Поряд з крилатими комахами (мухи, комарі, ґедзі) значної шкоди тваринництву завдають ектопаразити (воші, кліщі, блохи), що є перенощиками рожі, хвороби Ауєскі, паратифу й інших інфекційних захворювань.
До загальних заходів боротьби з крилатими комахами слід віднести підтримання чистоти в приміщеннях і на території. Не допускати нагромадження гною та кормових залишків, кожен день проводити механічне очищення станків і проходів. У вечірні години влітку мухи сідають на стіни приміщення з південно-східного боку.
Рекомендовано у ці години доби зачиняти ворота і двері з цього боку, натягувати металеву сітку. Гній необхідно вивозити у гноєсховища, які обладнувати за 200 м від житлових споруд і тваринницьких приміщень. Для підтримання біотермічних процесів гній змішують із соломою, торфом у співвідношенні 1:4.
Комах знищують хімічними засобами у вигляді розчинів, емульсій, порошків, дуетів. Зовнішні стіни, огороджуючи конструкції обробляють 1%-ним водним розчином хлорофосу, 0,5%-ною емульсією трихлорметафосу з розрахунку 100 мл/м2 поверхні. Повторну обробку проводять через 2 тижні. При задовільній герметизації свинарників їх обробляють інактицидними аерозолями гексахлоранових шашок з розрахунку 3 г/м2 приміщення, олійними інсектицидними аерозолями з 6%-ного розчину технічного гексахлорану на соляровому маслі або дизпаливі в кількості 40 мл/м2 приміщення – експозиція 2,5…3 год. Свиней розміщують у приміщеннях після їх тривалого провітрювання.
Гній, різне сміття, заболочені ділянки ґрунту обробляють 3%-ною емульсією з 50%-ного концентрату поліхлорпінену, 0,1%-ною емульсією трихлорметафосу. Витрати препаратів становлять 4 л/м2 поверхні. Для запобігання розмноженню мух у місцях вигрібання ям наведені засоби застосовують з розрахунку 0,2 л/м2 поверхні через кожні 2 тижні.
Скупчене утримання свиней призводить до масового поширення вошей, особливо в осінньо-зимово-весняний період. Вони найчастіше паразитують у молодих свиней на шкірі біля вух, на лопатках, спині. Вони порушують цілісність шкіри, в цих місцях атрофуються сальні залози. Для боротьби з педикульозом свиней їх обробляють інсектицидними препаратами.
Загальні принципи профілактики хвороб. Збереження здоров’я свиней в умовах спеціалізованих і неспеціалізованих господарств залежить не тільки від ступеня вивчення захворювань і способів їх запобігання. Воно пов’язане з питаннями годівлі та утримання тварин. Технологічні принципи господарств і санітарно-ветеринарні вимоги не слід розмежовувати та протиставляти, вони повинні взаємно доповнюватися.
Практика свідчить, що у міру спеціалізації та інтенсивного використання тварин спостерігається зростання захворювань, пов’язаних із порушенням обміну речовин, дією стрес-факторів, недотриманням параметрів мікроклімату та правил годівлі. Тому профілактичні заходи набувають особливо важливого значення у системі боротьби з інфекційними та незаразними хворобами свиней. Профілактика – це комплекс заходів, спрямованих на запобігання поширенню хвороб серед тварин.
Благополуччя свинарських підприємств залежить від використання повноцінних раціонів, збалансованих за поживними речовинами і фізіологічно активними елементами. Якість кормів та їх використання за віковими групами – один з основних принципів у профілактиці шлунково-кишкових захворювань тварин, особливо поросят-сисунів. Заміна одного рецепту комбікорму іншим, який застосовують для тієї ж групи тварин, є стрес-фактором. Кожна партія комбікорму ще до вживання повинна пройти лабораторний аналіз для виключення шкідливих домішок-токсичності, визначення бактеріальної забрудненості. Найсуворіший контроль повинен бути за кормами, які згодовують кнурам, поросним та підсисним свиноматкам, поросятам-сисунам. Категорично забороняється використовувати для годівлі протруєне зерно, не використане для посівних цілей. Забороняється використовувати для приготування комбікормів макуху, шроти, сировину тваринного походження із вмістом понад 700 тис. мікробних тіл у 1 г. Корми тваринного походження, які мають загальну бактеріальну забрудненість понад 500 тис. мікробних тіл у 1 г, стерилізують або використовують для приготувань гранульованих комбікормів.
