Стилістичне членування словникового складу давньогерманських мов.
1) Насамперед виділяється шар загальновживаних слів, що означають найістотніші поняття й речі. Такі слова вживаються в повсякденному спілкуванні, вони стилістично нейтральні, побутові або виробничі, пор., наприклад, давньоверхньонімецькі слова: ackar — поле, hus — будинок, stein — камінь, leban — жити, tragan — носити;
2) Стилістичну протилеж. нейтральній лексиці станов. поетичні терміни, що широко вжив. в давньогерман. епосі. Вони мають викликати емоційний ефект у слухачів, діяти на їхню уяву. Це досягається такими стилісти. засобами, як метафора, епітет і порівняння. Метафори й порівн. стосувалися істотних явищ, що були важливими в житті давніх германців,— моря, корабля, зброї, бою, воїна, вождя, нагороди тощо. У творенні метафор (так званих кеннінгів) поети - скальди чи скопи - досягали особливої майстерності, створюючи часом дуже складні асоціативні образи.
Наприк., д. англ. swan-rad (досл. дорога лебедів) море; sae- hengest (досл. морський кінь) корабель; hilde-leoma (досл. світоч бою) меч; sweord -plega (досл. гра мечів) бій; beado-swat (досл. бойовий піт) кров; gleo-beam (досл. дерево радощів, веселощів) арфа.
Дуже численні в поетичній лексиці синоніми, що об’єдн. в довжелезні ряди навколо таких понять, як війна, зброя, герой, кінь, вождь, корабель та ін. Наприк., в давньоангл. поемі «Беовульф» налічують 37 слів, що означають героя (вождя): aeßeling -шляхетний (родом), aesewiga - озброєний списом, byrnwiga -зодягнений у панцир, гіпс, beadorinc - бойовий герой, cyning, dryh- ten - володар та ін.
|
|
|
Поетичні синоніми мали вражати своєю небуденністю, урочистістю, пор., наприклад, д. англ. загальновживане нейтральне wlf — жінка і поетичне ides, sunu — син і eafora, hors — кінь і mearh, boda — посланець і аг.
Причини першого пересуву приголосних.
1) Психологічна теорія – схильність до змін місця проживання, тобто етнопсихологія(так вважав Якоб Грімм). Він вбачав у переході дзвінких(«слабких») звуків у глухі («сильні») прояв сміливості і гордості давн. германців. Прокош вважав, що походи давн. герм., які увінчувалися захопленням нових територій, очолювали сильні особистості, вожді. Особливості мовлення цих людей із сильною волею могли бути прикладом для наслідув. іншим воїнам.
2) Географічна теорія – пересув герм. пригол. був спричин. зміною експірації (видиху), яка спричинена особливостями життя давніх герм. у гірських районах Скандинавії та Альп(Г.Майер)
3) Теорія субстрату – причини, що призв. до зміни артикуляції. А.Майє вважав змішування герм. мови-основи з якоюсь іншою мовою – субстратом(підшаром), вважав, що на герм. мови вплинула мова племен(кельтських), які населяли терит. до приходу германців і зумовила пересуви.
4) Лінгвістичні теорії – Є.Курилович досліджував відношення між глухими та дзвінк. пригол. і описав їх перехід з придихових(напружених) у не придихові під впливом внутрішньомовних факторів(асиміляції,дисиміляції)
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 113; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!