Рекомендації студентам щодо ведення щоденника практики.
Під час практики студент працює за індивідуальним планом роботи та веде щоденник, в якому висвітлює зміст, форми і результати власної діяльності протягом проходження практики (див. додаток 4).
Студент зобов’язаний кожного дня вести записи у щоденнику практики в якому необхідно відобразити:
· характеристику бази практики: повну назву установи (організації); адресу телефон навчального закладу, де проходить практика;
· розклад дзвінків;
· ПІП групового керівника практики від кафедри та ПІП практичного психолога від бази практики;
· графік роботи психологічної служби установи;
· графік роботи студента-практиканта;
· робочі сторінки щоденника: зміст психологічної практики та аналіз діяльності студента-практиканта;
· загальні висновки про практику, роздуми, зауваження, побажання.
У загальних висновках мають бути обов’язково висвітлені наступні питання: рівень виконання плану практики та зазначення відхилень від нього; основні надбання (теоретичні й практичні), отримані в результаті виконання завдань практики; проблеми (об’єктивні й суб’єктивні), що заважали здійсненню діяльності та можливі шляхи та пропозиції щодо їх розв’язання; ступінь задоволеності практичною діяльністю; пропозиції щодо поліпшення організації практики.
Щоденник повинен заповнюватись систематично й охайно. Його ведення перевіряється керівником практики.
Записи у щоденнику використовуються студентом під час підготовки виступів на підсумковій конференції, при підготовці до семінарських, практичних занять тощо.
|
|
|
Рекомендації студентам щодо проведення діагностично-розвивальної роботи з вивчення пізнавальної сфери, особистісних особливостей учнів молодшого шкільного віку і підлітків та професійного самовизначення старшокласників.
Діагностично-розвивальна робота - це соціальне і психолого-педагогічне обстеження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку школярів, встановлення психологічного діагнозу, визначення причин, що спричиняють труднощі у розвитку та у навчанні дитини.
Психолог вивчає психічні особливості школярів у спільній діяльності з вчителем. Вчитель збирає дані про учня в процесі постійного, систематичного спостереження за ним, за його успіхами, помилками, судженнями й т.п. Всі ці відомості можуть бути відбиті в спеціальних щоденниках спостережень, у психологічному паспорті учня й інших форм фіксації результатів спостережень. Більш детальне й змістовне вивчення психічних особливостей здійснює шкільний психолог. Дані спостережень вчителя й вивчення учнів психологом із застосуванням спеціальних методик узагальнюються, визначається їхня якісна характеристика. На цій основі будується програма, розробляються конкретні засоби психологічної корекційно-розвивальної роботи, що ведеться вчителем і психологом за єдиним планом.
|
|
|
Під час психологічної практики одним з основних завдань є психологічне вивчення особистості школяра: молодшої, середньої та старшої школи (це може бути дитина з проблемами в навчанні, або групи ризику - обдарована чи важковиховувана,), через діагностику: пізнавальної сфери учнів молодшої школи або підлітків, їх мотивації навчання; особистісних особливостей підлітка в рамках діагностичного мінімуму (акцентуації характеру, рівень тривожності та агресивності,самооцінки та ступеня самоповаги школяра); професійного самовизначення школярів старшої школи, їх професійної мотивації та намірів подальшого навчання.
Для виявлення особливостей розвитку пізнавальної сфери молодших школярів слід дослідити характеристики уваги, пам'яті та мислення молодшого школяра (рекомендовано провести не менше 3-х методик, наприклад – одна з мотивації навчання, одна – з уваги чи пам’яті, одна – з мислення). Рекомендовані для цього методики, представлені у психодіагностичній таблиці визначення типових труднощів у навчанні молодших школярів (за Л.Г. Терлецькою) (див. додаток 8).
|
|
|
Для діагностики мотивації навчання учнів молодших класів може бути рекомендовано:
· «Анкета для визначення шкільної мотивації в учнів початкових класів (автор Н.Г.Лусканова)» (див. додаток 9);
· проективна методика діагностики мотивації навчання молодших школярів, їх ставлення до школи (див. додаток 10);
· тест шкільної тривожності за Філіпсом для учнів п’ятих класів (див. додаток 11).