У свинарських господарствах і підприємствах приміщення після завершення технологічного процесу підлягають очищенню, дезинфекції та витримуванню на санітарному розриві, тобто повинен підтримуватися принцип «все зайнято – все порожньо».
Профілактика незаразних хвороб. Свині значно чутливіші до складу та якості кормів, ніж інші тварини. Раціон свиней повинен містити до 70 речовин і складових годівлі, 56 з яких необхідно обов’язково враховувати при складанні раціонів.
Для профілактики захворювань свиней, зумовлених відсутністю мінеральних речовин у кормах, їх необхідно нормувати для кожної вікової групи. Мінеральні речовини входять до складу зубів, кісток (кальцій, фосфор, магній), білків (фосфор, сірка), м’язів, органів та інших тканин організму. Вони забезпечують нормальне функціонування ферментних систем, деяких гормонів та вітамінів. Функціональна роль визначається у тому, що мінеральні речовини входять до складу ферментів (залізо, мідь, цинк, марганець та ін.), беруть участь у процесах травлення (хлор – у шлунку, фосфор – у кишечнику), обміні вуглеводів (фосфор), перенесенні кисню (залізо гемоглобіну), регуляції водного режиму організму (хлор, натрій) та нейтралізації шкідливих речовин, що утворюються у процесі катаболізму.
Фізико-хімічне значення полягає у тому, що мінеральні речовини, перебуваючи у формі розчинених сполук у крові й інших органах, допомагають встановленню та підтриманню осмотичного тиску систем і їх кислотно-лужної рівноваги.
Надмірна кількість мінеральних речовин виводиться з калом та сечею. Якщо цей процес тривалий, порушуються функції організму. В зв’язку з цим вагоме значення має співвідношення кислотних та лужних елементів у раціонах. Визначено, що свиням з розрахунку на 1 к. од. потрібно згодовувати по 5…7 г кальцію, 4…5 – фосфору та 8…10 г хлориду натрію. Найбільше в організмі міститься кальцію та фосфору (до 1,5% на 1% маси тіла). Для нормального засвоєння зазначених елементів організмом раціон повинен містити достатню кількість вітаміну D, а співвідношення в раціоні кальцію та фосфору повинно бути 1,5:1. При відсутності у раціоні цих мінеральних речовин у молодняку розвивається рахіт. Внаслідок дефіциту кальцію та фосфору в дорослих тварин розвивається остеомаляція. Найчастіше остеомаляція – хвороба поросних та підсисних свиноматок. Клінічна картина – кульгавість, перелом кісток таза, стегна. У раціонах свиней повинно міститися 0,5…0,65% кальцію та 0,2…0,4% фосфору. Для поповнення раціонів використовують трикальційфосфат, дикальційфосфат, крейду, м’ясне, кісткове та кров’яне борошно. Магній – антагоніст кальцію. Надмірна його кількість може призвести до рахіту, оскільки магній виводить кальцій із організму з сечею.
При відсутності у раціоні натрію, калію та хлору у тварин гальмується ріст, послаблюється відтворна функція, знижується молочність у свиноматок, втрачається апетит. Організм свиней нездатний створювати резерви зазначених елементів, тому вони повинні завжди бути в раціоні. Натрій і калій регулюють рН крові, шлункових соків та рідин.
Потреба свиней у калії задовольняється за рахунок достатнього вмісту його у кормах. При захворюванні шлунково-кишкового тракту втрачається велика кількість хлору та натрію, калію, які необхідно поповнювати. Отруєння кухонною сіллю виникає при дефіциті води і вмісті солі в раціоні 2,5%. Добавка кухонної солі не повинна перевищувати 0,5% раціону. При вільному доступі до води свині здатні витримувати високий вміст у раціоні хлористого натрію – до 10%.
