Ветеринарно-санітарне забезпечення свинарських комплексів
Ветеринарно-санітарні вимоги при проектуванні та спорудженні свинарських ферм і комплексів. Свинарські ферми та комплекси проектують на основі завдання, що складається з пояснювальної записки та технологічної частини (механізації виробничих процесів, архітектурно-будівельного рішення, опалення, вентиляції, електро- та водопостачання, каналізації, техніко-економічного обґрунтування, ветеринарно-санітарних вимог тощо).
При складанні завдання на проектування свинарських підприємств в основу ветеринарно-санітарних вимог повинно бути покладено забезпечення надійного захисту від можливого занесення інфекцій, дотримання санітарно-гігієнічних параметрів, технології, правил комплектування, охорони біосфери.
Спеціалісти ветеринарної медицини забезпечують контроль за дотриманням зоогігієнічних вимог, норм та правил на етапі розробки проектів ферм і при реконструкції існуючих, у виборі земельної ділянки під будівництво.
Розробка ветеринарно-санітарних заходів повинна починатися задовго до будівництва свинарських об’єктів. У їх розробці беруть участь ветеринарні спеціалісти та зооінженери.
Згідно зі статтею 11 (пункт б) Ветеринарного статуту ветеринарній службі надається право давати висновок щодо проектів планування і будівництва ферм та комплексів, очисних споруд, відведення земельних ділянок під усі види будівництва цих об’єктів.
|
|
|
При експертизі проекту враховують, якою мірою в них передбачені профілактика захворювань свиней, джерела комплектування ферм тваринами, споруди ветеринарно-санітарного напряму, склад приміщень, системи утримання, організація годівлі, догляду за тваринами, забезпечення охорони біосфери, механізація трудомістких робіт у ветеринарії.
Ділянку під будівництво ферм вибирають на сухій підвищеній території з порівняно рівною поверхнею або невеликим нахилом (до 5°) на південь і низьким стоянням ґрунтових вод (не ближче 2 м від поверхні). Заборонено вибирати для спорудження ділянку на місці колишніх скотомогильників, шкіряних підприємств, гноєсховищ, звірівницьких та птахівницьких ферм.
Приміщення для утримання тварин розташовують за рельєфом нижче житлових та культурно-побутових споруд, щоб пануючі, вітри дули від населених пунктів.
При будівництві та реконструкції свиноферм треба враховувати технологічні якості будівельних матеріалів і тепловий режим підлоги, підстилки, теплоємкість та тепловіддачу стін, а також опалення приміщень для окремих груп тварин у різні пори року. Приміщення повинні бути теплими взимку і прохолодними влітку, сухими, світлими, зручними для тварин і обслуговуючого персоналу.
|
|
|
Відстань від житлових зон до відкритих гноєсховищ повинна бути 500…2000 м, до полів, які зрошують, – не менше 100 м.
При виборі площі під будівництво слід враховувати необхідну кількість води (ДСТУ 2874-82), що повинна надходити 10…12 год. на добу.
Між приміщеннями відстань рекомендується не менше 20 м при павільйонному типі розташування споруд. Рекомендується відокремлювати свинарські підприємства від житлових споруд такими санітарно-захисними зонами: комплекси потужністю 12…24 тис. голів – не менше 1500 м, 54 тис. голів та більше – не менше 2000 м.
Відстань між свинарськими фермами та іншими сільськогосподарськими об’єктами: 150 м від ферм великої рогатої худоби, вівчарських, конярських; 1500 м від звірівницьких; 200…1000 м від птахівницьких.
Готові до експлуатації споруди приймає державна комісія з представниками ветеринарно-санітарного нагляду. При порушенні зоогігієнічних норм та ветеринарно-санітарних правил або у випадку відхилення від проекту зооінженер, лікар ветеринарної медицини має право зупинити будівництво або введення у дію споруджених чи реконструйованих об’єктів.
Ветеринарно-санітарний захист. Свинарські підприємства відносять до підприємств закритого типу, куди забороняється вільний вхід стороннім особам. Спеціалісти ветеринарної медицини організовують суворий контроль за епізоотичним станом і, при необхідності, проводять профілактику інфекційних та інвазійних захворювань свиней.
|
|
|
Обслуговуючому персоналу дозволено вхід на ферму лише через санітарний пропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючі дезбар’єри довжиною 9 м, шириною – 2…3, глибиною – 0,3 м.
При вході у приміщення, на прохідну, в кормоцехи та інші виробничі споруди необхідно обладнувати для дезинфекції дезкилимки, які треба постійно зволожувати дезинфікуючими розчинами.
Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони: А – виробнича, В – господарська. У виробничій зоні розташовуються свинарники для утримання кнурів, свиноматок холостих, першої стадії поросності, свинарники для поросних свиноматок, свинарники для відлучених поросят, поголів’я на відгодівлі, ветеринарний, забійно-санітарний пункти, ветлабораторія, ділянка для прогулянок.
На репродукторних фермах для утримання хворих тварин та для тварин, щодо яких є підозра на інфекційні захворювання повинен бути передбачений ізолятор з розрахунку 1% від кількості дорослого поголів’я. За межами виробничої зони на віддаленій ділянці не менше ніж на 1000 м споруджують приміщення для карантинного утримання тварин. У господарській зоні розташовують кормоцех, складські споруди, гараж, сховище ПММ, естакаду для вантажних автомобілів, автоваги.
Територію виробничої і господарської зон обгороджують парканом. Кожна ферма повинна мати гноєсховища відкритого, закритого типу або незаглиблені та заглиблені. Розміри їх розраховують від кількості свиней та добового виділення екскрементів (табл. 64).
Таблиця 64
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 863; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!