Внесок М. І. Туган-Барановського у розвиток монетаристської теорії.
Багато уваги Т.-Б. приділив кількісній теорії грошей. Спочатку він піддав критиці її класичний варіант, що був викладений у працях І. Фішера. Т.-Б. визнав за правильну формулу «рівняння обміну».
Саму кількісну теорію в її класичному варіанті Т.-Б.оцінював негативно. Вона підштовхнула Т.-Б. до її вдосконалення, і він зробив істотний внесок у її розвиток.
1) він доводить, що на рівень цін впливає всі фактори, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними.
2) Т.-Б. довів, що вплив кількості грошей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це визнають прибічники класичної кількісної теорії. Цей вплив може здійснюватися за 3 напрямами: 1) через зміну сусп. попиту на товари; 2) через зміну дисконтного процента; 3) через зміну суп. уявлення про вартість грошей.
3) Т.-Б.довів, що вплив кількості грошей на ціни здійснюється диференційовано залежно від тривалості та обсягів збільшення кількості грошей. Так, короткочасні чи незначні зростання їх кількості можуть взагалі не мати помітного впливу на ціни і вартість грошей. А значне збільшення кількості грошей реалізує свій вплив на ціни протягом тривалого часу.
4) Т.-Б. розкрив механізм взаємозалежності між загальною кількістю грошей у країні, кількістю грошей, що перебувають поза обігом в заощадженнях, і швидкістю обігу грошей, довів, що чинник швидкості може впливати на ціни у зворотному відносно дії фактора кількості напряму, нейтралізуючи дію останнього.
|
|
|
Цим він заклав основи так званої теорії регульованих грошей, яка підготувала сусп. думку до відмови від повноцінних і заміни їх неповноцінними грошима, вартість яких буде планомірно підтримуватися державою і з якої виросла суч. монетаристська теорія, передусім її кейнсіанський напрям.
Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.
Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зробити такі 2 зауваження:
1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей – їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії. Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни, зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.
2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології монетаристської теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти використання грошей в економіці.
|
|
|
Дж. М. Кейнс не тільки спирався на напрацювання своїх попередників, а й пішов значно далі в напрямі завершення теорії «регульованих грошей», «керованої інфляції», дослідження монетарного впливу на ек. цикл, на розвиток вир-ва тощо.
Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що «гроші не мають значення» у відтворювальному процесі, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведінки ек. суб'єктів, на їх госп. рішення і тому є джерелом стимулювання підпр. активності і розвитку вирва.
У традиціях кембриджської школи Кейнс відвів важливе місце аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх 3: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два пов'язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Головна новизна; внесена Кейнсом, – виокремлення 3 елемента попиту на гроші – попиту на спекулятивні залишки. Кейнс пов'язав його з динамікою ціни на фін. активи, зокрема облігації, тобто з процентом.
|
|
|
Кейнс вважав, що з допомогою регулювання податків та дефіцитного бюджетного фін-ня сусп. потреб можна більш оперативно і дійово впливати на платоспроможний попит, ніж через монетарну політику.
Сукупний попит на гроші він представив у вигляді такої формули : М=М1+М2=f(y)+f(i) , де М – це попит на гроші (маса грошей на макрорівні, яка є в країні), М1 – касові залишки, М2 – гроші які зберігаються згідно із спекулятивним мотивом; у – ВВП, і – відсоткова ставка. Касові залишки – це гроші, які зберігаються згідно з мотивом трансакційності та обачливості. Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і зайнятість. Цей вплив він відобразив у своєму передаточному (трансакційному) механізмі, що виглядає так М↑→%↓→І↑→В↑→З↑→Ц↑. Збільшення грош. маси (М) державою призводить до зменшення реальної норми% .Це робить більш доступними кредити , що підвищує інвестиц. активність (Ї), як наслідок призводить до зростання вир-ва і зайнятості (В і З). В результаті ціни (Ц) також зростають. Отже, він пояснив механізм впливу маси грошей в обороті на рівень цін.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 896; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!