Залізо і мідь входять до складу гемоглобіну та багатьох ферментів. Відсутність цих мікроелементів у раціонах молодняку може призвести до анемії. Визначено, що на 1 кг приросту молодняку необхідно близько 21 мг заліза, з якого 19 мг використовується для синтезу гемоглобіну, з молоком матері порося одержує близько 1 мг заліза за добу (в 1 кг молока міститься 0,2 мг заліза). Для збагачення раціонів цими мікроелементами їх рекомендують вводити у корми з розрахунку на 1 т: сульфату заліза – 370 г, сірчанокислої міді – 114 г. Тепер для боротьби з анемією, що спричинена дефіцитом заліза та міді у кормах, застосовують препарати заліза – фероглюкін, феродекс, урзоферан, суіферовіт які вводять внутрішньом’язово, додають до кормів, гліцеродифосфат заліза. При відсутності цинку в раціоні у поросят розвивається паракератоз, що характеризується грубою шкірою черева, нижньої частини шиї, кінцівок. Якщо у раціоні міститься надмірна кількість кальцію (до 1%), то перебіг паракератозу погіршується. При вмісті кальцію в раціоні 0,5…0,7% добова потреба у цинку для профілактики паракератозу становить 50 г на 1 т комбікорму. Цю кількість можна забезпечити, додаючи до комбікорму 115 г сульфату цинку.
Кобальт бере участь у синтезі вітаміну B12 та утворенні гемоглобіну. Потреба свиней у цьому елементі забезпечується додаванням до раціону сірчанокислого кобальту з розрахунку 10 г на 1 т корму.
Йод необхідний для свиноматок. При його відсутності у раціоні поросята народжуються без волосяного покриву. Відсутність йоду перешкоджає секреції тироксину – гормону щитовидної залози. Потреба у йоді задовольняється додаванням до кормів йодистого калію з розрахунку 2,9 г на 1 т комбікорму для свиноматок та 1,3 г – для свиней інших категорій.
З метою підвищення загальної резистентності у необхідних випадках поросятам на другий день життя внутрішньом’язово вводять 4%-ний розчин глюкози з додаванням 30%-ного неспецифічного гамма-глобуліну або неспецифічної сироватки та 30 мкг вітаміну В12. Доза цієї добавки – 5…7 мл на ін’єкцію. На 2…3-й день після народження вводять залізовмісні препарати з вітамінами груп В і С. Уведення дози тривітаміну повторюють на 15…20-й день життя.
Профілактика інфекційних та інвазійних хвороб. Профілактика інфекційних хвороб складається із загальних та специфічних заходів. Загальні заходи – це основа запобігання всім хворобам свиней. Базою загальної профілактики є зооветеринарна та санітарна культура ведення галузі свинарства. У системі попередження інфекційних хвороб вирішальне значення надається специфічній профілактиці шляхом вакцинації поголів’я. Комплектування поголів’я свиноферм здійснюється лише здоровими тваринами. Особливу увагу приділяють свиням завезеним з інших господарств, їх утримують протягом 30 днів у карантинних приміщеннях і для обслуговування закріплюють окремий персонал та інвентар.
Діагностичні дослідження ще до виявлення інфекційних та інвазійних хвороб проводять за затвердженим планом. Усе поголів’я підлягає щоденному клінічному контролю. Один раз на рік кнурів, свиноматок та ремонтний молодняк досліджують на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, лістеріоз та сальмонельоз залежно від епізоотичної ситуації в регіоні. Ремонтні свинки підлягають діагностичним дослідженням за місяць до переведення їх у групу поросних свиноматок.
У плані протиепізоотичних заходів передбачено вакцинацію всього свинопоголів’я проти чуми, бешихи, хвороби Ауєскі, лептоспірозу з урахуванням загрози занесення зазначених хвороб у господарство.
Ремонтний молодняк імунізують у 5…5,5-міс. віці проти бешихи, у 7,5-місячному – проти лептоспірозу, у 8,5-місячному – проти хвороби Ауєскі. В цеху дорощування вакцинопрофілактика проводиться у 55…60-денному віці проти чуми, бешихи та хвороби Ауєскі, а в 75…80-денному віці відбувається їх ревакцинація сумішшю зазначених вакцин.
З метою прижиттєвої діагностики гельмінтозів застосовують копрологічні дослідження. У разі виявлення зараження гельмінтами проводять дегельмінтизацію. Не підлягають дегельмінтизації свиноматки за 14 днів до опоросу та у перші 2 тижні підсисного періоду. Після дегельмінтизації свинарники піддають ретельному очищенню та дезинфекції.
