Модель грошового обороту. Характеристика окремих потоків грошового обороту та їх взаємозв’язку.

Для спрощення побудови моделі грош. обороту згрупуємо всі його суб'єкти у 4 укрупнені групи: фірми, сімейні госп-ва, уряд, фін. посередники. До групи «Фірми» віднесені всі юр. і фіз. особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВНП. До групи «Сімейні госп-ва» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет. До групи «Уряд» входять юр. особи – держ. управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перерозподіл нац. доходу та нац. продукту. До групи «Фін. посередники» входять суб'єкти грош. ринку, які акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого імені і за свій рахунок. В моделі виділено 4 види ринків: ринок продуктів; ресурсів; грош. ринок; світовий ринок.

Маса грошей в обігу повинна бути такою, щоб було достатньо для реалізації ВВП. При збалансованому грошовому обороті потоки витрат = потокам ін’єкцій. Потоки витрат: заощадження(5), оплата імпорту(10), податки уряду(4). Потоки ін’єкцій: держ закупки(9), експорт(11), інвестиції (6).

№10 - імпорт. №4 - Певна частина національного доходу сплачується уряду (податки). №5 - заощадження сімейних господарств, які надходять на грошовий ринок; №6 - кредити, одержані фірмами у фінансових посередників; №7 - фірми інвестують кошти на розширення вир-ва – витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей; №8 - До послуг грошового ринку звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для покриття своїх витрат. №12 - Одержана фірмами виручка; №11 - Оплата іноземними покупцями експортних поставок фірм; №13- зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал. №14 - потік відпливу грошового капіталу за кордон; Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комерційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових коштів шляхом скорочення кредитування (потік 16).

У наведеній моделі сук. грошового обороту виділено 16 грош. потоків. Першим (1) визначено сук-сть витрат фірм, пов'язаних з купівлею вир. ресурсів. Назустріч цьому потоку грошей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси.

У результаті грош. потоку 1 відбудеться реалізація ресурсів, запропонованих на ринок сімейними госп-ми, та сформуються грош. доходи останніх (2). У сукупності доходи складають нац. дохід країни.

Потім нац. дохід розподіляється на 3 частини. Більша його частина витрачається сімейними госп-ми на споживання. Ці платежі створюють потоки 3 і 10. Певна частина нац. доходу сплачується сімейними госп-ми уряду у вигляді податків (4). Не витрачена на споживання та сплату податків частина нац. доходу становить заощадження сімейних госп-в, які надходять на грошовий ринок і створюють потік 5.

Грошовий потік 6, в якому враховані кредити, одержані фірмами у фін. посередників, доходи від емісії цінних паперів.

Мобілізація урядом коштів на грош. ринку спричинює появу грош. потоку 8, а витрачання цих коштів для оплати держ. закупівель зумовлює потік 9.

Т.ч., грош. кошти, які одержали сімейні госп-ва за потоком нац. доходу, після розподілу і певних трансформацій, надійшли на ринок продуктів за потоками 3, 7, 9.

До потоків відпливу належать: чисті податки (4), заощадження сімейних госп-в (5) та оплата імпорту (10). До потоків припливу відносять: інвестиційні витрати фірм (7), держ. закупівлі урядових структур (9), надходження за експортом (11). В обсязі потоків відпливу зменшується викор-ня сімейними госп-ми нац. доходу на внутр. ринку продуктів, що звужує можливості реалізації вир. продукту.

 

23. Порядок балансування грошових потоків у окремих суб’єк­тів та в грошовому обороті в цілому.