Для виявлення особливостей розвитку пізнавальної сфери підлітків застосовується комплекс методик (рекомендовано провести не менше 3-х методик, наприклад – одна з мотивації навчання, одна – з уваги чи пам’яті, одна – з мислення). Визначення типових труднощів у навчанні підлітків та рекомендовані методики представлено у психодіагностичній таблиці (див. додаток 12)..
Діагностика властивостей сприймання підлітків може відбуватися за допомогою наступних методик:
· методика «Компаси» (сприймання просторових ознак);
· методика «Годинники» (сприймання просторових ознак);
· методика вивчення сприймання часу.
|
|
|
Увага в підлітковому віці може бути повністю організованою й контрольованою з боку суб’єкта. Індивідуальні коливання уваги зумовлені індивідуально-психологічними особливостями (підвищеною збудливістю або стомлюваністю, зниженням уваги після перенесених соматичних захворювань, черепно-мозкових травм), а також зниженням інтересу до навчальної діяльності. Діагностика властивостей уваги. може відбуватися за допомогою наступних методик:
· методика Бурдона-Анфімова «Коректурна проба»;
· червоно-чорні таблиці Горбова;
· методика Мюнстенберга;
· методика «Розташування чисел»;
· методика «Відшукування чисел»;
· методика «Відшукування чисел з переключенням».
До числа індивідуальних особливостей відносяться індивідуальні розбіжності у функціонуванні пам’яті. Для успішності навчання підлітка способам раціонального запам’ятовування необхідно знати переважний тип пам’яті й індивідуальних особливостей запам’ятовування. Діагностика властивостей пам’яті може відбуватися за допомогою наступних методик:
· метод опосередкованого запам’ятовування (за Л.С.Виготським);
· метод піктограм (за А.Р.Лурія);
· методика «Запам’ятовування цифр»;
· методика «Запам’ятовування образів»;
· метод попарного відтворення.
Зв’язок пам’яті з розумовою діяльністю, інтелектуальними процесами в підлітковому віці мають самостійне значення. У міру розвитку підлітка зміст його розумової діяльності змінюється в напрямку переходу до мислення в поняттях, яке більш заглиблено й всебічно відбиває взаємозв’язок між явищами дійсності. Діагностика властивостей мислення може відбуватися за допомогою наступних методик:
· методика Векслера (дитячий варіант);
· ШТУР (шкільний тест розумового розвитку);
· методика «Складні асоціації»;
· методика «Матриці Равена»;
· методика «Аналіз відносин понять»;
· методика «Виявлення загальних понять»;
· методика «Кількісні відносини»;
· методика «Інтелектуальна лабільність»;
· тест інтелекту Г,Айзенка (див. додаток 24).
Необхідно також знати особливості мовного розвитку підлітка.
Вивчення мовного розвитку може відтворюватися за допомогою методики оцінки продуктивності вербального відтворення; тлумачення прислів’їв.
Запропоновані методики можна знайти у рекомендованій літературі [4; 16; 17; 21].
Дослідження пізнавальної сфери школярів дає можливість виявити не лише причину труднощів у шкільному навчанні: неуспішність, неадекватну поведінку, а й обдарованість, певну спрямованість особистості на будь-який напрям діяльності.
Якщо практикант буде вивчати учнів з підвищеними розумовими здібностями (обдарованими), то при індивідуальному тестуванні оцінюється і прогнозується рівень інтелектуальних, творчих, психомоторних здібностей та академічних досягнень учнів.
Пропонується використовувати методики за рекомендацією практичного психолога навчального закладу (рекомендовано провести не менше 2-х методик, наприклад – одна з виявлення рівня інтелекту, одна – з креативності).
