Товарна теорія грошей та критика її Туганом-Барановським.
Товарна теорія розглядає гроші ототожнюючи їх з товаром, його обігом, перебільшує роль золота і срібла як форми грошей.
Маркс доводив внутрішню єдність грошей і товару виходячи з мінової вартості, яку відкрив Рікардо але не пов’язав з двоїстим характером праці і товару.
Такий підхід до аналізу сутності грошей мав перевагу в тому, що надавав грошам об’єктивного характеру та реального змісту.
Негативні наслідки мала абсолютизація товарної природи грошей для розв’язання проблем їх вартості.
Тук першим найповніше розкрив основні ідеї товарної теорії. Він доводив не можливість впливу кількості грошей на ціну і на вартість грошей.Гроші, за Туком, вступають в оборот з власною вартістю і тому кількість їх не може бути довільною. Поширення теорії вартості сприяло у світовій практиці пануванню золотомонетного стандарту.
В умовах повноцінних грошей ця теорія не могла пояснити певних явищ у сфері цінотворень, що є її недоліком.
Туган-Барановський проаналізував товарну теорію та виявив її слабкі місця. Він чітко розмежовував природу грошей та звичайних товарів. Товар може виступати грошима, але функціонуючи в ролі грошей, він не може функціонувати в ролі товару. Чітко розмежовувались поняття трудова вартість цінність. Трудова вартість формується під впливом виробничих витрат, а цінність – під впливом виробничої діяльності. Цінність грошей він пов’язував з загальним рівнем товарних цін, бо він формується під впливом загальних змін у відтворювальному процесі.
|
|
|
Класична кількісна теорія грошей, її сутність, характеристика основних постулатів.
Для абстрактної теорії грошей хар-не явне перебільшення уваги до внутр. аспектів явища грошей і недооцінка їх зовн. аспектів, що проявляються у впливі грошей на ек. процеси. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.
Представники 2 напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Цей підхід наз. прикладною теорією грошей (або монетаристська теор).
Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетарним. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетарист. теорії.
|
|
|
Обидві вони мають єдину базу – прикладну теорію грошей, що більше їх зближує, ніж роз'єднує. Завдяки їх зближенню на суч. етапі формується 3 напрям монетаристської теорії, і наз. кейнсіансько-неокласичний синтез.
Класична кількісна теорія грошей послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.
Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку ек. думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.
Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був Боден. Він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Згодом ідею Бодена перетворили у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувалась постулатами причинності ті пропорційності.
Локк вважав, що вирішальним чинником впливу на вартість грошей є їх кількість. На основі цієї ідеї озвивався меркантилізм.
У період становлення капітальних відносин Юм дав поштовх до формування концепцій «нейтральності грошей» та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.
|
|
|
Маркс однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей.
Було розроблено поверхневу залежність М-р (сума грошей-рівень ринкових цін). Вплив грошей на економіку обмежувався сферою обміну.
Фішер спробував математично довести справедливість теорії:
М × V = P × Q,
де М — кількість грошей в обороті;
V — швидкість обігу грошей за певний період;
P — середній рівень цін;
Q — фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.
З наведеної формули випливає, що 
, тобто середній рівень цін визначається трьома факторами: масою (кількістю) грошей, швидкістю їх обігу та фізичним обсягом виробленого продукту.
Дата добавления: 2018-02-15; просмотров: 1940; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!