Балансування грошових потоків означає, що в кожному секторі та кожному ринку сума вхідних потоків має = сумі вихідних. Якщо потоки кожного сектору будуть збалансовані, то і грош. оборот в д-ві буде збалансованим. Збалансування грошового обороту забезп-ся вирівнюванням двох ключових потоків – нац-го доходу та реалізації нац-го продукту. В процесі розподілу і використання національного дохо­ду фрмуються 2 види гр-х потоків-втрат і ін'єкцій. Потоки витрат: заощадження, оплата імпорту, податки уряду. Потоки ін’єкцій: держ закупки, експорт, інвестиції.В обсязі потоків відпливу зменшується використання сімейними господарствами націо­нального доходу на внутрішньому ринку продуктів, що звужує можливості реалізації виробленого національного продукту. В обсязі потоків припливу збільшується надходження грошей на внутрішній ринок, вони неначебто повертаються в основне русло свого руху, що розширює можливості реалізації національного продукту. Якщо обсяги потоків відпливу і припливу грошей бу­дуть урівноважуватися, то потоки національного доходу і реалі­зації національного продукту збалансуються.Проте урівноваженість потоків відпливу і припливу грошей автоматично не забезпечується. Досягається тільки через механізм грошового ринку. Цей механізм виконує дві важ­ливі для урівноваження вказаних потоків функції: 1) трансформує заощ-ня сім-х госп-в у нові ви­ди платоспроможного попиту (фірм та урядових структур); 2) коливання попиту і пропозиції гро­шей зумовлюють відплив зайвих грошей на світовий ринок або при­плив їх зі світового ринку у випадку дефіциту пропозиції грошей.Щоб потоки витрат= ін’єкціям необх.: 1)збалансув. експорту і імпорту. 2) заощ = інвест; 3) податки = держ закуп.

Три напрямки балансування:

- за суб’єктами

- за ринками

- нац. доходу, нац. Продукту

1. Балансування за суб’єктами. Вхідний потік одного суб’єкту є вихідним потоком іншого суб’єкта. За допомогою балансуючих потоків урівноважуються вхідні та вихідні потоки.

2. Балансування за ринками – самостійні вхідні та вихідні потоки фірми. На ринку ресурсів грошові потоки балансуються автоматично. На ринку продуктів балансування відбувається через зовнішній ринок.

На ринку продуктів може бути 2 ситуації:

1) якщо імпорт > експорту, то у внутрішньому обороті відбувається нестача грошей.

Ситуацію можна збалансувати за рахунок:

* додаткової емісії грошей (призводить до інфляції)

* залучення коштів з-за кордону за рахунок кредиту або через розміщення державних облігацій зовнішнього займу.

2) якщо експорт > імпорту, в обігу з’являються зайві гроші, нац. доход > нац. продукту.

Ситуацію можна збалансувати за рахунок:

* уповільнення обігу грошей у внутрішньому обороті.

* треба виплачувати за зовнішнім розпорядженням держави.

3. Балансування нац. доходу та нац. продукту – через потоки витрат та потоки ін’єкції.

До потоків витрат відносяться:

* заощадження

* чисті податки

* оплата імпорту

До потоків ін’єкції (гроші повертаються до грошового обороту) відноситься:

* інвестиції

* держ. закупки

* оплата експорту

S+(Import-Export)=I+(G-T)

Головне балансуюче рівняння показує:

- головним балансуючим рівнянням виступають заощадження та інвестиції

- балансування грошових потоків можливе через регулювання внутрішнього і зовнішнього боргу.

24.Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та за економічним змістом.

В залежності від форми платіжних засобів грошовий оборот поділяється на готівковий і безготівковий. Характерним для руху грошей, що обслуговує ек-ні відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не по­винні повертатися до свого попереднього власника, вони безпо­воротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;

• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

За ек. призначенням грошовий оборот поділяють на 3 сфери:

1) Грошовий обіг

2) Фіскально-бюджетна сфера

3) Кредитний оборот

1) Грошовий обіг:

- еквівалентний – назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості.

 - безповоротній - одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового обороту.

- прямолінійність – постійне віддалення грошей від того суб’єкту обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки новий суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Призначення грошового обігу – обслуговування, реалізація товарів та послуг.

Мета грошового обігу – прискорення руху товарів.

2) Фіскально-бюджетна сфера:

- не еквівалентна

- безповоротна

Призначення: обслуговування відносин з приводу розподілу вартості.

Мета: створення фондів (цільових і не цільових)

3) Кредитна сфера:

- не еквівалентна

- поворотна

Призначення: обслуговування відносин з приводу перерозподілу вартості.

Мета:акумулювання позичкового капіталу.

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам та органам державного управління.

За ек. змістом грош. оборот поділяють на:

--грошовий обіг, в умовах якого гроші здійснюють безповоротній, але еквівалентний рух, так як обслуговують купівлю-продаж товарів та послуг; --кредит, за якого гроші обслуговують перерозподіл вартості, при цьому рух коштів є нееквівалентним, але здійснюється при умові повернення;

--фінанси, де гроші обслуговують створення, розподіл, використання централізованих фондів та бюджетних коштів, при цьому рух грошей є нееквівалентним, безповоротнім.

---

Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1176; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

---

Мы поможем в написании ваших работ!