Охорона біосфери від забруднень відходами свинарських господарств.На свинарських підприємствах джерелом забруднення біосфери (повітря, ґрунт, вода) є викиди шкідливих газів, гній, стічні води, мікрофлора, пил, специфічні запахи. Ступінь забруднення повітряного басейну у зоні розміщення та експлуатації свинарських підприємств залежить від кількості приміщень, розташованих на даній території, щільності забудови та концентрації в них тварин.
У навколишнє середовище із свинарських підприємств кожну годину виходить певна кількість шкідливих газів, пилу та мікроорганізмів. Вміст аміаку в атмосферному повітрі свинарського комплексу потужністю 108 тис. голів досягає 0,44 мг/м на відстані 2500 м і 0,22 мг/м – 3500 м. Підвищений вміст аміаку спостерігається у радіусі 5 км. Неприємний запах поширюється у радіусі 5…17 км, спричинюючи подразнення слизових оболонок у людей, що негативно позначається на їх працездатності.
Значним забрудненням ґрунту є біомаса. Так, широке використання комбікормів, до складу яких входять цинк, мідь, марганець у великих кількостях призводить до виділення їх з калом і сечею. Встановлено, що в гнойовій біомасі міститься значна кількість металів, які, потрапляючи у ґрунт, викликають його забруднення. Наприклад, у комплексі на 12 тис. свиней у гнойовій масі нагромаджується за рік міді 145 кг, цинку – 110, марганцю – 340 кг, а в комплексі на 108 тис. – міді 1064 кг, цинку – 5800, марганцю – 2000 кг. Таким чином, у зоні діяльності свинарських підприємств погіршується хімічний склад ґрунту, води та повітря, що негативно впливає на стан здоров’я не тільки свиней, а й людей.
Вихід у зовнішнє середовище газу, пилу, мікроорганізмів поширюється по горизонталі на значну відстань (1…20 м) від свинарників. У міру віддалення від приміщень їх концентрація знижується. Заходи по охороні повітряного басейну в свинарниках, навколо території поділяються на дві частини: загальні та часткові.
До загальних, спрямованих на охорону біосфери від забруднення, відносяться: розміщення приміщень торцевою частиною до пануючих вітрів з метою швидкого перенесення забрудненого повітря, що нагромаджується між ними; дотримання санітарних розривів – до населених пунктів не менше 1500 м та між іншими тваринницькими підприємствами – 1000…1500 м; викиди забрудненого повітря через витяжні канали свинарників; нагромадження чистого повітря знизу в торцевих частинах з урахуванням рози вітрів; обладнання на витяжних вентиляторах захисних конвертів, висаджування дерев між приміщеннями не менше ніж у два ряди; створення по периметру території ферми лісозахисних насаджень шириною до 10 м.
Часткові заходи являють собою: своєчасне виконання зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі свиней, безперебійну роботу систем вентиляції, каналізації, санації приміщень; встановлення фільтрів та бактерицидних ламп у витяжних трубах.
Джерелом забруднення території і води є неправильне зберігання гною та викиди стічних вод (сеча, стоки від миття обладнання, дезинфекції), несвоєчасна утилізація загиблих тварин. Достатньо відмітити, що на свинокомплексі потужністю 108 тис. голів на рік в результаті щоденної дезинфекції 5 тис. м2 площі витрачається 5…5,7 т води, з якою в навколишнє середовище потрапляє 20…25 кг лужних елементів, 8…10 л формальдегіду на кожні 1000 м3 приміщення.
Екологічна оцінка біосфери та її охорона від забруднень відходами тваринництва проводиться згідно з вимогами Ветеринарного статуту та рекомендацій по знешкодженню стічних вод, трупів тварин, що повинно бути передбачено в проектах на будівництво, експлуатацію і реконструкцію свинарських підприємств, малих та сімейних ферм.
Зооінженери та спеціалісти ветеринарної медицини повинні пам'ятати, що від їх діяльності залежить ефективність способів охорони біосфери, особливо в зоні розміщення свинарських підприємств.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1360; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!