Для виявлення рівня інтелектуального розвитку використовуються адаптовані психологічні тести інтелекту:
· шкала Стан форд-Бине (1916, 1988), розроблена Л.Терменом і М.Мерріл на основі шкали Біне-Сімона;
· тест Д Векслера, за допомогою якого можна визначити вербальний IQ та невербальний IQ;
· тест когнітивних здібностей Р.Торндайка і Е.Хаген;
· невербальний тест «Прогресивні матриці» Дж. Равена;
· тест "Структура інтелекту» Р.Амтхауєра;
· ШТРР (шкільний тест розумового розвитку);
· тести інтелектуальних здібностей Р.Кеттела.
Для дослідження креативності рекомендуються тести:
· тести креативности Дж. Гілфорда для оцінки дивергентного мислення;
· тест Е. Торранса «Міннесотські тести творчого мислення» (МТТМ);
· тест групового оцінювання для виявлення таланту, розроблений С.Римм, де творчі здібності оцінюються в категоріях: «допитливість», «незалежність», «наполегливість», «гнучкість», «широта інтересів».
Також можна застосовувати психомоторні тести:
· тест Пурдьє – для оцінювання перцептивно-рухомих здібностей (спрямованость реакції, перцептивно-рухова координація);
· тест на зорово-рухову координацію К.Беррі;
· тест спритності пальців О.Коннора.
Запропоновані методики можна знайти у рекомендованій літературі [9; 10; 21; 22; 23].
Якщо практикант буде подавати психолого-педагогічну характеристику обдарованого підлітка, то в ній слід представити окрім аналізу розвитку пізнавальної сфери, ще й результати вивчення його особистості за методиками запропонованими нижче, для вивчення особистості підлітка (пропонується використання не менше 2-х методик).
Для вивчення особистості підлітка, провідних її складових: самооцінки, рівня самоповаги, акцентуацій характеру, прояву агресивності тощо, окрім спостереження, бесіди для складання психолого-педагогічної характеристики учня можуть бути запропоновані діагностичні методики, орієнтовані на вивчення певних сторін особистості школяра.
Використання діагностичних методик є обов’язковим в роботі студента-практиканта з учнем (за узгодженням із шкільним психологом, рекомендовані методики можуть бути замінені на інші, ті, що запропонує психолог школи). Результати опрацювання застосованих методик повинні бути включені в психолого-педагогічну характеристику учня.
Для дослідження особистості підлітка пропонуються такі психодіагностичні методики (рекомендовано провести не менше 2-х методик):
· « Методика первинної діагностики та виявлення дітей „групи ризику”» (див. додаток 13);
· «Тест для діагностики акцентуацій характеру у підлітків», розроблений С.І.Подмазіним (МПДО) (див. додаток 14);
· « Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки» (див. додаток 15);
· «Дослідження самооцінки особистості учня» (див. додаток 16);
· «Шкала визначення ступеня самоповаги Розенберга» (див. додаток 17).
Для вирішення завдання з дослідження професійного самовизначення старшокласників пропонується проведення:
· анкетуванняшколярів старшої школи з визначення їх професійної мотивації та намірів подальшого навчання (див. додаток 20);
· вивчення мотивів вибору професії (див. додаток 21);
· визначення їх професійної спрямованості за Д. Голандом ( див. додаток 18 );
· або виявлення нахилів до певного типу професії за допомогою диференційно-діагностичний опитувальник Є.Клімова (див. додаток 19);
· «Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-2)» ( див. додаток 22 );
· «Методика діагностики професійної спрямованості особистості» ( див. додаток 23 ).
Пропонується використовувати методики за узгодженням та рекомендацією психолога навчального закладу (рекомендовано проведення не менше 2-х методик).
Результати проведеної роботи з вивчення особистості школяра відображаються практикантом у психолого-педагогічній характеристиці школяра (див. додаток 6), зміст якої повинен бути підкріплений матеріалами психологічного спостереження, проведення бесід з вчителями, класним керівником, батьками, результатами діагностичного обстеження і узагальненими кількісними даними у формі протоколів, зведених таблиць.
Характеристика складається на будь-якого учня молодшого шкільного, підліткового або старшого шкільного віку - одного за вибором (обдарованого або з проблемами в навчанні, особистісній сфері чи в професійному самовизначенні).
Дата добавления: 2021-03-18; просмотров: 68; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!